Рішення

від 11.12.2019 по справі 908/2693/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/164/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2019 справа № 908/2693/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТД ТЕК Україна (02002, м. Київ, вул. Сверстюка, буд. 11)

до відповідача публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 1349626,68 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Гришин Р.В., ордер ЗП № 082187 від 01.10.2019 (покинув судове засідання на стадії судових дебатів через необхідність прийняття участі в іншому судовому засіданні, про що попередив суд);

від відповідача: Ніколенко М.М., довіреність № 20-191 від 18.12.2018

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД ТЕК Україна звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом (б/н від 25.09.2019) про стягнення з публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (скорочене найменування ПАТ Запоріжсталь ) 1349626,68 грн., які складаються з 1129583,77 грн. основного боргу за договором № 20/2017/2426 від 25.08.2017, 82233,70 грн. пені, 103921,71 грн. інфляційних втрат та 33887,50 грн. 3% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2019 справу № 908/2693/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища - Левкут В.В.).

Ухвалою суду від 01.10.2019 позовну заяву ТОВ «ТД ТЕК Україна» залишено без руху; позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Враховуючи усунення недоліків позовної заяви позивачем, ухвалою від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі №908/2693/19, справі присвоєно номер провадження 18/164/19, підготовче засідання призначено на 26.11.2019. Підготовче провадження закрито 26.11.2019, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.12.2019.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача усно клопотав про витребування у позивача доказів, а саме банківських реквізитів міжнародного формату (номера рахунку IBAN UA) для подальшого виконання рішення суду.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання, зазначивши, що розрахункові рахунки та банківські реквізити позивача не змінилися та відповідають вказаним у договорі і на теперішній час, окрім того зауважив, що перехідний період для остаточного переходу в Україні для здійснення банківських операцій на розрахункові рахунки міжнародного формату (IBAN UA) складає два місяці і що позивач надасть відповідну інформацію відповідачу у позасудовий спосіб задля уникнення затягування судового провадження.

Вислухавши представників учасників справи суд визнав клопотання представника відповідача безпідставним та відхилив.

У судовому засіданні 11.12.2019 розглянуто справу по суті, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених в позові. В обґрунтування вимог вказував, що на виконання умов договору на поставку обладнання № 20/2017/2426, укладеного з відповідачем 25.08.2017 з протоколом розбіжностей, позивач поставив обладнання відповідачу в спосіб та на умовах, які зазначено у Специфікаціях. Пунктом 5.2 договору та п. 5 Специфікацій встановлено, що покупець зобов`язаний провести оплату вартості поставленого обладнання на протязі 60 календарних днів з дати поставки. Відповідач оплатив отримане обладнання частково та з порушенням передбаченого в договорі строку оплати. Позивач просить стягнути з відповідача 1129583,77 грн. основного боргу. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у відповідності до п. 7.2 договору до стягнення заявлено 82233,70 грн. пені. Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач також просив стягнути 33887,50 грн. 3% річних, нарахованих за період з 09.05.2018 по 09.05.2019, та 103921,71 грн. втрат від інфляції, нарахованих за вказаний період.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказав, що позивачем порушено умови п. 6.3 договору щодо передачі відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів. В даному випадку перебіг строку виконання грошового зобов`язання, який виник на підставі договору, повинен починатися з моменту отримання відповідачем документів, передбачених п. 6.3 договору. Оскільки у позивача не було можливості на здійснення оплати за поставлений товар у порядку та строк, встановлений договором, через несвоєчасність надання позивачем документів передбачених п. 6.3 договору, відповідач вважає нарахування пені, інфляційних втрат та річних процентів безпідставним. Таким чином, позивачем не доведено належними засобами доказування, що строк виконання грошових зобов`язань з боку відповідача на оплату обладнання за договором № 20/2017/2426 настав. Відповідачем заявлено про пропуск позивачем позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені. Просив застосувати наслідки пропуску позовної давності до вимог про стягнення пені та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю ТД ТЕК Україна (позивач у справі, постачальник) та ПАТ Запоріжсталь (відповідач у справі, покупець) 25.08.2017 укладений договір № 20/2017/2426 з протоколом розбіжностей від 28.08.2017, за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених договором. Кількість та номенклатура обладнання вказуються в Специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємними частинами.

Порядок розрахунків узгоджено п. 5.2 договору, яким передбачено, що оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, указаного в Специфікації, та обраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п. 6.3. даного договору.

До договору № 20/2017/2426 сторони підписали специфікації на поставку обладнання:

- № 1 від 25.08.2017 на суму 8361,60 грн., строк поставки - до 28.11.2017;

- № 4 від 22.09.2017 на суму 262954,80 грн., строк поставки - до 25.12.2017;

- № 5 від 11.10.2017 на суму 80692,80 грн., строк поставки - до 25.12.2017;

- № 6 від 12.10.2017 на суму 709440,00 грн., строк поставки - до 29.12.2017;

- № 7 від 13.10.2017 на суму 65736,00 грн., строк поставки - до 25.12.2017;

- № 8 від 31.10.2017 на суму 21235,20 грн., строк поставки - до 29.12.2017;

- № 9 від 09.11.2017 на суму 29338,80 грн., строк поставки - до 29.12.2017;

- № 12 від 20.12.2017 на суму 232309,20 грн., строк поставки - до 29.03.2018.

Відповідно до п. 5 Специфікацій строк оплати поставленого обладнання складає протягом 60 календарних днів з моменту поставки обладнання та надання покупцю повного пакету документів, вказаних в п. 6.3 договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 20/2017/2426 від 25.08.2017 та специфікацій до нього за видатковими накладними постачальник поставив покупцеві товар. Відповідач прийняв без зауважень поставлене позивачем обладнання, про що свідчать підписи представників на накладних, які наявні в матеріалах справи. На оплату товару позивачем пред`явлені відповідні рахунки.

Позивач вказує, що в порушення умов договору відповідач зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 1129583,77 грн., з яких заборгованість за Специфікацією № 4 складає 101517,60 грн., за Специфікацією № 5 - 80692,80 грн., за Специфікацією № 6 - 709440,00 грн., за Специфікацією № 7 - 65736,00 грн., за Специфікацією № 8 - 21235,20 грн., за Специфікацією № 9 - 29338,80 грн., за Специфікацією № 12 - 121923,97 грн.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, за змістом статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач заперечує отримання від позивача товаросупровідних документів, передбачених п. 6.3 договору, а саме: рахунок на оплату обладнання, транспортні та супровідні документи, упаковочні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника, сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки.

Доводи відповідача суд визнає безпідставними та зазначає наступне:

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що покупець вправі відмовитися від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п. 6.3 даного договору і прийняти обладнання на зберігання до усунення постачальником виявлених недоліків, як передбачає п. 6.4 договору.

Як встановлено судом, факт отримання обладнання відповідачем не заперечується, доказів прийняття на зберігання обладнання, відмови від приймання обладнання та/або його повернення відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних та інших зазначених у п. 6.3 договору документів. Також суд зазначає, що до розгляду справи у господарському суді відповідачем зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлене обладнання не надавалось. Крім того, в платіжних документах, які свідчать про здійснення відповідачем часткової оплати вартості отриманого обладнання підставою для оплати зазначено номера та дати рахунків, пред`явлених позивачем для оплати.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання по оплаті вартості обладнання, поставленого за договором № 20/2017/2426 настав.

Відповідачем зобов`язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення ним умов договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суд визнає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1129583,77 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками і матеріалами та підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 82233,70 грн., нарахованої за період з 08.11.2018 по 09.05.2019, позивач обґрунтовує умовами п. 7.2 договору № 20/2017/2426, яким передбачено, що у разі порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на наведене судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання.

Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6).

Розрахунок пені позивачем виконано без врахування передбаченого ч. 6. ст. 232 ГК України граничного строку для нарахування штрафних санкцій при розрахунку пені, розрахунок є неправильним.

Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Статтею 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки. Враховуючи, що відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки у даних спірних відносинах скінчився. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позов направлений позивачем до суду 27.09.2019 та отриманий судом в той же день, тобто позовна давність за вимогами про стягнення пені, заявленими в даному позові, обчислюється з 28.09.2018. Граничний строк нарахування пені за останньою специфікацією № 12 - 10.10.2018. Позивачем нарахована пеня за період з 08.11.2018 по 09.05.2019 на всю суму прострочених оплат за всіма спірними Специфікаціями, тобто поза межами позовної давності.

Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд визнає вимоги про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням дати звернення до суду з позовом та застосування скороченої позовної давності. Таким чином до вимог про стягнення пені суд застосовує наслідки спливу позовної давності про що заявлено відповідачем. У стягненні 82233,70 грн. пені відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого обладнання позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 33887,50 грн., нарахованих за період з 09.05.2018 по 09.05.2019.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються.

Розрахунок заявлених до стягнення 103921,71 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 09.05.2018 по 09.05.2019, судом перевірено в межах заявленого періоду.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція . При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку судом враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р., відповідно до яких розрахунок втрат від інфляції грошових коштів здійснюється не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць .

Суд визнає вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 99442,86 грн., внаслідок неправильно виконаного позивачем розрахунку. В частині стягнення 4478,85 грн. втрат від інфляції грошових коштів відмовляється.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 1129583,77 грн. основного боргу, 33887,50 грн. 3% річних та 99442,86 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (82233,70 грн. пені та 4478,85 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 18943,71 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (69035, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТД ТЕК Україна (02002, м. Київ, вул. Сверстюка, 11, ідентифікаційний код 38897551) 1129583,77 грн. (один мільйон сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три грн. 77 коп.) основного боргу, 33887,50 грн. (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят сім грн. 50 коп.) 3% річних, 99442,86 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста сорок дві грн. 86 коп.) інфляційних втрат та 18943,71 грн. (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сорок три грн. 71 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 19.12.2019.

Суддя В.В. Левкут