Постанова

від 11.12.2019 по справі 643/8992/15-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 643/8992/15

Провадження № 14-503цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Азовдевелопмент до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Меридіан , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Володимирський - ліквідатор ОСОБА_3 , Акціонерний комерційний банк Європейський - ліквідатор ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Інвест Кредит Капітал , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Азовдевелопмент на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2017 року, постановлену у складі суддів Круглової С.С., Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Азовдевелопмент (далі - ТОВ Азовдевелопмент ) звернулось до суду із позовом, в якому посилалось на те, що 13 листопада 2007 року між АКБ Європейський та ТОВ ВКФ Меридіан було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 45 тис. доларів США. У результаті неналежного виконання умов договору утворилася кредитна заборгованість у розмірі 41 534,35 доларів США.

2. 25 березня 2009 року АКБ Європейський відчужив право вимоги за вказаним вище кредитним договором ПАТ КБ Володимирський .

3. На забезпечення виконання умов кредитного договору ПАТ КБ Володимирський 30 серпня 2011 року уклав із ОСОБА_2 договір поруки. Того ж числа ОСОБА_2 виконав свої зобов`язання як поручителя в повному обсязі сплативши 41 534,35 доларів США, у результаті чого до нього перейшло право кредитора за договором кредиту.

4. 23 березня 2012 року ОСОБА_2 уклав із ТОВ Азовдевелопмент договір про заміну сторони в зобов`язанні, відповідно до умов якого передав останньому право вимоги за основним зобов`язанням.

5. 30 квітня 2014 року ТОВ Азовдевелопмент уклало із ОСОБА_1 договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором за неналежне виконання кредитного договору у межах 2 тис. грн.

6. Ураховуючи наведене вище, ТОВ Азовдевелопмент просило стягнути з ТОВ ВКФ Меридіан заборгованість за кредитним договором у розмірі 889 811 грн 15 коп., у тому числі солідарно з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 тис. грн.

Короткий зміст судових рішень

7. Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2016 року позов ТОВ Азовдевелопмент задоволено. Стягнуто з ТОВ ВКФ Меридіан на користь ТОВ Азовдевелопмент заборгованість за кредитним договором у розмірі 889 811 грн 15 коп., в тому числі солідарно з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 2 тис. грн. Розподілено судові витрати.

8. Судове рішення мотивовано тим, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість. При цьому зазначену заборгованість сплатив поручитель ОСОБА_2 та в подальшому відчужив право вимоги цієї заборгованості позивачеві. Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення кредитної заборгованості на користь нового кредитора.

9. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2017 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2016 року скасовано в частині задоволення позову ТОВ Азовдевелопмент до ТОВ ВКФ Меридіан про стягнення заборгованості в сумі 889 811,15 грн та провадження у цій частині у справі закрито. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

10. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спір між юридичними особами, зокрема ТОВ Азовдевелопмент та ТОВ ВКФ Меридіан , не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений господарським судом. При цьому позов до поручителя - ОСОБА_1 має розглядатися в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_1 не виконав своє зобов`язання за договором поруки та не сплатив кредитну заборгованість у межах своєї відповідальності, тому судове рішення першої інстанції щодо стягнення з нього цієї заборгованості підлягає залишенню без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. 22 березня 2017 року ТОВ Азовдевелопмент подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2017 року та залишити в силі рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2016 року.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що цивільне процесуальне законодавство дозволяє об`єднувати у позовній заяві вимоги до фізичних та юридичних осіб у випадку якщо вони пов`язані між собою та від розгляду вимоги до одного відповідача залежить вирішення вимоги до іншого відповідача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

13. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Московського районного суду міста Харкова.

14. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладений у новій редакції.

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. 28 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

17. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

18. 09 вересня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

19. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

20. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

21. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

22. Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

23. Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у чинній редакції.

24. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

25. Проте разом з предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

26. Вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором була заявлена позивачем у справі, яка переглядається, до боржника та поручителя, пов`язаних солідарним обов`язком.

27. Відповідно до частини першої статті 541 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов`язання.

28. Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основний з яких зазначено в частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

29. Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу.

30. Тому з огляду на солідарний обов`язок боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

31. Частиною першою статті 1 та статтями 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, що була чинною на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України в редакції Закону № 2147-VIII господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

33. Отже, за правилами ГПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) не передбачалося можливості розгляду справи в порядку господарського судочинства в одному провадженні як стосовно вимог до позичальника - юридичної особи, так і поручителя - фізичної особи, яка є стороною договору, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, та має солідарні з позичальником зобов`язання, що випливають з договорів кредиту та поруки.

34. Зі змісту статті 15 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) можна зробити висновок про можливість розгляду таких вимог саме в порядку цивільного судочинства.

35. Згідно зі статтею 16 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

36. Вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором була заявлена у цій справі юридичною особою (ТОВ Азовдевелопмент ) до юридичної особи (ТОВ ВКФ Меридіан ) як позичальника за кредитним договором, а також до поручителя (фізичної особи), який за умовами договору поруки погодився солідарно відповідати з позичальником за наслідки невиконання останнім зобов`язань за кредитним договором.

37. Стаття 1 ГПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою - боржником за основним зобов`язанням і поручителем - фізичною особою.

38. При цьому ЦПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу.

39. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

40. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

41. Крім того, вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

42. Отже, критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

43. Велика Палата Верховного Суду вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника й поручителя в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

44. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювала у постановах від 13 березня 2018 року (провадження № 14-40цс18), 21 березня 2018 року (провадження № 14-41цс18), 25 квітня 2018 року (провадження № 14-74цс18), 30 травня 2018 року (провадження № 14?123цс18), 14 листопада 2018 року (провадження № 14-258цс18), 24 квітня 2019 року (провадження № 14-159цс19), від 26 червня 2019 року (провадження № 14-275цс19) та інших і підстав для відступу від неї немає.

45. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

46. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених на забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

47. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ ВКФ Меридіан .

48. Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя, ПАТ Азовдевелопмент послалося на невиконання ТОВ ВКФ Меридіан своїх зобов`язань за цим договором, та на те, що ОСОБА_1 уклав з ним договір поруки, відповідно до умов якого зобов`язався відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язань саме за цим кредитним договором. Для вирішення таких вимог необхідно встановити, зокрема, дійсний обсяг відповідальності зобов`язаних сторін.

49. Ці позовні вимоги взаємопов`язані між собою, а тому спільний розгляд вимог кредитора до боржника за основним зобов`язанням і до поручителя в межах однієї справи одним судом необхідний для забезпечення всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доводів сторін, а також гарантує ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

50. Згідно зі статтею 440 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

52. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

53. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що апеляційний суд не перевірив й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як в частині вирішення позовних вимог до боржника за основним зобов`язанням, так і в частині вирішення позовних вимог до поручителя, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

54. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

55. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

56. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справу необхідно направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Азовдевелопмент задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2017 року скасувати, справу направити до Харківського апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк О.Р. Кібенко

Т.О. Анцупова В.С. Князєв

С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко

В.В. Британчук Н.П. Лященко

Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко

М.І. Гриців В.В. Пророк

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

Ж.М. Єленіна О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.Г. Яновська