Рішення

від 18.12.2019 по справі 520/8711/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/8711/19

Провадження № 2/520/3810/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнко Ю.П., про визнання кредитного договору припиненим,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому було уточнено та просив ухвалити рішення, яким визнати припиненим Кредитний договір № к-2418 від 01.11.2007 року, укладений між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 ; визнати припиненим Договір іпотеки, посвідчений 01.11.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. за реєстровим № 6748, укладений між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 ; зняти заборону відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири під АДРЕСА_1 , що складається в цілому з двох житлових кімнат, житловою площею 30,2 кв. м. та підсобних приміщень, загальною площею 58,5 кв. м., реєстраційний номер обтяження 5950142; Стягнути з Відповідачів в солідарному порядку судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 01 листопада 2007 року між ним та Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит було укладено Кредитний договір № к-2418, відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти у розмірі 390 000,00 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних, строком погашення заборгованості до 01.11.2025 року.

В забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору, між ним та ПАТ Банк Фінанси та Кредит було укладено Договір іпотеки, посвідчений 01.11.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. за реєстровим № 6748. Предметом іпотеки виступило нерухоме майно, а саме квартира під АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що у лютому місяці 2017 року на його електронну пошту надійшло Повідомлення про відступлення прав вимоги від 12.10.2015 року за вихідним № 8039/11/2 від Державної іпотечної установи. Відповідно до вказаного листа його було повідомлено, що між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та Державною іпотечною установою укладено Договір відступлення прав вимоги № 17/4-В від 11.02.2015 року.

Зазначає, що після отримання Повідомлення про відступлення прав вимоги він почав направляти подальші щомісячні платежі на нового кредитора - Державну іпотечну установу. Так, ним було виплачено суму боргу у розмірі 162 916,95 гривень разом з нарахованими відсотками за користування кредитом у повному обсязі. Після чого він звернувся з письмовою заявою, до Державної іпотечної установи, на що листом ДІП було повідомлено, що оскільки у період з жовтня 2015 року по січень 2017 року платежі на погашення кредитної заборгованості Позичальником направлялись на Первісного кредитора - ПАТ Банк Фінанси та Кредит то Державна іпотечна установа не визнає факт погашення заборгованості у повному обсязі за Кредитним договором № к-2418 від 01.11.2007 року. Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 16.05.2019 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

В ході підготовчого засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила: витребувати від Державної іпотечної установи (код ЄДРПОУ 33304730, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, будинок 34) докази, з пред`явленням оригіналів документів для огляду суду, направлення та отримання позивачем повідомлення про відступлення прав вимоги за вих. № 8039/11/2 від 12.10.2015 року; Витребувати у ПАТ Банк Фінанси та Кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації AT "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнко Ю.П. - деталізований розрахунок заборгованості за Кредитним договором № к-2418 від 01.11.2007 року, укладений між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 , із зазначенням платежів по кредиту та відсоткам за період з моменту укладання кредитного договору та по лютий 2017 року. Вказувала на те, що інших клопотань не має, у зв`язку з чим вважала можливим закрити підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року клопотання представника позивача було задоволено та одночасно закрито підготовче провадження у справі.

21 жовтня 2019 року на електронну адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_3 про проведення судове засідання в режимі відео конференції, яка ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року була задоволена та проведення відеоконференції під час розгляду даної справи було доручено Окружному адміністративному суду міста Києва. Розгляд справи відкладено до 21 листопада 2019 року об 10:00 год.

Однак, у вказане судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , з`єднавшись з Окружним адміністративним судом міста Києва з`ясувалось, що представник Державної іпотечної установи для участі у відео конференції не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з чим, на адресу Державної іпотечної установи було направлено лист, в якому визнано явку представника іпотечної установи обов`язковою для надання особистих пояснень, оскільки сторона позивача категорично заперечує проти наявності заборгованості за Кредитним договором № к-2418 від 01.11.2007 року.

Проте представник відповідача у дане судове засідання не з`явився, обмежившись заявою про розгляд справи в режимі відео конференції, яка надійшла на електрону адресу суду 29 листопада 2019 року, а згодом 05 грудня 2019 року на поштову адресу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в свою чергу звернулись з заявою про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання припиненим Договору іпотеки та зняття заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири під АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року у задоволенні заяви представника відповідача Державної іпотечної установи - Тодосієнко Валерія Михайловича про проведення судового засідання в режимі відео конференції - відмовлено. Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_1 , в частині: визнання припиненим Договір іпотеки, посвідчений 01.11.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. за реєстровим № 6748, укладений між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 ; зняття заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири під АДРЕСА_1 , що складається в цілому з двох житлових кімнат, житловою площею 30,2 кв. м. та підсобних приміщень, загальною площею 58,5 кв. м., реєстраційний номер обтяження 5950142 - залишено без розгляду. В іншій частині розгляд справи продовжено в загальному порядку.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на його задоволенні, посилаючись на виконання позивачем в повному обсязі умов кредитного договору.

Відповідачі Державна іпотечна установа, Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнко Ю.П. у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. В матеріалах справи міститься відзив Державної іпотечної установи, в якому у задоволенні позову просять відмовити.

Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи, суд враховує складність справи, стадію розгляду, та тривалий час перебування в провадженні суду, готовність сторони до самостійного захисту своїх інтересів, добросовісність дій сторін, які не з`явились, належним чином не довели поважності причини неявки.

Суд, оглянувши матеріали по справі, вважає що поданий позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 01.11.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариство Банк Фінанси та Кредит було укладено Кредитний договір № к-2418. Відповідно до умов вказаного Договору, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 390 000,00 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних, строком погашення заборгованості до 01.11.2025 року.

В забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Фінанси та Кредит було укладено Договір іпотеки, посвідчений 01.11.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. за реєстровим № 6748.

Предметом іпотеки виступило нерухоме майно, а саме квартира під АДРЕСА_1 , що складається в цілому з двох житлових кімнат, житловою площею 30,2 кв. м. та підсобних приміщень. Загальна площа квартири складає 58,5 кв. м. Вказана квартира належить Позивачу на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. 01.11.2007 року Р№ 6744, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. 01.11.2007 року № 2460608.

В подальшому, 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ Банк Фінанси та Кредит було укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015 р. який, відповідно до вимог 2.1 набирав чинності 17.09.2015 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, сторони уклали цей договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно договору застави майнових прав №17/4-3 від 11.02.2015 p., що укладений з метою забезпечення виконання зобов`язання первісного кредитора (позичальника) за кредитним договором №17/4 від 11.02.2015 р.

Згідно до п.1.2 договору відступлення права вимоги, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього Договору.

Відповідно до п.1.3 договору відступлення права вимоги вартість права вимоги дорівнює сукупній заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у додатку №1 до Договору станом на дату укладення цього договору та складає 245085913,83 грн.

Таким чином, встановлено, що ПАТ Банк Фінанси та Кредит відступив Державній іпотечній установі лише права вимоги сукупної заборгованості боржників, зазначених в Додатку №1 до договору, станом на дату укладення договору, що складало 245085913,83 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочинів.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не передбачено договором або законом.

Таким чином, у зобов`язанні відбулась заміна кредитора і Державна іпотечна установа є новим кредитором у фінансових правовідносинах між первісним кредитором ПАТ Банк Фінанси та кредит та позичальником - ОСОБА_1 .

Натомість з повідомлення про відступлення прав вимоги від 12.10.2015 року за вихідним № 8039/11/2 Державної іпотечної установи, сума боргу за основним зобов`язанням ОСОБА_1 станом на 01.09.2015 року складає 162 916,95 гривень.

Будь-якого іншого розміру заборгованості у вказаному повідомлені зазначено не було. Таким чином, з аналізу договору про відступлення права вимоги, а також письмового повідомлення про відступлення права вимоги, надісланого Позивачу вбачається, що Державна іпотечна установа набула не всіх прав вимог за кредитним договором, а лише права вимоги конкретної суми заборгованості в розмірі 162 916,95 гривень.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що Повідомлення про відступлення прав вимоги отримав лише у лютому 2017 році. До цього часу він погашав заборгованість за кредитним договором на рахунок первісного кредитора ПАТ Банк Фінанси та Кредит , а після отримання повідомлення почав сплачувати на рахунок Державної іпотечної установи.

Так, дійсно як вбачається з матеріалів справи, з жовтня 2015 року по січень 2017 року ОСОБА_4 здійснив погашення заборгованості по кредитному договору на рахунок первісного кредитора ПАТ Банк Фінанси та Кредит у загальному розмірі: 86 325,00 гривень, а починаючи з лютого 2017 року по березень 2018 року ОСОБА_4 сплатив на рахунок Державної іпотечної установи - 116 143,00 гривень.

Тобто, у період з жовтня 2015 року по березень 2018 року ОСОБА_4 здійснив погашення заборгованості по кредитному договору № к-2418 у загальному розмірі - 202 468,00 гривень, з яких: 162 917,00 - заборгованість по основному боргу та 37 390,27 - відсотки за користування кредитом

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, відповідно до ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 Припинення зобов`язання розділу І книги п`ятої ЦК України. Норми даної глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою, смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора, ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодацем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст.599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зп.п. 1, 7 ч. 2ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права та припинення правовідношення.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у Постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 520/4676/16-ц, Верховний Суд враховує положення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Надаючи правову оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу захисту, а саме про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням та припинення іпотеки, Верховний Суд виходить із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним, таким, що забезпечить поновлення порушеного права, оскільки підтверджує припинення зобов`язання позивача перед відповідачем, забезпечує зняття обтяжень із майна та усуває підстави відповідачу висувати наступні вимоги до позивача, в тому числі, як до спадкоємця позичальника. До аналогічного висновку у спірних правовідносинах прийшов також Верховний Суд у Постанові від 24.10.2018 у справі № 644/4885/16-ц.

Суд звертає увагу, що відповідачі будучи належним чином повідомленими про розгляд справи у судове засідання не з`явились, доводів позивача не спростували, з клопотаннями про забезпечення доказів, в тому числі призначення у справі експертизи до суду не звертались, у зв`язку з чим су розглядає справу за наявними в ній документами.

Крім того, вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги положення ч.2 ст. 516 ЦК України, якою передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання припиненим Кредитного договору № к-2418 від 01.11.2007 року, укладеного між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 , у зв`язку з його виконанням.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині визнання припиненим кредитного договору ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

Також у відповідності до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 768, 40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст..ст. 2-16, 20, 207, 251-252, 509, 526, 546, 559, 598, 641-642, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 55, 124 Конституції України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнко Ю.П., про захист прав споживачів фінансових послуг, визнання кредитного договору припиненим - задовольнити.

Визнати припиненим Кредитний договір № к-2418 від 01.11.2007 року, укладений між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 .

Стягнути з Державної іпотечної установи, Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнко Ю.П. витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2019 року