Постанова

від 20.12.2019 по справі 477/976/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.12.19

22-ц/812/1593/19

Єдиний унікальний номер судової справи № 477/976/19

Провадження № 22-ц/812/1593/19

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 грудня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

представника позивача ОСОБА_2 - адвоката

Лемешка Олександра Володимировича

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2019 року, постановлене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Козаченком Р.В., повний текст виготовлено 09 серпня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати,-

В С Т А Н О В И В

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором оренди землі та про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 квітня 2013 року, виданого реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції в Миколаївській області, він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823383200:01:000:0296 площею 4,615 га, яка розташована в межах території Миколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26 березня 2018 року між ним та громадянином ОСОБА_3 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 7 років, з умовою щорічної виплати орендної плати до 31 грудня в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Посилаючись на те, що відповідач не сплатив орендну плату за договором оренди землі за 2018 рік, не виконав комплекс підготовчих польових робіт, після збирання врожаю соняшника, а саме : не прибрав від залишків культури та залишив неораною земельну ділянку; порушив встановлений законом обов`язок щодо розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, а такі порушення є істотними, позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки укладений між ним та ОСОБА_3 , стягнути з відповідача 3748 грн. 99 коп. заборгованості з орендної плати, пеню в сумі 83 грн. 98 коп. відповідно до п. 14 договору, та 34 грн. 51 коп. - 3% річних від простроченої суми, зобов`язати відповідача негайно передати йому земельну ділянку в стані придатному для цільового використання.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за договором оренди землі в загальній сумі 3867 грн. 48 коп., що складається із орендної плати за 2018 рік в сумі 3748 грн. 99 коп., пені - 83 грн. 98 коп., 3% річних від простроченої суми - 34 грн. 51 коп. та 768 грн. судових витрат. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, не дослідження судом обставин справи, які мають значення для вирішення спору, просив про його скасування в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

У суді апеляційної інстанції представник позивач підтримав апеляційну скаргу, просив про її задоволення.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до ч.3 ст.130 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності позивача та відповідача.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідач порушив свої зобов`язання за укладеним між ними договором оренди, а саме: не сплатим орендну плату за користування землею за 2018 рік; не виконав комплекс підготовчих польових робіт - після збирання врожаю соняшника не прибрав ділянку від залишків культури та залишив неораною земельну ділянку; порушив встановлений законом обов`язок щодо розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Такі порушення, на його думку, є істотним, а тому укладений договір підлягає розірванню, земельна ділянка поверненню, а несплачена сума орендної плати, пеня та 3% річних від простроченої суми стягненню.

Відмовляючи у задоволені позовної вимоги щодо розірвання договору оренди, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки не встановив систематичної несплати орендної плати; позивачем не надано достовірних доказів про те, що відповідач використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам та допускає погіршення екологічного стану та родючості землі. Не надання проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь не є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності серія та номер 2951895, виданого реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції в Миколаївській області 25 квітня 2013 року, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823383200:01:000:0296 площею 4,615 га, яка розташована в межах території Миколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10).

26 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строком на 7 років, укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який 27 березня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Новобузькою міською радою Миколаївської області (а.с.6,7).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містять передбачені у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. гарантії фізичних і юридичних осіб на мирне володіння майном.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 та ч.3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сфері земельного законодавства, в тому числі і щодо оренди земельних ділянок є Земельний кодекс України та Закон України «Про оренду землі» .

Так, ст.1 Закону України «Про оренду землі» встановлює що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» регламентує загальний порядок розірвання договору оренди землі, зокрема, ч. 3 та ч.4 статті встановлює що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 ст.409 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форми, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У ст. 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті "д" частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає підстави для висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої п."д" ст. 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст. 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Отже, із системного аналізу ст.141 ЗК України, ст.32 Закону України "Про оренду землі" та умов спірного договору вбачається, що тільки систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору.

За своїм змістом систематичність, яка є більшою від неодноразовості, яка означає два випадки несплати, передбачає три і більше несплати орендної плати.

