Ухвала

від 06.12.2019 по справі 204/7844/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1659/19 Справа № 204/7844/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2019 року про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040680000744 від 26 квітня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

секретаря ОСОБА_6 ,

третьої особи щодо якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_5 ,

представника третьої особи ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2019 року клопотання слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_9 про арешт майна, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12018040680000744 від 26 квітня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, задоволено частково.

Накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження, користування майном,виявленим в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року, а саме:

-Сушильна камера «TERMOLEGNO» (договір поставки № 0811-13 від 08.11.2013р. між ТОВ «АНЛЕОН» та ФОП ОСОБА_10 );

-Деревообробне обладнання фірми «WOOD-MIZER Industries Limited» (контракт № 616/ЄК80 від 25.11.1997р. між фірмою «WOOD-MIZER Industries Limited« та ТОВ «Южліссервіс», яке у 2009р. перейменовано у ТОВ « Лісопромисловий комплекс ДАНІ»);

-Дизельний навантажувач Goodsense (договір поставки №ПР-02/2012 від 26.07.2012р. між ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_10 );

-Таль електрична (договір поставки №14 від 10.08.2012р. між ТОВ «Лісопромисловий комплекс «ДАНІ» та ТОВ НВП «Промекологія, ЛТД». Заводський № 855218);

-Ваги електронно-тензометричні (видаткова накладна №РН-0000701 від 05.04.2007р. між ТОВ «Центровес Плюс» та ТОВ «Лісопромисловий комплекс «ДАНІ». Заводський № 405);

-Верстат деревообробний круглопильний універсальний модель Ц6-2Д (видаткова накладна №433 від 31.05.2013р. між ТОВ «Станкодніпро» та ТОВ «Лісопромисловий комплекс «ДАНІ» Заводський № 377);

-Світильники люмінесцентні 15 шт (податкова накладна №64 від 17.12.2012р. між ТОВ «Корпорація Логістік Груп » та ФОП ОСОБА_10 );

-Прилад для заточки та розводки пил ВМР-Е (контракт №616/ЭК98/00119 від 01.06.1998р. між фірмою « WOOD-MIZER Industries Limited» та ТОВ «Южліссервіс»);

-Насос водяний -1 шт.(накладна № РН-0000507 від 10.02.2012р.);

-Сушильна камера «TERMOLEGNO» (договір поставки № 0811-13 від 08.11.2013р. між ТОВ «АНЛЕОН» та ФОП ОСОБА_10 );

-Котел твердопаливний КТВ 100 (договір поставки №22 від 09.12.2013р. між ПП «КОТЛОТЕХ» та ФОП ОСОБА_10 Заводський № 12174);

-Ємкість для води AV 2000л. (податкова накладна №8 від 11.06.2014р. між ТОВ « Пласт Бак Гранд Дніпро « та ФОП ОСОБА_10 ).

В іншій частині клопотання відмовлено.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на необхідність накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року та не знайшов підстав для арешту обладнання, що не містить ідентифікаційних номерів, оскільки воно не відноситься до майна, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу в частині накладення арешту на майно, виявлене під час проведення обшуку, та заборони користування ним скасувати.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, апелянт вказує на те, що об`єкт, за місцем якого проводився обшук та було вилучено майно, належить на праві власності не тільки йому, а й ОСОБА_12 та ОСОБА_13 і воно було придбано ними на законних підставах. Апелянт вказує на те, що відсутність у ухвалі посилань на належність цього майна кожному окремо, дає підстави припускати, що арешт було накладено саме на його майно.

Поряд із цим, апелянт посилається на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону. ОСОБА_5 зазначає, що з ухвали неможливо встановити, яким чином накладення арешту забезпечить досягнення дієвості кримінального провадження, а клопотання слідчого ґрунтується на неправдивих твердженнях про ненадання документів на підтвердження придбання майна. Апелянт звертає увагу на те, що ці документи надавались слідчому неодноразово. Окрім цього, ОСОБА_5 вказує на те, що в ухвалі слідчого судді відсутні розумні підстави або підозри вважати, що майно є доказом чи підлягає конфіскації. Апелянт зауважує, що під час проведення обшуку слідчий та прокурор не знайшли підстав ідентифікувати майно і обладнання, яке знаходилось у приміщенні, як таке, що викрадено у ОСОБА_10 . Серед іншого, на думку ОСОБА_5 , слідчим суддею не було враховано розумність та співрозмірність і можливі наслідки арешту майна, оскільки воно призначено для експлуатації виробничих будівель та споруд, необхідних для ведення господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, заявника та його представника, які підтримали скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Вказаних вимог слідчим суддею при ухваленні оскаржуваного рішення враховано не було.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Чечелівським ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018040680000744 від 26 квітня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В межах цього провадження, слідчий звернуся з клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на майно після проведення обшуку 09 липня 2019 року, яке було задоволено слідчим суддею лише в частині накладення арешту на майно, що зазначено в ухвалі слідчого судді від 04 липня 2019 року про надання дозволу на його проведення.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя керувався лише тим, що майно, на яке слід накласти арешт, відповідає судовому рішенню про надання дозволу на проведення обшуку. При цьому, жодних інших мотивів слідчим суддею наведено не було, що вказує на неналежне дотримання вимог ст. 173 КПК України, та невідповідність судового рішення в цілому вимогам ст. 370 КПК України.

Так, вирішуючи питання про необхідність накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно, слідчий суддя не врахував, що згідно з загальнимиправилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. ч. 1, 3 ст. 132 КПК України).

Матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що слідчий у клопотанні просить накласти арешт на майно, однак при цьому не наводить належного обґрунтування своїх вимог.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин злочину, встановлених органом досудового розслідування та формального посилання на положення ст. 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами цього кримінального провадження.

Так, у клопотанні слідчий вказує на необхідність накладення арешту на майно з метою встановлення його власника, тоді як зазначені у клопотанні відомості вказують на наявність цивільно-правових відносин між учасниками кримінального провадження. Дані ж про власника та документи, які підтверджують таке право повинні бути зазначені у клопотанні слідчого відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 170 КПК України.

Поряд із цим, слідчий у клопотанні посилається на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, однак не наводить яким саме критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України воно відповідає, зокрема які саме відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, воно містить.

Слідчим суддею при накладенні арешту на майно не враховано, що ухвалою від 31.10.2019 (а.с. 80-81) клопотання слідчого від 30.10.2019 вже поверталось слідчому для усунення аналогічних недоліків протягом 72 години та як вбачається з клопотання слідчого, не було усунуто при повторному зверненні.

Обґрунтовуючи заявленіу клопотаннівимоги,слідчий вказує напроведення обшукута тимчасовевилучення майна09липня 2019року,однак ненаводить обставин,які зумовилизвернення досуду зклопотанням лише 6листопада 2019року, за спливом майже4місяців, з порушенням строків, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, що виключало б сумніви у законності такого звернення.

Більш того, як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, та будівля, де це майно було виявлено (частина якої належить ОСОБА_5 ), використовується у виробничих цілях. Тож цим обставинам слідчим суддею не надано оцінки з точки зору розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, можливим ризикам зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб на вимогу положень ст. 173 КПК України.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів приходить до висновку, про те, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку про необхідність накладення арешту та вважає, що підстави для задоволення клопотання слідчого за цих умов відсутні.

Розглядаючи це клопотання, колегія суддів враховує те, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна слідчим та слідчим суддею були порушені зазначені вище норми кримінального процесуального закону, колегія суддів, з огляду на вимоги ст. 370 КПК України, ч. 3 ст. 407 КПК України вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з постановленням нової ухвали судом апеляційної інстанції, якою у задоволення клопотання слідчого слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2019 року про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040680000744 від 26 квітня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, скасувати.

У задоволенні клопотання слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_9 про арешт майна, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12018040680000744 від 26 квітня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4