Постанова

від 17.12.2019 по справі 440/2375/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 р. м. ХарківСправа № 440/2375/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

спеціаліста Марченка О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Полтавщина" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва (повний текст складено 04.09.19) по справі № 440/2375/19

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Полтавщина"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сокіл Полтавщина (далі - ТОВ Сокіл Полтавщина , відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 151342,32 грн. та пені в розмірі 6629,13 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Полтавщина" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 151 342,32 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6629,13 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач, ТОВ Сокіл Полтавщина , звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач надсилав поштою листа № 03-01-18-2 від 03.01.2018 (копія додається) із повідомленням про відкриті вакансії на виконання ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , та прохання направити за наявності кандидатів на співбесіду для подальшого працевлаштування. Однак, звернення або надходження кандидатів для проходження співбесіди та працевлаштування відсутні до цього часу включно, вважає, що відповідач не порушував норм Закону, а відтак немає підстав для настання відповідальності відповідача. Також зазначає, що надсилання зазначених документів проводилося звичайним листом, адже у Законі відсутні вимоги щодо особливого порядку надсилання (рекомендоване із повідомленням, тощо), і причини ненадходження зазначеного листа відповідачу невідомі, а тому не може нести відповідальність за неналежне повідомлення цензу зайнятості про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтуванням зазначає, що посилання відповідача на створення робочих місць для осіб з інвалідністю шляхом видання наказу про затвердження штатного розпису на 2018 рік, є безпідставним, оскільки зі штатного розпису не можливо встановити, які саме місця передбачені для осіб з інвалідністю.

В свою чергу, відповідач надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що позивачем наданий розрахунок не відповідає дійсності, і є таким, який необхідно скасувати, оскільки ТОВ Сокіл Полтавщина є охоронною фірмою, з отриманою у встановленому порядку ліцензією МВС № 362 від 05.05.2016 та виконує приписи Закону України Про охоронну діяльність , згідно ст. 11 п. 6 якого, працевлаштування інвалідів здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Позивачем надано до суду відповідь на додаткові пояснення відповідача, де зазначає, що роботодавцем звіти 3-ПН не подавались, а подання повідомлення про відкриття вакансії не передбачено законодавством. Також зазначає, що ТОВ Сокіл Полтавщина мало посади СКШП іншого персоналу у кількості 49 осіб на які могли бути влаштовані особи з інвалідністю у розмірі 4 % нормативу від загальної кількості працюючих, а саме: у колькості трьох осіб.

Представник позивача в судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що ТОВ Сокіл Полтавщина подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма № 10-ПІ) (а.с. 7).

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2018 році становила 78 осіб.

При цьому кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні становить 3 особи.

Відповідно до вказаного Звіту, працюючи інваліди - штатні працівники, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві в 2018 році відсутні (а.с. 7).

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 151342,32 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6629,13 грн. (за 73 дні (з 16.04.2019 по 27.06.2019) (а.с. 8).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року та обов`язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно із частинами першою та другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів /частина перша/.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга).

Відповідно до частини четвертої цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було витребувано у Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів розрахунок адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць за 2018 рік, виходячи лише з середньооблікової чисельності 49 штатних працівників ТОВ "Сокіл Полтавщина", не задіяних у виконанні заходів охорони.

Проте, на виконання вимог суду, позивачем не надано такого розрахунку, а лише надано пояснення, в яких зазначено, що наданий до суду розрахунок нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, адміністративно-господарських санкцій та пені по ТОВ Сокіл Полтавщина , є дійсним та таким, що відповідає вимогам законодавства.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ Сокіл Полтавщина є охоронною фірмою та виконує приписи Закону України Про охоронну діяльність , згідно ст. 11 п. 6 якого, працевлаштування інвалідів здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Із матеріалів справи встановлено, що видами діяльності по КВЕД ТОВ Сокіл Полтавщина згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: діяльність приватних охоронних служб. Також, ТОВ Сокіл Полтавщина має ліцензію Міністерства внутрішніх справ України № 362 від 05.05.2016 на надання послуг, пов`язаних з охороною власності.

Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян, у тому числі умови залучення громадян до охоронної діяльності, визначені положеннями Закону України "Про охоронну діяльність".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охоронну діяльність", персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.

Частиною 6 ст. 11 Закону України "Про охоронну діяльність" передбачено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

При цьому, у спірних правовідносинах норми Закону України "Про охоронну діяльність" щодо врегулювання особливостей обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів, є спеціальною відносно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Таким чином, відповідно до Закону України "Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.09.2018 у справі № 818/466/16 та від 02.04.2019 у справі № 808/1547/16.

Відповідно наданих до суду письмових доказів та пояснень відповідача, у ТОВ Сокіл Полтавщина працюють 78 осіб, 49 з яких, не є охоронцями.

Отже, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2018 році склала 78 осіб, з яких, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 11 Закону України Про охоронну діяльність", 49 осіб є працівники, які не задіяні у виконанні заходів охорони, що визнається представником відповідача.

Згідно з частинами першою, другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування /частина четверта статті 217 Господарського кодексу України.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Частиною третьою статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 "Про затвердження форми звітності N3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, /у редакції чинній з 07 лютого 2017 року/ форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Отже, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 09 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

В ході розгляду справи встановлено, що у 2018 році ТОВ Сокіл Полтавщина вживало заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: 03.01.2018 було надіслано поштового листа №03-01-18-2 із повідомленням про відкриті вакансії та проханням направили за наявності кандидатів на співбесіду для подальшого працевлаштування, а тому вважає, що виконав у 2018 році свій обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом з тим, в ході судового розгляду не було підтверджено факт отримання центром зайнятості звіту за формою №3-ПН від 03.01.2018 чи іншого письмового повідомлення про відкриті вакансії для інвалідів. Надана відповідачем копія Журналу реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 97-98), з якої вбачається, що за вих. № 03-01-18-2 від 03.01.2018 зареєстроване повідомлення про відкритті вакансії, не підтверджує сам факт направлення на адресу Глобинської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості.

Водночас, в матеріалах справи наявна копія листа Глобинської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 14.06.2019 №16/27/431-19 та лист Глобинської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 26.07.2019 №16/27/519-19, відповідно до яких ТОВ Сокіл Полтавщина на протязі 2018 року не було подано звіти за формою 3-ПН для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с. 20, 26).

Таким чином, відповідач не виконав свій обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року та обов`язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що у 2018 році він вживав будь-яких заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та те, що в даний період в останнього був працевлаштований інвалід.

Перевіряючи здійснений позивачем розрахунок адміністративного-господарських санкцій, колегія суддів виходить не з середньооблікової кількості штатних працівників відповідача - 78 осіб, а з наявних 49 працівників, які не були задіяні у виконанні заходів охорони, середньорічної заробітної плати штатного працівника 50448 грн., розрахункового розміру пені за один день 0,06% (17,5% ставка НБУ х 120 % : 100 : 365), 73 днів прострочення (з 16.04.2019 по 27.06.2019).

Відтак, за 2 робочі місця (49 х 4%), призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняті особами з інвалідністю, відповідач до 16.04.2019 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 100984,88 грн. (2 х 50447,44 грн.).

У зв`язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну підлягала нарахуванню пеня у сумі 4419,42 грн. (100894,88 грн. х 0,06% х 73 дні).

Оскільки вказані суми не були сплачені відповідачем, враховуючи вимоги частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", вони можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

За викладених обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки для відповідача норматив працевлаштування інвалідів складає 2, а не 3 особи, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі заявлених вимог.

Зважаючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, з огляду на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю та ухвалює нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Полтавщина" задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 по справі № 440/2375/19 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Полтавщина" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Полтавщина" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 100 894 (сто тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн. 88 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4419 (чотири тисяч чотириста дев`ятнадцять) 42 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, з врахуванням вимог ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 20.12.2019.