Постанова

від 18.12.2019 по справі 802/1409/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №802/1409/17-а

адміністративне провадження №К/9901/35830/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді - Мультян М.Б., суддів: Альчука М.П., Чернюк А.Ю.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді - Боровицького О. А., суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В.) по справі № 802/1409/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Козятин до Міністерства юстиції України (Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації), треті особи: ОСОБА_1 , Фермерське господарство Сайдака про скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Козятин" (далі - позивач, ТОВ "Укрзернопром-Козятин", товариство) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та фермерське господарство "Сайдака", в якому просив:визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2050/7 від 12 червня 2017 року "Про відмову у задоволені скарги ТОВ "Укрзернопром-Козятин" від 11 травня 2017 року".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ Міністерства юстиції України № 2050/7 від 12.06.2017 року "Про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Укрзернопром - Козятин" прийнятий з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Суть даного позову зводиться до того, що, на думку позивача, оскаржуваним наказом порушені його права, як орендаря земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також невірну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення касаційної скарги заперечує в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 22 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2019 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2017 ТОВ "Укрзернопром -Козятин" звернулось зі скаргою до Міністерства юстиції України та до Головного управління юстиції у Вінницькій область на дії приватного нотаріуса Рудик Л.В., Вінницький міський нотаріальний округ, яка виконує функції реєстратора з приводу рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28771714 від 16.03.2016.

Скарга мотивована тим, що 25.04.2017 ТОВ "Укрзернопром Козятин" з інформаційної довідки реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів не рухомого майна стало відомо про те, що 16.03.2016 приватним нотаріусом Рудик Л.В., Вінницький міський нотаріальний округ, Вінницька область, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28771714, про реєстрацію права оренди земельної ділянки між фермерським господарством "Сайдака" та ОСОБА_1 , щодо договору оренди землі від 10.03.2016 з строком дії договору до 10.03.2026 з правом пролонгації на земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:01:001:0099 площа земельної ділянки 2,5682 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черемошнянської сільської ради Погребищенського району, Вінницької області.

За результатами розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 26.05.2017, яким у задоволенні скарги ТОВ "Укрзернопром-Козятин" від 11.05.2017 № 10 відмовлено. Вказана відмова мотивована тим, що скарга оформлена без дотримання вимог ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права.

Наказом Міністерства юстиції України № 2050/7 від 12.06.2017 відмовлено у задоволені скарги ТОВ "Укрзернопром-Козятин" від 11.05.2017.

Позивач вважає, що такий наказ Міністерства юстиції України є протиправним та підлягає скасуванню, посилаючись на те, що відповідачем не враховано, що ТОВ Укрзернопром - Козятин є правонаступником ТОВ Укрзернопром - Погребище , який в свою чергу, за договором оренди від 08.01.2008 має право користування земельною ділянкою, реєстраційну дію відносно якої щодо третьої особи оскаржено товариством, як правонаступником землекористувача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 2 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 дійшла наступного правового висновку.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень . Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту Про відмову у задоволені скарги ТОВ "Укрзернопром-Козятин" від 11 травня 2017 року . Скарга подана товариством у зв`язку з реєстрацією права оренди земельної ділянки за третіми особами. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття третіми особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права користування на спірні земельні ділянки внаслідок реєстрації права користування на земельні ділянки за ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Сайдака".

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, 28.11.2018 у справі №825/642/18, 29.01.2019 у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права користування на земельні ділянки, спір фактично виник між позивачем і третіми особами з приводу захисту права користування земельними ділянками.

За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб`єктивного складу учасників справи - в порядку господарського та цивільного судочинства.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою, а тому, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, цей спір має вирішуватися в порядку господарського та цивільного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року по справі № 802/1409/17-а підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року по справі № 802/1409/17-а - скасувати і закрити провадження по справі.

Роз`яснити позивачу, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства щодо вимог до фізичної особи та в порядку господарського судочинства- до юридичної особи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко