Рішення

від 29.10.2019 по справі 640/4062/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2019 року №640/4062/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації інвалідів Правозахисна спілка інвалідів до Фонду соціального захисту інвалідів, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України про визнання протиправним та нечинним наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулась Всеукраїнська громадська організація інвалідів Правозахисна спілка інвалідів (далі також - позивач, ВГОІ Правозахисна спілка інвалідів ) з позовом до Фонду соціального захисту інвалідів (далі також - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України, в якому просив визнати протиправними та нечинними пункти 1 (про затвердження Положення про Робочу групу з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році) та 2 (про затвердження складу Робочої групи з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році) Наказу Фонду соціального захисту інвалідів Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.18 №183 від 15 лютого 2019 року №17 з моменту їх прийняття (далі - оскаржуваний наказ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач шляхом прийняття оскаржуваного рішення порушив права позивача стосовно отримання з бюджету фінансової підтримки, як наслідок, рішення відповідача є протиправним, носить дискримінаційний характер, не відповідає вимогам прозорості у виділенні бюджетних коштів, порушує права осіб з інвалідністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні, стверджуючи про необґрунтованість позовних вимог з огляду на пріоритетність послуг у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, що забезпечуються та надаються громадськими об`єднаннями, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів з державного бюджету, на відміну від яких, всі інші заходи та послуги що не мають відповідного соціального ефекту є нецільовим та неефективним використанням бюджетних коштів.

Третя особа пояснень стосовно позовної заяви до суду не надала, хоча належним чином повідомлена про судовий розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2019 Фондом соціального захисту інвалідів прийнято наказ № 17 Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.18 №183 , яким затверджено:

- Положення про Робочу групу з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році (пункт 1);

- склад Робочої групи з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році (пункт 2).

На думку позивача, затверджене пунктом 1 оскаржуваного наказу Положення не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав осіб з інвалідністю, а затверджений пунктом 2 склад Робочої групи не враховує вимоги законодавства про участь у робочій групі представників громадськості, у тому числі відповідних громадських організацій осіб з інвалідністю, та носять дискримінаційний характер.

Не погоджуючись із зазначеними вище пунктами оскаржуваного наказу, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

У Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною, передбачено, що держави-сторони зобов`язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12). Тобто, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення та утвердження права осіб на соціальний захист.

Згідно із статтею 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Преамбулою Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) встановлено, що цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 2 Закону № 875-XII визначено, що дискримінація за ознакою інвалідності забороняється; термін дискримінація за ознакою інвалідності вживається у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю та Законі України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні .

Відповідно до статті 2 Конвенції про права осіб з інвалідністю (Конвенцію ратифіковано Законом України № 1767-VI від 16.12.2009) дискримінація за ознакою інвалідності означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні.

Згідно із статтею 4 Закону № 875-XII, органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.

За приписами статті 12 Закону № 875-XII, громадські організації осіб з інвалідністю, їх спілки створюються з метою забезпечення рівних прав і можливостей осіб з інвалідністю та їх соціального захисту, виявлення, усунення перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб таких осіб, у тому числі стосовно доступу їх нарівні з іншими громадянами до об`єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту, надання соціальних послуг, залучення осіб з інвалідністю до суспільної діяльності, здійснення громадського контролю за дотриманням прав осіб з інвалідністю, представництва їхніх інтересів та усунення будь-яких проявів дискримінації стосовно осіб з інвалідністю та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством.

Статтею 13 Закону № 875-XII визначено, що центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні надавати допомогу і сприяти громадським організаціям осіб з інвалідністю в їх діяльності.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні від 06.09.2012 № 5207-VI (далі - Закон № 5207-VI):

- дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

- непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

- підбурювання до дискримінації - вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками;

- пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

- утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 5207-VI формами дискримінації є: пряма дискримінація; непряма дискримінація; підбурювання до дискримінації; пособництво у дискримінації; утиск.

Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються (ч. 2 ст. 6 Закону № 5207-VI).

За приписами частини першої статті 7 Закону № 5207-VI, державна політика щодо запобігання та протидії дискримінації спрямована на: недопущення дискримінації; застосування позитивних дій; створення умов для своєчасного виявлення фактів дискримінації та забезпечення ефективного захисту осіб та/або груп осіб, які постраждали від дискримінації; виховання і пропаганду серед населення України поваги до осіб незалежно від їх певних ознак, поширення просвітницької діяльності у цій сфері.

Згідно визначених статтею 13 Закону № 5207-VI прав громадських організацій, фізичних та юридичних осіб щодо запобігання та протидії дискримінації, останні мають право, зокрема, проводити моніторинг з питань запобігання та протидії дискримінації та представляти в судах інтереси осіб та/або груп осіб, стосовно яких було застосовано дискримінацію.

У відповідності до частини першої статті 14 Закону № 5207-VI особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою, зокрема, до суду в порядку, визначеному законом.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, його прийнято на виконання постанови КМУ Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які мають статус всеукраїнських від 14 березня 2018 року № 183.

Вказаною постановою Уряду затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які мають статус всеукраїнських (далі - Порядок № 183).

Згідно норм Порядку № 183, останній визначає механізм використання коштів, передбачених Мінсоцполітики у державному бюджеті за програмою Фінансова підтримка громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які мають статус всеукраїнських (далі - бюджетні кошти) (п. 1 Порядку № 183).

Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики. Відповідальним за виконання бюджетної програми та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд).

Одержувачами бюджетних коштів є всеукраїнські громадські об`єднання осіб з інвалідністю, їх спілки (п. 2 Порядку № 183).

Згідно із пунктом 5 Порядку № 183, обсяг бюджетних коштів, що виділяються громадському об`єднанню, визначається з урахуванням:

1) відповідності запланованих заходів цілям та пріоритетам державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю та забезпечення їх прав, а також очікуваним результатам;

2) актуальності, соціальної спрямованості, інноваційності та ефективності заходів (програм) для відповідної категорії громадян;

3) результатів діяльності громадського об`єднання в минулому році та досвіду його роботи;

4) раціональності та економності використання громадським об`єднанням бюджетних коштів, зокрема обґрунтованості запропонованої вартості витрат, залучення ресурсів з інших джерел фінансування, відповідності запланованих витрат проведеним заходам;

5) наявності детальних розрахунків та обґрунтувань за кожним напрямом використання бюджетних коштів, в тому числі запланованих (фактичних) показників діяльності громадського об`єднання та отриманих ним власних надходжень (доходів та очікуваних ресурсів з інших джерел), у разі надання фінансової підтримки у минулих роках - результатів проведення аналізу ефективності використання коштів;

6) рівня кадрового, матеріально-технічного та методичного забезпечення, необхідного для проведення заходу (виконання програми);

7) рівня поширення позитивного досвіду в процесі проведення заходів;

8) рівня підвищення розміру мінімальної заробітної плати для працівників невиробничої сфери УТОГу та УТОСу, підприємств та об`єднань зазначених товариств, які спрямовують бюджетні кошти на утримання своїх соціально-культурних підрозділів;

9) кількості членів об`єднання, соціально-культурних підрозділів підприємств та об`єднань УТОГу та УТОСу (бібліотек, клубів, навчально-інформаційних центрів, редакцій періодичних видань, реабілітаційних установ тощо).

Розподіл бюджетних коштів проводиться Мінсоцполітики з урахуванням пропозицій робочої групи, утвореної Фондом за участю представників громадських об`єднань, що претендують на отримання фінансової підтримки у відповідному бюджетному році, представників засобів масової інформації та журналістів.

За приписами пункту 6 Порядку № 183, бюджетні кошти, надані громадським об`єднанням, спрямовуються ними на:

1) здійснення заходів статутними органами громадського об`єднання, передбачених його статутом (положенням) (асамблеї, з`їзди, пленуми, засідання ради, президії, правління, конференції, загальні збори), за умови участі в них переважної кількості осіб з інвалідністю та їх законних представників, дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, визнаних недієздатними;

2) проведення:

- заходів (виконання програм) з реалізації положень статуту (положення) громадського об`єднання та положень Конвенції про права осіб з інвалідністю з нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю, Дня пам`яті Чорнобильської трагедії та Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, організації виставок, концертів, фестивалів, тренінгів, курсів, навчальних семінарів, конференцій, зустрічей у форматі засідань за круглим столом та інших навчальних та інформаційно-просвітницьких заходів відповідно до їх тематики (крім оплати фуршетів та банкетів) за умови участі в них переважної кількості осіб з інвалідністю та законних представників дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, визнаних недієздатними, крім заходів з питань доступності та толерантності суспільства до проблем осіб з інвалідністю та з питань соціального захисту і забезпечення прав людей з інвалідністю, коли слухачами (учасниками) заходу (програми) будуть спеціалісти та фахівці (державні службовці, інші посадові особи, вчителі, медики, залізничники, водії тощо);

- фізкультурно-оздоровчих заходів за умови участі в них переважної кількості осіб з інвалідністю;

3) навчання голови та секретаря тендерного комітету статутного органу громадського об`єднання, що здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг в установленому законодавством порядку;

4) випуск згідно з договорами, укладеними з вітчизняними суб`єктами господарювання, довідників, брошур, інформаційних листівок, зокрема тих, що надруковані шрифтом Брайля та озвучені, а також газет і журналів з питань соціального захисту і реабілітації осіб з інвалідністю, доходи від реалізації яких використовуються лише за напрямами, визначеними цим пунктом, за погодженням з Фондом;

5) підтримку невиробничої сфери УТОГу та УТОСу, підприємств, організацій та об`єднань зазначених товариств, які спрямовують бюджетні кошти на утримання своїх соціально-культурних підрозділів, у тому числі на матеріальне заохочення (винагороду) працівників, в обсязі, що не перевищує разом з нарахуваннями 80 відсотків загального обсягу бюджетних коштів, передбачених зазначеним товариствам;

6) оплату (в сумі не менш як 20 відсотків загального обсягу бюджетних коштів, передбачених підприємствам, організаціям та об`єднанням невиробничої сфери зазначених товариств УТОГу та УТОСу):

- оренди приміщень, в яких громадське об`єднання провадить свою статутну діяльність, за умови відсутності власного приміщення, обладнання та меблів;

- комунальних послуг у межах середніх норм споживання щодо приміщень, в яких громадське об`єднання провадить свою статутну діяльність;

- послуг з поштового та телефонного зв`язку;

- послуг з проведення поточного ремонту комп`ютерного та периферійного обладнання до нього;

- послуг з придбання, встановлення, користування та обслуговування системних програм і програм бухгалтерського обліку та офіційного веб-сайту зазначених товариств УТОГу та УТОСу, забезпечення доступу до електронної пошти та Інтернету, а також нотаріальних послуг з оформлення установчих документів зазначених товариств УТОГу та УТОСу, що надаються державними нотаріальними конторами;

- придбання канцелярських виробів;

- відряджень працівників організацій невиробничої сфери, місцевих (обласних) організацій УТОГу та УТОСу в межах норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів ;

7) придбання продуктів харчування для Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих для забезпечення безкоштовного відпочинку та харчування осіб з інвалідністю по зору.

Перелік професій (посад) працівників підприємств та організацій невиробничої сфери УТОГу та УТОСу, соціально-культурних підрозділів та об`єднань зазначених товариств затверджується Мінсоцполітики.

Розподіл бюджетних коштів між підприємствами та організаціями невиробничої сфери УТОГу та УТОСу, соціально-культурними підрозділами та об`єднаннями зазначених товариств затверджується товариствами за погодженням з Фондом з урахуванням пункту 5 цього Порядку та з посиланням на зазначений перелік професій (посад).

Під час визначення обсягу бюджетних коштів підприємствам та організаціям невиробничої сфери УТОГу та УТОСу враховуються результати господарської діяльності підприємств, зокрема показники чистого прибутку;

8) підтримку громадських об`єднань осіб з інвалідністю, що входять до складу всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю і надають особам з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень послуги з денного догляду згідно з окремим списком, поданим ними до Фонду та погодженим з Фондом, у тому числі матеріальне заохочення (винагороду) працівників, які безпосередньо надають такі послуги, в обсязі, що не перевищує разом з нарахуваннями 80 відсотків обсягу бюджетних коштів, передбачених громадському об`єднанню для надання послуг з денного догляду;

9) відшкодування на загальну суму до 6 млн. гривень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, витрат на лікування в закладах охорони здоров`я на території України, придбання ліків, що відсутні в таких закладах, виробів медичного призначення, протезів, крім зубного протезування дорогоцінними металами та металокерамікою, у порядку, затвердженому Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном;

10) оплату (в сумі не більш як 20 відсотків загального обсягу бюджетних коштів, передбачених громадському об`єднанню):

- оренди приміщень, в яких громадське об`єднання провадить свою статутну діяльність;

- комунальних послуг у межах середніх норм споживання щодо приміщень, в яких громадське об`єднання провадить свою статутну діяльність;

- послуг з утримання приміщень, в яких громадське об`єднання провадить свою статутну діяльність, що належать Фонду державного майна або відносяться до об`єктів комунальної власності, та їх прибудинкової території;

- послуг з поштового та телефонного зв`язку;

- послуг з проведення поточного ремонту комп`ютерного та периферійного обладнання до нього;

- послуг з придбання, встановлення, користування та обслуговування довідково-інформаційних, системних програм і програм бухгалтерського обліку та веб-сайтів громадського об`єднання, забезпечення доступу до електронної пошти та Інтернету, а також нотаріальних послуг з оформлення установчих документів громадського об`єднання, що надаються державними нотаріальними конторами;

- придбання канцелярських виробів, витратних матеріалів для забезпечення роботи комп`ютерного та периферійного обладнання;

- періодичних, довідкових, інформаційних, аналітичних та методичних видань з питань соціального захисту і реабілітації осіб з інвалідністю, діяльності громадських об`єднань та бухгалтерського обліку;

11) матеріальне заохочення (винагороду) працівників громадського об`єднання, які забезпечують роботу такого об`єднання, в обсязі, що не перевищує разом з нарахуваннями 35 відсотків загального обсягу бюджетних коштів, передбачених громадському об`єднанню, крім об`єднань, зазначених у підпунктах 5 і 8 цього пункту;

12) оплату відряджень працівників громадського об`єднання та відшкодування учасникам заходу витрат на проїзд, харчування та оплату вартості проживання в межах норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів ;

13) розроблення професійних стандартів, їх адаптацію до потреб осіб з інвалідністю.

Проведення заходів (виконання програм), зазначених у цьому пункті, здійснюється безпосередньо громадськими об`єднаннями без залучення посередників.

Згідно із підпунктом 3.1 пункту 3 Положення про Робочу групу з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році, затвердженого пунктом 1 оскаржуваного наказу, відповідачем самостійно визначено пріоритетність заходів, які будуть ним рекомендовані Міністерству соціальної політики України для необхідних бюджетних асигнувань в 2019 році, а саме:

- 3 бали - реабілітація осіб, які брали участь в антитерористичній операції;

- 2 бали - професійна реабілітація осіб з інвалідністю;

- 1 бал - працевлаштування осіб з інвалідністю.

Тобто, під бюджетне фінансування підпадають виключно заходи спрямовані на реабілітацію інвалідів АТО та інвалідів, які теоретично здатні працювати.

Втім, згідно офіційних даних Державної служби статистики України в Україні станом на 01.01.2017 загальна кількість осіб з інвалідністю становить 2 603 319 осіб, із них:

- осіб з інвалідністю I групи - 240 591 особа;

- осіб з інвалідністю II групи - 900 478 осіб;

- осіб з інвалідністю III групи - 1 306 151 особа.

Згідно офіційних даних Державної служби України у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції станом на 01.02.2017 кількість осіб з інвалідністю учасників АТО становить 4 500 осіб.

З аналізу зазначеного вбачається, що з прийняттям оскаржуваного наказу 99% осіб з інвалідністю перейшли в нерівні умови по відношенню до осіб, які брали участь в антитерористичній операції та осіб з інвалідністю, до яких відповідачем визначено пріоритетні заходи.

Фактично відповідач Положенням про Робочу групу з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році, що затверджене пунктом 1 оскаржуваного наказу, застосував дискримінаційні вимоги стосовно переважної більшості осіб з інвалідністю (крім учасників АТО) та тим самим позбавив їх у 2019 році права, передбаченого нормативно-правовими актами на реабілітацію та рівні можливості, зокрема передбачені законодавцем в статті 24 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні види реабілітаційних заходів: медичні, фізичні, психологічні, соціальні, психолого-педагогічні та психолого-педагогічні.

Окрім цього, відповідно до частини другої статті 1 Закону № 875-XII, центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських організацій осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

Також, відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 875-XII нормативно-правові акти, які стосуються матеріального, соціально-побутового і медичного забезпечення осіб з інвалідністю, розробляються за участю громадських організацій осіб з інвалідністю.

За приписами частини другої статті 12 Закону № 875-XII, представники всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, їх спілок залучаються (за їх зверненням) до складу колегій і консультативно-дорадчих органів центральних органів виконавчої влади.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 5207-VI громадські організації, фізичні та юридичні особи мають право: брати участь у розробленні рішень, що приймаються державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, щодо запобігання та протидії дискримінації; делегувати своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів з питань запобігання та протидії дискримінації у разі їх утворення при державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування.

Статтею 9 1 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні від 06.10.2005 № 2961-IV визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю та ветеранів війни, у межах своїх повноважень щодо здійснення державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю, зокрема, співпрацює з громадськими організаціями осіб з інвалідністю і ветеранів, здійснює моніторинг заходів, проведених цими організаціями, аналізує ефективність таких заходів.

В абзаці одинадцятому пункту 5 Порядку № 183 визначено, що розподіл бюджетних коштів проводиться Мінсоцполітики з урахуванням пропозицій робочої групи, утвореної Фондом за участю представників громадських об`єднань, що претендують на отримання фінансової підтримки у відповідному бюджетному році, представників засобів масової інформації та журналістів.

Відповідно до підпункту 15 пункту 6 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 27.03.2017 № 477), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 (далі - Положення про Фонд), Фонд відповідно до покладених на нього завдань, вносить Мінсоцполітики пропозиції щодо розподілу коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, які мають статус всеукраїнських, проводить моніторинг заходів, реалізованих за рахунок коштів державного бюджету, аналізує ефективність таких заходів.

Разом з цим, пунктом 10 Положення про Фонд визначені повноваження директора Фонду, відповідно до яких, останній: 1) керує його діяльністю, представляє без довіреності Фонд у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності як в Україні, так і за її межами; 2) за посадою є членом колегії Мінсоцполітики; 3) вносить на розгляд Мінсоцполітики пропозиції щодо проектів нормативно-правових актів з питань, які належать до компетенції Фонду; 4) забезпечує виконання Фондом наказів і доручень Мінсоцполітики; 5) переглядає та/або скасовує накази територіальних відділень Фонду у разі виявлення порушень вимог чинного законодавства; 6) подає на погодження до Мінсоцполітики пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад своїх заступників; 7) затверджує положення про структурні підрозділи Фонду; 8) призначає на посади та звільняє з посад працівників Фонду в порядку, передбаченому законодавством про працю; 9) затверджує розподіл обов`язків між своїми заступниками; 10) затверджує положення про територіальні відділення Фонду, їхні структуру, штатні розписи та кошториси; 11) призначає на посади та звільняє з посад директорів територіальних відділень Фонду за погодженням із Міністром соціальної політики України, погоджує призначення заступників директорів територіальних відділень Фонду; 12) вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Фонду; 13) вносить в установленому порядку пропозиції Мінсоцполітики щодо представлення працівників Фонду до відзначення державними нагородами; 14) скликає та проводить наради з питань, що належать до компетенції Фонду; 15) у межах повноважень дає доручення, обов`язкові для виконання працівниками Фонду; 16) підписує накази Фонду, виконує інші повноваження, визначені законодавством.

З аналізу повноважень директора Фонду вбачається, що серед його повноважень не передбачено правомочності одноособово приймати положення нормативної дії, які регулюють правові відносини у сфері отримання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, які мають статус всеукраїнських. Крім того, в переліку повноважень директора Фонду не передбачено одноособове визначення пріоритетів державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю та забезпечення їх прав.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 183, для отримання бюджетних коштів громадські об`єднання подають Фонду до 30 травня року, що передує періоду, в якому надається фінансова підтримка, заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Затверджуючи пріоритетність у напрямках фінансування громадських організацій осіб з інвалідністю лише 15.02.2019, тобто безпосередньо перед прийняттям рішень з розподілу коштів державного бюджету, було порушено визначальний принцип правової визначеності, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на момент подання документів для отримання фінансової підтримки, у визначені Порядком № 183 строки, таких вимог щодо пріоритетності не існувало.

На думку суду, таке положення, яке стосується реалізації основоположного права на соціальний захист, має бути розроблено та ухвалено Міністерством соціальної політики України, як центральним органом державної влади в цій сфері, та за участю представників громадськості.

Беручи до уваги викладене вище та той факт, що до складу Робочої групи з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році взагалі не включено представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю, оскаржуваний наказ у вказаних частинах (пункти 1 та 2) є протиправним, а отже підлягає визнанню нечинним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Отже, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн. за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Всеукраїнської громадської організації інвалідів Правозахисна спілка інвалідів (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5, офіс 405/406, код ЄДРПОУ 38464335) до Фонду соціального захисту інвалідів (04655 м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код ЄДРПОУ 00034163), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та нечинними пункти 1 (про затвердження Положення про Робочу групу з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році) та 2 (про затвердження складу Робочої групи з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році) Наказу Фонду соціального захисту інвалідів Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.18 №183 від 15 лютого 2019 року №17 з моменту їх прийняття.

3. Присудити на користь Всеукраїнської громадської організації інвалідів Правозахисна спілка інвалідів (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5, офіс 405/406, код ЄДРПОУ 38464335) сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду соціального захисту інвалідів (04655 м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код ЄДРПОУ 00034163).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко