Постанова

від 11.12.2019 по справі 291/421/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 291/421/17

провадження № 61-22637св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Чорнорудецьке фермерське господарство Поділля Ружинського району Житомирської області, Ружинська районна державна адміністрація Житомирської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року у складі судді Руденко З. Б. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю, Григорусь Н. Й., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок (далі - ПСП Агрофірма Світанок ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Чорнорудецького фермерського господарства Поділля Ружинського району Житомирської області (далі - ЧФГ Поділля ), державного реєстратора Польової Л. Д., Відділу державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання договору оренди землі недійсним, визнання незаконними та скасування державної реєстрації речових прав і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, посилаючись на те, що 01 лютого 2017 року між ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала підприємству в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,6615 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0092, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чорнорудецької сільської ради Ружинського району Житомирської області. Зазначена земельна ділянка була передана йому за актом прийому-передачі від 01 лютого 2017 року і підприємство сплатило ОСОБА_1 орендну плату. 16 березня 2017 року йому стало відомо, що 20 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля було укладено ще один договір оренди землі на вказану земельну ділянку строком на 10 років, який був зареєстрований 21 лютого 2017 року державним реєстратором Відділу державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області Польовою Л. Д., номер запису про інше речове право 19211825. Вказаний договір оренди землі від 20 лютого 2017 року укладений під час дії договору оренди від 01 лютого 2017 року, спрямований на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою, порушує публічний порядок, суперечить принципам свободи договору, розумності, справедливості, звичаям ділового обороту і є нікчемним. Враховуючи викладене, ПСП Агрофірма Світанок просило визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля , визнати незаконними та скасувати проведену 21 лютого 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку загальною площею 1,6615 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0092, номер запису про інше речове право 19211825, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34045827, від 27 лютого 2017 року.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 22 травня 2017 року замінено відповідачів державного реєстратора Польову Л. Д. та Відділ державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області на належного відповідача - Ружинську районну державну адміністрацію Житомирської області.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що після підписання договору оренди землі від 01 лютого 2017 року ПСП Агрофірма Світанок не вчинило жодних дій щодо проведення державної реєстрації права оренди, тому цей договір не набув чинності. ПСП Агрофірма Світанок не набуло прав орендаря, відтак укладений між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля договір оренди землі від 20 лютого 2017 року не порушує прав позивача. Позовні вимоги про визнання незаконними та скасування державної реєстрації речових прав і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідними від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, тому вони також не підлягають задоволенню.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПСП Агрофірма Світанок залишено без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що умовами пункту 40 договору оренди землі від 01 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , передбачено, що договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Оскільки ПСП Агрофірма Світанок не вчинило жодних дій щодо проведення державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки, то договір не набув чинності. Висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У травні 2018 року ПСП Агрофірма Світанок подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга ПСП Агрофірма Світанок мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили належним чином доказів і не звернули уваги на те, що воно обґрунтовувало позов порушенням його інтересів, які полягають у користуванні орендованою земельною ділянкою відповідно до умов укладеного між ним та ОСОБА_1 договору оренди землі від 01 лютого 2017 року, а також зазначило способи захисту таких інтересів, які відповідають статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки право та інтерес є різними правовими категоріями, які мають істотні відмінності, то відсутність зареєстрованого права оренди земельної ділянки не означає відсутність інтересу позивача, який підлягає захисту шляхом задоволення позову. Досягнення згоди щодо всіх істотних умов за договором оренди землі від 01 лютого 2017 року мало наслідком те, що інтерес ПСП Агрофірма Світанок щодо користування орендованою земельною ділянкою виник раніше, ніж право оренди або інтерес ЧФГ Поділля щодо цієї ділянки. Дії відповідачів, у тому числі підписання оспорюваного договору оренди землі від 20 лютого 2017 року, державна реєстрація права оренди ЧФГ Поділля на спірну земельну ділянку, не є підставою для припинення такого інтересу ПСП Агрофірма Світанок . Договір оренди землі від 20 лютого 2017 року суперечить принципам свободи договору, розумності, справедливості, звичаям ділового обороту, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі статей 6, 203, 215, 627 ЦК України. Судами не застосовано положень статті 638 ЦК України, статті 15 Закону України Про оренду землі та не враховано, що оспорюваний договір оренди землі від 20 лютого 2017 року не містить таких істотних умов як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Вона не укладала та не підписувала договору оренди землі з позивачем і не вступала з ним у будь-які інші договірні відносини.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ружинського районного суду Житомирської області.

19 червня 2018 року справа № 291/421/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2019року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.

Судами встановлено, що 01 лютого 2017 року між ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала ПСП Агрофірма Світанок в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,6615 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0092, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чорнорудецької сільської ради Ружинського району Житомирської області.

20 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля було укладено інший договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала вищевказану земельну ділянку в оренду на 10 років ЧФГ Поділля .

Зазначений договір оренди землі від 20 лютого 2017 року зареєстрований 21 лютого 2017 року державним реєстратором Відділу державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області Польовою Л. Д., номер запису про інше речове право 19211825.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України.

Власність не тільки надає права, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів а , д частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (стаття 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України Про оренду землі ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що 01 лютого 2017 року між ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, суди не врахували вищезазначених вимог закону, не звернули уваги на доводи позивача про те, що вказаний договір містить всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України Про оренду землі , а проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, в тому числі згідно з положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , є обов`язком власника земельної ділянки - ОСОБА_1 , та дійшли передчасного висновку про те, що позивач не набув прав орендаря, оскільки своє волевиявлення на укладення договору учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Непроведення державної реєстрації права оренди землі саме по собі не свідчить про те, що договір не укладено, як і про те, що позивач не має права оспорити договір, укладений орендодавцем з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права... Більше того, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Таким чином, суди не врахували, що інтерес ПСП Агрофірма Світанок щодо користування на праві оренди спірною земельною ділянкою виник раніше, ніж право та інтерес щодо цієї земельної ділянки у ЧФГ Поділля , а відтак, позивач має право на позов. Враховуючи, що договір оренди землі між ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 було укладено 01 лютого 2017 року, а новий договір оренди землі укладено ОСОБА_1 20 лютого 2017 року, суди по суті доводи позивача не перевірили, спір не вирішили.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17 (провадження № 61-32794св18).

При цьому доводи ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу про те, що вона не підписувала договір оренди землі від 01 лютого 2017 року з ПСП Агрофірма Світанок , не заслуговують на увагу, так як згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а із зустрічним позовом про недійсність вищевказаного договору оренди землі ОСОБА_1 не зверталася.

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає йому ухвалити нове рішення в цій справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях у достатній мірі не виклали мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах Мала проти України ; Суомінен проти Фінляндії ).

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами обох попередніх інстанцій не досліджені належним чином зібрані докази, не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов