Постанова

від 16.12.2019 по справі 219/8720/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 219/8720/16-ц

провадження № 61-23108св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: комунальний заклад Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Горлівка , Дружківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року у складі судді Павленко О. М. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Жданової В. С., Мірути О. А., Хейло Я. В.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - Дружківський МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області) Єремєєва А. С.

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2016 року (справа № 219/8720/16-ц) з комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Горлівка на його користь було стягнуто суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 16 210 грн 28 коп. та моральну шкоду у розмірі 16 210 грн 28 коп. 24 липня 2016 року він подав виконавчий лист до Дружківського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області для примусового виконання. Виконавчий лист був йому повернутий з посиланням на те, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслугований бюджетних коштів. Таке рішення державного виконавця Єремєєва А. С. вважає неправомірним у зв`язку з тим, що на час подання виконавчого листа до примусового виконання фінансування боржника за рахунок коштів державного бюджету було припинено, коштів з органів державного казначейства України боржник вже не отримував.

Посилаючись на неправомірність дій державного виконавця, заявник просив визнати незаконним та скасувати винесене державним виконавцем повідомлення № 13858 від 25 липня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, зобов`язати Дружківський МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області прийняти до виконання виконавчий лист.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця з повернення виконавчого документа відповідають положенням пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавчий лист підлягає виконанню органами Казначейства у порядку виконання рішень про стягнення державного та місцевих бюджетів або боржників.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувані рішення, дії державного виконавця були прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця , а рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року і ухвалити нове рішення, яким вимоги його скарги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм Закону України Про виконавче провадження та порушення норм процесуального права .

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді скарги суди не надали належної оцінки тому, що на час подання виконавчого документу на виконання боржник не утримувався з державного або місцевого бюджету, отже рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа є незаконним, позбавляє його права на отримання присудженого за судовим рішенням.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24 липня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

07 серпня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2016 року по цивільній справі № 219/8720/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Горлівка про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди були задоволені та присуджено до стягнення з КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Горлівка на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 16 210 грн 28 коп. та моральну шкоду у розмірі 16 210 грн 28 коп.

На підставі вказаного рішення, яке набрало законної сили 27 грудня 2016 року, 30 грудня 2016 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист № 2/219/4135/2016 у справі № 219/8720/16-ц про стягнення з КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Горлівка на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 16 210 грн 28 коп. та моральної шкоди у розмірі 16 210 грн 28 коп.

25 липня 2017 року головним державним виконавцем Дружківського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області Єремєєвим А. С. була розглянута заява щодо примусового виконання за виконавчим листом № 2/219/4135/2016, виданим 30 грудня 2016 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області, за результатами розгляду якої виконавчий документ було повернуто стягувачу без прийняття його до виконання на підставі пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із тим, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Частиною першою статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Згідно статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, є Державна казначейська служба України (Казначейство).

У відповідності до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Виконанню органами Казначейства підлягають виконавчі документи, боржниками по яких виступають боржники - державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Пунктом 24 вказаного Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Державної казначейської служби України, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Боржником за виконавчим листом № 2/219/4135/2016, виданим 30 грудня 2016 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області, виступає КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Горлівка , який є бюджетною установою та фінансування якого має здійснюватися за рахунок місцевого бюджету.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відповідність дій і рішень державного виконавця Дружківського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області положенням вищевказаних нормативно-правових актів.

Пунктом 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595,передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений Законом України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях , іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Боржник за виконавчим документом КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Горлівка не перемістився з тимчасово неконтрольованої (окупованої) території, а тому його казначейське обслуговування тимчасово не здійснюється, до моменту переміщення або до моменту повернення такої території під контроль органів державної влади України.

Вказані обставини не є підставою для висновку, що виконавчий лист № 2/219/4135/2016 у справі № 219/8720/16-ц про стягнення коштів з КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Горлівка підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби. Вказаний виконавчий лист підлягає виконанню органами Казначейства у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Частиною другою-третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням наведеного, оскільки оскаржуване рішення про повернення виконавчого документу було прийнято відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, ухвала Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року є такими, що винесені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами вищенаведених норм права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович