Рішення

від 10.12.2019 по справі 160/9801/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Справа № 160/9801/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

при секретарі судового засідання Федуркіна А.В.,

за участі:

представників позивача Крутовських С.В., ,

представника відповідача Антрошенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Продпоставка ЛТД (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Теплична, буд. 21-Б, код ЄДРПОУ 38959880 ) до головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Продпоставка ЛТД звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовної заявою до головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №000132502 від 20.09.2019р. та податкове повідомлення-рішення №000133502 від 20.09.2019 р., винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки від 14.06.2019 року № 33197/04-36-14-02/38959880, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ Бісмарк 2016 (код ЄДРПОУ 39972770), ТОВ Муспид (колишня назва ТОВ БК Арата ) (код ЄДРПОУ 39866875), ТОВ Жордон (код ЄДРПОУ 39773173), ТОВ Екстрім-Телеком (код ЄДРПОУ 32486531) підтверджується первинними бухгалтерськими документами (договорами поставки, податковими та видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, банківськими виписками), які були надані до перевірки.

На момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані, як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

Також, позивач зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента не впливає на результати діяльності позивача, оскільки відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Окрім цього, позивач зазначає, відповідачем не зазначено жодного доказу того, що посадових осіб контрагентів-покупців було притягнуто до відповідальності та наявний вирок суду.

На думку позивача, дії відповідача по винесенню податкових повідомлень-рішень є протиправними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в відзиві до позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/9801/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07 листопада 2019 року.

В подальшому розгляд справи перенесено на 19.11.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного судувід 19 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року на адресу суду від відповідача 24 жовтня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що правомірність нарахування сум грошових зобов`язань підтверджується результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Продпоставка ЛТД податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 року.

В ході перевірки було встановлено, що контрагенти позивача, покупці товарів ТОВ Бісмарк 2016 (код ЄДРПОУ 39972770), ТОВ Муспид ( колишня назва ТОВ БК Арата ) (код ЄДРПОУ 39866875), ТОВ Жордон (код ЄДРПОУ 39773173), ТОВ Екстрім-Телеком (код ЄДРПОУ 32486531) не звітують, в них відсутні технічні можливості, перевезення, виробниче обладнання, відсутність транспортних засобів, складських, офісних приміщень, що свідчить про створення виключно документообігу, без реального здійснення господарських операцій між контрагентами та Позивачем.

На підставі цього, відповідачем було встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 799 712 грн. та завищено об`єкту оподаткування на суму 876 083 грн. та винесені податкові повідомлення-рішення №000132502 від 20.09.2019 р., яким донараховано грошове зобов`язання на суму 1 199 568,00 грн., яке складається донарахованого податку на прибуток в сумі 799 712 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 399 856 грн. та №000133502 від 20.09.2019 р., яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 876 083 грн.

07 листопада 2019 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, де позивач вказав, що відзив на позовну заяву не спростовує доводів, викладених у позовній заяві обставин.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіку порведення документальних планових перевірок платника податків на 2019 рік, на підставі наказу головного управління у Дніпропетровській області від 24.04.2019 року № 2514-п проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Продпоставка ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 року, відповідно затвердженого переліку питань документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 14.06.2019 року № 33197/04-36-14-02.

Перевірка проводилась в період з 20.05.2019 року по 07.06.2019 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п 134.1. 1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 799 712, у т.ч. за 2 квартал 2016 року на суму 190 680 грн, за 3 квартал 2016 року на суму 302 193 грн., за 4 квартал 2016 року на суму 306 840 грн та завищення об`єкту оподаткування за 1 квартал 2019 року на суму 876 083 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000132502 від 20.09.2019 р., яким донараховано грошове зобов`язання на суму 1 199 568, 00 грн., яке складається донарахованого податку на прибуток в сумі 799 712 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 399 856 грн. та податкове повідомлення-рішення №000133502 від 20.09.2019 р., яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 876 083 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований 31.10.2013 році, у перевіряємий період загальна чисельність працівників позивача складала 16 осіб.

Основними видами діяльності Позивача є:

Код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний);

Код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

Код КВЕД 46.32 оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами;

Код КВЕД 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;

У своїй господарській діяльності, підприємство позивача використовує транспортні засоби, на підставі договору з ТОВ УКРАВТОТРАНС-Н .

Також, у позивача є орендовані офісне та складські приміщення, відповідно на яких здійснюється зберігання товарів та підтверджується матеріалами справи.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що спірна сума податкових нарахувань виникла з наступних господарських правовідносин позивача.

01 листопада 2016 року між ТОВ Бісмарк 2016 та позивачем було укладено договір поставки № 161/100.

Позивач поставляв на користь ТОВ Бісмарк 2016 продукти харчування у період з 15.11.2016 по 27.12.2015 року, на загальну суму 712 323, 48 грн.

Перевезення товару здійснювалося транспортними засобами ТОВ УКРАВТОТРАНС-Н , із яким у позивача укладений договір на перевезення товарів.

Фактичний рух товару підтверджується товаро-транспортними накладними.

Здійснення поставки товару та отримання її покупцем ТОВ Бісмарк 2016 підтверджується виписаними податковими накладними та належним чином складеними й підписаними сторонами видатковими накладними: № ПЛ-0006906 від 15.11.2016 р.; №ПЛ-0006914 від 16.11.2016 р.; №ПЛ-0006950 від 18.11.2016 р.; №ПЛ-0006949 від 18.11.2016 р.; № ПЛ-0006979 від 19.11.2016 р.; № ПЛ-0006980 від 19.11.2016 р.; № ПЛ-0006981 від 22.11.2016 р.; № ПЛ-0007146 від 05.12.2016 р.; № ПЛ-0007171 від 06.12.2016 р.; № ПЛ-0007181 від 07.12.2016 р.; №ПЛ-0007231 від 12.12.2016 р.; №ПЛ-0007268 від 14.12.2016 р.; №ПЛ-007280 від 15.12.2016 р.; №ПЛ-0007305 від 16.12.2016 р.; №ПЛ-0007326 від 16.12.2016 р.; №ПЛ-0007365 від 20.12.2016 р.; №ПЛ-0007367 від 22.12.2016 р.; №ПЛ-0007340 від 24.12.2016 р.; №ПЛ-0007371 від 26.12.2016 р.; №ПЛ-0007373 від 27.12.2016 р. (копії містяться у матеріалах справи).

Оплата за поставлений товар у відповідності до договору поставки та згідно з вищевказаними видатковими накладними, була проведена в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача у безготівковій формі та підтверджується банківськими виписками (містяться у матеріалах справи), що не заперечується в акті перевірки Відповідачем .

14 квітня 2016 р. між позивачем та ТОВ Муспид (колишня назва ТОВ БК Арата ) було укладено договір поставки № 0107/16-7.

На підставі зазначеного договору, пПозивач поставляв на користь ТОВ Муспид продукти харчування у період з 15.07.2016 по 14.09.2016 року, на загальну суму 1 451 737, 55 грн.

Перевезення товару здійснювалося транспортними засобами ТОВ УКРАВТОТРАНС-Н , із яким у позивача укладений договір на перевезення товарів,

Фактичний рух товару підтверджується товаро-транспортними накладними.

Здійснення поставки товару та отримання покупцем ТОВ Муспид підтверджується виписаними податковими накладними та належним чином складеними й підписаними сторонами видатковими накладними: №ПЛ-0002854 від 15.07.2016 р.; №ПЛ-0002928 від 19.07.2016 р. № ПЛ-0003052 від 27.07.2016 р.; №ПЛ-0003070 від 01.08.2016 р.; №ПЛ-0003089 від 01.08.2016 р.; №ПЛ-0003146 від 05.08.2016 р.; №ПЛ-0003414 від 01.09.2016 р.; №ПЛ-0003450 від 03.09.2016 р.; №ПЛ-0003509 від 06.09.2016 р.; №ПЛ-0003631 від 14.09.2016 р.

Оплата за поставлений товар у відповідності до договору поставки та згідно з вищевказаними видатковими накладними була проведена в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача у безготівковій формі та підтверджується банківськими виписками (копії містяться у матеріалах справи), що не заперечується в акті перевірки Відповідачем.

04 травня 2016 року між позивачем та ТОВ Жордон було укладено договір поставки №0405/16-2.

На підставі зазначеного договору позивач поставляв на користь ТОВ Муспид продукти харчування у період з 15.07.2016 по 14.09.2016 року на загальну суму 1 451737, 55 грн.

Перевезення товару здійснювалося транспортними засобами ТОВ УКРАВТОТРАНС-Н , із яким у позивача укладений договір на перевезення товарів,

Фактичний рух товару підтверджується товаро-транспортними накладними.

