Постанова

від 21.12.2019 по справі 500/1255/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11502/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року про закриття провадження (головуючий суддя: Шульгач М.П., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом члена релігійної громади Парафія храму Різдва Пресвятої Богородиці села Стінки Бучацького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігії та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Релігійна організація Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Стінки Бучацького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та рішень, -

встановив:

член релігійної громади Парафія храму Різдва Пресвятої Богородиці села Стінки Бучацького району Тернопільської єпархії Православної Церкви України ОСОБА_1 03.06.2019 звернувся до суду з позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви, просив:

- визнати протиправними дії Тернопільської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Парафія храму Різдва Пресвятої Богородиці села Стінки Бучацького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України шляхом реєстрації Статуту Релігійної громади Парафія храму Різдва Пресвятої Богородиці села Стінки Бучацького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України в новій редакції;

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції від 26.03.2019 № 228-од, в частині реєстрації статуту Релігійної громади Парафія храму Різдва Пресвятої Богородиці села Стінки Бучацького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України в новій редакції;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви , на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 16411050004000540 від 02.05.2019;

- визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 16411050004000540 від 02.05.2019, що внесений державним реєстратором Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марією Павлівною щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах юридичної особи -Релігійна громада Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви стосовно зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 16411070005000540 від 02.05.2019.

- визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 16411070005000540 від 02.05.2019, що внесений державним реєстратором Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марією Павлівною щодо державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах юридичної особи - Релігійна громада Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви стосовно зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року закрито провадження у справі.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така суперечить нормам процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначив, що відповідачі протиправно вчинили дії, якими порушили порядок внесення змін до Статуту релігійної громади УПЦ, членом якої є позивач, тобто підставою позову є недотримання вимог, які передбачені законом для прийняття рішення про перереєстрацію вказаного статуту, а тому вказаний спір має публічно-правовий характер і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 зупинено апеляційне провадження у розглядуваній справі, до набрання чинності рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/8132/19 (провадження 12-165гс19).

Оскільки, рішення у справі № 910/8132/19 набрало законної сили, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019, поновлено апеляційне провадження у розглядуваній справі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владно-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади), однак прийнятий факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами, а тому позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

ГПК України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 3, 4, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Разом з тим третя особа у цій справі є релігійною організацією, і суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом України Про свободу совісті та релігійні організації від 23.04.1991 № 987-ХІІ (далі Закон № 987-ХІІ).

За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ, релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви, доводів апеляційної скарги, вимоги позивача про визнання, скасування розпорядження № 26.03.2019 № 228-од в частині реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції з новою юридичною назвою та скасування рішення про реєстрацію, подані на захист релігійних прав позивача, як учасника релігійної громади.

Отже, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, третьою особою, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ, тобто вирішення цього спору має здійснюватися за нормами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 (провадження 12-165гс19).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, передбачено, що суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України ) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що провадження у цій справі необхідно закрити, оскільки розглядуваний спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, покликання суду першої інстанції, що позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства є помилковим, однак вказана обставина, на думку суд апеляційної інстанції, не є підставою для скасування ухвали від 22.10.2019. Оскільки, відповідно до п 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції правильно закрив провадження у цій справі.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі № 500/1255/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін