Рішення

від 17.09.2020 по справі 317/1591/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/1591/14-ц

Провадження № 2/317/318/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Яркіної С.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Ю.І.,

прокурора Сухорукової Н.М.,

представника позивача Бакум Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 , Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (сектор з питань державної реєстрації Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області), треті особи: Обслуговуючий садівничий кооператив Гриф-2006 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та повернення її власнику,

В С Т А Н О В И В:

Запорізька місцева прокуратури № 2 Запорізької області звернулася до суду в інтересах держави в особі органа уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з позовом до ОСОБА_1 , Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (сектор з питань державної реєстрації Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області), третя особа - Обслуговуючий садівничий кооператив Гриф-2006 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та повернення її власнику, посилаючись на те, що проведеною перевіркою за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області встановлені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок на території Долинської сільської ради. В результаті чого, розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2007 № 2/51, на виконання якого, членам ОСК Гриф-2006 було передано у власність земельні ділянки за рахунок земель ОСК Гриф-2006 , зокрема ОСОБА_1 , в районі АДРЕСА_1 , передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1005 га, кадастровий номер 2322183500:12:001:0628, для ведення садівництва, було скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2012. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 рішення суду першої інстанції залишено без змін. У подальшому, на підставі зазначеного Розпорядження ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 703022, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 010726000341 від 20.03.2007.

Посилаючись на вищевикладене прокурор вважає, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку в порушення норм ст.ст. 118, 123 ЗК України, у зв`язку з чим державний акт серії ЯГ № 703022 підлягає визнанню недійсним, оскільки ОСОБА_1 було відведено земельну ділянку, яка не перебувала у його користуванні, на підставі технічної документації із землеустрою та без розроблення проекту землеустрою.

Виходячи з вищевикладеного, прокурор просить суд: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 703022 від 20.03.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договору оренди землі № 010726000341; скасувати запис про державну реєстрацію вказаного державного акту; визнати недійсним державний акт ЯГ № 703022 від 20.03.2007, виданий на ім`я ОСОБА_1 .

У судовому засіданні прокурор, що приймав участь в розгляді справи, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених в заяві.

Представник позивача ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області також позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`являвся, причин неявки суду не повідомляв, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник відповідача Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (сектор з питань державної реєстрації Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області) в судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи - ОСК Гриф-2006 про судові засідання повідомлений своєчасно, належним чином, ознайомлений з матеріалами справи, проти позову заперечував в повному обсязі про що надав письмові заперечення, де зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту прав на земельну ділянку, шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на землю як правовстановлюючого документу, нормами ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України не передбачено.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явились в судове засідання у справі, на підставі наявних у справі доказів. Додаткових доказів позивачами не надано. Суд розглядає справу за вимогами ЦПК України в редакції 2018 року.

Виходячи з характеру спірних відносин, викладених в позовній заяві прокурором, під час розгляду цивільної справи необхідно з`ясувати законність видачі розпорядження Запорізької районної адміністрації від 03 березня 2017 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК Гриф -2006 і питання дотримання порядку передачі спірної земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судових засіданнях встановлено, що на підставі проведеної перевірки за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області встановлені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок на території Долинської сільської ради Запорізького району, що підтверджується Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.01.2012 та 28.03.2014. У судовому засіданні прокурор не пояснив підстав для початку проведення перевірки, оскільки Розпорядження, на підставі якого відводилися земельні ділянки, було видане 03.03.2007, а перевірка проводилась аж у 2012 році. Втім, прокурор зазначив, що порушення вимог чинного законодавства було встановлено лише у 2012 році результатом вказаної перевірки, у зв`язку з чим прокурор вважає, що заявив позов у межах встановленого трирічного строку позовної давності.

Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2007 № 2/51 членам ОСК Гриф-2006 було передано у власність земельні ділянки за рахунок земель ОСК Гриф-2006 , зокрема ОСОБА_1 (в районі АДРЕСА_1 ) передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1005 га, кадастровий номер 2322183500:12:001:0628, для ведення садівництва. На підставі зазначеного Розпорядження ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 703022, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договору оренди землі за № 010726000341 від 20.03.2007.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2007 № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам членам ОСК Гриф-2006 у власність земельних ділянок для ведення садівництва - скасоване. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2015, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про скасування розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2997 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК Гриф-2006 у власність земельних ділянок відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року постанову Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року скасовано, провадження у справі закрито.

Оскільки вирішення заявлених позовних вимог позивача залежить від встановлення правомірності розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам членам ОСК Гриф-2006 , на підставі якого був виданий державний акт та земельна ділянка вибула з державної власності, позивачу необхідно довести саме незаконність розпорядження Запорізької районної державної адміністрації.

Позивачами в судовому засіданні не доводилась незаконність прийнятого розпорядження взагалі. Позовної вимоги щодо визнання розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам членам ОСК Гриф-2006 не заявлялося. Суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог та вирішувати питання щодо незаконності будь-якого локального нормативного акту самостійно.

Оскільки вимог щодо визнання розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам членам ОСК Гриф-2006 не заявлялося, на теперішній час розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 Про безоплатну передачу громадянам членам ОСК Гриф-2006 є чинним та ніким не скасовано.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільній інтереси у спосіб, визначений законами України.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа права якої порушили може скористатися не будь-яким, а певним способом захисту свого права.

За вимогами ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачені наступні шляхи здійснення захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом ст. 152 ЗК України визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документу зазначеною нормою не передбачено.

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ст. 126 ЗК України (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК України (що діяли на момент виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці 3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до п. 6 ст. 20 Закону України Про землеустрій , місцева державна адміністрація погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України Про землеустрій , щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації , Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, яким є земельна ділянка, є, офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на неї та обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на вищевикладене, Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації є юридичним фактом виявлення волі органу місцевої державної влади і офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення прав на земельну ділянку, а не бажанням окремої посадової особи , як про це зазначено в позовній заяві.

Право власності є абсолютним правом, яке включає володіння, користування, розпорядження, та якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 319 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; є) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 143 ЗК України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками-приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, ст.ст. 140, 143 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав, в тому числі і примусових, припинення права власності на земельну ділянку, серед яких підстави на які посилається прокурор відсутні.

Жодної з підстав, передбачених ст.ст. 140, 143 ЗК України, в позові не наведено та не зазначено доказів їх наявності. Оскільки вилучення земельних ділянок в порядку, передбаченому земельним законодавством не проводилося, а відповідачем отримано державний акт і він не надав згоди на позбавлення його права власності на земельну ділянку, слід вважати, що передбачені законом підстави для визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її в державну власність відсутні.

Положеннями ст. 123 ЗК України, посиланням на які, зокрема, обґрунтовано позов, визначають порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18 вересня 2013 року № 6-92цс13).

Позивачем в даній справі не доведена не правова (протизаконна) поведінка відповідачів при набутті права власності на спірну земельну ділянку.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07.11.2013 по справі № 317/2795/13-ц №/п 2/317/1262/2013 встановлено, що на підставі Розпорядження № 14/526 від 22.12.2006 між ОСК Гриф-2006 (як орендарем) та Запорізькою районною державною адміністрацією (як орендодавцем) 30.01.2007 було укладено договір оренди землі, терміном на 12 років, який зареєстровано в Запорізькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі внесено запис від 05.02.2007 № 040726000001. Зазначений договір не визнаний недійсним та не оскаржується сторонами.

Доводи позивача щодо порушення порядку передання земельної ділянки у власність на підставі того, що земельні ділянки передані у власність членам ОСК Гриф-2000 , які не знаходились у їхньому користуванні спростовуються тим, що фактичними користувачами земельної ділянки, отриманої ОСК Гриф-2006 , були члени вказаного кооперативу, оскільки відповідно до Закону України Про кооперацію кооператив створюється для надання послуг членам кооперативу за рахунок їх особистої участі в наданні цих послуг. Таким чином, члени ОСК Гриф-2006 мали право на отримання земельних ділянок в порядку приватизації. Відповідно до акту встановлення меж земельних ділянок в натурі та закріплення їх межевоми знаками від 12.02.2007, представником ДП Укрспецзем встановлені в натурі та закріплені на місцевості межі земельних ділянок ОСК Гриф-2006 , знаки в кількості 97 штук, якими закріплені земельні ділянки показані в натурі. В позові прокурор не зазначає, що членам ОСК Гриф-2006 були передані земельні ділянки більшою сукупною площею ніж 4,0559 га (площа, яку раніше кооператив отримав в оренду), а відтак позивачем не доведено, що саме не складання проекту землеустрою порушує інтереси держави в спірних відносинах.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

За положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, за будь-яких умов спірна земельна ділянка не може знаходитися на теперішній час, у володінні, користуванні чи розпорядженні держави, а отже, вимога позивача витребувати земельну ділянку (кадастровий номер 2322183500:12:001:0619) у ОСОБА_1 на користь ГУ Держземагенства у Запорізькій області задоволенню не підлягає, оскільки вказане агентство ліквідовано.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, Першого протоколу і протоколів № 2, 4, 7 і 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол і протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила .

У цій справі Європейський суд дійшов висновку про те, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , застосовував рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності набувача, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого набувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте, прокурор не довів обставини, на які він посилався у позовній заяві, як на підставу своїх вимог. За таких підстав, у задоволенні позову треба відмовити у повному обсязі.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 3, 15, 61, 110, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 321 ЦК України, ст.ст. 90, 116, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 6, 20, 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 13, 41 Конституції України, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-IV від 06.09.2012, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (сектор з питань державної реєстрації Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області) (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 8), треті особи: Обслуговуючий садівничий кооператив Гриф-2006 (70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Центральна, 37) про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та повернення її власнику - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду спр ави (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.09.2020.

Суддя С.В. Яркіна