Здійснення поставки товару та отримання покупцем ТОВ Жордон підтверджується виписаними податковими накладними та належним чином складеними й підписаними сторонами видатковими накладними: №ПЛ-0001929 від 04.05.2016 р.; №ПЛ-0002087 від 16.05.2016 р.; №ПЛ-0002100 від 17.05.2016 р.; №ПЛ-0002293 від 30.05.2016 р.; №ПЛ-0002301 від 01.06.2016 р.; №ПЛ-0002402 від 07.06.2016 р.; №ПЛ-0002413 від 08.06.2016 р.; №ПЛ-0002508 від 15.06.2016 р.; №ПЛ-0002609 від 22.06.2016 р.; №ПЛ-0002667 від 27.06.2016 р.; №ПЛ-0002669 від 29.06.2016 р.; №ПЛ-0002793 від 07.07.2016 р.

Оплата за поставлений товар у відповідності до договору поставки та згідно з вищевказаними видатковими накладними була проведена в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача у безготівковій формі та підтверджується банківськими виписками (копії містяться у матеріалах справи), що не заперечується в акті перевірки відповідачем.

01 серпня 2016 року позивачем було укладено договір №82016 з ТОВ Екстрім-Телеком .

На підставі зазначеного договору позивач поставляв на користь ТОВ ЕКСТРІМ-ТЕЛЕКОМ продукти харчування у період з 03.08.2016 по 27.03.2017 року на загальну суму 1 969 024,45 грн.

Перевезення товару здійснювалося транспортними засобами ТОВ УКРАВТОТРАНС-Н , із яким у позивача укладений договір на перевезення товарів,

Фактичний рух товару підтверджується товаро-транспортними накладними

Здійснення поставки товару та отримання покупцем ТОВ ЕКСТРІМ-ТЕЛЕКОМ підтверджується виписаними податковими накладними та належним чином складеними й підписаними сторонами видатковими накладними: №ПЛ-0003102 від 03.08.2016 р.; №ПЛ-0006489 від 17.10.2016 р.; №ПЛ-0006501 від 18.10.2016 р.; №ПЛ-0006600 від 19.10.2016 р.; №ПЛ-0006603 від 20.10.2016 р.; №ПЛ-0006604 від 21.10.2016 р.; №ПЛ-0006991 від 23.11.2016 р.; №ПЛ-0007230 від 10.12.2016 р.; №ПЛ-0007283 від 14.12.2016 р.; №ПЛ-0007363 від 19.12.2016 р.; №ПЛ-07311 від 17.12.2016 р.; №ПЛ-0007364 від 20.12.2016 р.; №ПЛ-0007366 від 21.12.2016 р.; №ПЛ -0007368 від 22.12.2016 р; №ПЛ-0007369 від 23.12.2016р.; №ПЛ-0007444 від 24.12.2016 р.; №ПЛ-0007370 від 26.12.2016 р.; №ПЛ-0007372 від 27.12.2016 р.; №ПЛ-0007374 від 28.12.2016 р.; №ПЛ-0000064 від 06.01.2017 р.; №ПЛ-0000147 від 17.01.2017 р.; №ПЛ-0000211 від 20.01.2017 р.; №ПЛ-0000400 від 27.01.2017 р.; №ПЛ-0000457 від 01.02.2017 р.; №ПЛ-0001070 від 03.03.2017 р.; №ПЛ-0001107 від 06.03.2017 р.; №ПЛ-0001374 від 21.03.2017 р.; №ПЛ-0001381 від 22.03.2017 р.; №ПЛ-0001419 від 24.03.2017 р.; №ПЛ-0001440 від 27.03.2017 р. (копії містяться у матеріалах справи)

Оплата за поставлений товар у відповідності до договору поставки та згідно з вищевказаними видатковими накладними була проведена в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача у безготівковій формі та підтверджується банківськими виписками (копії містяться у матеріалах справи), що не заперечується в акті перевірки органом контролю.

Таким чином, на думку позивача, останнім надано для перевірки повний комплект первинних документів на підтвердження здійснення господарських відносин із вищезазначеними контрагентами покупцями, що підтверджується, зокрема, рухом товарів від позивача (постачальника товарів) до підприємств-покупців та наданими до перевірки первинними документами (договорами, видатковими, податковими та товаро-транспортними накладними), які підтверджують факт реального вчинення господарської операції між позивачем та підприємствами-покупцями товару, а банківські виписки підтверджують факт оплати товару підприємствами-покупцями, що спростовує безпідставні припущення відповідача про нереальність господарських операцій.

Не погодившись з діями відповідачів, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп.83.1.1); податкова інформація (пп.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп.83.1.6).

Згідно з п.п. 72.1.6. п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та закріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:

а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) арахуванняамортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Об`єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності ,на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися, зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Дослідивши долучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи позивача по вказаним вище господарським договорам, суд встановив, що усі документи складенні у відповідності до вимог бухгалтерського та податкового законодавства, в акті перевірки зауваження до них також відсутні.

Стосовно правочинів між позивачем та його контрагентами -покупцями товарів, доречним є застосування доктрини Ділова мета та Реальність господарської операції .

Суть доктрини полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому, обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину.

Крім того, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

За таких обставин, суд критично ставиться до висновків відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливості виконувати ними господарської діяльності загалом, вважає їх необґрунтованими, так як податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Посилання на відсутність у контрагентів основних фондів, матеріальних ресурсів не є безумовною підставою для висновку про відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами за договорами поставки і не можуть вважатись безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

В той же час, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивача, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

В той же час, судом було встановлено, що згідно з умовами договорів поставки, що були укладені між позивачем та його покупцями товару, транспортування товарів здійснювалося силами позивача, на підтвердження цього позивачем були надані товаро-транспортні накладні та договір з ТОВ УКРАВТОТРАНС-Н , яке здійснювало перевезення товарів.

Також судом досліджено договори оренди складських приміщень, де зберігався товар.

На час здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Бісмарк 2016 (код ЄДРПОУ 39972770), ТОВ Муспид ( колишня назва ТОВ БК Арата ) (код ЄДРПОУ 39866875), ТОВ Жордон (код ЄДРПОУ 39773173), ТОВ Екстрім-Телеком (код ЄДРПОУ 32486531) були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Отже, ТОВ Бісмарк 2016 (код ЄДРПОУ 39972770), ТОВ Муспид ( колишня назва ТОВ БК Арата ) (код ЄДРПОУ 39866875), ТОВ Жордон (код ЄДРПОУ 39773173), ТОВ Екстрім-Телеком (код ЄДРПОУ 32486531) мали право укладати договори, угоди, виписувати та надавати податкові накладні і виконувати свої зобов`язання за укладеними договорами з позивачем.

В разі наявності у відповідача інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Приписами ч.1 ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Докази визнання вищеперелічених правочинів недійсними в судовому порядку відсутні.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

Разом з тим, позивачем надано докази на підтвердження руху активів та на підтвердження зв`язку між фактом продажу товарів і його господарською діяльністю, а відповідачем, в свою чергу, не доведено, що під час укладення договорів зі своїми контрагентами, позивач діяв без належної обачності та обережності.

Суд не бере до уваги і доводи відповідача з посиланням на інформацію, що наявна в інформаційно аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності кримінальних проваджень по контрагентам позивача, то, з огляду на ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, преюдиційне значення при розгляді справи для суду може мати саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів.

Сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В порушення пп. 134.1.1 п.134 ст. 134 ПК України, відповідач, ґрунтуючись на власних припущеннях про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Бісмарк 2016 , ТОВ Муспид , ТОВ Жордон , ТОВ Екстрім-Телеком , безпідставно відносить позивачу до доходів від будь-якої діяльності, у період з 01.04.2016 р. по 31.03.2019 р., суму 5 318 926 грн., у т.ч. за 2 квартал 2016 року на суму 1 059 331 грн., за 3 квартал 2016 р. на суму 1 678 848 грн., за 4 квартал 2016 р. на суму 1 704 664 грн., за 1 квартал 2017 року на суму 876 083 грн.

В той же час, відповідач безпідставно зазначає про завищення позивачем об`єкту оподаткування на суму 876 083 грн., у зв`язку із, начебто, нереальними господарськими операціями позивача з із контрагентами-покупцями товарів ТОВ Бісмарк 2016 , ТОВ Муспид , ТОВ Жордон , ТОВ Екстрім-Телеком .

Аналізуючи викладене, суд робить висновок, що відповідач під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 20.09.2018 р. № 000132502 та № 000133502 діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому останні підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 04.10.2019 року № 1118.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.241-246, 255, 295, 297 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Продпоставка ЛТД (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Теплична, буд. 21-Б, код ЄДРПОУ 38959880 ) до головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №000132502 від 20.09.2019р. та податкове повідомлення-рішення №000133502 від 20.09.2019 р., винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Продпоставка ЛТД (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Теплична, буд. 21-Б, код ЄДРПОУ 38959880) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 43145015) судові витрати у розмірі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19 грудня 2019 року.

Суддя С.В. Ніколайчук