Постанова

від 17.12.2019 по справі 579/714/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року

м.Суми

Справа №579/714/19

Номер провадження 22-ц/816/4955/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України ;

Філія Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів

третя особа: директор філії Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова

корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів Гордієнко Геннадій Іванович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду цивільну справу № 579/714/19 за апеляційними скаргами

Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України та директора філії Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів Гордієнка Геннадія Івановича на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня 2019 року (суддя Моргун О.В., дата складення повного тексту рішення - 09 вересня 2019 року), -

в с т а н о в и в:

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (правонаступником якого є Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України , далі - АТ ДПЗКУ або відповідач -1), філії АТ ДПЗКУ Кролевецький комбінат хлібопродуктів (далі - Кролевецький КХП або відповідач - 2) з позовом в якому просив суд:

поновити строк для звернення з вимогами про поновлення на роботі; взнати незаконним та скасувати Наказ директора Кролевецького КХП від 13 червня 2018 року за № 121-п про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа Кролевецького КХП ; стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56.494, 90 гривень за період з 14 червня 2018 року до дня поновлення позивача на роботі.

Позов мотивовано тим, що з 01 вересня 2014 року позивач працював на Кролевецькому КХП. З 01 липня 2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа . Наказом директора Кролевецького КХП від 12 січня 2018 року за № 16-п позивача було звільнено з роботи з 15 січня 2018 року за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року ОСОБА_1 був поновлений на роботі.

20 березня 2018 року позивач приступив до роботи, проте, 23 березня 2018 року наказом директора від 23 березня 2018 року за № 64-п ОСОБА_1 повторно звільнено з роботи згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України. На підставі рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 12 червня 2018 року позивача вдруге було поновлено на роботі.

13 червня 2018 року відповідачем - 2 було складено два протоколи засідання профкому філії від 13 червня 2018 року за № 16 та № 17 про надання згоди на звільнення позивача за ті ж самі порушення трудової дисципліни, за які раніше ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності. Наказом директора Кролевецького КХП від 13 червня 2018 року позивач втретє був звільнений з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Позивач зазначив, що оскаржив вказаний наказ та його звільнення у судовому порядку, однак у зв`язку з касаційним розглядом попередніх судових справ щодо його незаконного звільнення та наміром врегулювати спір мирним шляхом, він звернувся до суду із заявою про залишення його позову без розгляду. Цю заяву суд задовольнив. Однак, після одержання копій судових рішень Верховного Суду та додаткових доказів позивач знову звернувся до суду з позовом про незаконне звільнення, в якому просив поновити строк для звернення до суду як такий, що був пропущений з поважних причин у зв`язку з переглядом судами апеляційної та касаційної інстанції попередніх судових рішень про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Крім того, позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки жодних порушень трудової дисципліни він не вчиняв, крім того, відповідач до застосування дисциплінарного стягнення не зажадав від нього письмових пояснень.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд скасував Наказ № 121-п директора Кролевецького КХП від 13 червня 2018 року про звільнення позивача з роботи. ОСОБА_1 з 14 червня 2018 року був поновлений на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа Кролевецького КХП. Стягнуто з АТ ДПЗКУ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 червня 2018 року по 13 червня 2019 року в сумі 58.595, 95 гривень. У стягненні з відповідача - 2 грошових сум відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з АТ ДПЗКУ в дохід держави судовий збір в сумі 2.305, 20 гривень. В частині поновлення позивача на роботі і стягненні заробітної плати за один місяць, суд допустив негайне виконання рішення.

В апеляційних скаргах відповідач АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України та третя особа директор філії АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів Гордієнко Г.І., посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В узагальнених доводах апеляційних скарг відповідач та третя особа посилаються на те, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк на звернення до суду з даним позовом, так як наведені позивачем причини не можуть слугувати підставою для поновлення цього строку, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, апеляційні скарги мотивовані тим, що будучи притягнутим до дисциплінарної відповідальності, позивач усвідомлено, протягом року допустив дисциплінарний проступок, що є порушенням трудової дисципліни і підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Також, як зауважила третя особа, хоча позивач і попередив начальника виробничої дільниці про те, що має намір до кінця робочого часу покинути робоче місце, однак ураховуючи обставини того, що йому було відмовлено через велике навантаження в цеху, тому помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не скоєно дисциплінарного проступку.

У відзиві на апеляційні скарги позивач просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня 2019 року без змін, як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ ДПЗКУ , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 працював на Кролевецькому комбінаті хлібопродуктів на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа . Наказом директора комбінату від 13 червня 2018 року за № 119-п позивача на виконання рішення суду було поновлено на роботі з 13 червня 2018 року (том 1, а.с. 32).

Наказом директора Кролевецького КХП від 13 червня 2018 року за № 121-п позивача звільнено з посади апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа з 13 червня 2018 року за пунктом 3 статті 40 КЗпП України (том 1, а.с. 38).

Підставами для звільнення у тексті наказу зазначені: Накази Про застосування дисциплінарного стягнення від 18 грудня 2017 року за № 305-д та від 12 січня 2018 року за № 13-д; згода профспілкового комітету (протокол № 16 та 17 від 13 червня 2018 року), службова записка ОСОБА_2 від 13 червня 2018 року, пояснення ОСОБА_3 від 21 березня 2018 року та від 22 березня 2018 року (з доповненнями), доповідна записка Ляшенка О.Г. від 13 червня 2018 року, доповідна записка Шахаєва В.Д. від 13 червня 2018 року, пояснення ОСОБА_1 від 21 березня 2018 року та від 22 березня 2018 року.

Зокрема, 18 грудня 2017 року та 12 січня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відповідно до наказів директора філії Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів від 18 грудня 2017 року № 305-д та від 12 січня 2018 року № 13-д за невиконання та неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, доручень та розпоряджень керівництва (безпосереднього керівника) (том 1, а.с. 105, 106).

Як вбачається з доповідної записки начальника структурного підрозділу Пожежно-сторожова охорона ОСОБА_4 О.Г. від 13 червня 2018 року, апаратник оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа ОСОБА_1 13 червня 2018 року близько 16 години 05 хв. самовільно вийшов з території підприємства, пролізши під турнікетами, що встановлені на прохідній. При собі мав мішок і пакет з невідомим наповненням. Це трапилось в присутності свідків: контролера на КПП ОСОБА_5 , помічника керівника ОСОБА_6 (том 1, а.с. 101).

З доповідної записки начальника виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа Шахаєва В.Д. від 13 червня 2018 року вбачається, що того ж дня, тобто 13 червня 2018 року приблизно з 16 години 00 хв. апаратник оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. При цьому, зазначено, що перед цим, приблизно о 15 годині позивач звернувся до нього із заявою, в якій просив відпустити його з роботи з 16 години 00 хв., пояснюючи тим, що він хоче подати до прокуратури заяву про наміри його незаконно звільнити. У задоволенні вказаної заяви позивачу було відмовлено (том 2, а.с. 8).

На засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації філії АТ ДПЗКУ Кролевецький КХП від 13 червня 2018 року, оформленого протоколами за № 16 та № 17, у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки раніше неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 , апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа (том 1, а.с. 33, 34).

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що 06 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з ОСОБА_7 за угодою сторін за пунктом 1 статті 33 КЗпП України ( т. 2 а.с. 101)

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, так як у наказі про звільнення не наведені конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, не зазначено, коли саме вони мали місце, який саме проступок вчинив позивач після застосування до нього стягнення, що стало приводом до звільнення та коли, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Також, установивши обставини того, що позивач, попередивши безпосереднього керівника, покинув територію підприємства з метою захисту його трудових прав, в той час як власник, не зажадавши від працівника письмових пояснень, у цей же день прийняв рішення про звільнення позивача з роботи, а також врахувавши попередні незаконні звільнення позивача, суд першої інстанції розцінив вказані факти як упереджене, необ`єктивне відношення до працівника.

Дійшовши вказаних висновків, суд першої інстанції поновив позивача на роботі, а також стягнув з відповідача ПАТ ДПЗКУ , як з юридичної особи, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік, починаючи з 14 червня 2018 року, тобто з наступного дня після звільнення позивача, але не більше як за один рік, тобто по 13 червня 2019 року в сумі 58 595 грн 95 коп.

Також, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем без поважних причин строку для звернення до суду з даним позовом, пославшись на те, що ухвалою суду від 14 травня 2019 року визнано причини його пропуску поважними та поновлено позивачу строк на звернення до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції у цілому погоджується з висновками місцевого суду про задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Зазначені положення закону вимагають від роботодавця надавати оцінку дисциплінарному проступку на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Відсутність такого пояснення не є перешкодою для застосування стягнення, якщо роботодавець доведе, що письмове пояснення від робітника він зажадав, але робітник таке пояснення надати відмовився.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року за № 9, встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства. В оскаржуваному наказі директора від 13 червня 2018 року за № 121-п не наведені конкретні факти невиконання позивачем покладених на нього трудових обов`язків. Зазначена конкретизація відсутня і у попередніх наказах від 18 грудня 2017 року за № 305-д, від 12 січня 2018 року за № 13-д, а також в протоколах засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації філії АТ ДПЗКУ Кролевецький КХП від 13 червня 2018 року за № 16 та 17.

Крім того, як вбачається зі змісту доповідних записок начальника структурного підрозділу Пожежно-сторожова охорона ОСОБА_8 . ОСОБА_8 та начальника виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа Шахаєва В.Д. від 13 червня 2018 року, підставою для звільнення позивача втретє стало те, що він о 16-годині 05 хв., тобто, приблизно за одну годину до закінчення робочого часу самовільно покинув територію підприємства (том 1, а.с. 101, том 2, а.с. 8).

При цьому, пунктом 3.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП , затверджених зборами трудового колективу протоколом засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП від 15 квітня 2016 року за № 19 передбачено що, залишати територію підприємства протягом робочого часу допускається лише з дозволу безпосереднього керівника за письмовою заявою працівника, де зазначається причина відсутності, та у випадках, передбачених законодавством України (том 1, а.с. 123-126).

Виконуючи вказані вимоги Правил внутрішнього трудового розпорядку, позивач 13 червня 2018 року звернувся до безпосереднього керівника з письмовою заявою, в якій просив відпустити його з роботи з 16-години, пояснивши тим, що він хоче подати до прокуратури заяву про наміри його незаконно звільнити. Вказаний факт підтверджений також доповідної запискою начальника виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа ОСОБА_9 від 13 червня 2018 року (том 2, а.с. 8).

Однак, незважаючи на вказані обставини, відповідач того ж дня втретє незаконно звільнив позивача з роботи, не врахувавши причин залишення позивачем місця роботи, не зажадавши від нього письмових пояснень, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про упереджене, необ`єктивне відношення до працівника, враховуючи його попередні незаконні звільнення.

У зв`язку із зазначеним, не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги третьої особи про законність звільнення позивача з посиланням на те, що безпосередній керівник не дозволив йому залишити територію підприємства до закінчення робочого часу, так як матеріалами справи доведено, що підставою для такої відмови стало твердження безпосереднього керівника про відсутність намірів звільнити позивача, що не відповідає дійсності. Щодо іншої причини відмови керівника покинути позивачу територію підприємства, а саме - у зв`язку з великою завантаженістю в цеху, то, на думку колегії суддів, вказана обставина не доведена відповідачем належними і допустимими доказами, беручи до уваги обставини того, що позивач вперше приступив до роботи після його поновлення внаслідок незаконного звільнення.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскарженого наказу відповідача від 13 червня 2018 року за № 121-п, про наявність підстав для поновлення позивача на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, виходячи з доводів апеляційних скарг, висновок суду щодо періоду вимушеного прогулу позивача та суми, що підлягає стягненню з відповідача у якості виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не є предметом апеляційного оскарження.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи питання про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом, суд в оскарженому рішенні послався на обставину того, що вказане питання вже було вирішено ухвалою суду від 14 травня 2019 року, що не відповідає вимогам статті 234 КЗпП України, оскільки суд зобов`язаний навести мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк саме у рішенні суду, яким справа закінчується по суті, а не в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Однак, на думку колегії суддів, вказане порушення судом першої інстанції норм процесуального права не може слугувати підставою для зміни чи скасування законного і обґрунтованого рішення суду, так як суд першої інстанції, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, перевіривши їх належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання в апеляційних скаргах на відсутність поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом також не заслуговують на увагу колегії суддів, ураховуючи обставини того, що позивач у позовній заяві навів причини пропуску ним строку при подачі позову, які були визнані судом першої інстанції поважними.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що він вже звертався до суду з позовом щодо оскарження його незаконного звільнення втретє і в провадженні Кролевецького районного суду Сумської області перебувала цивільна справа № 579/1818/18 за його позовом до АТ ДПЗКУ , філії АТ ДПЗКУ Кролевецький КХП , третя особа - директор філії АТ ДПЗКУ Кролевецький КХП Гордієнко Г.І. про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак, 10 грудня 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про залишення його позовної заяви без розгляду, обґрунтовуючи її необхідністю зібрати додаткові докази, а також можливістю врегулювати спір мирним шляхом (том 1, а.с. 43), яка була задоволена судом. При цьому, як вказав позивач, отримавши у квітні 2019 року рішення Верховного Суду, якими залишені без змін рішення попередніх судів щодо незаконного звільнення позивача та поновлення його на роботі, а також зібравши додаткові докази, 22 квітня 2019 року він знову звернувся до суду з позовом про визнання протиправним наказу відповідача, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і вказані обставини з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, були обґрунтовано визнані судом першої інстанції поважними.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, коли допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права не може слугувати підставою для скасування або зміни рішення, так як це порушення не призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Ураховуючи, що рішення суду про задоволення позовних вимог залишено без змін, тому відсутні підстави для компенсації відповідачу та третій особі судового збору, понесеного ними за подачу апеляційних скарг.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України та директора філії Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів Гордієнка Геннадія Івановича залишити без задоволення, а рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 20 грудня 2019 року.

Головуючий: І.В.Орлов

Судді: Т.А.Левченко

О.І.Собина