П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
20 грудня 2019 р. Справа № 522/8945/19
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року по справі за позовом Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" до Державного реєстратора Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Кашеварова Андрія Володимировича, за участю третіх осіб: Фонду державного майна України, Одеської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 р. позов Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" задоволено.
08.12.2019 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України подав до суду першої інстанції апеляційну скаргу.
За приписами ч.3, ч.4 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Загальні підходи до оцінки підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 по справі № 806/1000/17.
У цій постанові суд звернув увагу, що зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закон України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також уразі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону № 1697-VII.
Відтак, Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У справі, що розглядається, заступника прокурора Одеської області обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням державних майнових прав, водночас зазначив, що підставою для звернення прокурора з апеляційною скаргою стало те, що Фонд державного майна України будучи належним чином повідомленим про дату час та місце слухання справи, жодного разу не приймали участь у її розгляді та навіть не висловили своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог, також фондом не вжито заходів щодо оскарження незаконного, на їх думку, судового рішення. Вказане, на його переконання, свідчить про неналежне здійснення фондом захисту державних інтересів, а тому є підстави для застосування прокуратурою представницьких повноважень у вказаній справі.
На думку колегії суддів, таке обґрунтування не є несумісним з розумінням "інтересів держави".
Саме лише посилання в апеляційній скарзі прокуратури на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону це можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи, а також наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).
Між тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази або відомості, які б свідчили про обізнаність Фонду державного майна, станом на час подання заступником прокурора Одеської області апеляційної скарги, про прийняття та зміст оскаржуваного судового рішення та як наслідок підтверджували факт усвідомлюваного невжиття, з боку останнього, належних та ефективних заходів щодо захисту інтересів держави.
Водночас, колегія суддів зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року (справа № 806/1000/17) та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку заступником прокурора Одеської області не було належним чином обгрунтовано не здійснення відповідачем захисту інтересів держави та як наслідок, не підтверджено наявності правових підстав для представництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
За приписами п.7 ч.1 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За вказаних обставин, у зв`язку із встановленням відсутності обставин звернення прокурора до суду з цією апеляційною скаргою, остання підлягає поверненню.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір , повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги, заступника прокурора Одеської області було сплачено судовий збір у розмірі 5763,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.12.2019 року № 2370
В свою чергу, оскільки колегія суддів прийшла до висновку про повернення апеляційної скарги апелянту суд вважає за можливе повернути прокуратурі Одеської області судовий збір в розмірі 5763,00 грн.
Керуючись ст.169, ст. 296, 298, 321 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року - повернути апелянту, а матеріали справи повернути до Одеського окружного адміністративного суду.
Повернути заступнику прокурора Одеської області (код 03528552) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5763,00 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні),. відповідно до платіжного доручення від 13.12.2019 року № 2370
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції відповідно до чинного законодавства.
Головуюча суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.12.2019 |
Оприлюднено | 23.12.2019 |
Номер документу | 86498843 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Лук'янчук О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні