Постанова

від 11.12.2019 по справі 313/1474/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 313/1474/17-ц

провадження № 61-45619св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю СВК Фрунзе ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Крилової О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СВК Фрунзе про визнання припиненим договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив визнати припиненим шляхом дострокового розірвання договір оренди землі від 27 грудня 2007 року, зареєстрований у Веселівському РВ Запорізької РФ ДП Центр ДЗК 28 грудня 2007 року, запис № 040726800882, з урахуванням додаткової угоди від 20 січня 2011року, зареєстрованої у відділі Держкомзему у Веселівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 жовтня 2011 року за № 232120004000877, укладені між ним як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю СВК Фрунзе (далі - ТОВ СВК Фрунзе ) як орендарем.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 174776, виданого Веселівською районною державною адміністрацією 29 грудня 2005 року, він є власником земельної ділянки площею 4,6767 га, кадастровий номер 2321255100:04:001:0014, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 27 грудня 2007 року він уклав з СВК Фрунзе договір оренди цієї земельної ділянки на строк 7 років до 15 вересня 2014 року. Договір зареєстрований у Веселівському РВ Запорізької РФ ДП Центр ДЗК 28 грудня 2007 року, запис № 040726800882.

20 січня 2011року була укладена додаткова угода до договору від 27 грудня 2007 року, згідно з якою (п.1.1) відбулась заміна первісного орендаря на нового - ТОВ СВК Фрунзе та були внесені зміни до інших умов договору. Додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Веселівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 жовтня 2011 року за № 232120004000877. Щодо зміни терміну дії договору в частині його продовження на 20 років, тобто до 01 січня 2031 року, він своєї згоди не надавав, а підписана ним додаткова угода містила такі самі умови, як і в інших орендодавців, у яких строк визначено у 7 років, до 01 січня 2018 року. Проте з невідомих причин 1 і 2 сторінки додаткової угоди були замінені, так як його підпис був наявний тільки на третій сторінці. Про зазначену обставину він дізнався тільки у вересні 2017 року, коли йому була надана копія договору оренди землі від 27 грудня 2007 року та додаткової угоди від 20 січня 2011 року, так як до цього примірник договору та додаткової угоди йому відповідачем не надавався.

Пунктом 9 додаткової угоди було визначено умови внесення орендної плати в розмірі 1 576,00 грн щорічно, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п.11 договору орендна плата в грошовій (натуральній) формі вноситься один раз на рік до 20 грудня щорічно. Таким чином, належним виконанням умов договору з 2011 року в частині виплати орендної плати являється щорічна її виплата у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у строк до 20 грудня. Але, починаючи з моменту укладення додаткової угоди від 20 січня 2011 року по теперішній час ТОВ СВК Фрунзе як орендар систематично не виконує належним чином свої договірні зобов`язання перед ним в частині виплати орендної плати відповідно до умов договору, не сплативши йому оренду плату за вказаний період.

07 вересня 2017 року він звернувся до ТОВ СВК Фрунзе з листом, у якому просив надати йому письмову інформацію про розмір нарахованої та виплаченої орендної плати за період з 2011 по 2017 роки включно з розбивкою по кожному року окремо, із окремим зазначенням розміру утриманого з орендної плати та сплаченого до державного бюджету податку з доходу фізичних осіб, та надати копії підтверджуючих документів. Лист був одержаний адресатом 09 вересня 2017 року, проте до цього часу відповіді на нього позивач не отримав.

Посилаючись на вказані обставини, просив позовні вимоги задовольнити - розірвати достроково договір оренди, укладений з відповідачем.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року у складі судді Нагорного А. О. позов задоволено. Визнано припиненим шляхом дострокового розірвання, договір оренди землі від 27 грудня 2007 року зареєстрований у Веселівському РВ Запорізької РФ ДП Центр ДЗК 28 грудня 2007 року, запис № 040726800882, з урахуванням додаткової угоди від 20 січня 2011 року, зареєстрованої у відділі Держкомзему у Веселівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 жовтня 2011 року за № 232120004000877, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ СВК Фрунзе .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був доведений факт систематичного невиконання орендарем умов договору оренди, оскільки встановлена за договором орендна плата у розмірі 1 576,00 грн щорічно не була виплачена позивачу за період з 2011 по 2016 роки включно, що згідно з пунктом д частини першої статті 141 ЗК України є підставою для припинення спірного договору шляхом його розірвання за рішенням суду.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ СВК Фрунзе задоволено. Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ТОВ СВК Фрунзе про визнання припиненим договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав видатковий касовий ордер як неналежний доказ отримання ОСОБА_1 орендної плати, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про те, що орендар не виконав свого зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку позивача за період 2011-2016 років, а тому безпідставно розірвав договір оренди через системні порушення орендарем умов договору, яких він до часу пред`явлення цього позову не допускав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є правильним та обґрунтованим, натомість суд апеляційної інстанції припустився помилки та скасував правильне по суті рішення.

Заявник вказував, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов до неправильного висновку про належне виконання відповідачем умов договору в частині виплати орендної плати за період з 2011 до 2017 року.

Доводом касаційної скарги є також те, що відповідачем надано копію видаткового касового ордеру з порушенням процесуального строку та ненаданням доказу направлення її копії на адресу позивача.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 174776 виданого Веселівською районною державною адміністрацією 29 грудня 2005 року є власником земельної ділянки площею 4,6767 га, кадастровий номер 2321255100:04:001:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27 грудня 2007 року сторони уклали договір оренди вище зазначеної земельної ділянки на строк 7 років до 15 вересня 2014 року. Договір зареєстрований у Веселівському РВ Запорізької РФ ДП Центр ДЗК 28 грудня 2007 року, запис № 040726800882.

