Ухвала

від 19.12.2019 по справі 808/2517/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 808/2517/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фо.Рум до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фо.Рум (далі по тексту - ТОВ Фо.Рум ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі по тексту - ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року адміністративний позов ТОВ Фо.Рум до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволений частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 02 листопада 2018 року відповідач ГУ ДФС у Запорізькій області оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року повернута .

Втім, 23 жовтня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті, апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області відправлена 15 жовтня 2019 року) відповідач ГУ ДФС у Запорізькій області повторно оскаржив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року, а також з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, бо скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги майнового характеру, який подано юридичною особою.

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року залишена без руху, у зв`язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року, а також не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ГУ ДФС у Запорізькій області надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: скаржнику ГУ ДФС у Запорізькій області пропонувалось протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року з наданням відповідних доказів, а також надати суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги майнового характеру, який подано юридичною особою.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, копія ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області - 28 листопада 2019 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи, однак ухвала судді Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області не виконана, зазначені недоліки скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області протягом десяти днів включно з моменту її отримання не усунені.

Натомість, 05 грудня 2019 року від скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява на усунення, на думку скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області, недоліків апеляційної скарги, відповідно до змісту якої, скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області повторно просить суд апеляційної інстанції про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року.

В обґрунтування клопотання скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області повторно зазначено, що рішення суду першої інстанції було оскаржено в межах процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня його отримання, однак, через не сплату судового збору, ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року була повернута скаржнику. Вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши повторне клопотання скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступні обставини.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 02 жовтня 2018 року представник відповідача ГУ ДФС у Запорізькій області Жовтоножко Д.Ф. був присутній в цьому судовому засіданні і, відповідно, йому було роз`яснено судом порядок та строки оскарження вищезазначеного рішення.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до відмітки на заяві в матеріалах адміністративної справи (т.5 а.с.144), копія рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року отримана представником скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області 30 жовтня 2018 року.

З огляду на вказане, відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем строку подання апеляційної скарги було 29 листопада 2018 року включно .

В той же час, апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року до суду першої інстанції подана 15 жовтня 2019 року , про що свідчить поштовий штемпель на конверті, тобто майже з річним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Більш того, відповідно до дати, поставленої скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області на апеляційній скарзі, апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року навіть виготовлена 15 жовтня 2019 року, тобто, поза межами тридцятиденного строку , встановленого чинним законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок та строки апеляційного оскарження.

Вказаними статтями визначено події, з настаннням яких починається перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Вирішуючи клопотання, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Отже, поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.

Також суд зазначає, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах строку на апеляційне оскарження, встановленого законом .

Слід повторно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд постановою від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18) висловив наступну правову позицію:

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір ГУ ДФС у Запорізькій області не надано пільг щодо сплати судового збору. Відтак, сплата судового збору у розмірі, визначеному законом, та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком скаржника.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Європейського Суду з прав людини щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа Каменівська проти України ).

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником строку подачі апеляційної скарги визначено обов`язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного строку можливо лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строк на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області, адже навіть з моменту отримання копії рішення суду першої інстанції, а саме 30 жовтня 2018 року, скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області мав право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, а неналежне виконання, в тому числі, посадовими особами скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області службових обов`язків не звільняє скаржника від дотримання вимог процесуального закону.

На думку суду, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві , безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Повторно зазначаємо, що скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області не вжиті заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб, що ставить під сумнів обставини, викладені в апеляційній скарзі скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що оскаржуване скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року на момент повторної подачі апеляційної скарги набрала законної сили, у зв`язку з чим скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження скаржником повторно не зазначено.

При цьому, повторно наголошуємо на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області суду апеляційної інстанції не надано.

Разом з тим, скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області в своєму клопотанні просить суд апеляційної інстанції про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому зазначив, що не має можливості усунути недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору у встановлений законом строк, оскільки на теперішній час існує заборона списання коштів призначених на сплату судового збору за КЕКВ 2800 Інші поточні виплати .

Розглянувши клопотання скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Натомість, десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги є строком, встановленим законом, відповідно до приписів частини 2 статті 169 та частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, вважаємо його достатнім для усунення недоліків апеляційної скарги .

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору , яким скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов`язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Тобто, відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Суд критично оцінює заявлене скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов`язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Таким чином, вносячи зміни до Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, та виключаючи органи Державної фіскальної служби, які звільняються від сплати судового збору, законодавець висловив певну волю, яка полягає в тому що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень, а неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Вказане питання скаржником повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису , а не шляхом подання до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі , право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі по тексту - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про продовження строку сплати судового збору.

При цьому, скаржник має довести суду необхідність в продовженні процесуального строку, а також надати суду належні докази в обґрунтування обставин, що унеможливлюють виконання ухвали в строк, встановлений судом апеляційної інстанції.

Водночас, скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню вимоги суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі, а також скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.

При цьому, суд зауважує, що обов`язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, що , з урахуванням терміну для усунення недоліків апеляційної скарги, є більш ніж достатнім для здійснення сплати судового збору .

Станом на 19 грудня 2019 року включно недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги, зокрема, що апеляційна скарга подана майже з річним пропуском строку на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних судом апеляційної інстанції неповажними через відсутністю жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, а також відсутність документа про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги майнового характеру, який подано юридичною особою у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, а також станом на день постановлення цієї ухвали 19 грудня 2019 року включно, дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у даній адміністративній справі подана до суду з порушенням вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено.

Керуючись статтями 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними наведені скаржником Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року.

В задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фо.Рум до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай