Постанова

від 18.12.2019 по справі 2-1307/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 2-1307/11

Головуючий у першій інстанції - Шевченко Т.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/16860/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 звернулись до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню і просили визнати виконавчі листи, які видані на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва у цивільній справі №2-1307/11 від 02 лютого 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ , такими, що не підлягають виконанню.

Зазначені вимоги мотивовано тим, що 16 березня 2011 року було видано виконавчі листи на примусове стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року, судових витрат та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва №2-1307/11 від 02 лютого 2011 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року стягувача ПАТ УкрСиббанк замінено на ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на підставі договору факторингу.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року поновлено ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів №2-1307/11.

В обґрунтування заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню заявники зазначають, що 29 травня 2019 року між ОСОБА_1 , та ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ було укладено договір №24/05/19/735635 про припинення зобов`язання переданням відступного. В той же день заявниками отримано повідомлення про анулювання боргу та довідку про припинення зобов`язання як за кредитним договором, так і за договорами поруки та іпотеки №77685 від 21 лютого 2008 року та відсутність заборгованості.

Заявники також вказують, що ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ не має жодних майнових або матеріальних претензій до них по вказаному договору й таким чином повністю відсутній обов`язок перед стягувачем (ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ ), який виник на підставі договору про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року та додаткових угодах до нього, а також відповідного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року у справі №2-1307/11 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішення, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам закону. Також вказує, що судом неправильно застосовано положення глави 50 Припинення зобов`язання Цивільного кодексу України та положення статті 432 Цивільного процесуального кодексу України, що й призвело до постановлення незаконної ухвали про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Апелянт посилається на те, що відповідно до статті 432 ЦПК України перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі, тому апелянт вважає, що саме на суд покладено обов`язок встановити з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

Також апелянт наголошує, що зобов`язання боржника перед стягувачем виконано відповідно до договору №24/05/19/735635 про припинення зобов`язання переданням відступного, а тому просив ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати виконавчі листи №2-1307/11 та його дублікат щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що не підлягають виконанню.

Стягувач у справі ТОВ Кей Колект відзиву на апеляційну скаргу не направив так як і не направив заперечень щодо поданої заявниками заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

При апеляційному розгляді справи представник заявників ОСОБА_3 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення поданої заяви.

Крім того, зазначив, що зобов`язання його довірителів перед стягувачем у вказаній справі - ТОВ Кей Колект виконано відповідно до укладеної сторонами угоди - договору №24/05/19/735635 про припинення зобов`язання переданням відступного, про що стягувачем позичальнику ОСОБА_1 направлено повідомлення про прощення боргу, а поручителю ОСОБА_2 видано довідку про припинення зобов`язань ОСОБА_1 по Договору про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року у зв`язку з чим ТОВ не має жодних майнових або матеріальних претензій до останньої як поручителя.

Судом першої інстанції вказаним обставинам надано неправильну правову оцінку, що призвело до постановлення помилкового судового рішення.

Стягувач у вказаній справі - ТОВ Кей Колект , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з`явилися, тому суд з врахуванням вимог ст. 372 ч.2 ЦПК України провів розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника скаржника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що заявниками не доведено, що ними виконано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року в добровільному порядку у визначений законом строк, а також не подано доказів на підтвердження сплати виконавчого збору, встановленого у рамках примусового виконання зазначеного рішення суду.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ Укрсиббанк та на його користь стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року у розмірі 769697,19 грн., судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.(а.с.57 т.1).

16 березня 2011 року на виконання вказаного рішенн судом видано виконавчі листи (а.с.62 т.1).

12 грудня 2011 року між ПАТ Укрсиббанк та ТОВ Кей-Колект укладено договір факторингу, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року, договором іпотеки від 21 лютого 2008 року, що укладені між ПАТ Укрсиббанк та ОСОБА_1 , та за договорами поруки укладеними 21 лютого 2008 року між ПАТ Укрсиббанк та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с.70-78, 144, 145 т.1).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року стягувача ПАТ УкрСиббанк замінено на ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на підставі вище вказаного договору факторингу (а.с.155, 156 т.1).

УхвалоюГолосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року за заявою стягувача ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ поновлено строк пред`явлення до виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року та видано дублікати виконавчих листів щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року у розмірі 769697,19 грн. (а.с.186,187 т.1).

29 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ було укладено договір №24/05/19/735635 про припинення зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року переданням відступного (а.с.6-8 т.2).

За умовами вказаного договору сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань боржника ОСОБА_1 , які виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року зі всіма змінами та доповненнями, шляхом передачі Боржником Кредитору суми відступного не пізніше 18:00 30 травня 2019 року (п.1.1 Договору).

Відступним за даним Договором є грошові кошти у гривневому еквіваленті 18000 доларів США, що за курсом 26 грн. за 1 долар США, який було узгодженого сторонами, станом на 29 травня 2019 року складає 468000 грн. (п.1.2 Договору).

Після виконання умов вказаного Договору , припиняються всі та кожне із зобов`язань, передбачених договором про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року, всіма додатковими договорами та іншими договорами, пов`язаними з вказаним договором, у тому числі, але не виключно, договорами поруки та Договором іпотеки №77685 від 21 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тетерською О.Ю., за реєстровим номером 654, а сам Кредитний договір вважається таким, що припинив дію. (п.2.1 Договору).

29 травня 2019 року в 13:33 ОСОБА_1 та в 13:37 ОСОБА_5 , стягувачу у вказаній справі ТОВ Кей-Колект було сплачено 268000 грн, та 200000 грн, відповідно, чим фактично виконано умови договору №24/05/19/735635 про припинення зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року переданням відступного (а с.11, 12 т.2).

У той же день заявниками отримано повідомлення про анулювання боргу та довідку про припинення зобов`язання як за кредитним договором, так і за договорами поруки та іпотеки №77685 від 21 лютого 2008 року та відсутність заборгованості (а.с.9, 10 т.2).

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції керувався положеннями ст.432 ЦПК України й виходив із того, що на момент видачі судом виконавчого листа борг існував, договір про припинення зобов`язань шляхом сплати відступного, укладений на стадії виконання рішення, після відкриття виконавчого провадження та пропуску строку на добровільне виконання, а тому вважав таким, що підстав визначений ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню немає, оскільки у заявників існують інші зобов`язання за вказаними виконавчими документами, а саме не сплачений виконавчий збір, що є підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви.

Однак, з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

За положеннями ст.ст.1, 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу , неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст.432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Крім того, за своїм змістом ч.2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявники обґрунтовують свою заяву можуть бути наслідком як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного Цивільного суду в складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11 та від 30 жовтня 2019 року у справі справа № 686/5252/17.

Оскільки за договором №24/05/19/735635 про припинення зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року переданням відступного , укладеного 29 травня 2019 року між стягувачем ТОВ Кей-Колект та боржником ОСОБА_1 , зобов`язання останньої щодо оплати боргу за договором про надання споживчого кредиту №11301972000 від 21 лютого 2008 року, у відповідності до положень ст.600 ЦК України припинились шляхом переданням відступного, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених ч.2 ст.432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа №2-1307/11 та його дублікат про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості, які видані на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року у справі №2-1307/11 та ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі №752/4301/15-ц, такими що не підлягають виконанню.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності у заявників інших, ніж зазначених у виконавчих листах зобов`язань перед ТОВ Кей-Колект не відповідає матеріалам справи.

Посилання суду першої інстанції щодо виконання заявниками свого зобов`язання перед стягувачем - ТОВ Кей-Колект після відкриття виконавчого провадження та спливу строку на добровільне виконання як на підставу для відмови у задоволенні вказаної заяви є безпідставними та такими, що не узгоджується із положеннями ст. 600 ЦК України та ст. 432 ЦПК України, оскільки останні таких обмежень не містять.

Так, відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Належних та допустимих доказів щодо перебування виконавчих листів на примусовому виконанні саме в відділі Державної виконавчої служби України чи у відповідному підрозділі матеріали справи не містять

Не містять матеріали даної цивільної справи і доказів про встановлення державним виконавцем відносно заявників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виконавчого збору у відповідності до норм ст.27 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору , постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є самостійним виконавчим документом та виконується незалежно від виконавчих листів виданих на виконання рішень судів.

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.264 ЦПК України на вказані вище вимоги закону та наведені обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягає виконанню, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про визнання виконавчих листів, такими, що не підлягає виконанню, з наведених вище підстав.

Керуючись ст. 600 ЦК України, ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 432 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 задовольнити .

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий лист №2-1307/11 та його дублікат про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, які видані на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року у справі №2-1307/11 та ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі №752/4301/15-ц, такими що не підлягають виконанню.

Визнати виконавчий лист №2-1307/11 та його дублікат про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, які видані на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року у справі №2-1307/11 та ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі №752/4301/15-ц, такими що не підлягають виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Мотивований текст постанови виготовлено 20 грудня 2019 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв