Постанова

від 17.12.2019 по справі 598/289/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 598/289/17

провадження № 61-6733св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю Калина-2002 ,

відповідач: - ОСОБА_1 ,

третя особа ? товариство з обмеженою відповідальністю Волочиськ-агро ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Калина-2002 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2018 року в складі судді Гудими І. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Щавурської Н. Б.

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У березні 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Калина-2002 (далі - СТОВ Калина-2002 ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Волочиськ-агро (далі - ТОВ Волочиськ-агро ) про визнання поновленим договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 09 червня 2006 року сторони уклали договір оренди земельної ділянки площею 2,11 га, кадастровий номер 6122484800:01:002:0347 (далі - земельна ділянка), строком на 10 років, відповідно до умов якого орендар після закінчення дії договору має право на його поновлення на новий строк і повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

11 квітня 2016 року орендар направляв відповідачу лист-повідомлення про продовження договору оренди з проектом додаткової угоди, проте відповіді від ОСОБА_1 не отримав.

Також позивачу стало відомо про укладення відповідачем нового договору оренди належної йому земельної ділянки з ТОВ Волочиськ-агро , державна реєстрація права оренди, якої здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2016 року № 32981778, прийнятого державним реєстратором Вишнівецької селищної ради Миколайчуком О. М.

За таких обставин позивач вважав, що він скористався своїм переважним правом на продовження договору оренди землі, а дії відповідача порушують його законне право, тому просив суд визнати договір оренди від 09 червня 2006 року поновленим.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог СТОВ Калина-2002 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю доказів належного повідомлення орендодавця щодо бажання орендаря продовжити спірний договір оренди землі.

Крім того, суд, при винесенні рішення встановив відсутність підстави для поновлення договору оренди спірної земельної ділянки від 09 червня 2006 року, оскільки на даний час діє договір оренди спірної земельної ділянки № 19 від 01 січня 2016 року, укладений між відповідачкою та ТОВ Волочиськ-агро , який є чинним, а з вимогами про визнання даного договору недійсним позивач до суду не звертався.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу СТОВ Калина-2002 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:

28 березня 2019 року СТОВ Калина-2002 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем було дотримано вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі , та надіслано відповідачу лист-повідомлення про продовження договору оренди з проектом додаткової угоди, а відповідачем не було надіслано заперечень щодо поновлення вказаного договору оренди земельної ділянки, тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є необґрунтованими.

Також заявник зазначає, що судами не враховано те, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 598/289/17 з Збаразького районного суду Тернопільської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст обставин справи:

09 червня 2006 року між ОСОБА_1 та СТОВ Калина-2002 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,11 га строком на 10 років.

Відповідно до пункту 8 вказаного договору, після його закінчення орендар має право поновлення договору на новий строк, але повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

20 квітня 2016 року СТОВ Калина-2002 на адресу відповідача направлено лист-повідомлення щодо поновлення договору оренди землі на новий строк та проект додаткової угоди.

01 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Волочиськ-агро було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 10 років. Державну реєстрацію вказаного речового права здійснено 09 грудня 2016 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2016 року № 32981778, прийнятого державним реєстратором Вишнівецької селищної ради Тернопільської області.

На підставі вказаного договору оренди землі ТОВ Волочиськ-агро передано у користування спірну земельну ділянку, якою товариство користується з квітня 2017 року і по даний час.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗУ Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Правові висновки щодо підстав поновлення договору оренди земельної ділянки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, позивач посилався на невизнання орендодавцем його переважного права,

передбаченого статтею 33 Закону України Про оренду землі , що призвело до порушення його права на поновлення договору оренди земельної ділянки, якою він користується.

Згідно із положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі, укладеного сторонами 09 червня 2006 року.

Судом установлено, що 20 квітня 2016 року товариство направило на адресу орендодавця лист-повідомлення разом із проектом додаткової угоди до договору оренди землі рекомендованим поштовим відправлення з описом вкладення, у якому повідомило про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Крім того, судами встановлено, що із змісту листа-повідомлення вбачається, що даний лист не містить повної дати, номера та не реєструвався у вихідній кореспонденції СТОВ Калина-2002 , а на копії опису вкладення у поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 поштовий штемпель розмитий та не вказано поштовий ідентифікатор № 4780101313395. Із копії фіскального чеку від 20 квітня 2016 року зазначено лише прізвище ОСОБА_2 без імені та по-батькові, чи ініціалів.

Тому відмовляючи в задоволенні повних вимог суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги, про те, що після закінчення договору оренди позивач продовжив користуватися земельною ділянкою відповідача, не можуть бути прийнято до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме копією договору оренди землі № 19 від 01 січня 2016 року, укладеним між відповідачем та ТОВ Волочиськ-агро , та зареєстрованому у встановленому законодавстві порядку, який є чинним і ніким не оскаржувався, а також актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01 січня 2016 року.

Із урахуванням встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 33 Закону України Про оренду землі , з урахуванням умов договору оренди землі, укладеного сторонами.

Рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Калина-2002 залишити без задоволення.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року- без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко