Постанова

від 11.12.2019 по справі 640/11739/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 грудня 2019 року

м. Харків

справа № 640/11739/15-ц

провадження № 22ц/818/3934/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової І.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

учасники справи:

позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

представник відповідачів - ОСОБА_6 ,

представник відповідача - ОСОБА_7 ,

представник відповідачів - ОСОБА_8 ,

третя особа - Харківська міська рада,

третя особа - Військова прокуратура Харківського гарнізону,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційна скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року в складі судді Золотарьової Л.І.,

у с т а н о в и в:

В липні 2015 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (далі - КЕВ м. Харкова) звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , за участю третьої особи - Військової прокуратури Харківського гарнізону, про припинення права власності на нежитлову будівлю та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що КЕВ м. Харкова є постійним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ХР 33-01-001736 від 09 липня 1998 року.

Нежитлова будівля літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв м була зареєстрована за державою в особі Верховної Ради (користувач - філія Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд (далі - ДП МОУ Укрвійськбуд ) 127 управління начальник робіт ) на праві державної власності відповідно реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна від 03 грудня 2002 року, виданого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації (далі - КП ХМБТІ ) за реєстровим № 4548.

19 грудня 2002 року було укладено біржову угоду № 50-02/12 ( договір купівлі-продажу нерухомості), відповідно до умов якої ДП МОУ Укрвійськбуд продало, а ОСОБА_10 купив адміністративну будівлю літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нерухомості зареєстровано в КП ХМБТІ 26 грудня 2002 року за реєстровим № 4548.

03 січня 2003 року укладено договору купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_10 продав, а Акціонерне товариство БМТ (далі - АК БМТ ) купило вказану нежитлову будівлю. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грішаковою О.В. за реєстровим № 4. Право власності зареєстровано КП ХМБТІ 08 січня 2003 року за реєстровим № 4548.

24 квітня 2004 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого АК БМТ передало у власність покупця, а ОСОБА_3 прийняв нежитлову будівлю літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за реєстровим № 1451. Право власності зареєстровано КП ХМБТІ 14 травня 2004 року за реєстровим № 4685774, номер запису 4548 в книзі 1.

08 грудня 2004 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав у спільну часткову власність покупців, а покупці прийняли 830/1000 часток у праві власності на вказану нежитлову будівлю наступним чином: ОСОБА_1 - 415/1000 часток; ОСОБА_9 - 315/1000 часток; ОСОБА_2 - 100/1000 часток. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за реєстровим № 4728. Право власності зареєстровано КП ХМБТІ 23 грудня 2004 року за реєстровим № 4685774.

28 вересня 2005 року рішенням ХL сесії Харківської міської ради (діл - ХМР) 1У скликання № 180/05 припинено право користування позивача частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , зараховано зазначену земельну ділянку до земель громадської та житлової забудови та передано її в оренду громадянину ОСОБА_3 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Е-2 . 02 червня 2006 року на підставі вказаного рішення між ХМР та громадянином ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року та постановою Вищого господарського суду від 19 травня 2015 року у справі № 922/4744/13, визнано недійсним вище зазначене рішення ХМР, а також визнано недійсним вище зазначений договір оренди земельної ділянки.

Зазначає, що нежитлова будівля літ. Е-2 за вказаною адресою зазнавала руйнувань, внаслідок чого повністю і назавжди втратила властивості будівлі як об`єкта права власності. Крім того, залишки цієї будівлі знаходяться в аварійному стані (як з огляду на те, що будівля будувалась до 1917 року, так і у зв`язку з порушенням цілісності її опорних конструкцій) та представляють реальну загрозу життю та здоров`ю як осіб, які переміщуються в межах військового містечка, так і осіб, які переміщуються по АДРЕСА_1, оскільки такі залишки виходять за червону лінію.

При цьому в самому центрі міста залишки знаходяться в занедбаному стані (відсутній дах, перекриття, вікна тощо), а на залишках та руїнах проростають дерева. У зв`язку зі знищенням тильної стіни будівлі літ. Е-2 у внутрішньому дворі військового містечка утворився котлован, потрапляння в який також створюють реальну загрозу як життю та здоров`ю людей, так і майну (зокрема, транспортним засобам). Відповідачами не вживалися заходи, спрямовані на мінімізацію безпеки.

Посилаючись на вказані обставини, КЕВ м. Харкова просив припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 на нежитлову будівлю літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі знищенням та зобов`язати відповідачів звільнити земельну ділянку за вказаною адресою шляхом знищенням залишків даної нежитлової будівлі та привести земельну ділянку під цими залишками у придатний та безпечний для використання стан.

На позовну заяву подали відзиви: 29 жовтня 2015 року - ОСОБА_7 - представник ОСОБА_1 , 17 листопада 2017 року - ОСОБА_6 - представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 02 серпня 2018 року - ОСОБА_8 - представник ОСОБА_9 , в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзиви, з урахуванням доповнень, мотивовані безпідставністю позовних вимог.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучена ХМР.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2017 року до участі у справі в якості правонаступників ОСОБА_9 залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року в задоволенні позову КЕВ м. Харкова відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є добросовісними набувачами (співвласниками) нежитлової будівлі літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснювали будівництво нової торгівельної офісної будівлі з урахуванням зносу існуючої будівлі на підставах рішень ХМР, які є чинними.

06 червня 2019 року КЕВ м. Харкова звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ХМР не мала повноважень для розпорядження спірною земельною ділянкою, що підтверджено рішеннями господарських судів. Тому у відповідачів були відсутні правові підстави для здійснення будівництва (реконструкції) нової нежитлової будівлі. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 21 квітня 2017 року № 9891, яким підтверджено, що нежитлова будівля літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв м втратила свої технічні характеристики з фізичним зносом 96%, а її елементи знаходяться у зруйнованому стані, залишки будівлі перебувають у непридатному для безпечної експлуатації стані. Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки статті 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) регулюють правовідносини у разі придбання житлової будівлі (споруди), а не підстави виникнення права на земельну ділянку під нежитловою будівлею.

На апеляційну скаргу подали відзиви: 30 серпня 2019 року - ОСОБА_2 , 30 вересня 2019 року - ОСОБА_8 - представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 06 листопада 2019 року - ОСОБА_6 - представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в яких просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзиви мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що КЕВ м. Харкова є постійним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ХР 33-01-001736 від 09 липня 1998 року.

Нежитлова будівля літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв м була зареєстрована за державою в особі Верховної Ради (користувач - філія ДП МОУ Укрвійськбуд ) 127 управління начальник робіт ) на праві державної власності відповідно реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна від 03 грудня 2002 року, виданого КП ХМБТІ за реєстровим № 4548.

19 грудня 2002 року було укладено біржову угоду № 50-02/12 (договір купівлі-продажу нерухомості), відповідно до умов якої ДП МОУ Укрвійськбуд продало, а ОСОБА_10 купив адміністративну будівлю літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нерухомості зареєстровано в КП ХМБТІ 26 грудня 2002 року за реєстровим № 4548.

03 січня 2003 року укладено договору купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_10 продав, а АК БМТ купило вказану нежитлову будівлю. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грішаковою О.В. за реєстровим № 4. Право власності зареєстровано КП ХМБТІ 08 січня 2003 року за реєстровим № 4548.

24 квітня 2004 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого АК БМТ передало у власність покупця, а ОСОБА_3 прийняв нежитлову будівлю літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за реєстровим № 1451. Право власності зареєстровано КП ХМБТІ 14 травня 2004 року за реєстровим № 4685774, номер запису 4548 в книзі 1.

08 грудня 2004 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав у спільну часткову власність покупців, а покупці прийняли 830/1000 часток у праві власності на вказану нежитлову будівлю наступним чином: ОСОБА_1 - 415/1000 часток; ОСОБА_9 - 315/1000 часток; ОСОБА_2 - 100/1000 часток. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за реєстровим № 4728. Право власності зареєстровано КП ХМБТІ 23 грудня 2004 року за реєстровим № 4685774.

28 вересня 2005 року рішенням ХL сесії ХМР 1У скликання № 180/05 припинено право користування позивача частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , зараховано зазначену земельну ділянку до земель громадської та житлової забудови та передано її в оренду громадянину ОСОБА_3 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Е-2 . 02 червня 2006 року на підставі вказаного рішення між ХМР та громадянином ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року та постановою Вищого господарського суду від 19 травня 2015 року у справі № 922/4744/13, визнано недійсним вище зазначене рішення ХМР, а також визнано недійсним вище зазначений договір оренди земельної ділянки.

Отже, договір оренди земельної ділянки від 02 червня 2006 року, яким посвідчено право користування ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 не породжує для нього будь-яких правових наслідків з моменту його укладення, включаючи можливість захисту прав на землю.

Обгрунтовуючи позов, КЕВ м. Харкова посилався на те, що нежитлова будівля літ. Е-2 за вказаною адресою зазнавала руйнувань, внаслідок чого повністю і назавжди втратила властивості будівлі як об`єкта права власності. Крім того, залишки цієї будівлі знаходяться в аварійному стані (як з огляду на те, що будівля будувалась до 1917 року, так і у зв`язку з порушенням цілісності її опорних конструкцій) та представляють реальну загрозу життю та здоров`ю осіб, які переміщуються в межах військового містечка, так і осіб, які переміщуються по АДРЕСА_1, оскільки такі залишки виходять за червону лінію.

При цьому в самому центрі міста залишки знаходяться в занедбаному стані (відсутній дах, перекриття, вікна тощо), а на залишках та руїнах проростають дерева. У зв`язку зі знищенням тильної стіни будівлі літ. Е-2 у внутрішньому дворі військового містечка утворився котлован, потрапляння в який також створюють реальну загрозу як життю та здоров`ю людей, так і майну (зокрема, транспортним засобам). Відповідачами не вживалися заходи, спрямовані на мінімізацію безпеки.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами пункту 4 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі, зокрема, знищення майна.

Відповідно до статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року в складі судді Золотарьової Л.І., по справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза.

Згідно з Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 9891, складеним судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, нежитлова будівля за літ. Е-2 , яка знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , станом на день проведення експертизи, втратила технічні характеристики, визначені чинними правовстановлюючими документами (договорами купівлі-продажу) та матеріалами технічної інвентаризації на відповідну будівлю. Технічний стан даної нежитлової будівлі з фізичним зносом 96% з характеристикою - елементи будинку знаходяться у зруйнованому стані. При зносі 100% залишки елемента повністю ліквідовані та перебувають у непридатному стані (а. с. 2-15 т. 3).

Згідно з Висновком про технічний стан будівельних конструкцій нежитлового будинку по АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці військового містечка № 48 МОУ з розробкою рекомендацій щодо подальшої експлуатації, складеного 06 листопада 2019 року Приватним акціонерним товариством Проектний і науково-дослідний інститут Харківський Промбудндіпроект , для приведення будівельних конструкцій в задовільний стан (категорія П) і забезпечення безпеки людей від обвалення цегли і фрагментів кладки необхідно терміново виконати наступні роботи:

1. Демонтувати розморожені і зруйновані 10-ть верхніх рядів кладки зовнішніх стін по ряду А ось 1-5 і осі 1 ряди А-Б. Для захисту кладки від подальшого руйнування по верхньому краю облаштувати відлив із металевого листа. Отвори з внутрішньої сторони стіни закласти керамічною цеглою М125 на цементному розчині М50.

2. Демонтувати перемички над вікнами і 10-ть верхніх рядів розмороженої і зруйнованої кладки по осі 5 ряди А-В. Для захисту кладки від подальшого руйнування по верхньому краю облаштувати металевий відлив із металевого листа.

3. Демонтувати внутрішні цегляні стіни будівлі по ряду Б осі 1-4, по осям 2 і 4 ряди А-Б, які загрожують обваленням, та облаштувати нові. Для нової стіни можливо повторне використання керамічної цегли. Для нової кладки використовувати цементний розчин марки М50 (а. с. 112-131 т. 6).

Враховуючи викладене, факт знищення майна, а саме - нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 , не доведено.

Крім того, на даний час на розгляді в суді першої інстанції перебувають два позови: МОУ - про витребування нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 з підстав нікчемності біржової угоди № 50-02/12 від 19 грудня 2002 року та власників спірної нежитлової будівлі - про визнання права користування земельною ділянкою та про припинення права користування земельною ділянкою КЕВ та МОУ з 2002 року.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідно переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2019 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова