Ухвала

від 07.02.2020 по справі 579/714/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 579/714/19

провадження № 61-2064ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня 2019 року

та постанову Сумського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України ,

філії публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор філії акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів Гордієнко Геннадій Іванович, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - АТ ДПЗКУ ), філії АТ ДПЗКУ Кролевецький комбінат хлібопродуктів , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор філії АТ ДПЗКУ Кролевецький комбінат хлібопродуктів Гордієнко Г. І., в якому просив: визнати незаконним

та скасувати наказ директора філії Кролевецький комбінат хлібопродуктів

від 13 червня 2018 року за № 121-п про звільнення позивача з роботи

на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України; поновити його на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа філії Кролевецький комбінат хлібопродуктів ; стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу

у розмірі 56 494, 90 грн за період з 14 червня 2018 року до дня поновлення позивача на роботі.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду

від 17 грудня 2019 року , позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ № 121-п директора філії АТ ДПЗКУ Кролевецький комбінат хлібопродуктів від 13 червня 2018 року про звільнення позивача

з роботи. Поновлено ОСОБА_1 з 14 червня 2018 року на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа філії АТ ДПЗКУ Кролевецький комбінат хлібопродуктів .

Стягнуто з АТ ДПЗКУ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 червня 2018 року по 13 червня 2019 року в сумі 58 595, 95 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

АТ ДПЗКУ , в якій заявник просить скасувати рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня 2019 року

та постанову Сумського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року

і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що копію оскарженої постанови суду апеляційної інстанції було отримано 27 грудня

2019 року, що підтверджується копією конверта Сумського апеляційного суду.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають

касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи,

у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1 , поновлення

на роботі , стягнення з АТ ДПЗКУ на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 56 494, 90 грн.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума є такою, що станом

на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн).

АТ ДПЗКУ не погоджується із судовими рішеннями, посилаючись

на те, що суди, задовольняючи частково позовні вимоги

ОСОБА_1 , не надали належної та об`єктивної оцінки всім наявним у справі доказам, які можуть свідчити про наявність підстав для його звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише

за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову

в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі І Загальних положеннях ЦПК України, то її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.

Таким чином, беручи до уваги те, що АТ ДПЗКУ оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 58 595, 95 грн,

а також у частині визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі працівника, посилаючись на докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, враховуючи компетенцію суду касаційної інстанції, яка виключає можливість встановлення нових обставин, проведення переоцінки доказів

(частина перша статті 400 ЦПК України), із застосуванням майнового критерію та критерію складності, ця справа на стадії касаційного провадження підлягає віднесенню до категорії малозначних.

Посилання АТ ДПЗКУ , яке є одним із найбільших учасників аграрного ринку України, на виняткове значення справи, враховуючи ціну позову

та встановлені судами обставини, є необґрунтованими.

Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки АТ ДПЗКУ подало касаційну скаргу

на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня

2019 року та постанови Сумського апеляційного суду від 17 грудня

2019 року задовольнити.

Поновити акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України строк на касаційне оскарження рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня 2019 року та постанови Сумського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 серпня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України ,

філії публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор філії акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів Гордієнко Геннадій Іванович, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников