Постанова

від 12.12.2019 по справі 43/160

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 43/160

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

арбітражного керуючого - Дейнегіна К. М.,

ТОВ "Київінвестбуд-3" - Головко О. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019

у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. (головуючого), Чорногуза М. Г., Остапенка О. М.

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2019

у складі судді Яковенко А. В.

у справі за заявою Приватного підприємства "Блюминг-2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2009 порушено провадження у справі № 43/160 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка".

2. Оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" опубліковано 26.05.2009 у газеті "Голос України" № 95.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2009 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

4. Постановою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора боржника.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка"; ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Домотехніка", як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2019.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7 . Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 25.09.2019 та ухвалою місцевого господарського суду від 22.04.2019 Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

8 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 43/160 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019.

9. Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2019 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги; залишено без руху касаційну скаргу та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, а саме надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

10. Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви скаржника про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

11. Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 43/160 за вищезазначеною касаційною скаргою, датою проведення судового засідання визначено 12.12.2019.

12. 10.12.2019 до Верховного Суду від арбітражного керуючого надійшов відзив на касаційну скаргу із запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

13. У засідання суду касаційної інстанції 12.12.2019 з`явились представники арбітражного керуючого та кредитора (ТОВ "Київінвестбуд-3"), які надали пояснення у справі.

14. Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, про час та дату судового засідання сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк")

15. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- судами попередніх інстанцій порушено норми статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- ліквідатором не вчинено заходи щодо отримання відомостей відносно боржника у ряді установ та не вчинено вичерпних дій з пошуку майна банкрута на що суди не звернули увагу;

- суди попередніх інстанцій порушили приписи Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, не дослідивши перспективи задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

Доводи арбітражного керуючого

16. Заперечуючи проти вимог та доводів скаржника арбітражний керуючи наголошує, що станом на дату затвердження судом звіту та ліквідаційного балансу - від скаржника та інших кредиторів жодних заперечень не надходило, більш того під час судового засідання представник скаржника підтримав клопотання ліквідатора про затвердження звіту та ліквідаційного балансу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17 . Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

20 . Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

21. Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" здійснюється відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013.

22. Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; ліквідація - припинення діяльності суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна (стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

23. За змістом статей 22, 23 цього Закону ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

24. Нормами статей 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі та вимоги до звіту ліквідатора.

25. За змістом наведених норм Закону правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

26. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

27. Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

28. Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.

29. Законом не визначено вичерпного переліку таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких дій, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.

30. Разом з тим обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003 та від 27.08.2019 у справі № 913/982/14).

31. Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора полягає у тому, що кредитор повинен обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13).

32. У статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавець визначив обов`язковий перелік документів, без яких не може бути затверджений звіт ліквідатора господарським судом, який водночас не є вичерпним.

33. Крім документів безпосередньо визначених у статті 32 вищезазначеного Закону, для доведення правомірності та повноти своїх дій у ліквідаційній процедурі ліквідатором можуть бути додані до звіту та відображені у ньому інші відомості, які спрямовані на доведення господарському суду, комітету кредиторів та окремим кредиторам виконання, покладених на ліквідатора обов`язків належним чином.

34. Беручи до уваги положення статей 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

35. Виходячи з вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

36. Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 49/164-б).

37. Згідно з аналізом даних роботи ліквідатора у справі, що підтверджуються фактичними даними (запити, відповіді на запити, витяги з державних реєстрів, акти інвентаризації майна), господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у банкрута відсутні будь-які активи, за рахунок яких можливо задовольнити вимоги кредиторів.

38. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили належність проведення ліквідаційної процедури, вичерпність та повноту здійснення дій у ліквідаційній процедурі та вжиття належних заходів з виявлення майна боржника, повернення дебіторської заборгованості, що у свою чергу дає підстави для висновку про дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

39. Відсутність майна належного банкруту, підтверджується численними відповідями державних органів та установ на запити ліквідатора, даними з державних реєстрів прав тощо, доданими до звіту ліквідатора.

40. Також слід зазначити, що звіт та ліквідаційний баланс банкрута, а також інші дії ліквідатора у ліквідаційній процедурі погоджувались і були затверджені комітетом кредиторів банкрута, що підтверджується відповідним протоколом зборів комітету кредиторів від 25.03.2019, тобто, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" як член комітету кредиторів схвалив всі дії ліквідатора в ліквідаційній процедурі (а.с.362-366, т.28).

41. Крім того, процедури банкрутства, за приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мають строковий характер.

42. Всі учасники провадження у справі про банкрутство, мають належним чином користуватися наданими Законом правами та власними повноваженнями сприяти дотриманню визначених Законом про банкрутство строків судових процедур, задля зменшення негативних наслідків надмірною тривалістю цих процедур як для кредиторів так і боржника.

43. Закон не містить процесуального наслідку порушення строку процедури ліквідації, проте довготривалість процедури призводить до збільшення витрат як власне на саму процедуру, так і на оплату роботи ліквідатора, знецінення визнаних грошових вимог кредиторів (інфляція), інші негативні наслідки.

44. У разі, якщо ліквідатор працює, на думку учасників провадження неефективно (у тому числі і щодо строків здійснення процедури ліквідації), то його дії повинні своєчасно оскаржуватись у визначеному Законом порядку.

45. У зв`язку із цим та з урахуванням положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України на кредитора або іншу особу, що відповідно до закону має право заперечувати звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, зокрема з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноти виконаних ним дій у цій процедурі, покладений тягар доведення цих обставин, доведення того, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце і призвели до порушення порядку проведення дій у ліквідаційній процедурі, і тим самим вплинули на показники в ліквідаційному балансі боржника (змінили ці показники тощо), вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, і як результат - вплинули на результати проведеної ліквідаційної процедури боржника, а відповідно і на прийняття рішення за результатами розгляду та затвердження звіту та ліквідаційного балансу боржника (постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 913/982/14 та від 05.09.2019 у справі № 910/18919/13).

46. Суди у цій справі не встановили обставин надходження скарг на дії/бездіяльність ліквідатора боржника або надходження від учасників даної судової справи інших документів, які б достеменно спростували зазначені ліквідатором боржника відомості в звіті та в ліквідаційному балансі.

47. Підсумовуючи викладене, зважаючи на підтвердження матеріалами справи здійснених в ліквідаційній процедурі вичерпних заходів, за відсутності оскарження в судовому порядку дій чи бездіяльності ліквідатора, зокрема і Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку, що ліквідаційна процедура банкрута проведена у встановленому Законом про банкрутство порядку, та правомірно затвердив звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, що є підставою для закриття провадження у справі.

Щодо суті касаційної скарги

48. Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права щодо повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

49. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

50. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

51. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції надано скаржникові вичерпну відповідь на всі доводи та істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій. При цьому наведені у касаційній скарзі доводи є ідентичними доводам апеляційної скарги, які були ретельно досліджені та оцінені судом апеляційної інстанції з наведенням відповідного мотивування їх відхилення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

54. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

55. Рішення суду має прийматися у відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

56. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" та необхідність залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі № 43/160 без змін.

Щодо судових витрат

57. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі № 43/160 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук В. Г. Пєсков