Постанова

від 17.02.2020 по справі 908/2693/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2693/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з`явився; про часта місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не з`явився; про часта місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 року, ухвалене суддею Левкут В.В., повний текст якого складений 19.12.2019, у справі № 908/2693/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю"ТД ТЕК Україна", м. Київ,

до публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

про стягнення 1349626,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК Україна" (далі ТОВ "ТД ТЕК Україна") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі ПАТ "Запоріжсталь") 1349626,68 грн., з яких: 1129583,77 грн. основного боргу, 82233,70 грн. пені, 103921,71 грн. інфляційних втрат та 33887,50 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 20/2017/2426 від 25.08.2017 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, що є підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій (пені) за п.7.2 договору, інфляційних втрат та відсотків річних згідно зі ст.625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 у справі №908/2693/19 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК Україна" 1129583,77 грн. основного боргу, 33887,50 грн. 3% річних, 99442,86 грн. інфляційних втрат та 18943,71 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги умови укладеного між сторонами договору, зокрема, п.6.3 договору, не звернув уваги на те, що Позивачем не надані до матеріалів справи супровідні документи на товар, обумовлені цим пунктом, зокрема, рахунок на оплату обладнання, транспортні та супровідні документи, пакувальні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в випадку, якщо постачальник не є виробником), сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); податкову накладну в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 5.2 договору оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку зазначеного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання і надання документів, передбачених п.6.3 договору. Таким чином вказаним пунктом сторони обумовили строк оплати зі вказівкою на подію, що має настати.

У специфікаціях, підписаних між сторонами також встановлений строк оплати - потягом 60 календарних днів з моменту поставки обладнання та надання покупцеві повного пакету документів, передбачених п.6.3 договору.

З посиланням на неотримання повного пакету документів та умови договору, вважає, що строк оплати товару у нього не настав.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду від 20.01.2020 (а.с.161).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 (головуючий суддя - Іванов О.Г. (доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В..) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду; судове засідання призначено на 17.02.2020 на 11:30 годину; сторонам наданий строк для подання відзиву. Заяв, клопотань.

В судове засідання 17.02.2020 представники обох сторін не з"явились; будь-яких клопотань з цього приводу не заявили.

Згідно ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч.12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання; жодних клопотань з приводу неможливості явки в судове засідання представника не заявляли, наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 17.02.2020 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

25.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК Україна" (позивач у справі, постачальник) та ПАТ "Запоріжсталь" (відповідач у справі, покупець) укладений договір № 20/2017/2426 з протоколом розбіжностей від 28.08.2017, за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених договором (п.п1.1 р.1 договору (а.с.10-15)).

Кількість та номенклатура обладнання вказуються в Специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємними частинами (п.2.1 договору).

Згідно прутків 3.1-3.3 договору сторони домовились, що поставка обладнання здійснюється видати транспорту, зазначеними в специфікаціях; постачальник зобов`язується поставити обладнання на умовах поставки, зазначених у специфікаціях у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року; строки поставки обладнання зазначаються у специфікаціях.

За пунктами 4.1, 4.3 договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначені у специфікаціях и включають у себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника. Пов`язані з поставкою обладнання. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється відповідно до долучених до нього специфікацій.

Порядок розрахунків узгоджено п. 5.2 договору, яким передбачено, що оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, зазначеного в Специфікації, та обраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п. 6.3. даного договору.

Пунктом 6.3 договору сторони узгодили, що постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату обладнання;

- транспортні та супровідні документи;

- пакувальні документи;

- сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках)

Постачальник зобов`язаний надати покупцю в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникли у постачальника, в день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що покупець вправі відмовитися від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п. 6.3 даного договору.

Пунктом 6.5 договору сторони узгодили, що у разі поставки обладнання, яке не відповідає умовам договору (по якості, комплектності, номенклатурі, пакуванню) або супровідним документам, а також обладнання пошкодженого внаслідок невідповідного пакування та/або маркування, порушення правил транспортування (за умови транспортування транспортними засобами постачальника або перевізника за договором з постачальником)обладнання приймається покупцем на зберігання.

Постачальник має за власний рахунок протягом трьох календарних днів, або в інший строк, узгоджений сторонами, з моменту відправки йому відповідного повідомлення покупця виконати зазначені у повідомленні вимоги про виправлення виявлених недоліків (дефектів) обладнання, про доукомплектацію обладнання, заміну обладнання, про відшкодування покупцю всіх понесених ним видатків та збитків, пов`язаних з поставкою обладнання неналежної якості (в тому числі видатків по зберіганню, транспортуванню, утилізації всього або частини обладнання, усунення його недоліків).

Згідно з п.7.2 договору у разі порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.

За пунктами 10.4, 10.5 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (за умови наявності таких вимог), і діє до 24.08.2018. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) по цьому договору.

До договору № 20/2017/2426 сторони підписали специфікації на поставку обладнання:

- № 1 від 25.08.2017 на суму 8361,60 грн., строк поставки - до 28.11.2017 (13, на звороті-14);

- № 4 від 22.09.2017 на суму 262954,80 грн., строк поставки - до 25.12.2017 (а.с.18-19);

- № 5 від 11.10.2017 на суму 80692,80 грн., строк поставки - до 25.12.2017 (а.с.32-33);

- № 6 від 12.10.2017 на суму 709440,00 грн., строк поставки - до 29.12.2017 (а.с.40-41);

- № 7 від 13.10.2017 на суму 65736,00 грн., строк поставки - до 25.12.2017 (а.с.48-49);

- № 8 від 31.10.2017 на суму 21235,20 грн., строк поставки - до 29.12.2017 (а.с.56-57);

- № 9 від 09.11.2017 на суму 29338,80 грн., строк поставки - до 29.12.2017 (а.с.64-65);

- № 12 від 20.12.2017 на суму 232309,20 грн., строк поставки - до 29.03.2018 (а.с.78-79).

Відповідно до п. 5 Специфікацій строк оплати поставленого обладнання складає протягом 60 календарних днів з моменту поставки обладнання та надання покупцю повного пакету документів, вказаних в п. 6.3 договору. Умови поставки: на умовах DAP, склади ПАТ "Запоріжсталь", відповідно до Інкотермс в редакції 2010 року.

На виконання умов договору № 20/2017/2426 від 25.08.2017 та специфікацій до нього за видатковими накладними постачальник поставив покупцеві товар:

- згідно видаткової накладної № РН-0000755 від 05.12.2017 на суму 95 212,80 грн (а.с.20), за товарно-транспортною накладною № 582 від 05.12.2017 (а.с.24-25), на підставі довіреності відповідача № 97211283/8973 від 05.12.2017 (а.с.22-23), на оплату якої був виписаний рахунок № СФ-00903 від 05.12.2017 (а.с.21);

- згідно видаткової накладної № РН-0000736 від 24.11.2017 на суму 136 004,40 грн (а.с.26), за товарно-транспортною накладною № 578 від 24.11.2017 (а.с.30-31), на підставі довіреності відповідача № 97211162/8705 від 24.11.2017 (а.с.28-29), на оплату якої був виписаний рахунок № СФ-00885 від 24.11.2017 (а.с.27);

- згідно видаткової накладної № РН-0000756 від 05.12.2017 на суму 80692,80 грн (а.с.34), за товарно-транспортною накладною № 582 від 05.12.2017 (а.с.38-39), на підставі довіреності відповідача № 97211283/8973 від 05.12.2017 (а.с.36-37), на оплату якої був виписаний рахунок № СФ-00784 від 05.12.2017 (а.с.35);

- згідно видаткової накладної № РН-0000791 від 18.12.2017 на суму 709440,00 грн (а.с.42), за товарно-транспортною накладною № 589 від 18.12.2017 (а.с.46-47), на підставі довіреності відповідача № 97211413/9328 від 15.12.2017 (а.с.44-45), на оплату якої був виписаний рахунок № СФ-00789 від 18.12.2017 (а.с.43);

- згідно видаткової накладної № РН-0000792 від 18.12.2017 на суму 65736,00 грн (а.с.50), за товарно-транспортною накладною № 589 від 18.12.2017 (а.с.54-55), на підставі довіреності відповідача № 97211413/9328 від 15.12.2017 (а.с.52-53), на оплату якої був виписаний рахунок № СФ-00816 від 18.12.2017 (а.с.51);

- згідно видаткової накладної № РН-0000793 від 18.12.2017 на суму 21 235,20 грн (а.с.58), за товарно-транспортною накладною № 589 від 18.12.2017 (а.с.62-63), на підставі довіреності відповідача № 97211413/9328 від 15.12.2017 (а.с.60-61), на оплату якої був виписаний рахунок № СФ-00844 від 18.12.2017 (а.с.59);

- згідно видаткової накладної № РН-0000794 від 18.12.2017 на суму 24 453,60 грн (а.с.66), за товарно-транспортною накладною № 589 від 18.12.2017 (а.с.70-71), на підставі довіреності відповідача № 97211413/9328 від 15.12.2017 (а.с.68-69), на оплату якої був виписаний рахунок № СФ-00922 від 18.12.2017 (а.с.67);

- згідно видаткової накладної № РН-0000813 від 27.12.2017 на суму 4885,20 грн (а.с.72), за товарно-транспортною накладною № 594 від 27.12.2017 (а.с.76-77), на підставі довіреності відповідача № 97211557/9553 від 27.12.2017 (а.с.74-75), на оплату якої був виписаний рахунок № СФ-00945 від 27.12.2017 (а.с.73);

- згідно видаткової накладної № РН-0000035 від 08.02.2018 на суму 171 175,20 грн (а.с.84), за товарно-транспортною накладною № 614 від 08.02.2018 (а.с.88-89), на підставі довіреності відповідача № 97211836/665 від 08.12.2018 (а.с.86-87), на оплату якої був виписаний рахунок № СФ-54 від 08.02.2018 (а.с.85).

Таким чином, за вказаними накладними поставлено товару всього на суму 1 308 835,20 грн.

Відповідач прийняв без зауважень поставлене позивачем обладнання, про що свідчать підписи представників на накладних, які наявні в матеріалах справи. На оплату товару позивачем пред`явлені відповідні рахунки.

В порушення умов договору відповідач зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 179 250,10 грн, що підтверджується банківською випискою від 31.01.2018, від 31.05.2018, листами відповідача про коригування здійснених призначень платежу (а.с.80-83, 90).

Таким чином, залишок заборгованості становить 1 129 585,10 грн, втім, згідно здійсненого позивачем розрахунку за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1129583,77 грн., з яких заборгованість за Специфікацією № 4 складає 101517,60 грн., за Специфікацією № 5 - 80692,80 грн., за Специфікацією № 6 - 709440,00 грн., за Специфікацією № 7 - 65736,00 грн., за Специфікацією № 8 - 21235,20 грн., за Специфікацією № 9 - 29338,80 грн., за Специфікацією № 12 - 121923,97 грн.

Листами від 06.06.2018 № 79/300-1395, № 79/300-1396 на адресу позивача відповідач просив за платіжним дорученням 333561 від 08.05.2018 на суму 64032,00 грн та № 333454 від 25.05.2018 на суму 208 243,20 грн здійснити корегування призначення платежу відповідно до певних рахунків по договору № 20/2017/2426 (а.с.80-83).

Несплата відповідачем у повному обсязі вартості поставленого обладнання і стала підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив із того, що порушення виконання зобов`язань з боку відповідача стосовно повної та своєчасної оплати поставленого товару за договором від 25.08.2017 № 20/2017/2426 мали місце, що є підставою стягнення решти заборгованості, прострочення в оплаті мало місце, що є підставою для стягнення з відповідача 3% річних, розрахунок яких є вірним, втім, розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем невірно, тому в цій частині вимог суд задовольнив вимоги частково.

Щодо вимог по стягнення пені, то позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності зі вказаними вимогами, про що здійснено заяву відповідачем, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який регулюється параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що товар був отриманий відповідачем без будь-яких зауважень, відповідно до договору та специфікацій кінцевий строк оплати товару відтермінований на 60 календарних днів, із загальної вартості товару на суму 1 308 835,20 грн. відповідачем сплачено 179 250,10 грн., тобто недоплаченим лишився товар на суму заявлену позивачем 1 129 583,77 грн, на момент прийняття рішення судом першої інстанції доказів погашення решти заборгованості відповідачем не надано, то господарським судом правомірно задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість.

Крім суми основної заборгованості, за неналежне виконання договірних зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, позивачем відповідно до п.7.2 договору нараховано відповідачу 82233,70 грн. - пені (за період з 08.11.2018 по 09.05.2019) та згідно вимог ст.625 ЦК України 3% річних у розмірі 33887,50 грн., нарахованих за період з 09.05.2018 по 09.05.2019 і 103921,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих за цей же період (з 09.05.2018 по 09.05.2019).

При перевірці розрахунку пені судом першої інстанції встановлено, що позивачем такий розрахунок виконано без урахування передбаченого ч. 6. ст. 232 ГК України граничного строку для нарахування штрафних санкцій при розрахунку пені, тому такий розрахунок є неправильним.

Крім того, відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

З урахуванням того, що позов направлений позивачем до суду 27.09.2019 та отриманий судом в той же день, тобто позовна давність за вимогами про стягнення пені, заявленими в даному позові, обчислюється з 28.09.2018; граничний строк нарахування пені за останньою специфікацією № 12 - 10.10.2018; позивачем нарахована пеня за період з 08.11.2018 по 09.05.2019 на всю суму прострочених оплат за всіма спірними Специфікаціями, тобто поза межами позовної давності, таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки у даних спірних відносинах скінчився і відповідачем здійснено про це відповідну заяву, то судом першої інстанції до вимог про стягнення пені обґрунтовано застосовано наслідки спливу позовної давності та відмовлено у стягненні 82233,70 грн. пені.

З урахуванням вимог чинного законодавства судом здійснений перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, встановлена його арифметична правильність, тому в цій частині позовні вимоги підставно задоволені судом у розмірі 33887,50 грн.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 103921,71 грн., нарахованих за період з 09.05.2018 по 09.05.2019, судом першої інстанції встановлено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку інфляційних втрат суд застосував рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97р, відповідно до яких розрахунок втрат від інфляції грошових коштів здійснюється не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Таким чином, з урахуванням здійснено перерахунку, обґрунтовано позовні вимоги в цій частині задовольнив частково в сумі 99442,86 грн., а в частині стягнення 4478,85 грн. втрат від інфляції грошових коштів - відмовив.

Стосовно доводів апеляційної скарги про ненастання строку оплати, внаслідок неподання товаросупровідних документів, визначених п.6.3 договору, то вони не приймаються в силу наступного.

За змістом статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Аналогічні умови узгоджені сторонами у пунктах 6.4, 6.5 договору, зокрема щодо відмови від приймання товару до передачі товаросупровідних документів, а також в разі невідповідності товару товаросупровідним документам взяття його покупцем на відповідальне зберігання.

Крім того, відповідно до п.6.3 договору передача товаросупровідних документів здійснюється до початку приймання обладнання .

Факт отримання обладнання відповідачем не заперечується, підтверджується матеріалами справи, доказів прийняття на зберігання обладнання, відмови від приймання обладнання та/або його повернення відповідачем такого обладнання матеріали справи не містять.

Також відсутні в матеріалах справи докази звернення відповідача до позивача з претензією в порядку ст.666 ЦК України про відсутність будь-яких документів, обумовлених п.6.3 договору.

Більш того, колегія суддів зазначає, що в платіжних дорученнях про перерахування грошових коштів (часткових оплат) № 322655 від 23.01.2018, № 333561 від 08.05.2018, № 335454 від 25.05.2018 є посилання на рахунки № СФ-00885 від 24.11.2017 та № СФ-54 від 08.02.2018 (відповідно). Отже, суд апеляційної інстанції, керується "презумпцією належного виконання зобов`язань", передбаченого ч.5 ст.12 ЦК України та вважає, що зобов`язання позивача з поставки та передання повного пакету документів на товар, в тому числі рахунків, виконано належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 у справі №908/2693/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 у справі №908/2693/19 - залишити без змін.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.02.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік