Рішення

від 18.12.2019 по справі 242/5688/19

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/5688/19

Провадження № 2/242/1517/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Цирі С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного заочного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Донецької міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації Молоді регіоні , Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області у Донецькій області про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 08.10.2019 року звернувся до суду з позовною заявою до Донецької міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації Молоді регіоні , Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області у Донецькій області про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову зазначив, що 17.12.2010 року рішення конференції Донецької міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації Молоді регіоні його призначено на посаду Голови вказаної організації строком на 4 календарні роки до 18 грудня 2014 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідний запис. 01.09.2014 року він звернувся з заявою про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 01.10.2014 року та таким, чином він реалізував своє право на звільнення. Натомість в березні 2019 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 ВМГО Молоді регіони не подано документів до Державного реєстратора для внесення відповідних мін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Обов`язки голови ДМО ВМГО Молоді регіони він виконував за сумісництвом, у зв`язку з чим вказані відомості не були внесені до його трудової книжки. Просить суд визнати його таким, що звільнений з посади голови ДМО ВМГО Молоді регіони з 01 жовтня 2014 року на підставі ст. 38 КЗпП України та зобов`язати ГТУЮ у Донецькій області виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про нього, як керівника (голову) ДМО ВМГО Молоді регіони , у зв`язку із звільненням з займаної посади 01 жовтня 2014 року шляхом проведення реєстраційної дії за судовим рішенням.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи,.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача ПАТ Алчевський коксохімічний завод ДМО ВМГО Молоді регіони не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник ГТУЮ у Донецькій області Циря С.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивачем не надано копії трудової книжки, записи у якій свідчили би про прийняття його на роботу в ДМО ВМГО Молоді регіони . У зв`язку з чим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували би факт наявності трудових відносин, а отже для визнання їх припиненими за ст. 38 КЗпП немає підстав. Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України Про громадські об`єднання передбачено, що кожна особа має право добровільно припинити своє членство (участь) у громадському об`єднанні. Членство у громадському об`єднанні припиняється з дня подання такої заяви та не потребує додаткових рішень. З того самого дня припиняється перебування члена громадського об`єднання на будь-яких виборних посадах у громадському об`єднанні. Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції проведення реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною складу засновників (учасників) та керівників юридичних осіб, що знаходяться в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, на період проведення антитерористичної операції забороняється. У зв`язку з чим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 року справа надійшла в провадження судді Хацько Н.О.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 07.10.2019 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що згідно п. 5.2.2. Положення про ДМО ВМГО Молоді регіони , затвердженого розпорядженням Донецького міського голови від 30.09.2011 року № 821 та протоколом правлінням ДМО ВМГО Молоді регіони від 18.05.2011 року № 95, до повноважень Конференції належить, зокрема обрання Голови місцевої організації та його заступника терміном на чотири роки.

Відповідно до п.п. 5.4. Положення, у період між Конференціями, засіданнями правління, поточною діяльністю місцевої організації керує її ОСОБА_4 , Голова обирається Конференцією місцевої організації більшістю голосів на 4 року.

Згідно п.п. 5.4.1. Положення, голова правління: здійснює поточне безпосереднє керівництво місцевою організацією; скликає Правління не рідше одного разу на 3 місяці; головує на Конференції місцевої організації та засіданнях Правління; організовує виконання рішень Конференції місцевої організації та керівних органів ДМО ВМГО Молоді регіони ; координує роботу Правління, Секретаріату, заступника Голови місцевої організації, звітує про діяльність Правління та Конференції; представляє місцеву організацію у державних органах, органах місцевого самоврядування, громадських організаціях, підприємствах, установах та організаціях, засобах масової інформації; має право підпису документів без довіреності від імені місцевої організації; здійснює оперативне управління майном і коштами місцевої організації; відкриває та закриває рахунки в установах банків, укладає договори та угоди; здійснює контроль за діяльністю Секретаріату місцевої організації, затверджує його штатний розклад, приймає на роботу та звільняє з роботи працівників; затверджує документи, які регламентують організаційну роботу; несе відповідальність за фінансову звітність місцевої організації; у разі відсутності доручає виконання своїх обов`язків заступнику Голови місцевої організації.

Відповідно до п.п. 5.6. Положення, постійно діючим, організаційно-виконавчим органом міської організації є Секретаріат ОСОБА_5 міської організації затверджує штатний розклад Секретаріату міської організації, приймає на роботу та звільняє з роботи його працівників.

Рішенням Конференції ДМО ВМГО Молоді регіони від 17.12.2010 року головою організації Кісельова Андрія.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серія ААВ № 537074, керівником ДМО ВМГО Молоді регіони зазначено ОСОБА_2

01.09.2014 року ОСОБА_2 подано заяву до ДМО ВМГО Молоді регіони про звільнення його з посади голови організації за власним бажанням з 01.10.2014 року, вхідний номер № 22100 від 01.09.2014 року.

Наказом голови ДМО ВМГО Молоді регіони № 26-к від 01.10.2019 року, ОСОБА_2 склав свої повноваження та припиняє виконання Голови у зв`язку із звільненням 01 жовтня 2014 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.

Згідно листа Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у Донецькій області № К-368-1586, 929 від 29.07.2019 року, ОСОБА_2 надано роз`яснення, що для внесення змін до складу керівних органів ДМО ВМГО Молоді регіони може бути здійснено на підставі відповідного рішення суду.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що він просить суд визнати його звільненим з посади голови ДМО ВМГО Молоді регіони .

Однак, згідно із положення ОСОБА_2 вирішення питання про обрання голови місцевої організації відноситься до виключної компетенції Конференції.

Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_2 та ДМО ВМГО Молоді регіони , суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_2 з ДМО ВМГО Молоді регіони на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_2 вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Вказані висновку суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 03.07.2019 року в справі № 520/11437/16-ц.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо відсутності доказів докази, які б підтверджували би факт наявності трудових відносин між ОСОБА_2 та ДМО ВМГО Молоді регіони , слід зазначити наступне.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у того ж або в іншого роботодавця за наймом (п. 1. Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінфіну від 28.06.1993 року № 43).

За бажанням працівника здійснюється запис до трудової книжки про роботу за сумісництвом (п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 року № 58).

Надаючи оцінку письмовим доказам, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_2 та ДМО ВМГО Молоді регіони існують саме трудові відносини, оскільки голова організації призначається та звільняється з посади вищим органом вказаної організації та на нього відповідно до Положення організації покладено виконання постійних трудових функції в діяльності підприємства в межах строку його повноваження.

В аспекті ч. 1 ст. 24 КЗпП України, відсутність трудової книжки з відповідними записами про роботу ОСОБА_2 в ДМО ВМГО Молоді регіони жодним чином не впливають на рішення суду, оскільки факт перебування його на посаді вищевказаної організації підтверджується рішенням Конференції ДМО ВМГО Молоді регіони від 17.12.2010 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серія ААВ № 537074.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ч. 2 ст. 5 Закону України Про громадські об`єднання щодо того кожна особа має право добровільно у будь-який час припинити членство (участь) у громадському об`єднанні шляхом подання заяви до відповідних статутних органів громадського об`єднання. Членство в громадському об`єднанні припиняється з дня подання такої заяви та не потребує додаткових рішень. З того самого дня припиняється перебування члена громадського об`єднання на будь-яких виборних посадах у громадському об`єднанні. Оскільки у цій нормі також закріплено, що дія абзацу першого цієї частини не поширюється на членів громадського об`єднання, обраних на посади керівника громадського об`єднання чи заступника такого керівника. Членство в громадському об`єднанні зазначених керівників припиняється з дня, наступного за днем обрання нового керівника чи його заступника.

Тоді як, ДМО ВМГО Молоді регіони нового керівника організації не обрало та відомостей до державного реєстратору з метою внесення змін в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника не надало.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, поміж іншого, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного у державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У частині першій статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

З огляду на те, що відповідач в особі Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у Донецькій області не визнає не лише основні позовні вимоги ОСОБА_2 , але й похідні щодо зобов`язання ГТУЮ у Донецькій області виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про нього, як керівника (голову) Донецької міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації Молоді регіоні , суд вважає, що вказані вимоги також необхідно задовольнити, оскільки в даному випадку вони є ефективним способом захисту порушеного, невизнаного та оспореного права позивача.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином критично відноситься до посилання представника відповідача ГТУЮ в Донецькій області Цирі С.М. на положення ст. 4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , як підставі для відмови в проведення реєстраційних дій, оскільки вищевказаний закон набрав законної сили 15 жовтня 2019 року, тоді як ОСОБА_2 вважається звільненим із займаної з 01 жовтня 2014 року.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 22, 24, 36, 38 КЗпП, ст. ст. 12, 13, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Донецької міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації Молоді регіоні , Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області у Донецькій області про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким, що звільнений з посади голови Донецької міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації Молоді регіоні з 01 жовтня 2014 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про керівника (голову) Донецької міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації Молоді регіоні - Кісельова Андрія Миколайовича у зв`язку із звільненням з займаної посади 01 жовтня 2014 року шляхом проведення реєстраційної дії за судовим рішенням.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідачі:

1)Донецька міська організація всеукраїнської молодіжної громадської організації Молоді регіоні , юридична адреса: 83050, Донецька область, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд. № 2, код за ЄДРПОУ 26552317.

2)Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області у Донецькій області, юридична адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3, код за ЄДРПОУ 34898944.

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2019 року.

Суддя Н.О. Хацько