Згідно з ч.9 ст.93 ЗК України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

Відповідно до п.9 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2773 грн.16 коп., що становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції( п.10 Договору).

Згідно з п.11 орендна плата вносить у строки : щорічно до 31 грудня. Передача та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами( п.12).

Підставами для перегляду розміру орендної плати визначено п.13 Договору.

За положеннями п.14 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0.02% несплаченої суми за кожен день прострочення.

У пункті 37 Договору зазначено, що дія договору, окрім іншого, припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду за вимогою однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто, однією із підстав розірвання договорів оренди землі може бути невиконання однією із сторін умов договору.

Зважаючи на обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що мало місце разове порушення умов договору оренди щодо несплати орендної плати, що не вважається систематичним, а тому таке не може слугувати підставою для його розірвання.

Відповідно до п. 2,4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі , орендодавець має право вимагати від орендаря: дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; своєчасного внесення орендної плати.

Обов`язки орендаря визначені у ст. 25 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких, орендодавець зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до ст.37 Закону України Про охорону земель , власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі , орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 17 Договору передбачено, що умови збереження стану об`єкта оренди- дотримання вимог санітарного законодавства використання земельної ділянки за цільовим призначенням, додержання агротехнічних вимог.

Отже, умови договору не містять прямої вказівки, а лише окреслюють право орендодавця вимагати від орендаря дотримання загальних вимог та правил екологічної безпеки.

Таким чином, позивач, як орендодавець, та відповідач, як орендар, під час укладення договору оренди землі погодили умову договору про збереження стану об`єктів оренди у вищевикладеній редакції і будь-яких зауважень чи пропозицій щодо змісту цієї умови позивач не заявляв.

При зверненні з позовом як на підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки позивач посилався на не виконання відповідачем обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, що передбачають охорону земель.

Згідно із п. г ч.1ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки засобами, які суперечать екологічним вимогам.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів від 04 червня 2009 року, статтю 22 ЗК України доповнено частиною четвертою з наступним змістом: Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель .

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12 лютого 2015 року № 191-VIII ч.4 ст. 22 ЗК України виключено.

Отже, на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки така норма законодавства була відсутня.

В той же час, за приписами ст.52 Закону України Про землеустрій , проекти сівозміни розробляються за заявою власника ділянки або її користувача з метою організації сільгоспвиробництва та впорядкування сільгоспугідь для ефективного ведення сільгоспвиробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища та покращення природних ландшафтів.

Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1134 від 02 листопада 2011 року.

Аналізуючи вищенаведене нормі можна дійти висновку, що проект сівозміни розробляється за заявницьким принципом шляхом укладення договору на виконання робіт між замовником (землевласником або землекористувачем) та розробником (землевпорядною організацією). Законодавчо не встановлено прямого обов`язку розробляти проект сівозміни у певний проміжок часу або певною особою (орендарем тощо). Такий проект не погоджується жодними органами, тільки затверджується замовником (підписується). На законодавчому рівні та за умовами договору замовлення проекту сівозміни є волевиявленням землекористувача, але ніяк не вимогою до нього.

За п.18 договору оренди - передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Проте особу на яку покладається організації розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати пов`язані з ним, умова договору не визначено.

А тому колегія суддів констатує відсутність обов`язку відповідача за умовами договору замовляти проект, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачає заходи з охорони земель .

Крім того, відсутність проекту землеустрою не входить до переліку підстав розірвання договору оренди, зазначених у ст. ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі , отже не може бути підставою для розірвання цього договору.

Враховуючи те, що на час укладання між сторонами договору оренди землі законодавство не вимагало розроблення та затвердження проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, Порядок розроблення таких проектів передбачає розробку проекту сівозміни розробляється за заявницьким принципом , умовами, укладеного між сторонами договору оренди також не передбачено розроблення такого проекту, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що використання відповідачем земельної ділянки позивача без розроблення такого проекту не погіршує її екологічний стан чи родючість ґрунтів, тому не є підставою для розірвання договору оренди землі.

Доводи позивача про те, що відсутність проекту є істотним порушенням договору, адже наслідком такої бездіяльності відповідача буде різке знищення родючості ґрунтів орендованої земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтується на припущеннях.

В порушення вимог ст.ст.77-79 ЦПК України позивачем не надано до суду належного, допустимого, достовірного доказу не дотримання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, не наведено жодного показника якості чи властивостей ґрунту, що призвело до різкого зниження якісних властивостей ґрунту, його родючості.

Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач після укладення договору звертався до відповідача з приводу встановлення стану земель та з`ясування того, які саме дії проводяться ним, як орендарем, задля збереження родючості ґрунтів, що, на думку апеляційного суду, свідчить про їхню згоду зі змістом п. 17 договору оренди землі, який визначає умови збереження стану об`єктів оренди.

Аргументи апеляційної скарги щодо не дослідження судом довідки та акту комісії сільської ради колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) відповідно до якого такий є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначає ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон) від 19 червня 2003 року (із змінами та доповненнями станом на час розгляду справи судом першої інстанції).

Статтею 5 вказаного Закону визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ч. 6 Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур`янами, чагарниками та дрібноліссям.

Статтею 10 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Так, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, крім іншого, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

З аналізу вищенаведених норм законодавства колегія суддів приходить до висновку, що саме на державних інспекторів Держгеокодастру покладено обов`язок перевірки дотримання норм законодавства в агропромисловому комплексі, а у разі виявлення порушень такого вчиняти дії щодо їх попередження або припинення.

Відтак, наявні в матеріалах справи довідка та акт комісії сільської ради складені не уповноваженими на те особами, а тому колегією суддів до уваги не беруться.

За такого, дані, викладені у довідці та акті комісії не можна вважати такими, що реально відображають, в якому стані знаходиться родючість земельної ділянки позивача, чи погіршився агрохімічний стан цієї земельної ділянки і чи істотно перешкоджає таке погіршення стану земельної ділянки для її використання за призначенням.

Враховуючи вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову щодо розірвання договору оренди землі та її повернення, оскільки позивачем не доведено істотність порушень умов договору, які відповідно до ст.651 ЦК України, 32 Закону України Про оренду землі можуть бути підставами для його розірвання.

За матеріалами справи, розгляд справи було призначено на 01 серпня 2019 року на 09.00 год. Представник позивача 01 серпня 2019 року через канцелярію суду надав заяву про розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Причин не можливості бути присутнім у судовому засіданні на встановлену судом годину у заяві, не вказав.

В апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що така заява ним подана в зв`язку з тим, що він повинен був бути присутнім в іншому судовому засіданні Одеського апеляційного адміністративного суду при розгляді справи №814/1980/17.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, 01 серпня 2019 року колегією суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, розгляд справи №814/1980/17 проведено у письмовому проваджені за відсутності учасників справи та вирішено питання про витребування доказів. Отже, таке спростовує доводи представника апелянта про необхідність, бажання та наміри бути присутні у судовому засіданні по адміністративній справі.

Твердження представника позивача в апеляційній скарзі, що з вини суду, який своєчасно не розпочав судове засідання, він був позбавлений можливості надати додаткові докази під час судового розгляду є безпідставними, оскільки за правилами ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, повинен подати докази до суду разом з поданням позовної заяви. Порядок подання доказів, які не додано до позовної заяви передбачено ч.ч.8-10 ст. 83 ЦПК України.

Проте представником позивача до апеляційної скарги не долучено письмових доказів на підтвердження того, що він мав намір вирішувати питання про надання доказів у судовому засіданні 01 серпня 2019 року - заздалегідь направив копії таких доказів відповідачеві та надав суду підтвердження вчинення таких дій.

Крім того, питання щодо долучення до матеріалів справи нових доказів не вирішувалося і під час проведення підготовчого засідання, що підтверджується протоколом судового засідання ( а.с.23,24).

Зважаючи на таке, аргументи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не заслуговують на увагу, є надумати та не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За такого, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині це рішення суду позивачем не оскаржувалося, а тому не є предметом перегляду в апеляційному порядку.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лемешка Олександра Володимировича залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2019 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 20 грудня 2019 року.