Постанова

від 12.12.2019 по справі 5023/5836/12

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р. Справа № 5023/5836/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вх. № 3106 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі №5023/5836/12, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Савченко А.А., повний текст ухвали складено - 16.09.2019,

за заявою фізичної особи-підприємця Підберезського Андріана Миколайовича, м.Харків,

до фізичної особи-підприємця Підберезського Андріана Миколайовича, м.Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі №5023/5836/12 припинено провадження у справі №5023/5836/12 про банкрутство ФОП Підберезського А.М.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі №5023/5836/12 та направити справу №5023/5836/12 про банкрутство ФОП Підберезського А.М. до Господарського суду Харківської області для продовження процедури ліквідації.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі №5023/5836/12; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 19.11.2019.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.11.2019 представник апелянта надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 оголошено перерву у розгляді даної справи до 05.12.2019, про що повідомлено учасників справи в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.12.2019 представник апелянта надав додаткові пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши про необґрунтованість припинення провадження у даній справі про банкрутство на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону про банкрутство за відсутності доказів погашення вимог кредиторів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 оголошено перерву у розгляді даної справи до 12.12.2019, про що повідомлено учасників справи в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.12.2019 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі №5023/5836/12 в повному обсязі; просив апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 та направити справу №5023/5836/12 про банкрутство ФОП Підберезського А.М. до Господарського суду Харківської області для продовження процедури ліквідації.

Інші учасники справи в судове засідання Східного апеляційного господарського суду 10.12.2019 не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 14.11.2019, підтверджується інформацією на офіційному веб-сайті "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень, а також інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього представника апелянта, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2012 Фізична особа-підприємець Підберезський Андріан Миколайович звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.ст. 7, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що на підтвердження наявності невиконаних грошових зобов`язань в сумі 355700,00грн боржником надано такі документи: перед кредитором ФОП Капітанюк Вячеславом Володимировичем на суму 315700,00грн - копію договору поставки від 04.01.2012 №б/н, копію видаткової накладної від 04.01.2012 на суму 315700,00 грн та копію вимоги про сплату від 10.01.2012 (т.1, а.с.12-16); перед кредитором ФОП Лісовцем Денисом Сергійовичем на суму 40000,00грн. - копію договору надання послуг від 09.01.2012 №б/н, копію акту про надання послуг від 01.02.2012 №01 на суму 20000,00грн, копію акту про надання послуг від 01.03.2012 №02 на суму 20000,00грн та копію вимоги про сплату заборгованості від 06.03.2012 (т.1, а.с.17-21).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця Підберезського Андріана Миколайовича в порядку норм статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції, чинній до набрання чинності змін, внесеними Законом №4212-VІ від 22.12.2011.

Постановою Господарського суду Харківської області від 24.12.2012 визнано банкрутом фізичну особу-підприємця Підберезського Андріана Миколайовича та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Бєляєву Олену Володимирівну, яку зобов`язано відповідно до статей 25-30, 47-49 Закону про банкрутство виконати дії передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи (т.1, а.с. 72-78).

Як свідчать матеріали справи та встановлено у постанові Господарського суду Харківської області від 24.12.2012 Фізична особа-підприємець Підберезський А.М. має заборгованість яка пов`язана з його підприємницькою діяльністю та строк сплати якої настав, перед наступними кредиторами: ФОП Лісовець Д.С. на загальну суму 40000,00 грн, ФОП Капітанюк В.В. на суму 315700,00 грн. Загальна сума вимог кредиторів ФОП Лісовець Д.С. та ФОП Капітанюк В.В., що пов`язана із здійсненням боржником підприємницької діяльності, складає 355700,00 грн, тобто більше 300 мінімальних заробітних плат, та незадоволена протягом більше ніж три місяці після настання встановленого строку для сплати

В постанові про визнання боржника банкрутом також судом встановлено, що ФОП Підберезському А.М. на праві власності належало, зокрема, наступне майно:

- автомобіль LEXUS LS460, 2007 р.в., колір - чорний, ДНЗ НОМЕР_1 , зареєстрований ВРЕР №1 ГУМВСУ в Х/ 05.03.2008, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 . Вказане майно є предметом застави за договором застави №PСL-702/736/2008 від 11.03.2008, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та боржником, що підтверджується витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна №38799889 від 15.11.2012. Вартість зазначеного майна, згідно з висновком про вартість майна від 11.12.2012, який складено суб`єктом оціночної діяльності ПП "Агентство оцінки майна та землі" (сертифікат №1645 виданий ФДМУ 08.04.2000) станом на 11.12.2012 складає 308 000,00 грн;

- автомобіль TOYOTA CAMRY, 2008 р.в., колір - сірий, ДНЗ НОМЕР_7, зареєстрований ВРЕР №2 ГУМВСУ в Х/о 11.10.2008, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 . Вказане майно є предметом застави за договором застави від 22.10.2008 №3100000035122003/S-1, укладеного між ВАТ "Астра Банк" та боржником. Вартість зазначеного майна, згідно з висновком про вартість майна від 11.12.2012, який складено суб`єктом оціночної діяльності ПП "Агентство оцінки майна та землі" (сертифікат №1645 виданий ФДМУ 08.04.2000) станом на 11.12.2012 складає 160 000,00 грн;

- автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2006 р.в., колір - сірий, ДНЗ НОМЕР_5 , зареєстрований ВРЕР №1 ГУМВСУ в Х/о 04.09.2007, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 . Вказане майно є предметом застави за договором застави від 05.09.2007 № 839/4/27/38/7-640, укладеного з ПАТ "Укрсоцбанк". Вартість зазначеного майна, згідно з висновком про вартість майна від 11.12.2012, який складено суб`єктом оціночної діяльності ПП "Агентство оцінки майна та землі" (сертифікат №1645 виданий ФДМУ 08.04.2000) станом на 11.12.2012 складає 134 000,00 грн.

Місцевим господарським судом було встановлено, що боржник не має у власності іншого майна, на яке б можна було звернути стягнення, що підтверджується наступними документами: довідкою Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 22.11.2012 №7870; довідкою КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 22.11.2012 №10362; довідкою Управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області № 10190 від 21.11.2012; довідкою Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 26.11.2012 №07/5742 (т.1, а.с. 22, 59-61).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд, зазначивши про те, що боржник не може використати для задоволення вимог кредиторів, грошові кошти від продажу майна, оскільки таке майно є предметом застави відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 15.11.2012, дійшов висновку, що вимоги та зобов`язання перед кредиторами ФОП Лісовець Д.С. та ФОП Капітанюк В.В., що пов`язані з підприємницькою діяльністю боржника, не можуть бути задоволені у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунку боржника та не можуть бути задоволені за рахунок майна боржника, що не є предметом іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2012 задоволено клопотання ліквідатора про скасування заборон відчуження та інших обтяжень щодо майна банкрута (т.1, а.с. 84-85).

Зі звіту ліквідатора ФОП Підберезського А.М. від 22.10.2013 вбачається, що ліквідатором в ході здійснення ліквідаційної процедури вжито заходи щодо реалізації майнових активів боржника (т.1, а.с. 139-140).

Зокрема, 18.01.2013 Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" проведено аукціон з реалізації автомобіля Toyota Camry, р. № НОМЕР_7 , сірого кольору, 2008 р.в., свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4 , а також Lexus LS 460, р. № НОМЕР_1 , чорного кольору, 2007 р.в., свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 .

Відповідно до протоколу №9 проведення аукціону від 18.01.2013, в аукціоні приймали участь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , переможцем аукціону став ОСОБА_2 , лот №1 - автомобіль Lexus LS 460, р.№ НОМЕР_1 , чорного кольору, 2007 р.в., свідоцтво про державну НОМЕР_3 , було продано за 56 000,00 грн (т.1, а.с. 159).

Відповідно до протоколу №10 проведення аукціону від 18.01.2013, в аукціоні приймали участь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , переможцем аукціону став ОСОБА_1 , лот №2 - автомобіль Toyota Camry, р.№ НОМЕР_7 , сірого кольору, 2008 р.в., свідоцтво про державну НОМЕР_4 , було продано за 40 000,00 грн (т.1, а.с 160).

Згідно протоколів проведення аукціону від 18.01.2013 грошові кошти вносяться переможцем, як плата за придбане майно згідно рахунку-фактури ліквідатора на протязі 30 календарних днів з моменту підписання протоколу проведення аукціону. Крім того, зазначено, що вказаний протокол є підставою для укладення договору купівлі-продажу об`єкту або для виписки довідки-рахунку.

26.02.2013 між ліквідатором банкрута Беляєвою Є.В. та ОСОБА_1. на універсальній біржі "Україна" укладено договір купівлі-продажу №Т1-209 (на підставі протоколу проведення аукціону від 18.01.2013 №10), за умовами якого грошові кошти в розмірі 40000 грн без ПДВ внесені переможцем як оплата за придбане майно, згідно з рахунком-фактурою ліквідатора протягом 30 календарних днів з моменту підписання протоколу проведення аукціону (т.1, а.с. 160).

Також, 26.02.2013 між ліквідатором банкрута Беляєвою Є.В. та ОСОБА_2 на універсальній біржі "Україна" укладено договір купівлі-продажу №Т1-220 (на підставі протоколу проведення аукціону від 18.01.2013 №9), за умовами якого грошові кошти в розмірі 56000,00 грн без ПДВ внесені переможцем як оплата за придбане майно, згідно з рахунком-фактурою ліквідатора протягом 30 календарних днів з моменту підписання протоколу проведення аукціону (т.1, а.с. 161).

Матеріали справи свідчать, що Публічне акціонерне товариство "Астра Банк" звернулось до ліквідатора ФОП Підберезського А.М. та господарського суду із заявою про визнання кредитором боржника, в якій заявник просив визнати вимоги ПАТ "Астра Банк" в загальному розмірі 185060,07 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів Фізичної особи-підприємця Підберезського А.М.

Вказана заява обґрунтована тим, що між ПАТ "Астра Банк" та Підберезським А.М. укладено кредитний договір від 22.10.2008 № 310000003512003, за яким боржнику наданий кредит у розмірі 189513,00 грн; в забезпечення вказаного кредиту між заявником-кредитором та боржником укладений також договір застави від 22.10.2008 № 310000003512003/5-1, за умовами якого предметом застави є автомобіль марки Toyota, моделі Camry, легковий седан-В, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , сірого кольору, шасі (кузов, рама) № 6 НОМЕР_8 , що належить боржнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , виданого ВРЕР № 2 ГУ МВСУ м. Харків 11.10.2008; у зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором, Київським районним судом м. Харкова 22.12.2011 ухвалено заочне рішення у справі № 2018/2-2843/11 про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості в загальній сумі 185060,07 грн.

За результатами розгляду заяви кредитора ліквідатором було визначено, що сума заявлених вимог підлягає задоволенню за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, відповідно до черговості, встановленої ст.ст. 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у першу чергу в розмірі 185060,07 грн, про що було повідомлено кредитора та господарський суд (т.1, а.с. 162).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2015 усунено арбітражного керуючого Бєляєву О.В. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Губарєва Юрія Миколайовича; зобов`язано Бєляєву О.В. передати всі матеріали, пов`язані з ліквідаційною процедурою, арбітражному керуючому Губарєву Ю.М. протягом десяти днів від дати винесення даної ухвали за актом приймання-передачі (т.2, а.с.9-12).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2016 задоволено заяву ліквідатора про дострокове припинення повноважень; припинено обов`язки ліквідатора ФОП Підберезського А.М. арбітражного керуючого Губарєва Юрія Миколайовича; призначено ліквідатором ФОП Підберезського А.М. арбітражного керуючого Ткаченко Олександра Анатолійовича (т.3, а.с. 181-184).

В подальшому, ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.05.2019 здійснено заміну заставного кредитора ПАТ "Астра Банк" на його правонаступника - ПАТ "Дельта-Банк" (т.6, а.с. 174-177).

Вказана ухвала з посиланням на приписи статті 512 ЦК України, статті 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом", статті 52 ГПК України, обґрунтована тим, що ПАТ "Дельта Банк" набуло права вимоги ПАТ "Астра Банк" за кредитним договором №310000003512003 від 22.10.2008 та договором застави №310000003512003 від 22.10.2008, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни у справі №5023/5836/12 заставного кредитора ПАТ "Астра Банк" на його правонаступника - ПАТ "Дельта-Банк".

Відповідно до звіту ліквідатора ФОП Підберезського А.М. (вх. № 24013 від 21.08.2018), ліквідатор звернувся до АТ "Дельта Банк" з запитом від 02.01.2018 вих. № 01-23/1 про надання інформації про наявність чи відсутність кредитних зобов`язань Підберезського А.М., просив повідомити чи надходили грошові кошти на рахунок АТ "Дельта Банк" від реалізації автомобіля Toyota Camry. У відповідь на вказаний лист АТ "Дельта Банк" повідомило ліквідатора боржника про те, що на його рахунок грошові кошти від реалізації зазначеного автомобіля не надходили.

Також, ліквідатор звернувся до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (набуло право вимоги ПАТ "ОТП Банк" до Підберезського А.М. згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю 12.11.2010) із запитом від 25.01.2018 вих. № 01-23/09 про надання інформації щодо наявності чи відсутності кредитних зобов`язань Підберезського А.М. перед ПАТ "ОТП Банк", а також просив повідомити, чи надходили грошові кошти від реалізації автомобіля Lexus LS 460. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у своєму листі зазначило, що грошові кошти від реалізації предмета застави (автомобіля Lexus LS 460) на рахунок заставодержателя - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", не надходили.

Окрім цього, ліквідатором встановлено, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2006 р.в., колір - сірий, ДНЗ НОМЕР_5 , зареєстрований ВРЕР №1 ГУМВСУ в Х/о 04.09.2007, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 , який знаходився у заставі ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" (код 09351014) згідно договору застави № 839/4/27/38/7-640, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 05.09.2007 за реєстровим №5511, було відчужено під час здійснення ліквідаційної процедури. Тому ліквідатор звернувся до ПАТ "Укрсоцбанк" із запитом від 01.12.2017 вих. № 01-23/190 про надання інформації про наявність чи відсутність кредитних зобов`язань Підберезського А.М. перед ПАТ "Укрсоцбанк", а також просив повідомити чи надходили грошові кошти вір реалізації зазначеного автомобіля на рахунок банку. Матеріали справи не містять відповіді на даний запит.

Зі звіту ліквідатора (вх. № 24013 від 21.08.2018) також вбачається, що в ході здійснення ліквідаційної процедури було виявлено майно, що належить на праві власності боржнику, а саме.

- згідно довідки АТ "ОТП Банк" від 26.07.2017 №700-01-5/1462-БТ залишок коштів на рахунку ФОП Підберезського А.М. № НОМЕР_9 станом на 26.07.2017 складає 204,07грн; зазначені кошти обліковувались на рахунку боржника на момент винесення постанови про визнання боржника банкрутом - 24.12.2012, що підтверджується довідкою АТ "ОТП Банк" №68-68-3/860 від 12.02.2018 та випискою з особового рахунку (т.5, а.с. 48, т. 7, а.с. 14-15);

- згідно даних офіційного веб-порталу ДП "Український інститут інтелектуальної власності" Підберезський А.М. є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг від 10.08.2009 №110529 (т. 5, а.с. 177-179);

- згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.06.2018 №1004070504 Підберезський А.М. має корпоративні права (частки в статутному капіталі) у наступних юридичних особах: ТОВ "МОДЕРН ІСТ ХАУС" (код 35856177) - розмір внеску до статутного капіталу складає 17503,50грн; ТОВ ФІРМА "ЗАХИСТ" (код 30588869) - розмір внеску до статутного капіталу складає 1144597,00грн; ТОВ "АВТОСТАР УКРАЇНА" (код 34754795) - розмір внеску до статутного капіталу складає 122500,00грн (т.7, а.с. 123-130).

- згідно договору будівельного підряду №б/н від 10.01.2012, укладеного між Підберезським А.М. та підрядником ОСОБА_4., підрядник зобов`язався у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації здійснити будівництво, технічне оснащення об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 31.01.2015 боржником отриманий технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. "В-1", що розташована за вказаною адресою, загальною площею 58,8 кв.м; ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2015 у даній справі визнано за Підберезським А.М. право власності на нежитлову будівлю літ."В-1", загальною площею 58,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 скасовано вказану ухвалу та відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора про визнання права власності на зазначене майно.

09.09.2019 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про припинення провадження у справі № 5023/5836/12 про банкрутство ФОП Підберезського А.М. на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції (пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції).

Вказана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що під час звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржником не було зазначено про наявність в нього активів, сукупна вартість яких перевищує розмір грошових вимог кредиторів до боржника в сумі 355700,00грн, а отже не доведено наявності ознак неплатоспроможності або її загрози, що призвело до безпідставного порушення справи про банкрутство та винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що постановою Господарського суду Харківської області від 26.12.2012 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка набрала законної сили та не оскаржувалась в установленому порядку, було встановлено наявність ознак неплатоспроможності боржника. Окрім того, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що в межах справи про банкрутство ФОП Підберезського А.М. попереднім ліквідатором вжито заходи щодо реалізації майна боржника, проте розрахунків з кредиторами здійснено не було. Посилаючись на те, що заставним кредитором АТ "Дельта Банк" не отримано грошових коштів від продажу заставного майна боржника, апелянт вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про припинення даного провадження у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24).

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).

Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Отже, під час здійснення судочинства суд у своїй діяльності повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

Враховуючи, що провадження у даній справі порушено 19.12.2012, постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 24.12.2012 та продаж майна банкрута відбувся до набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону про банкрутство в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 №4212-VІ.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, неплатоспроможність - неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов`язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов`язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут);

погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов`язання або припинення зобов`язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Частиною 5 статті 7 Закону про банкрутство передбачено, що боржник зобов`язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 3 статті 5 Закону про банкрутство встановлено, що провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб`єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Також розділом VІ та статтею 41 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов`язані з банкрутством окремих категорій суб`єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб`єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 Закону про банкрутство).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов`язаних з визнанням громадянина-суб`єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону про банкрутство за заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру (ч.4 ст. 48).

Судова колегія зазначає, що завдання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. На стадії порушення провадження у справі про банкрутство суд виходить виключно з відомостей наданих боржником та не може визначати реальну вартість майна, його рентабельність або неможливість реалізації. Питання про те, чи знаходиться боржник у стані неплатоспроможності, чи ні, вирішується судом не за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, а за наслідками засідання суду, на якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвала про припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів частини першої статті 40 Закону про банкрутство господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо: 1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності; 2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; 4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; 5) затверджено мирову угоду; 6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону; 7) боржник виконав усі зобов`язання перед кредиторами; 8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку (ч.2 ст. 40 Закону про банкрутство).

Частиною 3 статті 40 Закону про банкрутство встановлено, що провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6, - лише після визнання боржника банкрутом.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, обґрунтовуючи необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону про банкрутство, місцевий господарський суд обмежився лише вказівкою на те, що в даному випадку наявне не встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Аналізуючи наведену норму, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що вказаною нормою передбачено можливість господарського суду припинити (закрити) провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише після виконання усіх зобов`язань перед усіма кредиторами боржника.

Апеляційний господарський суд, встановивши недоведеність належними доказами факту погашення в повному обсязі боржником заборгованості перед всіма кредиторами, вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для припинення провадження у справі про банкрутство ФОП Підберезського А.М. на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, виходячи з вимог частини 3 статті 40 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадку, передбаченому пунктом 7 частини 1 цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом.

Водночас, у відповідності до вимог Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, з`ясування ознак неплатоспроможності боржника здійснювалась у судовому засіданні 26.12.2012, за результатами якого Господарським судом Харківської області прийнято постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури від 26.12.2012.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не скористався наданими йому процесуальним законодавством повноваженнями та належним чином не обґрунтував можливість застосовування п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство в даній справі про банкрутство після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, провадження у якій здійснюється з особливостями, встановленими ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство.

Посилання місцевого на пункт 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судову практику у справах про банкрутство" також є необґрунтованим, з огляду на те, що вищенаведені роз`яснення стосуються обставин, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника (1), або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство (2).

Окрім того, судом першої інстанції під час вирішення справи та з`ясування підстав для припинення провадження у справі про банкрутство було враховано висновки Верховного Суду України, викладені в інформаційному листі від 27.02.2012 N 01-06/224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Проте, місцевим господарським судом залишено поза увагою, що висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі №16/87/09-21/134/09 (справа № 3-137гс11) та від 16.01.2012 у справі №21/315/10 (3-143гс11), зроблені за результатами перегляду постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у таких справах, та скасування відповідного судового акта.

Суд апеляційної інстанції також вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 справі №920/1463/15, оскільки в даній справі підстави порушення провадження у справі про банкрутство було перевірено судами апеляційної та касаційної інстанції за наслідками перегляду постанови про визнання боржника банкрутом та в результаті такого перегляду скасовано зазначене судове рішення.

Крім того, в даній постанові Верховного Суду викладені висновки щодо застосування норм частини 12 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013, тоді як в даній справі застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство в попередній редакції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Згідно з пункту 9 розділу ХІ цього Кодексу ("Перехідні положення") справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній після 15.12.2017) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Аналогічна норма була викладена в пункті 1-1 частини 1 статті 80 Господарському процесуальному кодексі України (в редакції, чинній до 15.12.2017), відповідно якої господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку відсутністю предмету спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, на час вчинення місцевим господарським судом процесуальної дії щодо припинення провадження у справі та постановлення оскаржуваної ухвали чинним процесуальним законодавством встановлено дії суду саме щодо закриття такого провадження, що зумовлено необхідністю забезпечення єдиного судового процесу та вчинення однозначних процесуальних дій суду, а також з огляду на наявність відповідних правових наслідків.

Припиняючи провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом не враховано наведеного та не вказано жодних правових підстав для припинення провадження у справі про банкрутство ФОП Підберезського А.М. у зв`язку відсутністю предмету спору.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при розгляді справи невірно застосовано норму матеріального права - пункт 7 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013, та порушено норму процесуального права - пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а тому ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 слід скасувати, а справу №5023/5836/12 передати на розгляд суду першої інстанції для продавження ліквідаційної процедури.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, п. 6 ч.1 ст. 275, ст. 280, 282, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі №5023/5836/12 скасувати.

Справу№5023/5836/12 передати на розгляд Господарського суду Харківської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.12.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова