Вирок

від 19.12.2019 по справі 237/2603/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11-кп/804/1502/19

237/2603/17

Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М.

Суддя-доповідач Куракова В.В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Топчій Т.В., Свіягіної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Чепігі Н.В.

прокурора Щербака Д.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12017050690000776 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Мар`їнського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2019 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нікітіно, Борського району Ніжегородської області Російської Федерації, громадянина України, не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину при наступних обставинах.

08.06.2017 року приблизно о 22-00 год. ОСОБА_1 , діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви та ціль наживи, з метою таємного викрадення чужого майна, прибув до території ТОВ Центральна збагачувальна фабрика Курахівська , розташованої за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1, де, діючи умисно, таємно, шляхом вільного доступу через ділянку, на якій відсутня огорожа, проник на територію ТОВ Центральна збагачувальна фабрика Курахівська , що є охоронюваною та доступ на яку обмежений, де з території складу, що є сховищем, таємно викрав майно, що належить ТОВ АЕРО-ТРАНС , спричинивши зазначеній юридичній особі матеріальну шкоду на загальну суму 1263,36 грн. Заволодівши майном ТОВ АЕРО-ТРАНС , ОСОБА_1 помістив три каністри з дизельним паливом на господарську тачанку, яку привіз із собою, після чого покинув місце скоєння злочину та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

У своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого вказує, що вирок суду в частині призначення покарання незаконний та підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Звертає увагу, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання нижче від нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, однак в мотивувальній частині вироку не зазначив про застосування положень ст. 69 КК України. Звертає увагу, що санкція ст. 185 ч. 3 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, тому просить суд апеляційної інстанції вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій в апеляційному порядку не оскаржуються.

Відносно доводів апеляційної скарги прокурора щодо призначення судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає межам, установленим санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів вказує на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частині санкції) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Санкцією ч. 3 ст. 185 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 (трьох) до 6 (шести) років.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , повинен був врахувати вимоги закону та призначити останньому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, тобто не менш 3 років та не більше 6 років позбавлення волі.

Разом з тим, призначаючи покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив ОСОБА_1 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі, що є нижче встановленої межи санкції вказаної статті.

Призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції інкримінованої статті КК України, суд в своєму рішенні також не обґрунтував.

За таких обставин, оскільки призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 покарання не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання відповідно до вимог ст. 420 КПК України підлягає скасуванню і в цій частині апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити новий вирок.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його посткримінальну поведінку, як прояв ставлення до скоєного. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Зі змісту ст. 75 КК України випливає, що прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробовуванням суд може лише тоді, коли з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, до числа яких відносяться і наслідки, що настали, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст. 76 КК України та Законом України Про пробацію наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети.

При призначенні покарання ОСОБА_1 колегія суддів враховує конкретні обставини справи, тяжкість вчиненого правопорушення, його суспільну небезпечність, дані про особу винного, який раніше не судимий, беззаперчно визнав вину, не працює. Як обставину, яка пом`якшуює покарання, суд врахував щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 .. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

На думку колегії суддів, обставини справи в їх сукупності, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, данні, що характеризують особу обвинуваченого, обставина що пом`якшує покарання дають підстави суду апеляційної інстанції для призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та його соціальні зв`язки, а також перспективну ефективність наглядових та соціально-виховних заходів для декриміналізації особистості ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Мар`їнського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.

ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення.

Судді: