Постанова

від 27.11.2019 по справі 907/668/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. Справа №907/668/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Чудяк Х.В.,

явка учасників справи:

від позивача - Дуда І.П. (довіреність №565/9-09 від 19.02.2019);

від відповідача-1 - Гергелюк В.П. (директор);

від відповідача-2 - не з`явився

розглянув апеляційну скаргу концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за № 2906/9-03 від 23.07.2019

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2019, суддя Ушак І.Г., м. Ужгород, (повний текст рішення складено - 27.06.2019),

за позовом концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, м. Київ від імені якого діє Закарпатська філія Концерну РРТ, м. Ужгород

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Орант - ЛТД» , м. Рівне

до відповідача 2 малого приватного підприємства «Фактор» м. Чернівці

про відшкодування збитків на суму 431 778,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог .

15.11.2018 в Господарський суд Закарпатської області звернувся Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Закарпатської філії Концерну РРТ (далі по тексту Концерн РРТ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Орант-ЛТД (далі по тексту ТОВ Орант-ЛТД ) про стягнення 431 778,00 грн. збитків, які завдані внаслідок недоліків при виконанні робіт за договором з реконструкції лінії електропередач (ЛЕП), використавши неякісні будівельні матеріали (дерев`яні опори).

Згідно з ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2019 до участі в справі залучено співвідповідача - Мале приватне підприємство Фактор (далі по тексту МПП Фактор ).

Позов мотивовано тим, що внаслідок недоліків при виконанні робіт з реконструкції лінії електропередач (ЛЕП) на підставі договору №1218 від 16.09.2011 та використання неякісних будівельних матеріалів (дерев`яних опор), позивач змушений власними силами та із залученням сторонніх організацій усувати недоліки робіт, які виконані ТОВ Орант-ЛТД , а саме: закуповувати необхідні матеріали для відновлення експлуатації ЛЕП, здійснювати ремонтні роботи, в т.ч. по заміні дерев`яних опор.

Розмір збитків в сумі 47 811,87 грн. позивач обгрунтовує вартістю проведених ремонтних робіт на суму 11 451,87 грн. та вартістю матеріалів - 36 360,00 грн., а також 383 966,00 грн. - вартість робіт, які необхідно провести згідно кошторису на електромонтажні роботи, складеного ПП Вектор-центр .

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 6, 22, 526, 629, 1209-1211 ЦК України, ст.ст. 173-174, 180, 193, 218, 224 ГК України, ст.ст. 4, 7, 10 Закону України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2019 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено повністю, у зв`язку з тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність протиправної поведінки відповідача у спірних відносинах та завдання збитків.

Дефектні акти позивачем складено в порушення умов договору без залучення незалежних експертів; не доведено причинного зв`язку між виявленими дефектами та виконаними і планованими до виконання робіт на об`єкті на загальну суму 431778,00 грн., що заявлені до стягнення з відповідача-1 як збитки.

Відтак, відсутні підстави для застосування цивільно-правової відповідальності відповідачів у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

Суд першої інстанції не надав оцінки бездіяльності відповідача-1, яка проявилась в ігноруванні спільного обстеження ЛЕП-10кВ для РТС гора Терентин, м. Рахів, Закарпатської обл.

Місцевий господарський суд не дослідив докази, які стосуються якості дерев`яних опор, які були придбані ТОВ Орант-ЛТД у МПП Фактор , а тому безпідставно не встановив, що :

1)сертифікат просочування від 23.03.2011 не відповідає формі сертифіката відповідності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 19.04.2011 за №155 Про затвердження зразка бланка сертифіката відповідності чинного на час укладення договору №26/10 від 26.10.2011, а саме у сертифікаті відсутні: реєстраційний номер, строк дії, інформація про відповідність вимогам нормативних документів, яким органом видано сертифікат та на якій підставі.

2)акт №1506-1 від 15.06.2012 згідно з яким ТОВ Хансаком - Вест надавало МПП Фактор послуги по антисептичному глибинному просочуванню та послуги по механічному обкурюванню деревини, не містить номерів і дати договорів на підставі яких ці послуги надавали, а тому, на думку апелянта не є належним доказом, який підтверджує якість продукції, що поставлена МПП Фактор для ТОВ Орант-ЛТД ;

3)в договорі про надання послуг по антисептичному глибинному просочуванню за №0401-12 від 04.01.2012 у розділі Технічні вимоги (п. 2.1) визначено, що якість продукції, що є предметом поставки має відповідати ГОСТ 20022.6-93: ГОСТ 9463-72 і просочування згідно європейських вимог ISO 9001 та Британського стандарту BS 4072 і технічним умовам виконавця;

4)у матеріалах справи відсутні документи, які відповідно до п. 3.1 договору №0401-12 від 04.01.2012 підтверджують якість просочування, а саме: паспорт якості, карта-схема обробки і гарантійний сертифікат.

Суд першої інстанції не врахував лист ТОВ Орант-ЛТД за №92 від 28.12.2011 у якому вказано, що термін служби дерев`яних опор при встановленні безпосередньо в грунт складає 40 років, що підтверджує неякісність дерев`яних опор.

Місцевий господарський суд не вирішив клопотання позивача про призначення огляду пошкоджених гниллю опор ліній електропередач за їх місцезнаходженням.

Узагальнені доводи та заперечення відповідачів .

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на те, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта вважають такими, що не відповідають встановленим обставинам по справі.

В обґрунтування відзиву ТОВ Орант-ЛТД зазначає, що:

1)виконання підрядних робіт відповідачем-1 здійснено без зауважень та претензій зі сторони апелянта, що підтверджується актами на закриття прихованих робіт від 17.11.2012 та від 26.08.2013, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 30.12.2015, актом приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2 від 30.12.2015, пунктом 2.8 мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2016 у справі №918/10/16;

2)ТОВ Орант-ЛТД відповідає в межах гарантійного строку протягом 12 місяців, який вже сплив;

3)позивачем не доведено всіх елементів цивільного правопорушення;

В обґрунтування відзиву МПП Фактор зазначає, що:

1)позивачем не доведено розміру шкоди, оскільки дані, зазначені в локальному кошторисі, не співпадають з даними актів огляду дерев`яних опор;

2)не доведено наявність дефекту опор, оскільки з актів огляду опор вбачається, що такий здійснено тільки працівниками позивача без участі працівників відповідача-1 як генпідрядника;

3)не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між дефектом опор та шкодою. Причиною загнивання опор могли бути природна зношеність опор, форс-мажорні обставини (буревії, шторми тощо), неправильна експлуатація опор, їх неналежний ремонт тощо.

4)покликається на ч. 1, 3 ст. 7 Закону України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції згідно з якими відповідальність за можливі недоліки має нести виробник - ТОВ Хансаком-Вест , який не є учасником справи, оскільки згідно з ухвалою від 10.04.2019 визнаний судом неналежним відповідачем.

В судове засідання 27.11.2019 представники позивача та відповідача-1 з`явились.

Відповідач-2 в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, навівши аргументи аналогічні викладеним у ній.

Відповідач-1 в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги зазначивши доводи аналогічні викладеним у відзиві.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились, дослідивши доводи та заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзивах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між Концерном РРТ (замовник) та ТОВ Орант-ЛТД (генпідрядник) укладено договір №1218 від 16.09.2011. За умовами цього договору та з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.12.2011, додаткового договору №1475 від 27.09.2012 та додаткової угоди №1 від 28.12.2012 (далі - договір) замовник - позивач - доручив, а генпідрядник - відповідач-1 - зобов`язався виконати роботи з реконструкції ЛЕП-10 кВ РТС Закарпатської філії позивача на об`єкті на горі Терентин у м. Рахів Закарпатської області (далі - об`єкт) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та з урахуванням коригувань робочого проекту.

Отже, судами встановлено, що спірні відносини сторін у справі - позивача та відповідача-1 - виникли з виконання ними зобов`язань за договором №1218 з реконструкції ЛЕП, який був укладений ними 16.09.2011.

На виконання умов цього договору позивач сплатив відповідачеві суму 1 174 389, 60 грн., відповідач виконав роботи на загальну суму 1 153 267,60 грн., що прийняті позивачем, про що складені та підписані сторонами акти виконаних робіт. Наведене встановлено в межах справи №918/10/16 за позовом Концерну РРТ до ТОВ Орант-ЛТД про стягнення заборгованості на суму 1 287 396,22 грн., яка завершена укладенням мирової угоди. Сторони, укладаючи мирову угоду дійшли згоди, що зобов`язання сторін за договором вважаються припиненими і сторони не мають претензій щодо виконання зобов`язань, які стали предметом розгляду у справі №918/10/16, у тому числі зобов`язань по сплаті штрафних санкцій, втрат від інфляційних процесів, 3 % річних та ін.

Підставою виникнення даного спору позивач зазначає виявлені недоліки (в процесі експлуатації) при виконанні робіт за укладеним вищезазначеним договором з реконструкції ЛЕП з огляду на використання відповідачем-1 неякісних будівельних матеріалів, а саме: дерев`яних опор, використання яких замість залізобетонних на пропозицію відповідача-1 було погоджено сторонами з відповідним коригуванням робочого проекту.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, за змістом цієї статті, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд з`ясовує правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України ) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України ). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з укладеного сторонами договору, отже, даний спір підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника, зокрема відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Пунктом 10.1 договору №1218 від 16.09.2011, передбачено, що генпідрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва показників, визначених у проектній документації, та можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом 1 (одного) року після прийняття об`єкта замовником.

Докази порушення відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором судам не надані та матеріали справи не містять, а відповідач-1 вказує на відсутність своєї вини у нанесенні позивачу збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

На підтвердження протиправної поведінки відповідача-1, позивач посилається на те, що виконуючи умови договору №1218 від 16.09.2011 відповідач-1 встановив на об`єкті ЛЕП-10кВ для РТС гора Терентин, м. Рахів, Закарпатської обл. неякісні дерев`яні опори. Проте дані доводи не знайшли підтвердження під час розгляду спору.

Відповідно до актів на закриття прихованих робіт від 17.11.2012 та від 26.08.2013, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 30.12.2015, акту приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2 від 30.12.2015, сторонами погоджено, що ТОВ Орант-ЛТД виконало роботи за договором №1218 від 16.09.2011 з урахуванням додаткових проектних робіт належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Окрім того, судами встановлено, що відповідно до пункту 2.8 мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.02.2016 у справі №918/10/16 (а.с.89-92,т.1) сторони підтвердили, що не мають одна до одної будь-яких претензій щодо виконання зобов`язань, які стали предметом розгляду Господарським судом Рівненської області по справі №918/10/16.

Отже, ТОВ Орант-ЛТД (відповідач-1) виконало, а Концерн РРТ (позивач) без зауважень прийняло роботи за договором №1218 від 16.09.2011 з урахуванням додаткових проектних робіт, якість яких відповідає встановленим нормам та стандартам України.

Судами не встановлено, що за наслідками прийняття замовником робіт, які виконані підрядником, їх огляду, замовником було виявлено відступи від умов договору або інші недоліки.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини по справі, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про те, що в діях відповідача-1 відсутня протиправна поведінка, як елемент цивільного правопорушення.

У зв`язку з наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд не дослідив докази, які стосуються якості дерев`яних опор, які були придбані ТОВ Орант-ЛТД (відповідач-1) у МПП Фактор (відповідача-2).

Покликання позивача (апелянта) на ті обставини, що в процесі експлуатації опори стали непридатні для використання із-за вини відповідачів, ґрунтується на припущеннях. Належних та допустимих доказів позивачем не надано.

Пунктом 10.2 договору №1218 від 16.09.2011 передбачено, що у разі виявлення протягом гарантійного строку (протягом 1 року після прийняття об`єкта замовником), у закінчених роботах недоліків (дефектів) замовник протягом 10 днів після їх виявлення повідомляє про це генпідрядника і запрошує його для складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів); якщо генпідрядник не з`явиться без поважних причин у визначений у запрошенні строк, замовник має право залучити до складання акту незалежних експертів; акт складений без участі генпідрядника, надсилається йому для виконання протягом 10 (десяти) днів після складання;

Таким чином, акти №42, 43 від 15.09.2017 (а.с.46-48,т.1) за наслідками обстеження об`єкту - ЛЕП-10кВ для РТС гора Терентин м. Рахів, Закарпатської обл., складені позивачем не підтверджують збитків саме внаслідок неправомірних дій відповідача-1, а звідси і вини відповідачів для покладення на них обов`язку з проведення їх заміни.

Відповідно суд першої інстанції правильно не врахував листи огляду повітряної лінії електропередач (а.с.49-57,т.1) та журнал аварійних дефектів ПЛ-10кВ (а.с.58-62,т.1) на підставі яких складені вищезазначені акти №42 від 15.09.2017 (а.с.46-47,т.1) та №43 від 15.09.2017 (а.с.48,т.1), якими фіксуються факти в них зазначені (без доказів збитків саме внаслідок неправомірних дій відповідача-1) та відповідача-2.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що вимога позивача про відшкодування заявлена за спливом року після прийняття об`єкта замовником, а тому не охоплюється гарантійним строком, який передбачений п. 10.1 договору №1218 від 16.09.2011.

З цих підстав спростовуються доводи апелянта про те, що термін служби дерев`яних опор при встановленні безпосередньо в грунт складає 40 років, а тому саме за кошт відповідачів має здійснюватися їх заміна.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Зважаючи на те, що наявність вини відповідачів у спричиненні шкоди не доведена позивачем належними доказами, то місцевий господарський суд правильно не врахував докази, надані позивачем на підтвердження вартості заподіяної шкоди.

З цих підстав апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про безпідставне неврахування зазначених доказів судом першої інстанції.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

З огляду на те, що збитки, стягнення яких є предметом цього спору, позивач обґрунтовує заподіянням внаслідок неналежного виконання генпідрядником договірних зобов`язань, який, як контрагент повинен здійснити відшкодування за договором, то суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, які спрямовані до відповідача-2, який не є стороною договору, а лише здійснював поставку дерев`яних опор відповідачу-1, як генпідряднику за договором. Тобто відповідач-2 є неналежним відповідачем в даній справі.

Позивачем не доведено, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані позивачеві , - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Що стосується доводів апелянта про те, що місцевий господарський суд безпідставно не задоволив клопотання позивача про призначення огляду пошкоджених гниллю опор ліній електропередач за їх місцезнаходженням, то апеляційний господарський суд зазначає, що суд не володіє спеціальними знаннями, які могли б бути використанні при дослідженні доказів за їх місцезнаходженням, а тому доводи апелянта в цій частині не впливають на правильність рішення суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.

За приписами ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що питання про призначення у справі судової експертизи для визначення вартості завданих позивачу збитків учасниками судового процесу не ставилося, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на наведене, аргументи відповідачів про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, що не тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, а тому рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2019 у справі №907/668/18 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за №2906/9-03 від 23.07.2019 залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9715,02 грн., які сплачені згідно з платіжним дорученням №6831 від 23.07.2019 (а.с.126, т.2).

Керуючись статтями 129, 236, 269-270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за №2906/9-03 від 23.07.2019 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2019 у справі №907/668/18 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 9715,02 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 13.12.2019.