20 січня 2011 року сторони уклали додаткову угоду до договору від 27 грудня 2007 року, згідно з якою (п.1.1.) відбулася заміна первісного орендаря на нового - ТОВ СВК Фрунзе та були внесені зміни до інших умов Договору. Додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Веселівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 жовтня 2011 року за № 232120004000877.

Щодо зміни терміну дії Договору в частині його продовження на 20 років з терміном дії до 01 січня 2031 року, місцевим судом встановлено, що позивач своєї згоди не надавав і підписана ним додаткова угода містила такі самі умови як і в інших орендодавців - на 7 років до 01 січня 2018 року. Проте з невідомих причин, 1 і 2 сторінки Додаткової угоди були замінені, так як підпис позивача був наявний тільки на третій сторінці, було змінено умови Додаткової угоди в частині збільшення терміну оренди.

Суд першої інстанції встановив, що про зазначену обставину позивач дізнався тільки в вересні 2017 року, коли йому була надана копія договору оренди землі від 27 грудня 2007 року та додаткової угоди від 20 січня 2011 року, про що свідчить лист ТОВ СВК Фрунзе № 451 від 04 вересня 2017 року, так як до цього примірник Договору та Додаткової угоди позивачеві не надавався.

Згідно з п. 9 Додаткової угоди було визначено умови внесення орендної плати, в розмірі 1 576,00 грн щорічно, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п.11 Договору орендна плата в грошовій (натуральній) формі вноситься один раз на рік до 20 грудня щорічно.

Суду було надано копію видаткового касового ордеру № 585, згідно якого ОСОБА_1 09 листопада 2011 року отримав від відповідача грошові кошти в сумі в сумі 15 000 грн - Підстава: за землю .

Місцевим судом встановлено, що починаючи з моменту укладення Додаткової угоди від 20 січня 2011 року до теперішнього часу ТОВ СВК Фрунзе як новий орендар, систематично не виконує належним чином свої договірні зобов`язання перед позивачем, в частині виплати орендної плати відповідно до умов Договору, - щорічно у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в строк до 20 грудня.

07 вересня 2017 року позивач звернувся до ТОВ СВК Фрунзе з листом у якому просив надати йому письмову інформацію про розмір нарахованої та виплаченої орендної плати за період з 2011 до 2017 року включно, з розбивкою по кожному року окремо, та окремо зазначити розмір утриманого з орендної плати та сплаченого до Державного бюджету податку на доходи фізичних осіб та надати копії підтверджуючих документів. Лист був отриманий адресатом 09 вересня 2017 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Веселівського районного суду Запорізької області.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою, другою статті 31 Закону України Про оренду землі , визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до статтею 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом в частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статей 1, 13, 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі та пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Місцевий суд дав належну оцінку змісту наданого ордеру, та обґрунтовано критично до нього поставився, адже при вивченні зазначеного доказу ним встановлено, що у графі ордеру не зазначено, що саме цю суму коштів отримав позивач як орендну плату за договором від 27 грудня 2007 року.

Суд першої інстанції зазначав, що зі змісту видаткового касового ордеру вбачається, що ТОВ СВК Фрунзе видало позивачеві 15 000,00 грн за землю , але за яку землю, за який період та чи є дана сума дійсно платою за договором оренди землі від 27 грудня 2007 року, будь-яка інформація в зазначеному ордері відсутня.

У цій конкретній справі, з наданого відповідачем ордеру від 09 листопадом 2011 року № 585 неможливо встановити характер правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його видачею, предмету та ціни за даним правовідношенням, інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевим судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача про отримання позивачем орендної плати наперед за 10 років, шляхом видачі видаткового касового ордеру, датованого 09 листопадом 2011 року, адже будь-яких відомостей, які б давали можливість дійти певних висновків щодо характеру правовідносин, які виникли між сторонами, предмету та ціни по ньому, інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду. З ордеру неможливо дійти висновку про те, що відповідач наперед сплатив належну суму саме за договором.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та за таких же підстав приймає до уваги аналогічні доводи позивача, які містяться у касаційній скарзі.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Апеляційний суд, вказуючи, що позивач отримав орендну плату за спірним договором оренди землі у розмірі 15 000 грн, яка нарахована та виплачена йому за майбутні періоди орендної оплати, не звернув уваги на те, що договір оренди землі не містить умов про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо виплати орендної плати наперед. Крім того, у наданому відповідачем видатковому касовому ордері також не зазначено, що виплачена позивачці орендна плата у розмірі 15 000 грн є платою за майбутні періоди саме щодо укладеного між сторонами договору.

Посилання суду апеляційної інстанції на статтю 531 ЦК та на те, що орендар має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, є безпідставними.

Судами встановлено згідно п. 9 Додаткової угоди було визначено умови внесення орендної плати, в розмірі 1 576, 00 грн щорічно, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п.11 Договору орендна плата в грошовій (натуральній) формі вноситься один раз на рік до 20 грудня щорічно.

Так, тлумачення вказаної норми цивільного права свідчить про те, що боржник може виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором. Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору оренди та спеціальні норми Закону України Про оренду землі , можна дійти висновку, що у цьому випадку вони не надають право боржнику виконати свій обов`язок достроково без згоди контрагента за договором, який містить інші умови виконання зобов`язання.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що відповідач виконав умови спірного договору оренди щодо сплати орендної плати на майбутнє є припущенням, що заборонено частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року.

При цьому апеляційний суд не врахував, що спірні правовідносини випливають з умов спірного договору оренди земельної ділянки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги, тому судовий збір у сумі 1409,60 грн у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2018 року скасувати.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВК Фрунзе на користь ОСОБА_1 1409 гривень 60 копійок судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська