Постанова

від 28.04.2020 по справі 640/4062/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4062/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Губської Л.В.,

Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Правозахисна спілка інвалідів" до Фонду соціального захисту інвалідів, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України про визнання протиправним та скасування наказу №17 від 15.02.2019 в частині, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Правозахисна спілка інвалідів" з позовом до Фонду соціального захисту інвалідів, в якому просив суд:

- визнати протиправними та нечинними пункти 1 (про затвердження Положення про Робочу групу з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році) та 2 (про затвердження складу Робочої групи з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році) Наказу Фонду соціального захисту інвалідів "Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.18 №183" від 15 лютого 2019 року №17 з моменту їх прийняття (далі - оскаржуваний наказ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач шляхом прийняття оскаржуваного рішення порушив права позивача стосовно отримання з бюджету фінансової підтримки, як наслідок, рішення відповідача є протиправним, носить дискримінаційний характер, не відповідає вимогам прозорості у виділенні бюджетних коштів, порушує права осіб з інвалідністю.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Фондом соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що норми Положення, затвердженого оскаржуваним наказом № 17, повністю відповідають вимогам Постанови КМУ від 14 березня 2018 року № 183, а отже вимоги щодо скасування зазначеного наказу є протиправними. Разом з цим, апелянт зауважує, що висновок суду першої інстанції щодо порушення Фондом приписів 12,13 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ є хибним та не стосується предмету спірних правовідносин, оскільки Фонд не є центральним органом виконавчої влади. Також, апелянт не погоджується з висновками суду щодо дискримінаційного характеру оскаржуваного наказу та відсутності у директора Фонду повноважень на його видання, вказує про їх необґрунтованість та безпідставність.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що позивачем не було надано суду жодного доказу порушення його прав Фондом шляхом прийняття оскаржуваного Наказу.

Наведені обставини, на переконання апелянта, свідчать про невідповідність висновків суду обставинам справи, що у свою чергу, мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Фондом соціального захисту інвалідів було подано до суду додаткові пояснення з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року по справі № 640/4367/19.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено було судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2019 року Фондом соціального захисту інвалідів прийнято наказ № 17 "Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.18 №183", яким затверджено:

- Положення про Робочу групу з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році (пункт 1);

- склад Робочої групи з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році (пункт 2).

На думку позивача, затверджене пунктом 1 оскаржуваного наказу Положення не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав осіб з інвалідністю, а затверджений пунктом 2 склад Робочої групи не враховує вимоги законодавства про участь у робочій групі представників громадськості, у тому числі відповідних громадських організацій осіб з інвалідністю, та носять дискримінаційний характер.

Не погоджуючись із зазначеними пунктами оскаржуваного наказу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично відповідач Положенням про Робочу групу з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році, що затверджене пунктом 1 оскаржуваного наказу, застосував дискримінаційні вимоги стосовно переважної більшості осіб з інвалідністю (крім учасників АТО) та тим самим позбавив їх у 2019 році права, передбаченого нормативно-правовими актами на реабілітацію та рівні можливості, зокрема передбачені законодавцем в статті 24 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" види реабілітаційних заходів: медичні, фізичні, психологічні, соціальні, психолого - педагогічні та психолого-педагогічні. Разом з цим, судом першої інстанції було також зазначено про те, що серед повноважень директора Фонду не передбачено правомочності одноособово приймати положення нормативної дії, які регулюють правові відносини у сфері отримання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, які мають статус всеукраїнських.

Затверджуючи пріоритетність у напрямках фінансування громадських організацій осіб з інвалідністю лише 15.02.2019, тобто безпосередньо перед прийняттям рішень з розподілу коштів державного бюджету, було порушено визначальний принцип правової визначеності, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на момент подання документів для отримання фінансової підтримки, у визначені Порядком № 183 строки, таких вимог щодо пріоритетності не існувало. На думку суду, таке положення, яке стосується реалізації основоположного права на соціальний захист, має бути розроблено та ухвалено Міністерством соціальної політики України, як центральним органом державної влади в цій сфері, та за участю представників громадськості. Беручи до уваги викладене та той факт, що до складу Робочої групи з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році взагалі не включено представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ у вказаних частинах (пункти 1 та 2) є протиправним, а отже підлягає визнанню нечинним.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно статті 12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-ХІІ громадські організації осіб з інвалідністю, їх спілки створюються з метою забезпечення рівних прав і можливостей осіб з інвалідністю та їх соціального захисту, виявлення, усунення перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб таких осіб, у тому числі стосовно доступу їх нарівні з іншими громадянами до об`єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту, надання соціальних послуг, залучення осіб з інвалідністю до суспільної діяльності, здійснення громадського контролю за дотриманням прав осіб з інвалідністю, представництва їхніх інтересів та усунення будь-яких проявів дискримінації стосовно осіб з інвалідністю та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.20187 №183 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які мають статус всеукраїнських (далі - Порядок № 183).

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики. Відповідальним за виконання бюджетної програми та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд).

Відповідно до п. 3 цього Порядку для отримання бюджетних коштів громадські об`єднання подають Фонду до 30 травня року, що передує періоду, в якому надається фінансова підтримка, заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Положеннями п. 5 Порядку регламентовано, що розподіл бюджетних коштів проводиться Мінсоцполітики з урахуванням пропозицій робочої групи, утвореної Фондом за участю представників громадських об`єднань, що претендують на отримання фінансової підтримки у відповідному бюджетному році, представників засобів масової інформації та журналістів.

Отже, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 183 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки громадських об`єднань інвалідів", відповідачем прийнято наказ №17 від 15 лютого 2019 року, яким затверджено

- Положення про Робочу групу з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році (пункт 1);

- склад Робочої групи з розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю щодо надання фінансової підтримки у відповідному році (пункт 2).

У свою чергу, судовою колегією встановлено, що позивач (його уповноважений представник) приймав участь на засіданні Робочої групи 04 березня 2019 року, що підтверджується протоколом № 3 засідання Робочої групи.

Наведене спростовує доводи позивача про те, що п. 2 оскаржуваного Наказу не враховує вимоги законодавства про участь у робочій групі представників громадськості та має дискримінаційний характер, а також те, що створення такої робочої групи не передбачено нормами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за №528/19266, основними завданнями Фонду є: 1) фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні; 2) забезпечення в межах своїх повноважень реалізації заходів щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема створення робочих місць.

Пунктами 1, 5 Положення про Робочу групу із надання пропозицій Мінсоцполітики щодо розподілу коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських об`єднань осіб з інвалідністю, що мають статус всеукраїнських, визначено, що Робоча група є консультативно-дорадчим органом Фонду соціального захисту інвалідів, що утворюється з метою забезпечення виконання бюджетної програми "Фінансова підтримка громадських об`єднань інвалідів, які мають статус всеукраїнських". Склад Робочої групи та зміни до нього затверджуються наказом Фонду соціального захисту інвалідів.

В свою чергу, пунктом 16 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що директор Фонду підписує накази Фонду, виконує інші повноваження, визначені законодавством.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що директор Фонду соціального захисту інвалідів не наділений повноваженнями щодо одноособового прийняття положення про робочу групу.

Крім того, позивачем не доведено, що прийняття наказу Фонду соціального захисту інвалідів від 15 лютого 2019 року № 17 порушує права осіб з інвалідністю, положення Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" чи інших нормативно-правових актів. Також позивачем не доведено належними доказами, що даний наказ перешкоджає реалізації основоположного права на соціальний захист, як і не доведено позбавлення позивача права на допомогу і рівноцінну конкурентну участь в отриманні державної фінансової підтримки.

Таким чином, на підставі встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи у їх сукупності та взаємозв`язку, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються доводами апелянта та наявними у справі доказами.

Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321-322, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фонду соціального захисту інвалідів на рішення задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді Л.В. Губська

Г.В. Земляна