Рішення

від 05.12.2019 по справі 200/9208/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 р. Справа№200/9208/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Картавих Г.В. та представників сторін:

представника позивача - Шик В.В.;

представника відповідача - Діденко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Приватного акціонерного товариства Екопрод до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Екопрод (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 08.07.2019 року №0005421717;

- стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Позовну заяву, серед іншого, мотивовано тим, що одним із видів діяльності ПрАТ ЕКОПРОД є вирощування великої рогатої худоби.

Позивач стверджує, що шрот соняшниковий, що був придбаний у контрагента використовувався у виробництві комбікормів або згодовувався тваринам у чистому вигляді.

Для годівлі тварин шрот соняшниковий або комбікорм перевозився на ферми, що підтверджується накладними на переміщення, товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілей.

Використання шроту соняшникового на годування тварин підтверджується відомостями витрат кормів та Актами на списання товарів відомостями витрати кормів.

Актом перевірки не спростовується факт укладення договору поставки №40 від 26.10.2018 року між ПрАТ ЕКОПРОД та ТОВ ІНДУСТРПОСТАЧ , договір не визнається недійсним або неукладеним.

Таким чином реальність укладання та виконання зазначеного договору, отримання, транспортування та сплату придбаних за цим договором матеріалів підтверджується первинними документами, які безпідставно не були враховані ТУ ДФС у Донецькій області під час проведення перевірки.

Відповідач проти позову заперечує, надав відзив на позов, у якому, серед іншого, вказує на те, що договір поставки від 26.10.2018 року № 40 не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, визначений п.1 цієї угоди.

Перевіркою встановлено, що за даними специфікацій до договору поставки, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів наданих до перевірки - пункт навантаження шроту соняшнику за адресою: вул. Щаслива, 1А, с. Мар`ївка, Запорізької обл., що є адресою розташування виробничих потужностей ФОП ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) (відповідно до реєстраційних даних ІС Податковий Блок відносно ФОП Зуб), який ні яким чином не був пов`язаним із контрагентами - постачальниками по ланцюгу постачання шроту соняшнику до ПрАТ Екопрод у визначеному періоді.

У документах, що підтверджують якість товару не вказано назву атестованої лабораторії, номер, дату експертного висновку, відповідальної особи якою зроблено експертизу, у зв`язку з чим неможливо визначити виробника продукції, якість та відповідність товару, його придатність для використання, надається посилання на сертифікат відповідності, щодо якого не вказано ким його видано, тощо.

Відповідач зазначає, що відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованих товарів (шроту соняшникового), а відтак неможливий його рух за ланцюгом постачання: ТОВ ІНДУСТРПОСТАЧ (код ЄДРПОУ 41731572) не є виробником або імпортером шроту соняшникового, оформленого на адресу ПРАТ "ЕКОПРОД" у листопаді, грудні 2018 року.

Введення в обіг (первинний продаж) ідентифікованого товару (шрот соняшниковий) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів у попередніх ланках ланцюга його продажу, враховуючи факт відсутності придбання даної групи товарів по ланцюгу до ТОВ ІНДУСТРПОСТАЧ .

Згідно інформації наданої слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області станом на 24.05.2019 року у провадженні слідчих підрозділів фінансових розслідувань перебуває кримінальне провадження № 42018171090000055 від 14.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України у відношенні службових осіб ТОВ Індустрпостач .

Відповідач зазначає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, контролюючий орган діяв в межах наданих повноважень, відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою суду від 30.10.19 р залучено у якості другого відповідача у справі Головне управління ДПС у Донецькій області.

У судовому засіданні 27.11.19 р було закрито підготовче засідання та суд, за згодою представників сторін, одразу ж приступив до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.11.19 р. до 05.12.19 р.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно встановивши всі обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ ІНДУСТРПОСТАЧ (код ЄДРПОУ 41731572) за листопад - грудень 2018 року, за результатами якої складено акт від 07.06.2019 № 581/05-99-14-17/23981928 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, пп. а п.198.1, абзаців першого - третього пп.198.2 та абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198, Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту в декларації № 9285084226, поданої до Волноваської ОДПІ 20.12.2018 р. в сумі 184 691 грн., в декларації № 9307939901, поданої до Волноваської ОДПІ 20.01.2019 в сумі 145433 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 330124 грн, у тому числі за листопад 2018 року в сумі 184691 грн., за грудень 2018 року в сумі 145433 грн.

Позивачем були надані заперечення № 1516 від 21.06.2019 (вхідний до ГУ ДФС у Донецькій області № 91769/10 від 21.06.2019) на акт перевірки.

За результатом розгляду заперечень, надано відповідь позивачу №52041/10/05-99-14-17 від 03.07.2019 року, відповідно до якої висновки викладені в акті перевірки залишено без змін.

Відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0005421717 від 08.07.2019 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (далі - ПДВ) на суму 495 186,00 грн. (330 124 грн. за податковими зобов`язаннями та 165 062 грн. за штрафними санкціями).

Судом встановлено, що позивачем було подано податкові декларації з ПДВ та розрахунки коригування сум ПДВ, розшифровки податкових зобов`язань в розрізі контрагентів, а також розрахунки податкових зобов`язань за операціями за листопад - грудень, відповідно до яких позивачем заявлено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом у листопаді 2018 року на суму 184 691,08 грн. та у грудні 2019 року на суму 145 432,50 грн.

Спірним питанням даної справи є реальність господарських операцій позивача з ТОВ ІНДУСТРПОСТАЧ (далі - контрагент), на підставі яких позивачем було сформовано та віднесено суми ПДВ до податкового кредиту у деклараціях з ПД вартість за листопад - грудень 2018 року.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до норм абз.2 п. 198.1 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Абзац 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачає, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз.9 ч.2 ст.9 Закону № 996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ІНДУСТРПОСТАЧ (далі - контрагент) було укладено договір поставки шроту соняшникового від 26.10.2018 року № 40.

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов`язується передати у строки встановлені даним договором покупцеві у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно до умов договору продавець поставляє покупцю товар окремими партіями.

На кожну партію товару оформлюється окрема накладна, яка є невід`ємною частиною даного договору.

У пункті 5.3 договору зазначено, що покупець проводить 100% оплату вартості товару в день поставки товару, або за домовленістю відстрочка платежу 10 банківських днів.

На кожну партію товару, на виконання договору поставки №40 від 26.10.2018 року укладалася специфікація, у якій вказувалося кількість товару, його ціна термін постачання, термін та умови оплати, адреса та умови поставки шроту соняшникового.

Крім договору та специфікацій до нього позивачем надано до матеріалів справи копії відповідних податкових накладних щодо кожної партії товару, які стали підставою формування показників податкового кредиту, копії оборотно - сальдових відомостей, копії дорожніх листів вантажних автомобілів та товарно - транспортні накладні, що підтверджують факт транспортування та переміщення товару, платіжні доручення, що підтверджують факт оплати за поставлений товар та видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, до видів діяльності позивача, серед іншого, віднесено вирощування великої рогатої худоби.

Позивачем надано до матеріалів справи витяги з журналів витрат кормів, витяги з журналів вагаря, акти списання товарів, відомості витрат кормів щодо структурних підрозділів позивача та відповідні картки рахунків, що підтверджують факт того, що шрот соняшниковий використовувався у виробництві комбікормів або згодовувався тваринам у чистому вигляді, отже, отриманий від контрагента товар було використано у власній господарській діяльності позивача та факт переміщення товару між структурними підрозділами позивача.

Видаткові накладні, надані до справи, містять інформацію про те, що товар доставлявся на комбікормовий завод, будівлі, вагові та силосний корпус якого належить позивачу, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Для годівлі тварин шрот соняшниковий або комбікорм перевозився на ферми, що підтверджується накладними на переміщення, товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілей, які наявні у матеріалах справи.

Щодо претензій відповідача про відсутність належних документів, що підтверджують якість товару та того, що пункт навантаження шроту соняшнику за адресою: вул. Щаслива, 1А, с. Мар`ївка, Запорізької обл., є адресою розташування виробничих потужностей ФОП ОСОБА_1 , який ніяким чином не був пов`язаним із контрагентами - постачальниками по ланцюгу постачання шроту соняшнику до ПрАТ Екопрод у визначеному періоді.

Неприйняття товару, у випадку його невідповідності вимогам якості, є правом покупця, а не його обов`язком.

Суд зазначає, що саме по собі невиконання однією зі сторін умов договору поставки (щодо порядку перевірки контролю якості товару чи наявності відповідних документів) може свідчити лише про неналежне виконання обов`язків за договором та не свідчить про відсутність реальної господарської операції щодо поставки товару, за наявності відповідних первинних документів, що її підтверджують.

Відсутність сертифікатів якості на поставлений товар може бути підставою для виставлення претензій з боку з позивача щодо поставленого товару неналежної якості.

Проте, на кожну партію поставленого товару контрагентом було надано відповідні посвідчення про якість.

Суд зазначає, що позивач не має обов`язку перевіряти достовірність інформації наведеної у вказаних посвідченнях та, у такому випадку, на власний ризик приймає відповідний товар.

Позивач зазначив про те, що має власну лабораторію яка згідно до Свідоцтва про визнання технічної компетентності №АВ105-17 від 11.12.2017 року та Додатка до свідоцтва здійснює визначення якості кормів для тварин, крім того основним критерієм використання шрота соняшникового на годівлю тваринам є висока продуктивність з удоїв молока великої рогатої худоби, позивачем протягом не одного місяця закуповувався шрот соняшниковий у ТОВ ІНДУСТРПОСТАЧ та претензій щодо якості товару не було.

Той факт, що контрагент позивача не є виробником товару, що поставлявся та те, що пункт навантаження шроту соняшнику не відноситься до контрагента не свідчить про те, що контрагент не міг здійснювати поставку товару позивачу на власний ризик і своїми засобами і силами чи із залученням до цього майна третіх осіб та не свідчить про відсутність операції з постачання цього товару позивачу, яка підтверджена належними первинними документами.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а дійшов наступних висновків щодо застосування аналогічних норм права.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Суд враховує вказані висновки щодо застосування норм права, відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України.

Крім цього, суд зазначає, що всі претензії відповідача до змісту первинних документів, що підтверджують реальність поставки товару відносяться до документів, що складені або мали бути складені його контрагентом.

Проте, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), яке, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Доказів того, що позивач знав чи міг знати про якісь зловживання з боку його контрагента - постачальника відповідачем суду не надано.

Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб позивача, за відсутності вироку суду, не може слугувати належним доказом нереальності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивачем надано суду первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентом у спірний період, що перевірявся відповідачем, отже, позивачем були правомірно сформовані показники податкової звітності з ПДВ у спірних правовідносинах у вказаний період, а відповідачем не надано суду доказів, що спростували б вказані осбтавини та підтвердили правомірність спірного рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі.

У позовній заяві позивач просить стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 7 427, 79 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судові витрати, у вигляді судового збору в сумі 7 427, 79 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС україни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що між ПрАТ ЕКОПРОД та адвокатом Шик Вікторією Володимирівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5265 від 28.11.18 р.) було укладено договір про надання правової допомоги №2 від 25.06.2019 року та, відповідно до яких адвокату Шик Вікторії Володимирівні надано право представляти інтереси позивача у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, у тому числі, на представництво інтересів позивача у судах, у тому числі і під час здійснення адміністративного судочинства.

Крім цього, надано додаткову угода №1 від 25 червня 2019 року до вказаного договору, яка визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги під час підготовки та судового розгляду справи у Донецькому окружному адміністративному суді у, саме у даному спорі, що є предметом розгляду у справі № 200/9208/19-а

Пунктом 3 вказаної додаткової угоди встановлено, що вартість послуг адвоката включає підготовку документів та представництво інтересів Клієнта у Донецькому окружному адміністративному суді до винесення рішення по справі та складає 7 000,00 (сім тисяч гривень 00 коп.) і включає в себе, у тому числі, наступний перелік дій:

- підготовка матеріалів справи;

- аналіз судової практики;

- підготовка та подання до суду заяв по суті справи;

- збирання та подання доказів до суду;

- представництво інтересів Клієнта у суді, а саме участь у судових засіданнях Донецькому окружному адміністративному суді незалежно від їх кількості, надання представницьких та правових послуг;

- робота з нормативно-правовою базою під час складання заяв по суті справи, підготовка заяв, скарг, клопотань та інших процесуальних документів;

- складання усіх необхідних процесуальних документів під час підготовки та судового розгляду справи.

Пункт 8.1 додаткової угоди встановлює, що правова допомога вважаються наданою після підписання Акту приймання- передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами.

Представником позивача надано суду акт від 05.12.19 р. приймання - передачі виконаних робіт, наданих послуг за договором про надання правової допомоги №2 від 25.06.2019 року (далі - Акт), що містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та платіжне доручення №360 від 10.10.2019 на суму 7000,00 грн. (призначення платежу: плата за надання правової допомоги №2 від 25.06.2019, згідно рах. №1 від 09.10.2019 (без ПДВ).

Таким чином, позивачем дотримано умов, визначених ст. 134 КАС України, необхідних для визначення розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем надано не було.

Проте, відповідачем надано суду заперечення щодо витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката, відповідно до яких, з аналізу доданих позивачем до справи документів відповідачем встановлено, що адміністративний позов підписано генеральним директором ПРАТ "ЕКОПРОД" - І.І. Мельник; на додатках до адміністративного позову міститься штамп юрисконсульт ПРАТ "ЕКОПРОД";

Крім цього, відповідач вказує, що відсутня книга обліку доходів і витрат самозайнятої особи щодо адвоката Шик В. В. та на те, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю отримано ОСОБА_2 28.11.2018 р.- проте за даними ІС Податковий блок жодної податкової звітності за період 2018 - 2019 рік. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) до контролюючого органу не надано.

Посилається на те, що за умов п. 3 додаткової угоди №1 від 25.06.2019 до договору про надання правової допомоги №2 від 25.06.2019, визначено перелік дій, які визначають вартість послуг Адвоката, у т. ч. - аналіз судової практики, про те жодної судової практики ані у позові, ані у відповіді на відзив не зазначено.

Проте, суд зазначає, що відповідно до Акту, адвокат виконала та передала, у тому числі наступні роботи/послуги: робота з нормативно - правовою базою, вивчення судової практики (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а, постанова ВС від 12.06.2018 року у справі №802/1155/17- а, постанова ВС від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17, Постанова ВС України у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду по справі № 826/2689/15 від 09 квітня 2019 року, Постанова Великої Палати ВС по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року, Постанова ВС № 821/1594/17 від 15.05.2018, Постанова ВС № 569/17904/17 від 01.10.2018 року, а також рішення судів першої та другої інстанцій у зазначених справах.

Крім цього, суд зазначає, що підписання позову директором підприємства не виключає можливості складення такого позову адвокатом.

У даній справі Шик В.В. приймала участь у судових засіданнях на підставі довіреності № 27 від 27.09.2019 року, виданої їй генеральним директором підприємства - позивача як адвокату та судом були встановлені її повноваження саме у якості адвоката, що має відповідне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ДН № 5265 від 28.11.18 р.).

КАС України пов`язує можливість відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, саме із наявністю у адвоката такого статусу, що підтверджується відповідним свідоцтвом, а не з тим чи виконує адвокат свої податкові зобов`язання щодо обліку результатів діяльності та чи подає він звітність податковому органу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, проте, відповідачем не зазначено на яку суму вказані витрати є неспівмірними з умовами, передбаченими ч.5 ст. 134 КАС України.

Отже, враховуючи предмет даного позову, обсяг наданої правничої допомоги відповідно до Акту, кількість судових засідань, у яких взяла участь адвокат Шик В.В. та недоведення відповідачем неспівмірності витрат позивача на допомогу вказаного адвоката, суд вважає за можливе вимоги про стягнення 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задовольнити та стягнути ці витрати на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Врахувавши висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а, керуючись Податковим кодексом України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства Екопрод до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДФС у Донецькій області № 0005421717 від 08.07.2019 року.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Екопрод (код ЄДРПОУ 23981928, адреса місцезнаходження: вул. Центральна, 6в, м. Волноваха, Донецька область, 85700) 7 427 (сім тисяч чотириста двадцять сім) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок судового збору та 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, адреса місцезнаходження: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526).

Рішення складено у повному обсязі 16 грудня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч