Постанова

від 19.12.2019 по справі 810/1574/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1574/18 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового боргу, зобов`язання утриматись від певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

До суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - позивачі) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідачі) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, скасування податкового боргу, заборони відповідачу нараховувати позивачам земельний податок.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу.

Свої вимоги апелянти обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Матеріали справи свідчать про те, що кожен з позивачів є власником декількох земельних ділянок, а саме, відповідно до даних ІТС Податковий блок та земельного кадастру:

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами: 3223187700:05:028:0092; 3223187700:05:028:0098. Також, зі змісту рішення Обухівського районного суду Київської області від 12.01.2015 №372/2464/13-ц слідує, що ОСОБА_1 був власником земельної ділянки із кадастровим номером 3223187700:05:028:0101.

ОСОБА_3 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами: 3223187700:05:028:0083; 3223187700:05:028:0084; 3223187700:05:028:0071; 3223187700:05:028:0087; 3223187700:05:028:0078; 3223187700:05:028:0082; 3223187700:05:028:0080; 3223187700:05:028:0075; 3223187700:05:028:0081; 3223187700:05:028:0089; 3223187700:05:028:0085; 3223187700:05:028:0079; 3223187700:05:028:0088; 3223187700:05:028:0076; 3223187700:05:028:0091; 3223187700:05:028:0090; 3223187700:05:028:0074; 3223187700:05:028:0077; 3223187700:05:028:0102; 3223187700:05:028:0103; 3223187700:05:028:0104; 3223187700:05:028:0105; 3223187700:05:028:0106; 3223187700:05:028:0107; 3223187700:05:028:0108; 3223187700:05:028:0109; 3223187700:05:028:0110; 3223187700:05:028:0112; 1423655400:01:000:0325; 0111946800:01:003:0269; 0111946800:01:003:0313; 3223187700:05:028:0086.

ОСОБА_4 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами: 3223187700:05:028:0096; 3223187700:05:029:0016; 3223187700:05:028:0073; 3223187700:05:028:0099; 6823388500:07:001:1428.

Відповідач не надав на вимогу ухвали суду першої інстанції про витребування доказів даних земельного кадастру щодо перебування земельних ділянок у власності ОСОБА_2 , однак у відзиві на позов вказав на те, що останній є власником трьох земельних ділянок на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району площею 8,91 га, 1,98 га, 3,96 га. З матеріалів справи також слідує, що ОСОБА_2 був власником земельних ділянок на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району площею 10,89 га (кадастровий номер 3223187700:05:029:0100), площею 1,9801 га (кадастровий номер 3223187700:05:029:0018) та площею 1,9799 га (кадастровий номер 3223187700:05:029:0019).

Позивачі посилались на те, що подані відповідачем дані ІТС Податковий блок є недостовірними, а саме не співпадають з правовстановлюючими документами номери і площі земельних ділянок.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Правовими положеннями ч.1 ст. 308 КАС України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 36 Податкового кодексу України передбачає, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання; або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статей 270, 271 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (стаття 285 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний рік сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Статтею 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22.12.2014 №372/2293/13-ц визнано недійсними державні акти на право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки із кадастровими номерами 3223187700:05:028:0102; 3223187700:05:028:0103; 3223187700:05:028:0104; 3223187700:05:028:0105; 3223187700:05:028:0106; 3223187700:05:028:0107; 3223187700:05:028:0108; 3223187700:05:028:0109; 3223187700:05:028:0110. В цій частині судове рішення залишене без змін рішенням апеляційного суду Київської області від 14.04.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.07.2015.

Згідно із рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.12.2011 №2-1561-11 визнано недійсним державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку із кадастровим номером 3223187700:05:028:0099. Дане судове рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.04.2012 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.09.2012.

Відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 25.12.2014 №2-1558/11, зокрема, визнано недійсними державні акти на право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки із кадастровими номерами 3223187700:05:029:0018, 3223187700:05:029:0019, 3223187700:05:028:0094. В цій частині судове рішення залишене без змін рішенням апеляційного суду Київської області від 31.03.2016, а також витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки із кадастровими номерами 3223187700:05:029:0018, 3223187700:05:029:0019, 3223187700:05:028:0100.

Отже, позивачами втрачено право власності на частину земельних ділянок, що перебували у них на праві власності. При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивачі досі є власниками інших земельних ділянок, кадастрові номери яких були зазначені вище та право власності на які не скасоване вказаними судовими рішеннями.

Відповідачем було направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу від 19.09.2017 №2131-10 на суму 63 965,93 грн., яка була отримана позивачем 20.10.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На адресу ОСОБА_4 відповідач направив податкову вимогу від 19.09.2017 №772-23 на суму 58 305,90 грн., яка була отримана позивачем 16.10.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На адресу ОСОБА_2 відповідач направив податкову вимогу від 28.10.2015 №27999-10 на суму 63965,93 грн., яка була повернута відправнику, що підтверджується копією поштового конверта.

Доказів направлення податкової вимоги на адресу ОСОБА_3 суду не надано.

Відповідно до відомостей з облікових карток позивачів із земельного податку слідує, що станом на 21.08.2018 обліковується податковий борг у наступних розмірах: ОСОБА_1 - 124 061,00 грн.; ОСОБА_2 - 124061,19 грн., ОСОБА_4 - 113 083,66 грн., ОСОБА_3 - 778,83 грн.

Відповідно до відомостей з облікових карток позивачів із земельного податку, вбачається, що сума податкового боргу з податку на землю позивачів виникла у зв`язку із несплатою грошового зобов`язання визначеного контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, а саме:

- сума податкового боргу ОСОБА_1 у розмірі 124 061,00 грн. виникла на підставі податкових повідомлень-рішень: №17470-15 від 30.06.2014; №9602915 від 02.09.2015; №8645093-18 від 30.10.2016; №6882958-101613 від 01.08.2017; №6882961-101613 від 01.08.2018; №6876475-5502-1013 від 22.06.2018; №6876477-5502-1013 від 22.06.2018;

- сума податкового боргу ОСОБА_2 у розмірі 124 061,00 грн. виникла на підставі податкових повідомлень-рішень: №17479-15 від 30.06.2014; №9602506 від 30.07.2015; №8644209-18 від 30.06.2016; №6883082-101613 від 01.08.2017; №6883084-101613 від 01.08.2017; №6883086-101613 від 01.08.2017; №6875412-5502-1013 від 22.06.2018; №6875414-5502-1013 від 22.06.2018; №6875416-5502-1013 від 22.06.2018;

- сума податкового боргу ОСОБА_4 у розмірі 113083,66 грн. виникла на підставі податкових повідомлень-рішень: №17448-15 від 30.06.2014; №9602795 від 30.07.2015; №8644813-18 від 30.06.2016; №6882631-101613 від 01.08.2017; №6882633-101613 від 30.09.2017; №6876098-5502-1013 від 22.06.2018; №6876100-5502-1013 від 22.06.2018;

- сума податкового боргу ОСОБА_3 у розмірі 778,83 грн. виникла на підставі податкових повідомлень-рішень: №6874004-5502-1013 від 30.06.2018; №6874020-5502-1013 від 30.06.2018; №6874011-5502-1013 від 30.06.2018; №6874000-5502-1013 від 30.06.2018; №6874027-5502-1013 від 30.06.2018; №6874008-5502-1013 від 30.06.2018; №6874024-5502-1013 від 30.06.2018; №6874017-5502-1013 від 30.06.2018; №6874030-5502-1013 від 30.06.2018; №6874033-5502-1013 від 30.06.2018; №6874039-5502-1013 від 30.06.2018; №6874045-5502-1013 від 30.06.2018; №6874048-5502-1013 від 30.06.2018; №6874051-5502-1013 від 30.06.2018; №6874054-5502-1013 від 30.06.2018; №6874058-5502-1013 від 30.06.2018; №6874036-5502-1013 від 30.06.2018.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені у судовому порядку не були, а отже вважаються узгодженими.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження .

Положеннями п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно норм п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма