Постанова

від 04.12.2019 по справі 317/1591/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 317/1591/14-ц

провадження № 61-13959св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - прокурор Запорізької міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави Україна в особі Головного управління Держземагентства у Запорізькій області,

відповідачі: ОСОБА_1 , Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області (сектор з питань державної реєстрації Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області),

треті особи: обслуговуючий садівничий кооператив Гриф-2006 , Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року у складі судді Ачкасова О. М. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Бондар М. С., Спас О. В., Поляков О. З.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У квітні 2014 року прокурор Запорізької міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави Україна в особі Головного управління Держземагентства у Запорізькій області (далі - ГУ Держземагентства у Запорізькій області) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (сектор з питань державної реєстрації Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області), треті особи: обслуговуючий садівничий кооператив Гриф-2006 (далі - ОСК Гриф-2006 ), Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та повернення її власнику.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1005 га для ведення садівництва за рахунок земель ОСК Гриф-2006 .

На підставі вказаного розпорядження 20 березня 2007 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

Проведеною перевіркою за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області встановлені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок на території Долинської сільської ради.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі № 0870/645/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 скасоване.

Прокурор вважав, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку у порушення статей 118, 123 ЗК України, оскільки йому було відведено земельну ділянку, яка не перебувала у його користуванні, на підставі технічної документації із землеустрою та без розроблення проекту землеустрою.

У зв`язку з наведеним просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 20 березня 2007 року серії ЯГ № 703022, скасувати запис про державну реєстрацію вказаного державного акту, зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку на користь ГУ Держземагентства у Запорізькій області та повернути до ГУ Держземагентства у Запорізькій області оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення та ухвали судів попередніх інстанцій

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави Україна в особі ГУ Держземагентства у Запорізькій області відмовлено.

Суди зробили висновки про недоведеність протиправності поведінки відповідача при набутті права власності на спірну земельну ділянку.

Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації є юридичним фактом виявлення волі місцевого органу державної влади і офіційним визнанням й підтвердженням державою фактів виникнення прав на земельну ділянку, а тому скасування розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51, яке є виконаним, не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

У зв`язку з наведеним підстав для застосування статті 388 ЦК України також немає.

Короткий зміст касаційної скарги

У жовтні 2016 року до суду касаційної інстанції від заступника прокурора Запорізької області надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Справу № 317/591/14-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Прокурор посилається на те, що Генеральна прокуратура України звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року у справі № 0870/645/12, якою відмовлено у задоволенні позову прокурора про визнання незаконним розпорядження Запорізької РДА від 03 березня 2007 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК Гриф-2006 , на підставі якого виданий оспорений державний акт.

При розгляді справи суди не врахували, що видача державного акту на право власності на землю є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, а тому відповідно до частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акту недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей акт не визнано недійсним (незаконним) у встановленому законом порядку.

У порушення статей 79, 92, 93, 116, 118 ЗК України та статей 20, 29, 50 Закону України Про землеустрій суди безпідставно виходили з того, що на момент передачі у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка перебувала у його користуванні, а тому при відведенні землі розроблення проекту землеустрою не вимагалось.

Обставини справи

Суди встановили, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 членам ОСК Гриф-2006 передано у власність земельні ділянки, розташовані на території Долинської сільської ради за межами населеного пункту, в тому числі, і відповідачу земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,1005 га.

На підставі зазначеного розпорядження 20 березня 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 скасоване постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року (справа № 0870/645/12). Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

21 травня 2015 року постановою Вищого адміністративного суду України вказані постанова Запорізького окружного адміністративного суду та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 0870/645/12 були скасовані, постановлене нове рішення, яким у задоволенні позову про скасування розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК Гриф-2006 у власність земельних ділянок для ведення садівництва відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що прокурор не довів протиправності дій ОСОБА_1 при набутті права власності на спірну земельну ділянку.

При цьому суди зазначили, що визнання незаконним розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2017 року № 2/51 не є підставою для визнання недійсним оспореного державного акту, оскільки зазначене розпорядження за своєю природою є індивідуальним актом застосування норм права, який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів, і який є виконаним в силу самого його прийняття.

Колегія не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Згідно зі статтею 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13 (провадження № 12-62гс18) зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 212 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 214 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до статті 1 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При цьому необхідно встановити, чи порушується (не визнається або оспорюється) саме право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Суди встановили, що оспорюваний державний акт виданий ОСОБА_1 на підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК Гриф-2006 .

Звертаючись до суду з указаним позовом, прокурор, зокрема, посилався на незаконність вищевказаного розпорядження у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка не перебувала у користуванні громадян-членів ОСК Гриф-2006 .

Крім того, прокурор зазначав, що у порушення статті 118 ЗК України передача земельної ділянки відбулася без передбаченого законодавством погодження з природоохоронним, санітарно-епідеміологічним органами та органами охорони культурної спадщини.

При розгляді даної справи суди попередніх інстанцій усупереч положенням процесуального права не встановили усіх фактичних обставин справи, належним чином не визначилися із характером спірних правовідносин, не надали оцінки усім доводам позивача, на які він посилався при поданні позову, зокрема, не з`ясували законності видачі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2017 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК Гриф-2006 , і чи був дотриманий порядок передачі спірної земельної ділянки, унаслідок чого зробили передчасні висновки про відмову у задоволенні позову.

Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави Україна в особі Головного управління Держземагентства у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук