Постанова

від 19.08.2020 по справі 500/1255/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа №500/1255/19

адміністративне провадження №К/9901/2143/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Члена релігійної громади Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 (головуючий суддя: Шульгач М.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2019 (головуючий суддя: Гінда О.М., судді: Заверуха О.Б., Ніколін В.В.) у справі №500/1255/19 за позовом Члена релігійної громади Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, третя особа: Релігійна організації "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Православної Церкви України про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року член релігійної громади Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, третя особа: Релігійна організації "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Православної Церкви України , в якому просив:

визнати протиправними дії Тернопільської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (ідентифікаційний код: 24621296, адреса: с. Стінка Бучацького району Тернопільської області) шляхом перереєстрації його в Статут Релігійної організації Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Стінка Бучацького р-ну Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України ідентифікаційний код: 24621296, адреса: с. Стінка Бучацького району Тернопільської області в новій редакції;

визнати протиправним і скасувати розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації Про статут релігійної організації ПЦУ села Стінка Бучацького району у новій редакції від 26.04.2019 №228-од, яким зареєстровано статут Релігійної організації Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Стінка Бучацького р-ну Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України, зареєстрований рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 24.09.1991;

визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (ідентифікаційний код: 24621296, адреса: с. Стінка Бучацького району Тернопільської області), на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16411050004000540 від 02.05.2019;

визнати протиправним і скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16411050004000540 від 02.05.2019., що внесений державним реєстратором Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марією Павлівною щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (ідентифікаційний код: 24621296, адреса: с. Стінка Бучацького району Тернопільської області);

визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах юридичної особи -Релігійна громада Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (ідентифікаційний код: 24621296, місцезнаходження: с. Стінка Бучацького району Тернопільської області) стосовно зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16411070005000540 від 02.05.2019.

визнати протиправним і скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16411070005000540 від 02.05.2019, що внесений державним реєстратором Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марією Павлівною щодо державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах юридичної особи - Релігійна громада Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (ідентифікаційний код: 24621296, місцезнаходження: с. Стінка Бучацького району Тернопільської області) стосовно зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2019, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

Суд першої інстанції визначив, що такий спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, зазначивши, що спірні правовідносини стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, а отже такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Разом з цим, помилкове визначення судом першої інстанції юрисдикції цього спору, за висновком суду апеляційної інстанції, не призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду апеляційний суд залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції скасувати ці рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник стверджує, що предметом спору є не права та інтереси учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а порушення відповідачами вимог законодавства, яке регулює питання внесення та реєстрації змін до статутних документів юридичної особи, у даному випадку релігійної організації, а тому дані правовідносини належать до публічно-правових, позаяк випливають із повноважень відповідачів як суб`єктів владних повноважень.

Окрім того скаржник заявив клопотання про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 КАС України у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №910/8132/19.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу Верховного Суду від відповідачів надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких останні з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просять суду залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Третя особа правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2019 Тернопільською ОДА було прийнято розпорядження №228-од Про статут релігійної організації ПЦУ села Станка Бучацького району у новій редакції відповідно до якого статут релігійної організації Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Станка Бачацького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України , зареєстрований рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 24.09.1991 №221, зареєстровано у новій редакції згідно додатку.

На підставі зазначеного розпорядження державним реєстратором управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк М.П. було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади, додаткової інформації, керівника юридичної особи, а також складу підписантів, на підставі чого внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16411070005000540 від 02.05.2019.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред`явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших.

До компетенції адміністративних судів, належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Фактичною підставою для звернення з цим позовом до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про релігійну громаду Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Станка Бачацького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України , а також розпорядження голови Тернопільської ОДА від 26.04.2019 №228-од Про статут релігійної організації ПЦУ села Станка Бучацького району у новій редакції стосовно реєстрації статуту цієї релігійної громади в новій редакції з новою назвою.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України Про свободу совісті та релігійні організації від 23.04.1991 №987-ХІІ (далі - Закон №987-ХІІ).

Відповідно до змісту статті 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

Відповідно до змісту статті 12 Закону №987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №987-ХІІ для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною двадцять першою статті 14, частиною другою статті 15 Закону №987-ХІІ перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень, посилаючись при цьому на недотримання ними встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Однак, з підстав позову вбачається, що незаконність, на думку позивача реєстрації таких змін пов`язана з тим, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при реєстрації змін до статуту не було дотримано норм Закону №987-ХІІ, який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до статуту, що свідчить про те, що спір у цій справі стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації, а позивач звернувся на захист його релігійних прав як учасника релігійної громади, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, стосуються питань участі ОСОБА_1 у створенні та діяльності релігійної громади. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону №987-ХІІ.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.11.2019 у справі №910/8132/19 та від 22.01.2020 у справі №809/1025/17. Відповідної позиції й дотримується КАС ВС у постановах, зокрема від 26.03.2020 у справі № 460/1549/19, від 20.01.2020 у справі №140/1362/19, від 20.02.2020 у справі №500/1819/19, від 28.04.2020 у справі №140/648/19 та від 16.07.2020 у справі №460/1820/19.

Отже, спір, що виник у даній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, однак помилково визначив юрисдикційну підсудність цього спору.

Суд апеляційної інстанцій вірно визначив юрисдикцію цього спору, проте дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2019.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні - з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду.

Щодо клопотання про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 20.11.2019 у справі №910/8132/19 та від 22.01.2020 у справі № 809/1025/17 вже висловила свою позицію щодо предметної підсудності спору у подібних правовідносинах і колегія суддів не вбачає підстав відступати від такої, а отже відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Члена релігійної громади Парафія храму Різдва Богородиці села Стінка Бучацького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 у справі №500/1255/19 в частині встановлення підсудності справи суду господарської юрисдикції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови та визначивши право позивача на звернення із цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2019 у справі №500/1255/19 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа