Рішення

від 20.12.2019 по справі 420/6179/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6179/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ (вул. Паркова, буд.2/54-11, м. Чорноморськ, Одеська область,68000) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ (далі - ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ ) з позовом (т.1 а.с.6-15) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2019 року №0001981401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 636980,00 грн (509584,00 грн за грошовими зобов`язаннями, 127396,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач зазначив, що рішення, яке оспорюється прийняте на підставі Акту Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ від 10.09.2019 року №16/15-32-05-01 /40819729, в якому зазначено про встановлення дефектності оформлених документів від контрагента-постачальника ТОВ Транс-Групп (код 40140475) на адресу покупця ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ за період лютий-жовтень 2017 року на суму ПДВ 509583, 3 грн. в зв`язку з тим, що: - в актах здачі-прийняття робіт відсутня назва вантажу, номера контейнерів, маршрут транспортування, держ. номера та назва причепів, ПІБ водіїв; - за податкової адресою платника податків встановлено відсутність ТОВ Транс- Групп та його посадових осіб; - встановлено відсутність у ТОВ Транс-Групп будь-якої інформації про наявні складські приміщення, транспорту, устаткування та трудових ресурсів; - неможливо встановити рух коштів за придбані та реалізовані товари (послуги) та факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами; - вироком Приморського районного суду від 24.10.2017 року по справі № 522/18226/17 затверджена угода про визнання винуватості між директором ТОВ Транс-Групп за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України - пособництво у придбанні суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Позивач не згодний з висновками Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства з його сторони та зазначив, що ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ є субескпедитором ТОВ Неостар на підставі договору № 1/Є-З від 01.03.2017 року та субекспедитором ТОВ Старк Шиппинг на підставі договору № 001- S/17 від 10.01.0217 року.

Між ТОВ Неостар , ТОВ Старк Шиппинг та іншими суб`єктами господарювання (продавцями) укладені договори експедирування, суть яких зводиться до переміщення товарів від продавців на борти морських судів, які знаходяться на причалі відповідно порту ДП МТП Чорноморськ та порту ТОВ Іллічівський морський рибний порт із застосуванням залізничного перевезення (від місця фактичного знаходження вантажу до місця розвантаження вагонів на залізничній станції порту), транспортного перевезення (від місця розвантаження вагонів до причалу порту) навантажувально-розвантажувальних робіт (з причалу на судно).

Господарська діяльність між ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ та ТОВ Транс-Групп полягали у наданні послуг перевезення вантажів з місця розвантаження вантажу з тилу терміналу (місце розвантаження вагонів) до причалу, тобто безпосередньо до борту судна, та повністю підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

За період лютий-жовтень 2017 року було експедировано вантаж, отриманий залізницею, розвантажений на відкритий залізничний майданчик, з якого автотранспортом перевезений до борта судна та завантажений на морські судна, що підтверджується коносаментами та дорученнями, на кожному з яких, завіреному штампом Одеської митниці ДФС, значиться номер вагону, номер декларації та маса вантажу.

Позивач вважає, що посилання перевіряючого органу на наявність певних недоліків в актах прийнятті - передачі робіт не є підставою для висновку про безтоварність операцій. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у рішенні від 19.06.2018 р. по справі №826/7704/16. А посилання перевіряючого органу на відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся.

Необґрунтованим є, на думку позивача, посилання перевіряючого органу в акті перевірки на відсутність автотранспорту та складських приміщень ТОВ Транс- Групп для цілей виконання договору № 07-01/02 від 01.02.2017 року, оскільки договором між ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ та ТОВ Транс-Групп передбачалось перевезення вантажів від місця їх вивантаження з вагонів потягу до борту суден. Складські приміщення, які використовуються для тимчасово зберігання вантажу в разі такої необхідності надаються портом ДП МТП Чорноморськ на підставі Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури Іллічівського морського порту від 13.06.2017 року №57-ПІ-ІПФ-17 та договору про використання території порту від 20.02.2017 року № 73/д, а ТОВ Іллічівський морський рибний порт на підставі договору від 18.10.2016 року №178/16Э. Умовами договорів передбачено зберігання вантажів на складських майданчиках та приміщеннях портів. Крім того, TOB Транс-Групп використовувало у своїй діяльності залучені транспортні засоби.

Рух коштів та розрахунки між ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ та Транс-Групп підтверджуються рахунками - фактурами, платіжними дорученнями, виписками руху коштів ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ .

Також позивач вважає, що не може бути прийнято до уваги посилання відповідача як на одну із підстав визнання операцій безтоварними на вирок Приморського районного суду від 24.10.2017 року по справі №522/18226/17, яким затверджена угода про визнання винуватості між директором ТОВ Транс-Групп за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України - пособництво у придбанні суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Враховуючи правові висновки Верховного Суду викладені у рішеннях від 02.07.2019 року у справі №826/15215/15, від 05.02.2019 року у справі №810/1967/16, від 18.06.2019 року у справі №0340/1538/18, вирок суду сам по собі не є підставою для визнання всіх операції з таких контрагентом безтоварними, вказаний вирок не є преюдиційним, в рамках кримінального провадження не досліджувались господарські операції з позивачем, а лише затверджена угода про визнання винуватості, а тому посилання на такий висновок є помилковими.

Позивач стверджує, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, повністю спростовуються наданими матеріалами, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (т.1 а.с.2-4).

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т.2 а.с.114-116) та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ від 10.09.2019 року №16/15-32-05-01/40819729.

Представник відповідача у відзиві наводить зміст Акту перевірки щодо обставин для висновку Акту перевірки, а саме про відображення господарських операцій позивача з ТОВ Транс-Групп у бухгалтерському обліку позивача, наявність актів здачі-прийняття, податкових накладних та формування податкового кредиту на їх підставі, У той же час зазначає, що висновки акту перевірки обґрунтовуються наявною податковою інформацією відносно контрагента позивача щодо незнаходження його за податковою адресою, неможливістю встановити наявність у нього транспортних засобів та складських приміщень, а також наявність вироку Приморського районного суду від 24.10.2017 року по справі №522/18226/17 щодо створення фіктивного підприємства.

Представник відповідача вважає, що висновки Акту перевірки є обґрунтованими, а прийняте на підставі Акту податкове повідомлення-рішення правомірним, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив (т.2 а.с.133) та звернув увагу на те, що відзив відповідача на позовну заяву не носить додаткових аргументів стосовно суті позовних вимог, а є просто дублюванням тексту окремих розділів Акту перевірки. Що стосується посилання представника відповідача на відсутність в актах здачі-прийняття робіт, назв вантажу, номера контейнерів, маршруту транспортування, державних номерів вантажівок та ПІБ водії, то вказана інформація зазначається не в актах здачі-приймання, а в товарно-транспортних накладних, копії яких додав до відповіді на відзив.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ зареєстровано 08.09.2016 року, номер запису 15541020000003803. На податковому обліку в органах державної податкової служби знаходиться з 08.09.2019 року, є платником ПДВ.

З 20.08.2019 року по 03.09.2019 року проведена документальна планової виїзної перевірка позивача та складений Акт від 10.09.2019 року №16/15-32-05-01/40819729 Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ (т.1 а.с.20-46).

У висновку Акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 509584,00грн за лютий, березень, травень, червень, липень, листопад 2017 року (т.1 а.с.40).

На підставі Акту перевірки від 10.09.2019 року №16/15-32-05-01/40819729 контролюючим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 09.10.2019 року №0001981401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 636980,00 грн (509584,00 грн за грошовими зобов`язаннями, 127396,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198 ПКУ (т.1 а.с.16).

Пунктом 44.1 ст.44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.3 ст.44 ПКУ платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п.44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порушення вищезазначених норм ПКУ зі сторони позивача відбулось на думку перевіряючих по господарським відносинам з контрагентами TOB Транс-Групп .

Дослідивши акт перевірки, надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивач довів необґрунтованість висновків Акту перевірки та відповідно неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому суд виходить з наступного.

Посадовими особами контролюючого органу були перевірені надані позивачем до перевірки наявні документи щодо господарських взаємовідносин з вищезазначеним контрагентом.

В акті перевірки не заперечується, що між суб`єктами господарювання проводився розрахунок у безготівковій формі, що відображено у бухгалтерському обліку, а податковий кредит задекларований по отриманим податковим накладним. В акті перевірки не міститься відомостей щодо їх неправильного оформлення. Також контролюючому органу під час перевірки надані акти здачі-прийому робіт.

Перевіряючи в Акті перевірки зазначили, що в актах здачі-прийому робіт відсутні назва вантажу, номера контейнерів, маршрути транспортування, держномер вантажівок, ПІБ водіїв. Проте суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що вказані відомості наявні у товарно-транспортних накладних, копії яких позивачем надані до суду в додаток на відповідь на відзив (т.2 а.с.133-250,т.3-9, т.10 а.с.1-20)

Судом встановлено, що згідно з Актом перевірки висновки перевіряючих про порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються не на аналізі та перевірки первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують здійснення господарських операцій, а на узагальнюючій податковій інформації ГУ ДФС в Одеській області від 15.01.2019 року (т.2 а.с.11-126).

Дослідивши вказану інформацію суд вважає, що вона не може бути підставою для висновків порушення податкового законодавства позивачем.

ГУ ДФС склало Узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Транс-Групп за звітний період декларування ПДВ листопад 2015-вересень 2018 року, в якій зазначено, що під час виходу на податкову адресу суб`єкта господарювання він не знаходився за податковою адресою, про що складений акт від 21.12.2018 року. За результатами опрацювання зібраної інформації з баз даних контролюючого органу встановлено: неможливість підтвердження реальності господарських операцій ТОВ Транс-Групп та формування податкового кредиту у контрагентів-постачальників.

Таким чином, контрагент позивача - ТОВ Транс-Групп не перевірявся контролюючим органом, у зв`язку з відсутністю його за податковою адресою, проте в податковій інформації без проведення перевірки зазначено про порушення вказаним суб`єктами господарювання ст.198 ПКУ.

Суд вважає, що таким чином, контролюючим органом у наданій до суду узагальненій податковій інформації зроблені висновки про порушення податкового законодавства платником податків (контрагентом позивача) без проведення перевірки в установленому законом порядку його господарської діяльності, що не відповідає вимогам ПКУ, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727).

Висновки зазначені в Узагальненій податковій інформації не можуть бути взяти до уваги як такі що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки в податковій інформації, на яку посилається контролюючий орган не наведено жодного порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, встановлений ст.83 ПКУ, в якому зазначена - податкова інформація.

Статтею 71 ПКУ встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та порядок її отримання контролюючим органом регламентований ст.ст.72,73 ПКУ. Пунктом 72.1 ст.72 визначений перелік джерел інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Згідно з п.71.1.6 ст.72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Статтею 74 ПКУ визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Таким чином, умовами використання податкової інформації під час перевірок повинно бути те, що вона зібрана відповідно до положень ПКУ та зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Суд вважає, що використана перевіряючими податкова інформація щодо контрагента позивача виходить за поняття отриманої та опрацьованої інформації, оскільки вказана вона окрім наявної, опрацьованої та систематизованої інформації відносно суб`єкта господарювання, яка наявна в інформаційних базах податкового органу, містять висновки посадової особи, яка складала вказану узагальнюючу інформацію, про порушення ним податкового законодавства. Між тим, відповідно ПКУ, Порядку №727 висновки щодо порушення податкового законодавства суб`єктом господарювання можуть міститься лише в актах перевірки такого суб`єкта, яка здійснюється на підставі, встановленої законом, та обов`язково на підставі первинної документації суб`єкта господарювання.

Саме для виключення безпідставного використання податкової інформації у висновках відповідного суб`єкта господарювання, якій перевіряється, в ПКУ були внесені зміни Законом від 17.07.2015 року та п.86.7 ст.86 ПКУ був доповнений абзацом, згідно з яким контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст.60 цього Кодексу.

Вказані зміни в ПКУ є логічно - послідовними з точки зору того, що лише у встановленому законом порядку обставини можуть бути взяті до уваги та на них можна посилатися як на належні докази контролюючому органу при викладенні висновків акту перевірки відносно суб`єкта господарювання, при цьому рішення контролюючих органів по такому акту перевірки повинні правомірними та діючими.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Позивачем надані до суду договір з контрагентом ТОВ Транс-Групп №07-01/02 від 01.02.2017 року (т.1 а.с.47-50) про надання послуг, предметом якого є те, що експедитор (ТОВ Транс-Групп ) від свого імені та за рахунок замовника (ТОВ КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ ) забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, а замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажі та забезпечити відпуск та приймання вантажів в обумовлені строки.

Вказаний договір був укладений позивачем з ТОВ Транс-Групп для виконання умов договорів транспортно-експортного обслуговування №001- S/17 від 10.01.2017 року, укладеного з ТОВ Старк Шиппинг , та № 1/Э-3 від 01.03.2017 року з ТОВ Неостар (т.1 а.с.136-148). Предметом договорів є надання комплекс транспортно-експедиторських послуг по перевалки експортно-навальних вантажів відповідно через Іллічівський морський рибний порт та через МТП Чорноморськ.

Для виконання вказаних договорів позивачем також були укладені договори з ДП МТП Чорноморськ від 20.02.2017 року Про використання території порту (т.1 а.с.121-126), з ТОВ Іллічівський морський рибний порт від 18.10.2016 року №178/16Э щодо перевалки вантажів (т.1 а.с.116-120), а також від 13.06.2017 року Про допуск до об`єктів портової інфраструктури Іллічівського морського порту (т.1 а.с.127-132).

Здійснення господарських операцій на виконання договору між позивачем та ТОВ Транс-Групп підтверджується наданими до позову первинними документами - платіжними дорученнями, виписками з рахунків банку, дорученнями на вантаж, запланований до навантаження на судно, актами здачі-прийому послуг (т.1 а.с.63-109,149-251, т.2 а.с.105), а також наданими у відповідь на відзив копіями товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.133-250,т.3-9, т.10 а.с.1-20).

Дослідження товарно-транспортних накладних в акті перевірки не відображено, але і не відображено те, що вони запитувались перевіряючими. Відповідно до п.1 розділу IV Порядку №727 залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, зокрема, запити, надані (надіслані) посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки; акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації.

Проте згідно наданих сторонами заяв по суті та доказів, такі запити та акти відсутні.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004 року №1955-ІV (далі Закону України №1955-ІV) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Суд вважає надані позивачем копії товарно-транспортних накладних належними та допустимими доказами щодо здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ Транс-Групп .

Суд також враховує, що статтею 10 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень не зазначив у відзиві на позов жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь-які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Крім того, станом на час розгляду справи ТОВ Транс-Групп зареєстрований в ЄДРЮО, ФОП та ГФ як діюча юридична особа. Крім того, згідно з даними єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 року прийнято до розгляду заяву ТОВ ТРАНС-ГРУПП та додані до неї матеріали про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 26.12.2018 у третейській справі № 17/18 (справа№ 873/22/19), що свідчить про функціонування юридичної особи.

В обґрунтування висновків акту перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства контролюючий орган посилається на вирок Приморського районного суду від 24.10.2017 року по справі №522/18226/17, яким затверджена угода про визнання винуватості між директором ТОВ Транс-Групп за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України - пособництво у придбанні суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у справах №802/1853/16-а, №813/1766/17, №826/3498/15, №815/6470/16 вказав, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили .

Згідно зі змістом вироку по кримінальному провадженню не досліджувалась господарська діяльність ТОВ Транс-Групп , у тому числі господарські взаємовідносини з позивачем.

У постанові ВС від 05.02.2019 року по справі №810/1967/16 колегія суддів зауважив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час з огляду справи таких фактів встановлено не було.

Верховним Судом у вказаній постанові постановах від 05.02.2019 року по справі №810/1967/16, а також у постанові від 19.06.2018 року по справі №806/4988/13-а викладений висновок, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

По даній справі №420/6179/19 також не надано фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентом ТОВ ТРАНС-Групп з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагента.

Суд дійшов висновку, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеними в Акті перевірки контрагентами не допустив. Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 9554,71 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ (вул. Паркова, буд.2/54-11, м. Чорноморськ, Одеська область,68000, код ЄДРПОУ 40819729) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.10.2019 року №0001981401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 636980,00грн (509584,00грн за грошовими зобов`язаннями, 127396,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТАЛ ТРЕЙДИНГ судовий збір у розмірі 9554,71 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.