Рішення

від 10.12.2019 по справі 905/1980/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2019 Справа №905/1980/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Емпайєр , м.Київ, ЄДРПОУ 35240035,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська , с.Вовчанка Мар`їнський район Донецької області, ЄДРПОУ 33959754,

про стягнення 119 052,99 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Емпайєр , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №б/н від 07.10.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика Курахівська , с.Вовчанка Мар`їнський район Донецької області, про стягнення заборгованості у загальній сумі 119 052,99грн., у тому числі:

- 60 190,25грн. сума боргу за виконані роботи на підставі договору №4502/17 від 06.02.2017;

- 44 116,96грн. сума пені за прострочення оплати виконаних робіт на підставі п.5.7 договору №4502/17 від 06.02.2017;

- 4 031,92грн. сума нарахованих 3% річних та 10 713,86грн. інфляційна складова заборгованості на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1980/19 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 28.10.2019 прийнято позовну заяву №б/н від 07.10.2019 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1980/19; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 19.11.2019; встановлено строк позивачу для надання відповідно до ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив у строк до 19.11.2019; встановлено строк відповідачу для надання відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 12.11.2019., але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання.

В подальшому згідно приписів ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалось перерва з 19.11.2019 по 10.12.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору №4502/17 від 06.02.2017 із відповідачем, невиконання останнім за ним зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт за актом приймання-передачі від 10.04.2017, внаслідок чого утворилась заборгованість і виникли підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав розрахунок позовних вимог, а також у копіях: договір №4502/17 від 06.02.2017 разом з додатками до нього, акт приймання-передачі виконаних робіт від 10.04.2017 по договору №4502/17 від 06.02.2017, рахунок №8 від 10.04.2017, лист ТОВ ЦЗФ Курахівська №214-05 від 19.05.2017, досудова вимога №2 від 05.01.2018, роздруківка із електронної пошти позивача на підтвердження надіслання представнику відповідача досудової вимоги №2 від 05.01.2018, досудова вимога про стягнення заборгованості б/н від 03.04.2018, рахунок №6 від 03.04.2018, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальний чек від 03.04.2018, претензія про сплату заборгованості за договором №4502/17 від 06.02.2017 б/н від 04.06.2018 з додатками, опис вкладення у ціннісний лист, фіскальний чек від 04.06.2018, вимога про третейський розгляд спору №2108/2019 від 21.08.2019, опис вкладення у ціннісний лист, датований 21.08.2019, поштова накладна та фіскальний чек від 21.08.2019, роздруківка з сайту Укрпошта на підтвердження отримання відповідачем вимоги про третейський розгляд справи від 27.08.2019, повідомлення про неможливість вирішення спору судом ad hoc від 02.10.2019, опис вкладення у ціннісний лист, датований 02.10.2019, накладна та фіскальний чек від 02.10.2019; договір про надання адвокатських послуг №3007/19 від 30.07.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3991 від 13.07.2011, ордер серії АА №068016 від 21.08.2019, документи, що підтверджує правовий статут підприємства позивача.

Через канцелярію господарського суду Донецької області отримано клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів здійснення судових витрат з додатками згідно переліку.

Про надання підтвердження витрат на професійну правничу допомогу додатково повідомлено суд у позовній заяві.

Керуючись ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України документи долучено до матеріалів справи.

Відповідачем відзив суду не представлено.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості учасникам процесу для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв`язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, як і для оголошення перерви у справі, та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 Господарського кодексу України).

06.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Емпайєр (виконавець) укладено договір №4502/17.

Згідно п.1.1 договору в порядку і на умовах, передбачених даним договором, виконавець зобов`язується своїми силами і на свій ризик виконати, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити наступні роботи (далі - роботи): по виконанню топографо-геодезичної зйомки місць видалення відходів (породного відвалу, діючого ставка мулонакопичувача) у відповідності до законодавчо-нормативних вимог України в частині: НПАО 10.0-5.21-04, ГКНТА-2.04-02-98; ДБН А.2.1-1-2008; Закону України Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність ; Закону України Про землеустрій ; Правил безпеки на підприємствах по збагаченню і брикатированию вуглів (сланців); Маршейдерські роботи на вугільних шахтах і розрізах Міністерства палива та енергетики України; Інструкції ГКНТА-2.04-02-98, СНіП 1.02.07-87, Правил охорони праці на час експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств, у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору строк виконання робіт: замовник зобов`язується не менше, ніж за один місяць до початку проведення робіт повідомити відповідальних осіб (відповідне керівництво) підрозділу сектора Б про виконання виконавцем робіт по топографо-геодезичної зйомки видалення відходів (породного відвалу, діючого ставка мулонакопичувача) з використанням необхідного електронного обладнання, пристосувань і механізмів.

Роботи виконуються згідно затвердженого сторонами Графіку виконання робіт (додаток №2), який є невід`ємною частиною даного договору.

Графік виконання робіт відповідно до додатку №2 до договору №4502/17 від 06.02.2017р. визначає період проведення робот з топографо-геодезичної зйомки породного відвалу, діючого ставка мулонакопичувача - квітень 2017 року.

Результатом виконаних робіт, у розумінні п.1.4 договору, є звіт за виконанням.

За змістом п.2.1 договору загальна вартість робіт по даному договору визначається на основі кошторису робіт (додаток №1) та включає в себе всі видатки виконавця та складає 60190,25 грн. Контрагент не є платником ПДВ. Вартість робіт є остаточною і зміни не підлягає.

Відповідно до п.2.2 договору кошторис повинен містити інформацію про вартість використаних матеріалів, розмір та вартість трудовитрат, вартість виконаних робіт, містити посилання на нормативні документи та іншу інформацію, звичайно використану при складанні кошторисної документації для подібного роду робіт.

Додатком №1 до договору №4502/17 від 06.02.2017 сторонами погоджено кошторис робіт у загальній сумі 60 190,25 грн.

За умовами п.2.4 договору розрахунки за виконані виконавцем роботи по даному договору проводяться замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 робочих днів з відстрочкою платежу 90 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт на основі отриманого замовнику рахунку. У випадку якщо строк оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів на поточний рахунок замовника.

Пунктами 2.6 договору встановлено право замовника затримати оплату за виконані роботи на суму штрафних санкцій та/або збитків до їх сплати виконавцем, якщо такі мають місце у відповідності до цього положення договору.

Пунктом 2.7 договору передбачено порядок та підстави застосування оперативно-господарської санкції, як право замовника отримати суму нарахованих штрафних санкцій у зв`язку з невиконання або неналежним виконання договору та завданих збитків із сум, які підлягають виплаті виконавцю.

Згідно з розділом 3 договору виконавець зобов`язується, зокрема, виконувати, визначені даним договором роботи у відповідності із завданнями та іншими вихідними даними, а також в строк, передбачених даним договором (п.3.1.1); отримувати від замовника інформацію, документацію необхідну для виконання робіт по даному договору; при необхідності наданих додаткових документів/даних, направляти замовнику запит в письмовому вигляді (п.3.1.2); по закінченню виконання робіт передати замовнику звіт та акт приймання-передачі виконаних робіт (п.3.1.7); по закінченню виконання робіт і підписання акта приймання-передачі виконаних робіт надати замовнику рахунок, для проведення оплати (п.3.1.10); а замовник: приймати від виконавця результати виконаних робіт шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, якщо вони відповідають умовам договору (п.3.3.1); здійснювати виконавцю оплату за виконанні роботи розмірі і в строк, передбачений даним договором (п.3.3.2); забезпечувати виконавця інформацією, документацією, необхідною для виконання робіт (п.3.3.3).

У п.4.1 договору сторонами погоджено, що прийом робіт здійснюється сторонами за актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно п.4.2 договору замовник протягом 10 календарних днів з дня отримання акта приймання-передачі виконаних робіт зобов`язаний направити виконавцю підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від підписання. У випадку не надання виконавцем звіту замовник має право не приймати роботи та не оплачувати їх.

Відповідно до п.7.1 даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31 грудня 2017 року включно.

У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, а тому спірні правовідносини, що виникли між сторонами, за правилами абз.2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Дослідив укладений договір поряд із означеними нормами чинного законодавства, означена угода не суперечить актам цивільного законодавства, доказів оспорення, визнання недійсною у судовому порядку сторонами не надано. Відтак в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір №4502/17 від 06.02.2017 є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення поняття розкриває сутність зобов`язання як правого зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 Цивільного кодексу України).

Приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1)правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов`язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.04.2017 по договору №4502/17 від 06.02.2017, що підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств, позивач передав відповідачу, а останній прийняв роботи по виконанню топографо-геодезичної зйомки місць видалення відходів (породного відвалу, діючого ставка мулонакопичувача) в повному обсязі на загальну суму 60 190,25 грн. із зазначенням якісного їх виконання та задовольняють вимоги договору.

Отже, вказаний акт підписано за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, а відповідачем не надано суду доказів на підтвердження недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт від 10.04.2017 є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №4502/17 від 06.02.2017 у визначеному ним обсязі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, відповідно до п.2.4 договору розрахунки за виконані виконавцем роботи по даному договору проводиться замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 робочих днів з відстрочкою платежу 90 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт на основі отриманого замовнику рахунку. У випадку якщо строк оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата проводиться на наступний банківський день. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів на поточний рахунок замовника.

За визначенням ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

В силу наведених вище норм чинного законодавства України, виконання умов договору є обов`язковим та кожна сторона повинна вжити усі заходи необхідні для належного виконання нею зобов`язання.

Вказаний акт підписано як з боку позивача, так і з боку відповідача. Даних щодо несвоєчасного або неналежного виконання робіт, чи несвоєчасного укладання не містить.

Відтак, зважаючи на приписи ст.ст.530, 854 Цивільного кодексу України та п.2.4 договору №4502/17 від 06.02.2017, суд дійшов висновку, що строк виконання спірного грошового зобов`язання є таким, що настав.

Відтак, розрахунок за проведені роботи згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.04.2017 по договору №4502/17 від 06.02.2017 мав бути здійснений не пізніше 14.07.2017.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, грошове зобов`язання замовника перед виконавцем у сумі 60190,25 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено, з матеріалів справи не слідує.

Обставин застосування п.п.2.6, 2.7 договору судом не встановлено.

З огляду на таке, позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи відповідно до договору №4502/17 від 06.02.2017 є обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов`язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов`язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат фактично нарахована за період з липня 2017 по серпень 2019 за прострочення основного зобов`язання та визначена у загальному розмірі 10713,86 грн.

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань слід виходити з наступного.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Отже, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить дійсним обставинам справи, оскільки неправильно визначено період для їх нарахування, з огляду на викладене вище, тому не може бути прийнятий судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , за зобов`язанням на суму 60190,25 грн. за період прострочення починаючи з 08.2017 по 08.2019, тобто у межах встановленого періоду позивачем, судом встановлено їх розмір у сумі 11132,93грн.

Дотримуючись меж заявлених позовних вимог, адже за перерахунком суду розмір інфляційних витрат становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі визначеному позивачем, а саме - 10713,86грн.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми - 60190,25грн. за період з 15.07.2017 по 07.10.2019 в розмірі 4031,92 грн.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , суд дійшов висновку про правильність їх нарахування, з огляду на що задовольняє позов у цій частині в повному обсязі.

У п.5.7 договору сторонами обумовлено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, замовник, по письмовій вимозі виконавця, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов`язання становить 44116,96 грн. (нарахування здійснено: на суму 60190,25 грн. за період з 15.07.2017 по 20.08.2019).

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши позовні вимоги в частині нарахування пені, встановлено недотримання позивачем приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, іншого договором не передбачено.

Так, дотримуючись меж строку згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, при цьому, беручи за початок періоду нарахування дату визначену позивачем, судом здійснено перерахунок даних нарахувань, за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , а саме за період з 15.07.2017 по 15.01.2018 (включно), із застосуванням суми боргу, прийнятої ним як бази для нарахування штрафних санкцій. Внаслідок чого, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі 7999,53 грн.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00грн.

Відповідно до ч.1-4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає, що в контексті ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Позивачем надано договір про надання адвокатських послуг №3007/19 від 30.07.2019, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатом Котенко Русланою Володимирівною, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги (представництва інтересів) клієнту у правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська (ЄДРПОУ 33959754), що стосується виконання та/або невиконання умов договору №4502/17 від 06 лютого 2017 року.

За умовами п. 3.3 договору про надання адвокатських послуг №3007/19 від 30.07.2019 приймання клієнтом результатів наданих послуг оформляється актом приймання-передавання наданих послуг, який підписується клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів після його фактичного отримання.

Відповідно до 3.4 договору про надання адвокатських послуг №3007/19 від 30.07.2019 у разі не підписання клієнтом акту приймання-передавання наданих послуг в порядку, передбаченому п. 3.3 цього договору, він вважається підписаним у різі фактичного надання послуг за умовами його договору.

Згідно п.4.2 договору про надання адвокатських послуг №3007/19 від 30.07.2019 гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється протоколом до цього договору. В разі невиконання клієнтом обов`язку сплати гонорару, адвокат має право не виконувати доручення клієнта.

Відповідно до п.3.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та дає до повного його виконання або розірвання.

Відповідно до ордеру серії АА №068016 від 21.08.2019 правова допомога надається ТОВ "Емпайєр" на підставі договору про надання правової допомоги №3007/19 від 30.07.2019 у ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", у тому числі, в господарському суді Донецької області адвокатом Котенко Русланою Володимирівною.

За приписом ч.1 ст.6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статус адвоката Котенко Р.В. підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3991 від 13.07.2011.

В обґрунтування понесення витрат, пов`язаних з юридичною допомогою, адвокатом Котенко Р.В. надано копію акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 04.12.2019 за договором про надання правової допомоги №3007/19 від 30.07.2019, у якому зафіксовано виконання адвокатом зобов`язань за договором на суму 10 000,00грн., а також копію квитанції від 04.12.2019, що підтверджує сплату позивачем адвокату означеної суми.

Суд вважає надані документи належними у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами надання позивачу юридичної допомоги для проведення даного процесу у господарському суді Донецької області за справою №905/1980/19.

Клопотання відповідачем про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суду не представлено.

Приймаючи до уваги, по-перше, підготовку матеріалів справи; по-друге, характер та рівень складності розглядуваних в межах справи №905/1980/19 правовідносин, кількість судових засідань, в яких у господарському суді Донецької області брав участь залучений останнім адвокат, представлену базу доказування, при цьому врахував невідповідність розрахунку пені та інфляційних витрат вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення витрат, понесених у зв`язку із сплатою послуг адвоката, підлягають задоволенню з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Емпайєр , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська , с.Вовчанка Мар`їнський район Донецької області, про стягнення заборгованості у загальній сумі 119052,99грн., у тому числі: 60190,25грн. - сума боргу за виконані роботи, 44116,96грн. - пеня за прострочення оплати виконаних робіт, 4031,92 грн. - 3% річних та 10713,86грн. - інфляційна складова заборгованості, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська (85621, Донецька область, Мар`їнський район, с.Вовчанка, вул.Нагорна, буд.1А, код ЄДРПОУ 33959754, банківські реквізити не вказано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Емпайєр (02160, м.Київ, пр.Соборності, буд.7А, оф.224, код ЄДРПОУ 35240035, р/ НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк Аваль , м.Київ, МФО 380805) 82935,56 грн., у тому числі 60190,25 грн. сума боргу за виконані роботи, 7999,53 грн. пені, 4031,92 грн. 3% річних та 10713,86 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1338,22 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 6 966,27 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 10.12.2019 ухвалено рішення (вступна та резолютивна частини рішення).

6. Згідно ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

7. Повний текст рішення складено 16.12.2019.

Суддя О.В. Кротінова