Постанова

від 18.12.2019 по справі 0670/4000/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №0670/4000/12

адміністративне провадження №К/9901/5602/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 (суддя Нагірняк М.Ф.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 (судді Зарудяна Л.О., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.)

у справі № 0670/4000/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський картонний комбінат

до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Житомирський картонний комбінат (далі - позивач, ТОВ Житомирський картонний комбінат ) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області), в якому просило суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 0000262301, № 0000272301 та № 0000282301 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 738 985 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2012 р., позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 26.01.2012 р. № 0000262301, № 0000272301 повністю та № 0000282301 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 738 985 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 вказані судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підставою для донарахування грошових зобов`язань стали твердження податкового органу, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з суб`єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, а саме з ТОВ Ваел Плюс , ПП Орієнс , ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж , ТОВ Профіт Фактор . Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт використання у господарській діяльності придбаної макулатури та доказів транспортування ТМЦ. В порушення підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств позивачем не збільшено валовий дохід при затримці оплати за поставлені товари. Крім того, ТОВ Житомирський картонний комбінат віднесено до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, що виписані у попередніх податкових періодах.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.11.2011 по 23.12.2011, на підставі направлень від 14.11.2011 р. № 2747, № 2748, № 2749, №2750, № 2751, № 2752, наказу від 02.11.2011 р. № 3452, пункту 75.1 статті 75, статті 77, статті 81, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на ІV квартал 2011 року, посадовими особами ДПІ у м. Житомирі була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ Житомирський картонний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 30.12.2011 р. № 8976/23-1/33644098 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8, 138.9, підпункту 138.10.2 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 5 439 174 грн. та заниження від`ємного значення об`єкта оподаткування в сумі 529 513 грн. за І квартал 2011 року та в сумі 565 668 грн. за ІІ-ІІІ квартали 2011 року ( в тому числі за рахунок перенесення збитків І кварталу 2011 року в сумі 137 308 грн.); - підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 5 874 803 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 26.01.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000262301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6 294 864 грн., з яких 5 874 533 грн сума основного платежу та 420 331 грн розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0000272301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 5 520 709 грн, з яких 5 438 836 грн - за основним платежем та 81 873 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000282301, відповідно до якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 095 181 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень у адміністративному порядку, спірні податкової повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , який регулював спірні правовідносини до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.04.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , який регулював спірні правовідносини до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності до підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини в частині формування податкового кредиту з 01.01.2011, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту ґрунтуються на отриманій податковим органом податковій інформації.

Так, в ході перевірки до ДПІ у м. Житомирі листом від 17.11.2011 року № 60285/23-220 надійшов з Ленінської МДПІ у м. Луганську акт перевірки ТОВ Ваел Плюс від 11.11.2011 року № 804/23-33352187 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, в якому встановлено, що операції купівлі-продажу ТОВ Ваел Плюс не спричиняють реального настання правових наслідків та у відповідності до чинного законодавства є нікчемними.

Відповідно до акту перевірки ПП Орієнс ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 11.11.2011 № 2756/23/3237187411 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 встановлено, що операції купівлі-продажу ПП Орієнс не спричиняють реального настання правових наслідків та у відповідності до чинного законодавства також є нікчемними.

В акті перевірки ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж Ленінської МДПІ у м. Луганську від 11.11.2011 № 803/23/355544567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року також зроблено висновок, що операції купівлі-продажу ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж не спричиняють реального настання правових наслідків та у відповідності до чинного законодавства є нікчемними. Придбані основні засоби (комплектуючі до виробничого обладнання) у ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж у ІІ кварталі 2011 року в сумі 2398160 грн. (сума без ПДВ), були введені в експлуатацію у липні 2011 року та не вплинули на нарахування амортизації у поданій звітності за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах № 2а-10967/11/1270, № 2а-10972/11/1270, № 2а-10971/11/1270 визнано протиправними:

- дії ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 року № 2756/23/32371874 Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства Орієнс , код ЄДРПОУ 32371874, з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року (справа № 2а-10967/11/1270);

- дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 11.11.2011 року товариства з обмеженою відповідальністю Лугпромстройсантехмонтаж з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року (справа № 2а-10972/11/1270);

- дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 року № 804/23-33352187 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Ваел Плюс , код ЄДРПОУ 33352187, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року (справа № 2а-10971/11/1270).

Також, рішеннями Господарського суду Луганської області по справам за позовами ТОВ Житомирський картонний комбінат про визнання недійсними договорів, які набрали законної сили, в позовах відмовлено та встановлено, що:

- договір поставки від 10.01.2011 року № 46/П між ПП Орієнс та ТОВ Житомирський картонний комбінат є дійсним та виконаним сторонами (рішення від 28.08.2012 року, справа № 26пд/5014/1779/2012;

- зміст договору поставки від 28.01.2011 року № 14/М між ТОВ Ваел Плюс та ТОВ Житомирський картонний комбінат не суперечить вимогам чинного законодавства, не вбачається посягань на суспільні, економічні та соціальні основи держави, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, ознак нікчемності не містить, він є дійсним та виконаним сторонами (рішення від 29.08.2012, справа №30пд/5014/1903/2012;

- договір поставки від 03.01.2011 № 44/М між ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж та ТОВ Житомирський картонний комбінат є дійсним та виконаним сторонами (рішення від 28.08.2012 року, справа № 26пд/5014/1781/2012;

- договір поставки від 04.04.2011 № 60/П між ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж та ТОВ Житомирський картонний комбінат є дійсним та виконаним сторонами (рішення від 28.08.2012 року, справа № 18пд/5014/1905/2012.

Судами встановлено, що реальність господарських взаємовідносин позивача із вказаними суб`єктами господарювання підтверджується також документами податкового та бухгалтерського обліку (договорами і специфікаціями до них, прибутковими та видатковими і податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631, картками цього рахунку), що підтверджують поставки відповідних товарів, їх оплату та використання в господарській діяльності позивача.

Висновок щодо нікчемності договору від 07.07.2011 року № 73/М, укладеного з ТОВ Профіт Фактор зроблений на підставі аналізу відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Разом з тим, довідкою ДПІ у Солом`янському районі м. Києва від 18.05.2012 року Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ Профіт Фактор щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ Житомирський картонний комбінат, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року підтверджено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з позивачем.

Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх інстанцій про безпідставність твердження податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум по в господарських взаємовідносинах з вказаними контрагентами у періоді, що перевірявся.

Щодо висновків податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум за податковими накладними, що отримані з запізненням ( у наступних податкових періодах).

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (далі Закон України №168/97-ВР), відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов`язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Проте, недотримання позивачем порядку, передбаченого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями; у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, за якими, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що всі спірні суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту в межах строків, передбачених цією нормою, а стосовно спірних операцій 2010 року з урахуванням строку встановленого статтею 15 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року №2181.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту (з урахуванням строків давності, визначених законом).

Щодо наявної у позивача кредиторської заборгованості, яка за твердженням податкового органу повинна бути включена до валового доходу у відповідних податкових періодах.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає безпідставними та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Так, підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що платник податку - покупець зобов`язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк погашення заборгованості, що визначений в договорах не минув, претензії від продавця позивачем отримано не було, а відтак податковим органом не доведено обставин, з якими закон пов`язує збільшення суми валових доходів на суму непогашеної заборгованості.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального чи процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 у справі № 0670/4000/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко