Постанова

від 03.12.2019 по справі 910/14104/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/14104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ФФУ Маркетинг ,

відповідач - Громадська спілка Федерація футболу м. Києва ,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Громадської спілки "Федерація футболу м. Києва"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 07.02.2019

у складі судді: Привалов А.І.

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 05.06.2019

у складі колегії суддів: Мальченко А.О. (головуючий), Жук Г.А., Дикунська С.Я.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ФФУ Маркетинг

до Громадської спілки Федерація футболу м. Києва

про стягнення 232 204, 95 грн. та повернення орендованого майна

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю ФФУ Маркетинг (далі - ТОВ ФФУ Маркетинг , позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Громадської спілки Федерація футболу м. Києва (далі - ГС Федерація футболу м. Києва , відповідач) про стягнення 232 204,95 грн, з яких 182 903,23 грн заборгованості з орендної плати та 49 301,72 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором суборенди транспортного засобу №8 від 12.12.2016, а також, у зв`язку з відмовою позивача від вказаного договору, останній просив зобов`язати відповідача повернути орендоване майно, а саме, транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga , номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 за актом приймання-передачі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2019 у справі №910/14104/18 позовні вимоги задоволено частково:

зобов`язано ГС Федерація футболу м. Києва повернути ТОВ ФФУ Маркетинг транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga , номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 за актом приймання-передачі,

стягнуто з ГС Федерація футболу м. Києва на користь ТОВ ФФУ Маркетинг пеню в сумі 19 138,40 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 049,08 грн.

3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт неналежного виконання відповідачем свого обов`язку за договором із здійснення оплати за оренду транспортного засобу є доведеним; вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 167 516,13 грн заборгованості є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, проведених на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за заявою відповідача до направлення позову до суду. Крім того, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, при цьому, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача щодо проведення зарахувань на суму пені, вказавши, що вимоги про сплату пені не є однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

4. Задовольняючи позов в частині позовних вимог про повернення майна, суд виходив з того, що відповідач допустив прострочення внесення орендної плати за користування майном за договором №8 від 12.12.2016 упродовж трьох місяців підряд;

погашення заборгованості по орендній платі, проведене відповідачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог після отримання листа позивача про відмову від договору судом не враховано, оскільки таке погашення не спростовує факту порушення зі сторони орендаря умов договору щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за користування спірним майном у встановлений договором строк;

спірний договір достроково припинив свою дію, у зв`язку з відмовою наймодавця (позивача) від договору;

в силу приписів ст. 782 ЦК України, спірний договір є розірваним, а тому у відповідача виник обов`язок повернути позивачеві орендований транспортний засіб.

5. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

12.12.2016 між ТОВ ФФУ Маркетинг (у тексті договору - орендодавець) та ГС Федерація футболу м. Києва (у тексті договору - суборендар) було укладено договір суборенди транспортного засобу № 8 (далі - договір № 8), за умовами якого орендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове платне володіння та користування транспортний засіб Ford Kuga , номер кузова НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.2 договору №8 автомобіль, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні орендодавця у відповідності до договору № Rent-16838 найму (оренди) транспортного засобу від 01.12.2016, укладеного між ТОВ ФФУ Маркетинг та ТОВ Віннер Імпортс Україна ЛТД (у тексті договору - наймодавець).

Згідно з положеннями п.1.4, п.3.2 та п.6.2.1 договору №8 передача автомобіля здійснюється орендодавцем уповноваженому представнику суборендаря протягом 10 робочих днів з дати укладення цього договору, за Актом приймання-передачі.

Пунктом 2.1 договору №8 встановлено, що автомобіль надається в суборенду на строк до 30.08.2020. Дія договору припиняється в момент виконання сторонами всіх свої зобов`язань по даному договору.

За умовами п. 4.1 договору №8 орендна плата за місяць оренди автомобіля становить 9000,00 грн на місяць у т.ч. ПДВ.

Суборендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця щоквартально до 17-го числа останнього місяця кварталу. Оплата за останні два місяці користування автомобілем (липень-серпень 2020 року) сплачується до 01.09.2020 (п. 4.2 договору №8).

Відповідно до п. 4.3 договору №8 розмір, форма, порядок, періодичність та спосіб внесення орендної плати за цим договором можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою сторін.

Умовами п. 6.1.2 договору №8 визначено право орендодавця вимагати дострокового повернення автомобіля, в тому числі і якщо суборендар порушує умови договору, в тому числі, але не обмежуючись цим, використовує його не за призначенням, передає в користування третім особам (окрім осіб, визначених у п. 5.2.8), користується ним без додержання вимог, викладених в Керівництві з експлуатації та в цьому договорі.

На виконання умов договору №8 позивач передав відповідачеві автомобіль Ford Kuga , номер кузова НОМЕР_1 , про що сторонами 22.12.2016 було складено та підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу до договору №8 від 12.12.2016.

За твердженням позивача, відповідачем не були виконані умови договору щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у ГС Федерація футболу м. Києва утворилась заборгованість перед ТОВ ФФУ Маркетинг , яка станом на 31.08.2018 складала 182 902,23 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості по орендній платі, позивачем було надіслано відповідачеві лист вих. № 93 від 10.07.2018, в якому позивач просив протягом 10 календарних днів сплатити заборгованість з орендних платежів за використання орендованого майна, яка станом на 06.07.2018 становила 164 903,23 грн, а у разі невиконання умов договору - достроково повернути орендоване майно в строк до 24.07.2018 та звернутись для оформлення додаткової угоди про розірвання договору суборенди транспортного засобу №8 від 12.12.2016 та Акта приймання-передачі транспортного засобу.

У свою чергу, відповідач надіслав позивачеві заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог вих. №87 від 23.07.2018, в якій заявив про припинення зобов`язання щодо сплати ним боргу перед позивачем за послуги суборенди спірного майна за період з 12.12.2016 до 30.06.2018 в сумі 167 516,13 грн за договором №8 від 12.12.2016 внаслідок зарахування зустрічної однорідної вимоги зі сплати позивачем на користь відповідача вартості надання двох місць для розміщення логотипів за період з 12.12.2016 до 30.06.2018 в сумі 167 516,13 грн за договором №12/12/2016 від 12.12.2016.

У відповідь на вказану заяву позивач листом вих. № 127 від 20.08.2018 повідомив відповідача, що не погоджується з проведенням зарахування, оскільки ТОВ ФФУ Маркетинг жодних послуг від ГС Федерація футболу м. Києва не отримувало та актів приймання-передачі послуг за спірний період не підписувало, а відтак, у позивача відсутні невиконані зобов`язання та заборгованість перед відповідачем за договором №12/12/2016 від 12.12.2016.

Крім того, у вказаному листі позивач повторно просив відповідача сплатити заборгованість з орендної плати та повернути транспортний засіб до 23.08.2018.

У зв`язку з тим, що вимоги позивача були залишені без задоволення, посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе за договором №8 зобов`язань щодо сплати орендних платежів за період користування автомобілем та з огляду на відмову позивача від вказаного договору, останній звернувся з даним позовом до суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 910/14104/18 апеляційну скаргу ГС Федерація футболу м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2019 у справі №910/14104/18 залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2019 у справі №910/14104/18 скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Громадську спілку Федерація футболу м. Києва (03057, м. Київ, вул. Брайчевського, 12 (вул. Металістів, 12); ідентифікаційний код 19121462) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ФФУ Маркетинг (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 7-а; ідентифікаційний код 39874027) транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 за актом приймання-передачі.

Стягнути з Громадської спілки Федерація футболу м. Києва (03057, м. Київ, вул. Брайчевського, 12 (вул. Металістів, 12); ідентифікаційний код 19121462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФФУ Маркетинг (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 7-а; ідентифікаційний код 39874027) 182 903 (сто вісімдесят дві тисячі дев`ятсот три) грн 23 коп. заборгованості з орендної плати, 15 306 (п`ятнадцять тисяч триста шість) грн 40 коп. пені та 4 735 (чотири тисячі сімсот тридцять п`ять) грн 13 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити. .

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про повернення майна є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

8. В той же час, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 167 516,13 грн заборгованості, яка виникла за договором № 8, є припиненими, у зв`язку з зарахуванням зустрічних грошових вимог, вказавши, що такий висновок суду першої інстанції здійснений з неправильним застосуванням норм матеріального права та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

9. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення основного боргу з підстав припинення зобов`язання відповідача шляхом зарахування зустрічних вимог, суд першої інстанції вирішив питання лише щодо частини вказаної вимоги, відмовивши у стягненні заборгованості у розмірі 167 516,13 грн. Однак, позивачем було заявлено до стягнення 182 903,23 грн основного боргу, тобто щодо вимоги в частині стягнення 15 387,10 грн основного боргу рішення судом не було ухвалено.

10. Крім того, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної даності, враховуючи звернення позивача з даним позовом до суду 19.10.2018, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 15 306,40 грн.

В іншій частині вказаної позовної вимоги, а саме, у стягнення пені, нарахованої за період з 18.03.2017 по 19.10.2017 суд апеляційної інстанції відмовив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 910/14104/18, ГС Федерація футболу м. Києва звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 910/14104/18 повністю, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2019 в частині зобов`язання ГС Федерація футболу м. Києва повернути ТОВ ФФУ Маркетинг транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga , номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 за актом приймання-передачі та стягнення на його користь пені в сумі 19 138,40 грн і витрат по сплаті судового збору в сумі 2 049,08 грн. Постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ ФФУ Маркетинг в поверненні автомобіля Ford Kuga , номер кузова НОМЕР_1 та стягнення на його користь пені в сумі 19 138,40 грн і витрат по сплаті судового збору в сумі 2 049,08 грн. Стягнути з ТОВ ФФУ Маркетинг судовий збір у розмірі 18634,12 грн.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/14104/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., від 19.07.2019 прийнято касаційну скаргу ГС Федерація футболу м. Києва до провадження та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/14104/18 за позовом ТОВ ФФУ Маркетинг до ГС Федерація футболу м. Києва про стягнення 232 204,95 грн. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.08.2019.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(відповідача, ГС Федерація футболу м. Києва )

14. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 3, 203, 601, 627, 631, 638 ЦК України, ст. ст. 11, 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також на незастосування судами попередніх інстанцій ст. ст. 283, 291 ГК України.

15. На думку скаржника, оскільки взаємної згоди сторін на дострокове розірвання договору суборенди немає, то у позивача відсутні законні підстави для витребування автомобіля із суборендного володіння відповідача, а у суду - підстави для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача повернути позивачу автомобіль.

16. Крім того, скаржник вказує на те, що зустрічні зобов`язання зі сплати неустойок в однакових сумах мають однакову природу і мають підлягати зарахуванню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором піднайму, до якого відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Дана норма кореспондується зі ст. 283 ГК України, частина 1 якої визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 цієї статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Положеннями ч. 3 ст. 285 ГК України на орендаря покладений, зокрема, обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 765 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладення ТОВ ФФУ Маркетинг та ГС Федерація футболу м. Києва договору суборенди було спрямоване на отримання останнім у користування визначеного сторонами транспортного засобу та, водночас, обов`язку по здійсненню оплати за користування ним.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами п.п. 4.1, 4.2 договору №8 сторони погодили, що орендна плата за місяць оренди автомобіля становить 9000,00 грн на місяць у т.ч. ПДВ, яка сплачується шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця щоквартально до 17-го числа останнього місяця кварталу. Оплата за останні два місяці користування автомобілем (липень-серпень 2020 року) сплачується до 01.09.2020.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та не заперечувалося відповідачем, що протягом строку користування переданим в суборенду транспортним засобом, зокрема, у період з 22.12.2016 по 31.08.2018 (10 днів у грудні 2016 року + 20 місяців) відповідач не сплачував позивачеві орендні платежі, у зв`язку з чим заборгованість ГС Федерація футболу м. Києва перед ТОВ ФФУ Маркетинг за вказаний період становить 182 903,23 грн.

При цьому, відповідач надіслав позивачеві заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 23.07.2018 за вих. №87, в якій заявив про припинення зобов`язання щодо сплати ним боргу перед позивачем за послуги суборенди спірного майна за період з 12.12.2016 до 30.06.2018 в сумі 167 516,13 грн за договором №8 внаслідок зарахування зустрічної однорідної вимоги зі сплати позивачем на користь відповідача вартості надання двох місць для розміщення логотипів за період з 12.12.2016 до 30.06.2018 в сумі 167 516,13 грн за договором №12/12/2016 Д.

Крім того, після звернення з даним позовом до суду, 27.11.2018 відповідач надіслав позивачеві заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.11.2018 за вих. №371, в якій заявив про припинення зобов`язання щодо сплати ним боргу перед позивачем за послуги суборенди спірного майна за третій квартал 2018 року в сумі 27 000,00 грн за договором №8 внаслідок зарахування зустрічної однорідної вимоги зі сплати позивачем на користь відповідача вартості надання двох місць для розміщення логотипів за третій квартал 2018 року в сумі 27 000,00 грн за договором №12/12/2016 Д.

Також, 27.11.2018 відповідач надіслав позивачеві заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.11.2018 за вих. №373, в якій відповідач заявив про припинення зобов`язання щодо сплати пені перед позивачем за порушення виконання зобов`язання з оплати за послуги суборенди спірного майна за третій квартал 2018 року в сумі 15 520,93 грн за договором №8 внаслідок зарахування зустрічної однорідної вимоги зі сплати позивачем на користь відповідача пені за порушення виконання зобов`язання з оплати вартості надання двох місць для розміщення логотипів за третій квартал 2018 року в сумі 15 520,93 грн за договором №12/12/2016 Д.

З огляду на відсутність доказів визнання недійсними вчинених відповідачем односторонніх правочинів зарахуванням зустрічних однорідних вимог, викладених у заявах від 23.07.2018 за вих. №87 та від 27.11.2018 за вих. №371, враховуючи відсутність інформації, яка б спростовувала дійсність договору №12/12/2016 Д від 12.12.2016, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 167 516,13 грн заборгованості, яка виникла за договором №8, є припиненими, у зв`язку з зарахуванням зустрічних грошових вимог, проведених на підставі ст. 601 ЦК України за заявою відповідача, ще до направлення позову до суду.

Натомість, суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За приписами ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Аналогічний висновок про застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16 та від 21.06.2018 у справі № 917/1862/16.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що судом першої інстанції правильно встановлено, що зобов`язання відповідача сплатити грошові кошти за договором суборенди №8 та зобов`язання позивача за договором №12/12/2016 Д є зустрічними, а відповідні вимоги є однорідними, оскільки є грошовими.

Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що як у позовній заяві, так і у листі-відповіді на заяву відповідача про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, позивач не визнавав такого зарахування, посилаючись на те, що ТОВ ФФУ Маркетинг не замовляло та не отримувало жодних послуг від ГС Федерація футболу м. Києва .

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що навіть за умови надання відповідачем відповідних послуг позивачеві, сам розмір зобов`язань також не є безспірним.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 4.1 договору №8 визначено розмір орендної плати 9 000,00 грн на місяць, а у п. 4.2 договору №12/12/2016 Д сторони погодили вартість послуг у розмірі 9 000,00 грн, проте не зазначили, що така вартість розраховується за місяць, вказавши в наступному пункті 4.3 договору, що вартість послуг перераховується щоквартально.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що за твердженням відповідача, період з якого надавалися послуги з розміщення логотипів та період користування позивачем орендованим автомобілем почався одночасно, а саме з 12.12.2016 (дати підписання договору №8 та договору №12/12/2016 Д), у зв`язку з чим у наданих відповідачем розрахунках та підписаному лише ним Акті приймання-передачі послуг від 31.08.2018 відображено заборгованість за грудень 2016 року у розмірі 5 516,13 грн, виходячи з кількості днів у грудні 2016 року, що залишилася після дати укладення відповідних договорів (19 днів).

Разом з тим, ані відповідачем, ані судом першої інстанції не було враховано, що позивач передав відповідачеві у користування автомобіль за договором №8 лише 22.12.2016, про що сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу до договору №8 від 12.12.2016.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів за грудень 2016 року становить 2 903,23 грн (за 10 днів), що правильно відображено позивачем у наданому ним розрахунку.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення основного боргу з підстав припинення зобов`язання відповідача шляхом зарахування зустрічних вимог, суд першої інстанції вирішив питання лише щодо частини вказаної вимоги, відмовивши у стягненні заборгованості у розмірі 167 516,13 грн. Однак, позивачем було заявлено до стягнення 182 903,23 грн основного боргу, тобто щодо вимоги в частині стягнення 15 387,10 грн основного боргу рішення судом не було ухвалено.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують зустрічні вимоги відповідача до позивача ані у розмірі 182 903,23 грн, ані у розмірі 167 516,13 грн, оскільки надані відповідачем акти приймання-передачі послуг складені в односторонньому порядку, позивачем не погоджувалось, а інших первинних документів, котрі б підтверджували існування заборгованості позивача перед відповідачем останнім не надано та судом першої інстанції не досліджувалось.

Водночас, з огляду на умови договору №12/12/2016 Д, а саме, пункту 4.4, відповідно до якого сторонами погоджено принцип мовчазної згоди замовника з направленим йому виконавцем Актом приймання-передача послуг у випадку його не підписання та ненадання письмової мотивованої відмови від його підписання, суд апеляційної інстанції зауважив, що наданий відповідачем опис вкладення у цінний лист від 20.09.2018 не є беззаперечним доказом направлення позивачеві саме Акта приймання-передачі послуг від 31.08.2018 за період грудень 2016 року - серпень 2018 року на суму 185 516,13 грн, а опис вкладення у цінний лист від 29.10.2018 не може бути прийнятий судом в якості доказу направлення позивачеві актів приймання-передачі послуг за 2018 рік, оскільки таке відправлення було здійснене вже після звернення позивача з даним позовом до суду.

Крім того, з огляду на заперечення позивача щодо надання відповідачем послуг за договором №12/12/2016 Д та відсутність доказів на їх спростування, зокрема, відповідних первинних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на дату направлення позивачеві заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 23.07.2018 за вих. №87, строк виконання зобов`язань позивача перед відповідачем є таким, що не настав.

Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність умов, за яких можливе зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак, правомірно визнав висновки суду першої інстанції в цій частині такими, що не узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вийти за межі доводів і вимог апеляційної скарги під час здійснення ним перегляду справи в апеляційному порядку.

Виключення з даного правила передбачено приписами ч. 4 ст. 269 ГПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За визначенням, яке міститься у ч. 2 ст. 277 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що станом на час розгляду справи відповідач обов`язок зі сплати орендної плати за користування автомобілем згідно договору №8 від 12.12.2016 не виконав, орендоване майно не повернув, його заборгованість перед позивачем за період з 22.12.2016 по 31.08.2018 підтверджується матеріалами справи, а також у зв`язку з наявністю підстав для виходу за межі доводів і вимог апеляційної скарги з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ ФФУ Маркетинг до ГС Федерація футболу м. Києва про стягнення 182 903,23 грн основного боргу є обґрунтованими, належним чином доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним (несвоєчасним) виконанням відповідачем зобов`язань щодо внесення орендної плати за договором №8, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 49 301,72 грн пені, нарахованої за період з 18.03.2017 по 27.09.2018.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (ч. 1 ст. 199 ГК України).

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

При цьому, за змістом положень ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, п. 7.8 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, передбачених умовами цього договору, суборендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, визначеної у п. 4.1 договору, за кожний день прострочення відповідного платежу.

З огляду на прострочення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за договором, суди попередніх інстанцій вказали на те, що вимога позивача про стягнення пені є правомірною.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що при здійсненні розрахунку позивачем не було враховано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням обмежень щодо періоду її нарахування, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України та виходячи з суми заборгованості за кожний квартал окремо, судом апеляційної інстанції встановлено, що її розмір становить 23 256,64 грн.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної даності, враховуючи звернення позивача з даним позовом до суду 19.10.2018, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 15 306,40 грн. В іншій частині вказаної позовної вимоги, а саме, у стягнення пені, нарахованої за період з 18.03.2017 по 19.10.2017 необхідно відмовити.

При цьому, враховуючи вищевказані обставини справи щодо відсутності підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог стосовно основного боргу, судом апеляційної інстанції відхилено доводи апелянта про необхідність зарахування вимог про стягнення пені, які є похідними.

У зв`язку з відмовою позивача від договору №8, останній також просив суд зобов`язати відповідача повернути орендоване майно, а саме, транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga , номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 за актом приймання-передачі.

За приписами ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Разом з тим, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до положень ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Наведеною нормою передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов`язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Виходячи з вказаних положень законодавства, суди попередніх інстанцій вказали на те, що істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.

Зважаючи на встановлене, враховуючи, що користування відповідачем вказаним у договорі автомобілем не спростовано, договір є розірваним, доказів повернення вказаного автомобіля з оренди матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про повернення майна є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

19. Щодо суті касаційної скарги

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

20. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ГС "Федерація футболу м. Києва" та залишення рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2019 (в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019) та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 910/14104/18 - без змін.

21. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції (в редакції постанови суду апеляційної інстанції) та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської спілки "Федерація футболу м. Києва" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2019 (в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 910/14104/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський