Постанова

від 17.12.2019 по справі 583/2579/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року

м.Суми

Справа №583/2579/17

Номер провадження 22-ц/816/4878/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1

відповідачка: ОСОБА_2

третя особа: Комишанська сільська рада Охтирського району Сумської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду цивільну справу № 583/2579/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2019 року (суддя Ільченко В.М.), -

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до своєї сестри - ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на дві земельні ділянки, що залишилися після смерті батьків. На обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_4 . З 1995 року батьки постійно проживали разом з ОСОБА_1 у селі Ярославець Кролевецького району Сумської області. 01 вересня 2017 року позивачці стало відомо, що за життя батькам на праві власності згідно з Державними актами належали земельні ділянки, що розташовані на території Малопавлівської сільської ради Сумської області. Звернувшись до нотаріальної контори, ОСОБА_1 отримала відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом. Відмова обумовлена несвоєчасністю звернення позивачки до нотаріуса, а також відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Посилаючись на те, що вона фактично прийняла спадщину після смерті батьків, оскільки на день їх смерті постійно проживала з ними, а отже фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, однак у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів була позбавлена можливості отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області земельні ділянки: площею 3,77 га, що залишилася після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та площею 3,89 га, що залишилася після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частину призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки площею 3,77 га, що розташована на території Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки площею 3,89 га, що розташована на території Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області та на 1/4 частину призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки площею 3,77 га, що розташована на території Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 531 грн 20 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, 2490 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, а всього 3021 грн 20 коп.

Вказане заочне рішення суду в частині визначення часток у спадковому майні ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, позивачка просила скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не врахував, що батько позивачки - ОСОБА_4 , в установлений законом шестимісячний строк не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї дружини - ОСОБА_3 . Інших заяв, в тому числі про відмову від спадщини, ОСОБА_4 не подавав, за життя будь-яких дій, пов`язаних з проявом волевиявлення на прийняття спадщини після смерті дружини не вчиняв і не мав наміру їх вчинити. Крім того, позивачка зауважила, що суду не надано беззаперечних доказів вступу в управління і володіння майном її батьком - ОСОБА_4 після смерті дружини - ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки, розташованої на території Охтирського району Сумської області. До того ж, на думку позивачки, її батько - ОСОБА_4 не вступав в управління або володіння спадковим майном після смерті дружини ОСОБА_3 , так як іншого спадкового майна, окрім спірної земельної ділянки не існувало, Державних актів не було, іншого майна батьки не придбавали. Тому ОСОБА_4 не може вважатися особою, яка прийняла спадщину в установленому статтею 549 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) порядку. За таких обставин, позивачка вважає, що вона є єдиною спадкоємницею майна після смерті матері - ОСОБА_3 . Тому, позовні вимоги щодо визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за законом на всю земельну ділянку, площею 3,77 га, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи підтверджується, що батьками позивачки ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (том 1, а.с. 9, 10).

На підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038137 від 28 березня 2002 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належала призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка площею 3,77 га, що розташована на території Малопавлівської сільської ради, Охтирського району, Сумської області (том 1, а.с. 16).

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038132 від 28 березня 2002 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належала призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка площею 3,89 га, що розташована на території Малопавлівської сільської ради, Охтирського району, Сумської області (том 1, а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 (том 1, а.с. 11).

Згідно з даними Довідки, виданої виконавчим комітетом Ярославецької сільської ради Кролевецького району Сумської області від 11 липня 2017 року за № 307, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті була зареєстрована і постійно проживала в селі Ярославець, Кролевецького району, Сумської області. Її чоловік - ОСОБА_4 та дочка - ОСОБА_1 , на час відкриття спадщини проживали та були зареєстровані разом з ОСОБА_5 за однією адресою. ОСОБА_4 і ОСОБА_1 доглядали за будинком, сплачували поточні платежі та обробляли земельну ділянку. Виконавчим комітетом Ярославецької сільської ради від імені ОСОБА_3 заповіт не посвідчувався (том 1, а.с. 12, 13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 14).

Відповідно до Довідки, виданої виконавчим комітетом Ярославецької сільської ради Кролевецького району Сумської області 11 липня 2017 за № 308, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті був зареєстрований та постійно проживав у с. Ярославець, Кролевецького району, Сумської області разом зі своєю дочкою - ОСОБА_1 . Виконавчим комітетом Ярославецької сільської ради від імені ОСОБА_4 заповіт не посвідчувався (том 1, а.с. 15).

Вказані обставини щодо фактичного постійного спільного проживання позивачки ОСОБА_1 разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини встановлені також рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 листопада 2018 року, яким встановлено факт постійного спільного проживання позивачки ОСОБА_1 разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини, а саме: по день смерті з матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та по день смерті з батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за однією адресою у житловому будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Вказане судове рішення набрало законної сили 02 січня 2019 року (том 1, а.с. 176-180).

04 липня 2014 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_4

14 листопада 2014 року приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Сумської області на ім`я ОСОБА_2 були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , а саме: на земельну ділянку площею 3,4230 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0113 та земельну ділянку площею 0,4658 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0128 (том 1, а.с. 34, 35, 36, 38-39, 40, 41-42, 77-107).

Однак, заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 19 березня 2019 року, визнано недійсними вказані свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 листопада 2014 року, посвідчені приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Ковальчуком С.П., зареєстровані в реєстрі за № 1425 та за № 1427 та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на зазначені земельні ділянки (том 1, а.с. 163-164).

Постановами приватного нотаріуса Кролевецького районного нотаріального округу Сумської області від 12 липня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки, які належали на праві власності її померлим батькам у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів та наявних у них суперечностях (том 1, а.с. 188, 189-190).

Частково задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частину земельної ділянки, площею 3,77 га, яка належала матері позивачки - ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що на час відкриття цієї спадщини діяв ЦК УРСР 1963 року. Встановивши, що позивачка та її батько фактично вступили в управління спадковим майном, суд дійшов висновку, що зазначені особи прийняли спадщину по 1/2 частині спадкового майна кожний.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування після смерті батька на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,89 га та 1/4 частину земельної ділянки площею 3,77 га, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення чинного на час смерті спадкодавця - ОСОБА_4 . Цивільного кодексу України. Ураховуючи, що ОСОБА_1 проживала разом з батьком і не подавала заяву про відмову від спадщини, суд визнав позивачку особою, яка фактично прийняла спадщину, що складалася із належної спадкодавцю земельної ділянки площею 3,89 га та ? частини земельної ділянки, площею 3,77 га, яку ОСОБА_4 успадкував після смерті своєї дружини. Суд визнав позивачку спадкоємцем майна батька - ОСОБА_4 в рівній частині з відповідачкою ОСОБА_2 , яка також є спадкоємницею першої черги, яка своєчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до частини 1, 3 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з пунктами 1, 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, правильно установивши обставини того, що мати позивачки - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин щодо спадкування позивачкою після смерті матері ОСОБА_3 необхідно застосовувати положення чинного на час відкриття спадщини Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 524 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Частиною 1 статті 529 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За положеннями статті 548 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1, 2 статті 549 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як передбачено пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року за № 18/5 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (статті 549 Цивільного кодексу УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спадкоємцями після померлої ОСОБА_3 є її чоловік ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 , позивачка у справі, так як матеріалами справи доведено, що вказані спадкоємці безпосередньо перед смертю спадкодавця проживали разом з нею, що підтверджується відповідними довідками виконавчого комітету Ярославецької сільської ради Кролевецького району Сумської області та записами в погосподарській книзі Ярославецької сільської ради Кролевецького району Сумської області за 2001-2005 роки (том 1, а.с. 12, 13, 143-147), що свідчить про те, що вказані особи вступили в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 . Відтак, в силу статей 529, 548, 549 чинного на час відкриття спадщини ЦК УРСР ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_1 в рівних частках успадкували усе майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_3 , у тому числі і спірну земельну ділянку площею 3,77 га на території Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, тобто, по 1/2 частині кожний з них.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Зокрема, посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що батько позивачки ОСОБА_4 вступив в управління чи володіння спадковим майном, зокрема, спірною земельною ділянкою, висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовують, оскільки в силу вимог статті 549 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для прийняття спадщини достатньо було вступити в управління або володіння спадковим майном або його частиною.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у батьків позивачки іншого майна, окрім власних речей не було, так як вони перед смертю проживали у належному їй житловому будинку, то вони також не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування законного і обґрунтованого заочного рішення суду з огляду на те, що положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої ради про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, і вказаний належний і допустимий доказ про підтвердження факту проживання позивачки ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_3 на день її смерті міститься в матеріалах даної справи.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачка разом з сестрою ОСОБА_2 , відповідачем у справі, у рівних частках прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , так як в силу вимог частини 3 статті 1268 ЦК України постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не заявила про відмову від неї.

Таким чином, відповідно до вимог частини 1 статті 1267 ЦК України позивачка успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 1/2 частину земельної ділянки площею 3,89 га, розташованої на території Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, що належала йому за життя на праві власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038132 від 28 березня 2002 року, та 1/4 частину земельної ділянки площею 3,77 га за тією ж адресою, 1/2 частку на яку ОСОБА_4 успадкував після смерті дружини ОСОБА_3 (1/2 частина земельної ділянки / 2 = 1/4).

Ураховуючи норми ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дійшовши вказаних висновків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування після смерті матері на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,77 га та після смерті батька на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,89 га і 1/4 частину земельної ділянки площею 3,77 га, які розташовані на території Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат, понесених нею за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 20 грудня 2019 року.

Головуючий - І.В.Орлов

Судді: Т.А.Левченко

О.І.Собина