Постанова

від 19.12.2019 по справі 145/1473/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1473/18

Провадження № 22-ц/801/2577/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 рокуСправа № 145/1473/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В.В. (суддя - доповідач),

суддів: Копаничук С.Г., Рибчинського В.П.,

з участю секретаря судового засідання: Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Ратушняка І.О., в залі суду,

в с т а н о в и в:

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3,2548 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Васильківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яку вона набула в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Василівка Тиврівського району Вінницької області.

Зазначена земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ Агро -Еталон на підставі договору оренди від 12 жовтня 2006 року, укладеного між спадкодавцем та відповідачем.

Відповідно до умов договору земельна ділянка передавалась в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля).

Разом з тим, на вказаній земельній ділянці відповідачем самовільно збудовано об`єкт нерухомого майна - ангар, який використовується відповідачем для зберігання інвентарю та техніки, що перешкоджає використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Вказує, що відповідно до п. г ч. 1 ст. 141 ЗК України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Зазначені обставини є підставою для розірвання договору, а тому звернувшись в суд просить розірвати договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3,2548 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агро-Еталон 12 жовтня 2006 року

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2019 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3,2548 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агро-Еталон 12 жовтня 2006 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у порушення вимог статті 22 ЗК України та умов договору оренди землі, використовував передану йому земельну ділянку не за цільовим призначенням, що відповідно до пункту 38 договору, статті 141 ЗК України та статті 651 ЦК України є підставою для його розірвання за рішенням суду.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон подало апеляційну скаргу мотивовану тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку не за цільовим призначенням, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими доказами, що відповідач своїми діями порушив цільове використання землі.

Вказує, що ТОВ Агро-Еталон здійснює сільськогосподарське виробництво, яке включає весь цикл виробництва, із застосуванням технічних засобів та допоміжних споруд.

У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

09 грудня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому вказано, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник ТОВ Агро-Еталон апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на землю - ОСОБА_2 на підставі рішення 18 сесії 3 скликання Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 29 березня 2001 року, надано у приватну власність земельну ділянку площею 3,2548 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № НОМЕР_1 кадастровий номер 0524580800:01:005:0263 (а.с. 6).

12 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 і ТОВ Агро-Еталон було укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку площею 3,2548 га, строком на 49 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (а.с. 7).

Відповідно до рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 кадастровий номер 0524580800:01:005:0263 площею 3,2548 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Василівка Тиврівського району Вінницької області (а.с. 9).

Згідно акту обстеження земельної ділянки №1245-ДК/325/АО/10/01/-18 від 06 листопада 2018 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницького, Немирівського, Тиврівського районів, м.Вінниці Ковальовим В .О. та державним інспектором Бойком А.В. за участю землевпорядника Василівської сільської ради ОСОБА_5, та власника земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні, якою встановлено, що земельну ділянку підприємство використовує для обслуговування ангару, зберігання тракторів та ящиків з продукцією, частину земельної ділянки площею 1,003 га підприємство використовує для зберігання с/г техніки (трактори, плуги та інше). Також на ділянці розміщені чотири металевих вагончика та великогабаритні металеві бочки (а.с. 59).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 23 листопада 2018 року №1245-ДК/988/АП/09/01/-18 у результаті перевірки старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницького, Немирівського, Тиврівського районів, м. Вінниці Ковальовим В .О. та державним інспектором Бойком А.В. за участю землевпорядника Василівської сільської ради ОСОБА_5, та власника земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що земельна ділянка площею 3,2548 га з кадастровим номером 0524580800:01:005:0263, розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району та перебуває у приватній власності ОСОБА_1 відповідно витягу з державного земельного кадастру від 01 серпня 2018 року НВ-0508709902018. ДП Вінницькій науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою в особі ОСОБА_4 було проведено встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) та встановлено площу 1,0305 га, яка використовується не за цільовим призначенням. Частина земельної ділянки площею 1,0305 га використовується підприємством Агро-Еталон для зберігання с/г техніки (трактори, плуги, та інше), дана площа повністю вкрита шаром гранітного щебню товщиною не менше 25-35 см. Решта ділянки площею 2,2243 га використовується для вирощування багаторічних насаджень. Фактичне використання земельної ділянки не відповідає цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у користування, що є порушенням п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України (а.с.60-64).

Згідно із частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 5 ЗК України визначені основні принципи земельного законодавства, зокрема й зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно п. 31 Договору оренди землі, орендар зобов`язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до цільового призначення, не допускати погіршення екологічного стану й родючості землі, дотримуватись при цьому чинного земельного, екологічного законодавства України, державних і місцевих стандартів норм і правил щодо використання землі.

Частиною першою статті 15 цього Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до пункту а частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена в статті 31 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до п. г ч. 1 ст.141 ЗК України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 75 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Отже, на підставі актів обстеження земельної ділянки від 06 листопада 2019 року та 23 листопада 2019 року за №1245-ДК/988/АП/09/01/-18 №1245-ДК/325/АО/10/01/-18, встановлено, що земельну ділянку підприємство використовує для обслуговування ангару, зберігання тракторів та ящиків з продукцією, частину земельної ділянки площею 1,003 га підприємство використовує для зберігання с/г техніки (трактори, плуги та інше), яка повністю вкрита шаром гранітного щебню товщиною не менше 25-35 см, також на ділянці розміщені чотири металевих вагончика та великогабаритні металеві бочки, таким чином, дії ТОВ Агро-Еталон згідно із вимогами ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель кваліфікуються як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а тому, відповідно до положень статті 141 ЗК України є правовою підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки суд обґрунтовано виходив з наявності підстав для розірвання укладеного договору оренди через порушення відповідачем статті 25 Закону України Про оренду землі , що призвело до порушення режиму використання земельної ділянки.

Щодо обставини на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, то вони не можуть впливати на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції, оскільки не спростовують наявності підстав для розірвання договору оренди землі.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон залишити без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ В.П. Рибчинський

Згідно із оригіналом:

Головуючий: В.В. Оніщук