Рішення

від 09.12.2019 по справі 272/509/19

АНДРУШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 272/509/19

Провадження № 2/272/360/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Палазюк В.М.

при секретарі - Смолінській І.П.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спільно нажитого майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом в якому зазначає, що з 27.12.2011 року по 23.04.2018 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу вони купили житловий будинок, земельну ділянку площею 0,25 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 1820388300:02:001:0042), земельну ділянку площею 0,3350 га. для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 1820388300:02:001:0043), що знаходяться по АДРЕСА_1 . Позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного майна як на часту в спільному майні подружжя.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити, зазначивши, що відповідач умисно не реєструє право власності, щоб уникнути можливості поділу спільного майна подружжя, чим порушує права позивача.

Відповідач та його представник позов не визнали. Вони не заперечують що дане майно придбане в період перебування в шлюбі, однак за відповідачем дане майно не зареєстроване, а отже відповідач не є власником даного майна. Позивач має право лише на часткову компенсацію вартості майна, пояснюючи тим, що він більше грошей сплатив на купівлю будинку.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1ст.61СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. За змістом ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що 27.12.2011 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, який розірвано за рішенням суду від 23.04.2018 року. 15.12.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено три договори купівлі - продажу, за якими на ім`я ОСОБА_2 придбане майно : житловий будинок, земельну ділянку площею 0,25 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 1820388300:02:001:0042), земельну ділянку площею 0,3350 га. для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 1820388300:02:001:0043), по АДРЕСА_1 (а.с.16-18). Відповідно до виписки із рішення Старокотельнянської сільської ради від 23.10.2015 року вулицю Щорса переіменовано на Вишнева (а.с.21).

Довідкою КП "Бердичівське МБТІ" підтверджується, що станом на 31.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить по праву приватної власності ОСОБА_6 О ОСОБА_7 (а.с.7). Листом реєстраційного відділу райдержадміністрації № 01-09/61 від 19.09.2019 року підтверджується що відомості щодо державної реєстрації даного будинку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні, однак даний будинок зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.02.2007 року за ОСОБА_5 (а.с.56).

Згідно довідки Старокотельнянської сільської ради ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_1 . Згідно пояснень відповідача в судовому засіданні він також зареєстровний в даному будинку та реєстрація відбулась на підставі договору купівлі-продажу. З часу укладення договору і він і позивачка проживають в ньому. Він заключив договір на постачання електроенергії, сплачує податок за земельні ділянки. Таким чином відповідач визнає, що ним здійснюють всі права власника майна.

Зміст статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Аналіз норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно ст..71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Зазначаючи про можливість вирішення спору шляхом компенсації позивачці її частки в спільному майні, відповідач не вчинив дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до положень до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст. 124 Конституції України.

Як достовірно було встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та земельні ділянки для його обслуговування та для ведення особистого селянського господарства , були придбані сторонами під час шлюбу, що не заперечується і відповідачем, тому це майно є їх спільною сумісною власністю, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно не спростована відповідачем, ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що більшу частину коштів в придбання вносив саме він. Тому зазначене майно підлягає розподілу, оскільки кожна із сторін відповідно до ст.ст. 368 , 372 ЦК України , має право на 1/2 частину від спільного майна, а відсутність державної реєстрація права власності на це майно порушує законні права та інтереси іншого, як співвласника такого майна. Суд виходить із того, що відповідач визнав, що відбулись всі дії по переходу права власності від попереднього власника, договори оформлені на відповідача, але він не проводить реєстрацію права власності, а позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно набуте під час шлюбу навіть після розлучення та можливості поділу новоствореного майна, право власності на яке не зареєстроване (ВС ВП у справі № 372/504/17 від 21 листопада 2018р.; постанови ВС від18 березня 2019 року у справі № 299/1757/16-ц; від 20 травня 2019 року у справі № 360/303/17-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 648/2988/16-ц, від 14 листопада 2019 року у справі №570/4823/15-ц; постанова ВС України від 7 вересня 2016 року у справі № 6-47/цс16 ).

Виходячи із наведеного, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_4 обгрунтований та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_8 Іполитівною право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя : житлового будинку, земельної ділянки площею 0,25 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 1820388300:02:001:0042), земельної ділянки площею 0,3350 га. для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 1820388300:02:001:0043), що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 19.12.2019 року

Суддя:В. М. Палазюк