Постанова
від 04.12.2019 по справі 727/6104/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 727/6104/16

провадження № 61-37727св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів:

Яремка В. В., Литвинюк І. М., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та звільнення земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав шляхом знесення будівель і споруд.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0401 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

ОСОБА_2 , який є землекористувачем суміжної земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 при здійсненні самочинного будівництва вийшов за межі своєї ділянки та здійснив заступ на частину його земельної ділянки. Внаслідок цього частина будівлі та дашок нежитлової будівлі, а також огорожа ОСОБА_2 знаходяться на його земельній ділянці.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі, будівель і споруд, які збудовані на частині його земельної ділянки, яка знаходиться у його власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017), за рахунок ОСОБА_2 , як особи, що самовільно зайняла частину чужої земельної ділянки та зобов`язати ОСОБА_2 привести розташування будівель і споруд на своїй земельній ділянці, що розташована

по АДРЕСА_2 , у відповідності до вимог п. 3.25 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , шляхом їх знесення на відстань, яка повинна складати 1,0 м від виступаючої частини стіни збудованої будівлі до суміжної земельної ділянки, що розташована за по АДРЕСА_1 , яка згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017) належить йому.

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня

2017 року у складі судді Семенка О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі, будівель і споруд, які збудовані на частині земельної ділянки ОСОБА_1 , яка знаходиться у його власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017), за його рахунок, як особи, яка самовільно зайняла частину чужої земельної ділянки.

Зобов`язано ОСОБА_2 привести розташування будівель і споруд на своїй земельній ділянці, що розташована за адресою:

АДРЕСА_2 у відповідності до вимог п. 3.25 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , шляхом їх знесення на відстані, яка повинна складати 1,0 м від виступаючої частини стіни збудованої будівлі до суміжної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії

ЯА № 620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017) належить ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача, як власника земельної ділянки, порушені і підлягають захисту, відповідач в добровільному порядку не бажає відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача, а також не бажає привести розташування будівель і споруд на своїй земельній ділянці у відповідність до вимог ДБН, тому позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов`язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом будівель і споруд, які збудовані на частині земельної ділянки ОСОБА_1 , яка згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА

№ 620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017) знаходиться у його власності за його рахунок, як особи, яка самовільно зайняла частину чужої земельної ділянки та зобов`язання привести розташування будівель і споруд на своїй земельній ділянці, що розташована за адресою АДРЕСА_2 у відповідності до вимог п. 3.25 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , шляхом знесення будівель на відстані, яка повинна складати 1,0 м від виступаючої частини стіни збудованої будівлі до суміжної земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 620637 належить

ОСОБА_1 скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача знести частину самочинно збудованої будівлі та споруди, залишив поза увагою опис цього об`єкта, не вказав, які саме приміщення слід знести, їх площу, площу самої будови та якого року вона споруджена, чи спірний об`єкт можна відокремити від інших споруд та чи не вплине знесення окремих його частин на міцність і безпечність самої будівлі.

Пред`явивши вимогу про знесення частини самочинно збудованої будівлі, позивач не взяв до уваги, що знесення такого будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності і що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. Позивач не посилався на докази неможливості здійснення перебудови спірної нерухомості, відмови відповідача від такої перебудови.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (в частині вимог про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення будівель і споруд, які збудовані на частині земельної ділянки позивача) не відповідає нормам статей 376, 391 ЦК України та не є ефективним у розумінні статті 16 ЦК України, унеможливлює виконання такого рішення.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом знесення огорожі, що збудована на частині земельної ділянки позивача ОСОБА_1 за його (відповідача) рахунок, як особи, що самовільно зайняла частину чужої земельної ділянки, то підстави для скасування рішення в цій частині відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

В частині залишення без змін рішення суду першої інстанції постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України касаційним судом не переглядається.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що позов було пред`явлено з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України, а саме усунення перешкод у здійсненні права користування, тому безпідставно послався на відсутність доказів неможливості здійснення перебудови спірної нерухомості, відмови відповідача від такої перебудови та врахував підстави для знесення самочинного будівництва, оскільки відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України ці обставини не входили до предмета доказування у цій справі. Крім цього, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи та не перевірив доводів сторін. Не звернув уваги на те, що частина будівлі відповідача знаходиться на земельній ділянці позивача і яким би чином не здійснювалась перебудова цього об`єкту це не усуне перешкоди власнику у здійсненні права користування чи розпорядженням майном.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 21 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відновлення стану земельної ділянки, звільнення земельної ділянки шляхом знесення будівель і споруд, призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Земельна ділянка з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0, 0401 га, кадастровий номер 7310136300:12:003:0017, яка розташована за адресою

АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить

ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, державним актом на право власності на земельну ділянку.

Власником суміжної земельної ділянки, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягом із рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради.

З технічних документацій та з фотознімків встановлено, що на зазначених земельних ділянках знаходять ряд будівель і споруд, які належать на праві власності сторонам по справі.

У висновку експертного земельно-технічного дослідження № 458, складеному судовим експертом Юзвенко Р. В. СП Західно-український експертно-консультативний центр зазначено, як видно з ситуаційного плану земельної ділянки ОСОБА_1 , яка знаходиться у його власності по фактичному користуванню згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017), частина земельної ділянки суміжного землевласника зі сторони АДРЕСА_2 самовільно зайнята площами 0,0005 га і 0,0001 га. На ситуаційному плані показано будівництво нежитлової будівлі суміжним землевласником по АДРЕСА_2 із заступом на земельну ділянку ОСОБА_5 площею 0,00005 га і самовільне спорудження козирка нежитлової будівлі площею 0,0001 га на земельну ділянку ОСОБА_1 зі сторони суміжного землевласника.

Відповідно до ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень : п.3.25* для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стікання атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок .

На складеному ситуаційному плані розташування земельних ділянок, які знаходяться у фактичному користуванні ОСОБА_5 по

АДРЕСА_3 показана мінімальна відстань від побудованої нежитлової будівлі до існуючої будівлі гаража ОСОБА_5 , яка складає 0,65 м. При будівництві нежитлової будівлі суміжного землекористувача по АДРЕСА_2 виявлено порушення п. 3.25 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , яка повинна складати 1,0 м від виступаючої частини стіни збудованої будівлі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2016 року у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу площі, конфігурації та меж земельної ділянки на АДРЕСА_4 .

У висновку судової земельно-технічної експертизи №45/07-17, зробленому судовим експертом Маковейчуком М. І. зазначено, що фактичні зовнішні межі, конфігурація та площа земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_2 не відповідають межі, конфігурації та площі земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:12:003:1706. Також фактичні зовнішні межі, конфігурація та площа земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_2 не відповідають межі, конфігурації та площі земельної ділянки по державному акту на право приватної власності на землю серії Ш-ЧВ№007676 від 04 лютого 2003 року. Як видно зі схематичного плану реконструйований житловий будинок частково знаходиться за межами земельної ділянки площею 0,0097 га та кадастровим номером 7310136300:12:003:1707 за адресою

АДРЕСА_5 також частково знаходиться за межами земельної ділянки площею 0,0049 га та кадастровим номером 7310136300:12:003:1709 за адресою АДРЕСА_2 . Як вбачається зі схематичного плану земельної ділянки за державним актом на право приватної власності на землю серії ПІ-ЧВ № 007676 від 04 лютого

2003 року, що розташована за адресою АДРЕСА_2 за межами земельної ділянки знаходяться споруди, а саме: частково огорожа № 2 зі сторони суміжних землевласників по

АДРЕСА_6 , ворота з хвірткою та огорожа зі сторони землі загального користування по

АДРЕСА_7 . Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У відповідності до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 19 квітня 2017 року в справі № 6-129цс17 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої, вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність. За необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача знести частину самочинно збудованої будівлі та споруди, залишив поза увагою опис цього об`єкта, не вказав, які саме приміщення слід знести, їх площу, площу самої будови та якого року вона споруджена, чи спірний об`єкт можна відокремити від інших споруд та чи не вплине знесення окремих його частин на міцність і безпечність самої будівлі. Невстановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.

Пред`явивши вимогу про знесення частини самочинно збудованої будівлі, позивач не взяв до уваги, що знесення такого будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності і що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. Позивач не посилався на докази неможливості здійснення перебудови спірної нерухомості, відмови відповідача від такої перебудови.

Крім того, обгрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (в частині вимог про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення будівель і споруд, які збудовані на частині земельної ділянки позивача) не відповідає нормам статей 376, 391 ЦК України та не є ефективним у розумінні статті 16 ЦК України, унеможливлює виконання такого рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував, що позов було пред`явлено з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України, а саме усунення перешкод у здійсненні права користування, тому безпідставно послався на відсутність доказів неможливості здійснення перебудови спірної нерухомості є необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції не визначився з правовою нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не обговорив питання застосування положення статті 391 ЦК України, при цьому, відповідно до позовної заяви, позовні вимоги було заявлено саме з підстав, передбачених статтею 376 ЦК України, що у цій справі не є належним способом захисту.

Отже, судові судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення04.12.2019
Оприлюднено20.12.2019
Номер документу86468262
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —727/6104/16-ц

Постанова від 04.12.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Ухвала від 21.11.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Ухвала від 04.07.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Постанова від 03.05.2018

Цивільне

Апеляційний суд Чернівецької області

Яремко В. В.

Ухвала від 07.03.2018

Цивільне

Апеляційний суд Чернівецької області

Міцней В. Ф.

Ухвала від 05.03.2018

Цивільне

Апеляційний суд Чернівецької області

Міцней В. Ф.

Ухвала від 16.02.2018

Цивільне

Апеляційний суд Чернівецької області

Міцней В. Ф.

Ухвала від 11.08.2017

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Чернівців

Семенко О. В.

Рішення від 21.12.2017

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Чернівців

Семенко О. В.

Рішення від 18.12.2017

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Чернівців

Семенко О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні