Постанова

від 05.12.2019 по справі 911/1466/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2019 р. Справа№ 911/1466/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Силаков М.А.

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2019 р. (повне рішення складено 12.08.2019 р.)

у справі № 911/1466/19 (суддя - Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Енергія Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

про стягнення заборгованості у розмірі 657247,68 грн

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Е-Енергія Україна" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" про стягнення заборгованості за договором № 19/12/18-123 від 19.12.2018 р. у загальному розмірі 657247,68 грн, з яких: 614520,16 грн - основний борг та 42727,52 грн - пеня.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, здійснював розрахунок за отриманий товар з простроченням строку та не в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2019 р. у справі № 911/1466/19 закрито провадження в частині стягнення 50000,00 грн основного боргу, в іншій частині позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Енергія Україна" задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 564520,16 грн основного боргу та 42727,52 грн пені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися виключно актами приймання-передачі товару, які відсутні в матеріалах справи. Так, видаткова накладна, на думку скаржника, віднесена сторонами в п. 2.2 укладеного договору до товаросупровідних документів, а тому не підтверджує факт поставки товару.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" у справі № 911/1466/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1466/19 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4222/19 від 22.10.2019 р. у зв`язку з перебуванням суддів Сітайло Л.Г. та Калатай Н.Ф. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1466/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1466/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та призначено справу до розгляду на 21.11.2019 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 р. розгляд справи було відкладено до 05.12.2019 р.

У засідання суду, призначене на 05.12.2019 р., представник відповідача вдруге не з`явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

19.12.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Е-Енергія Україна" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (далі - покупець) було укладено договір № 19/12/18-123 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупця тріску хвойних порід (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити поставлений його обсяг.

Згідно з п. 2.1 договору вартість 1м3 товару в насипному вигляді становить 300,00 грн, в тому числі ПДВ.

У відповідності до п. 2.2 договору продавець надає комплект товаросупровідних документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (за необхідністю).

Як передбачено п. 3.2 договору, прийом-передача товару оформлюється шляхом складання та підписання повноважними представниками сторін акту прийому-передачі товару та/або інших документів, з обов`язковим наданням сторонами усіх супровідних документів.

Згідно з п. 3.3 договору датою прийому-передачі товару вважається дата підпису повноважними представниками сторонами акту прийому-передачі та/або інших супровідних документів.

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання повноважними представниками сторін акту прийому-передачі та/або інших супровідних документів (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки між покупцем та продавцем здійснюються шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання товару.

Згідно з п. 4.2 договору асортимент та ціна товару зазначається у видаткових (прибуткових) документах, які після їх заповнення стають невід`ємними частинами даного договору. Оплата покупцем товару за цінами, вказаними у видаткових (прибуткових) документах, складених відповідно до чинного законодавства України, вважаються узгодженими.

У відповідності до п. 5.3 договору за прострочення строків оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час такого прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 р. (включно), а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншій стороні про припинення дії договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 8.1 договору).

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов`язання за укладеним договором щодо вчасної та повної оплати товару не виконав, в той час як позивачем було здійснено поставку товару.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

На виконання умов укладеного договору за період з 15.01.2019 р. по 20.03.2019 р. позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1750331,16 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами.

За змістом п. 4.1 укладеного договору остаточний розрахунок за отриманий товар покупцем мав бути здійснений протягом 5 банківських днів з дати отримання товару. При цьому згідно з п. 3.4 договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання повноважними представниками сторін акту прийому-передачі та/або інших супровідних документів.

Таким чином, строк оплати товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 1135811,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Е-Енергія Україна" за період з січня 2019 року по травень 2019 року, а саме відповідачем було сплачено: 17.01.2019 р. - 108000,00 грн, 08.02.2019 р. - 626406,00 грн, 04.03.2019 р. - 250000,00 грн, 12.03.2019 р. - 151405,00 грн.

Таким чином, вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 614520,16 грн.

12.06.2019 р., під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач сплатив на користь позивача 50000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Е-Енергія Україна".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що провадження у справі № 911/1466/19 в частині стягнення 50000,00 грн основного боргу належить закрити за відсутністю предмету спору в цій частині.

В зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн, розгляду підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 564520,16 грн основного боргу.

Стосовно доводів скаржника про те, що факт здійснення господарської операції, на думку відповідача, може підтверджуватися виключно актами приймання-передачі товару, які відсутні в матеріалах справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 910/5226/17.

В розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відсутність актів-приймання-передачі не може свідчити про недійсність господарської операції.

Як передбачено ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В матеріалах справи відсутні належні докази звернення відповідача до позивача із вимогою надати акти приймання-передачі товару або докази відмови від підписання видаткових накладних, за якими здійснювалась поставка товару.

Крім цього, товар прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень.

Відсутність актів приймання-передачі товару не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання скаржника на те, що видаткова накладна віднесена сторонами в п. 2.2 укладеного договору до товаросупровідних документів, а тому не підтверджує факт поставки товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки останній не навів обґрунтованих аргументів, стосовно того, що видаткова накладна, що підписана обома сторонами у правовідносинах з поставки товару, не може вважатися первинним документом, що підтверджує прийняття товару, з урахуванням альтернативної форми оформлення передачі товару, визначеної сторонами в п. 3.2 договору.

Встановлено, що видаткові накладні, за якими здійснювалась поставка товару на підставі договору від 19.12.2018 р. № 19/12/18-123, складені між позивачем та відповідачем, містять всі обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару відповідачу, що виключає твердження про незавершеність господарської операції та відсутність обов`язку з проведення оплати отриманого товару.

Як передбачено ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі, а також доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 19/12/18-123 від 19.12.2018 р., з урахуванням часткової оплати, підлягає задоволенню у розмірі 564520,16 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 42727,52 грн за період з 16.03.2019 р. по 31.05.2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що за прострочення строків оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час такого прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки сторони в договорі від 19.12.2018 № 19/12/18-123 інших умов не передбачили, пеня має розраховуватися з наступного дня після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання, або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вбачається, що відповідач оплату товару за всіма накладними здійснював із простроченням встановленого договором строку. Однак позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню не на весь обсяг прострочених грошових зобов`язань, а лише за неоплаченими видатковими накладними, складеними за період з 07.03.2019 р. по 20.03.2019 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 42727,52 грн пені є обґрунтованою, розмір її перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 26000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.

На підтвердження вказаних витрат позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги № 62 від 29.05.2019 р., укладеного між Адвокатським об`єднанням "МАК`С Блум" та ТОВ "Е-Енергія Україна";

- копію рахунку № 74 від 06.06.2019 р. на суму 26000,00 грн;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг з представництва інтересів в Господарському суді Київської області по справі № 911/1466/19 від 07.08.2019, в якому визначено перелік послуг, що було надано АО "МАК`С Блум" та вартість наданих послуг у розмірі 26000,00 грн;

- банківську квитанцію про перерахування позивачем на користь АО "МАК`С Блум" 26000,00 грн згідно з рахунком № 74 від 06.06.2019 р. та договором № 62 від 29.05.2019 р.

Представництво інтересів ТОВ "Е-Енергія" в судових процесах здійснювали адвокати АО "МАК`С Блум" Сабіна М.Г. та Силаков М.А., повноваження яких було підтверджено відповідними ордерами на надання правничої допомоги та свідоцтвами на право заняття адвокатською діяльністю.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача вартості витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 26000,00 грн.

За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2019 р. у справі № 911/1466/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" задоволенню не підлягає.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Господарського суду Київської області від 08.08.2019 р. у справі № 911/1466/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.12.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець