Рішення

від 10.12.2019 по справі 910/8544/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2019Справа № 910/8544/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Елемент"

до Державного підприємства "Електронмаш"

про стягнення 275040,00 грн.

за участі представників:

від позивача: Фінк О.Е., адвокат,

від відповідача: Бараненков Д. О., за довіреністю,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Елемент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Електронмаш" про стягнення коштів у розмірі 275040,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк оплати, згідно укладених у спрощеній формі договорів поставки комплектуючих виробів від вересня-листопада 2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

16.07.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

21.08.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке задоволено судом відповідною ухвалою від 22.08.2019 року.

За наслідками судового засідання 05.09.2019 суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим ухвалою суду призначив підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2019 суд залишив без задоволення подане позивачем 09.10.2019 клопотання про витребування доказів.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечував, пославшись на відсутність доказів волевиявлення відповідача на укладення в спрощений спосіб договору поставки товару, борг за яким стягує позивач. При цьому, відповідач зауважує на недоліках оформлення видаткових накладних, в яких в якості отримувача товару вказано старе найменування юридичної особи відповідача, двічі закреслено дату її дійсності, а також вказано довіреність на отримання товару від 14.09.2019 № 12ААЄ103437. У той же час, до матеріалів позовної заяви долучено довіреність від 14.10.2018, видача якої директором позивача не здійснювалася.

У відповіді на відзив позивач вказав, що укладення між сторонами договору поставки зафіксовано у відповідних видаткових накладних, які містять підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції, повноваження якої вказані в довіреності. Одночасно позивач зауважує, що в довіреності допущено помилку щодо дати її видачі, та остання містить підписи головного інженера (заступника директора) і головного бухгалтера. Крім того, відповідач здійснив часткову оплату товару за трьома видатковими накладними.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зауважив, що спірні видаткові накладні не можуть бути доказом отримання відповідачем товару, оскільки не містить підпису уповноваженої на отримання за ними товару особи, довіреність на яку відповідачем не видавалася. Так, на час видачі спірної довіреності в о. директора відповідача був Бондарчук Д. В., яким також затверджено новий вигляд печатки підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач, протягом вересня, жовтня та листопада 2018 року між сторонами укладено договори поставки в спрощений спосіб на загальну суму 377640 грн., а саме за наступними видатковими накладними: від 14.09.2018 № 73 на суму 37800 грн. з ПДВ, від 14.09.2018 № 74 на суму 39096 грн. з ПДВ, від 14.09.2018 № 75 на суму 34344 грн. з ПДВ, від 14.09.2018 № 76 на суму 32400 грн. з ПДВ, від 14.09.2018 № 77 на суму 32400 грн. з ПДВ, від 14.09.2018 № 78 на суму 32400 грн. з ПДВ, від 14.09.2018 № 79 на суму 32400 грн. з ПДВ, від 15.11.2018 № 92 на суму 38400 грн. з ПДВ, від 15.11.2018 № 93 на суму 30000 грн. з ПДВ, від 15.11.2018 № 94 на суму 32400 грн. з ПДВ, від 15.11.2018 № 95 на суму 34200 грн. з ПДВ, від 15.11.2018 № 96 на суму 1800 грн. з ПДВ.

Також позивачем надано рахунки на оплату, а саме: від 13.09.2018 № 69-75, від 29.10.2018 № 84-87, від 05.11.2018 № 89.

У вказаних вище видаткових накладних вказано, що від відповідача товар отримувала Бачинська Т. В. за довіреністю від 14.09.2018 № 12ААЄ103437.

Як убачається із копії доданої до матеріалів позовної заяви довіреності, остання видана 14.10.2018 за № 12ААЄ103437 Бачинській Т. В. на отримання від ТОВ Топ-Елемент цінностей за рахунками від 13.09.2018 № 69-75, а також за вписаними нижче рахунками від 29.10.2018 № 84-87, від 05.11.2018 № 89.

Також у матеріалах справи наявні платіжні доручення від 21.09.2018 № 95 на суму 37800 грн. щодо оплати мікросхеми, зг.рах.69 від 13.09.2018, ПДВ-20% 6300 грн. ; від 12.10.2018 № 127 на суму 32400 грн. щодо оплати конденсатори, зг.рах.74 від 13.09.2018, ПДВ-20% 5400 грн. ; від 23.10.2018 № 159 на суму 32400 грн. щодо оплати конденсатор електролітичний, зг.рах.75 від 13.09.2018, ПДВ - 20% 5400 грн. .

На підтвердження здійснення спірної поставки товару позивач також надав податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

У даному випадку факт укладення сторонами в простій письмовій формі договорів поставки відповідачем не визнається, з огляду на невідповідність первинних документів, доданих на підтвердження відповідних господарських операцій.

Судом встановлено, що відповідачем прийнятий та оплачений товар лише за видатковими накладними від 14.09.2018 № 73, 78 та 79, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

У той же час, заперечення відповідача щодо прийняття товару за іншими видатковими накладними ґрунтуються на невідповідності таких видаткових накладних та довіреності від відповідача на прийняття товару вимогам, що ставляться до таких документів.

Суд зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Незважаючи на те, що рахунки № 69, 74, 75 по оплаченим відповідачем накладним від 14.09.2018 № 73, 78 та 79 зазначені в довіреності відповідача на отримання товару, наведене не може слугувати визнанням відповідачем автоматичного прийняття товару за іншими видатковими накладними, які є окремими, складеними в простій письмовій формі, договорами поставки.

Положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пунктом 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Положення в тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітності підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітності, що створені ручним способом, виправляються способом червоного сторно , додаткових бухгалтерських проведень або коректурним способом, відповідно до якого неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Як убачається із доданої до матеріалів справи копії довіреності від 14.09.2018 № 12ААЄ103437, остання містить подвійне закреслення строку її дії, а поряд із назвою посад керівника підприємства та головного бухгалтера, що видали довіреність, не зазначено їх прізвищ та ініціалів, що унеможливлює ідентифікувати осіб, якими така довіреність видана.

Крім того, суд зауважує, що дана довіреність датована 14.10.2018, а в усіх спірних видаткових накладних на поставку товару значиться довіреність від 14.09.2018 року. Жодні інші відомості, з яких можливо було би встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з отримання товару в спірних накладних, окрім вказаної довіреності, не значиться.

У той же час, у довіреності передбачено одержання лише 10000 одиниць комплектуючих виробів, що значно менше обсягу товару, вказаного в спірних видаткових накладних.

Також відрізняється від дійсного на той час найменування юридичної особи відповідача, визначеного підприємством-одержувачем за вказаними накладними, в яких значиться Державне науково-виробниче підприємство Електронмаш .

Водночас, із матеріалів справи слідує, що на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.09.2016 № 1621, Державне науково-виробниче підприємство Електронмаш перейменоване в Державне підприємство Електронмаш .

Як убачається із наказу від 12.09.2018 № 114-п Міністерства економічного розвитку і торгівлі України виконання обов`язків директора ДП Електронмаш на ОСОБА_1 з 13.09.2018 року.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Ураховуючи викладене, у доданих позивачем копіях видаткових накладних та довіреності значаться неповні дані та оформлення таких первиннх документів здійснено із значними недоліками, що за наявності вищевстановлених судом обставин не свідчить про доведення позивачем обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення позову про стягнення коштів.

Разом із цим, не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів надані позивачем податкові накладні, оскільки саме первинні документи є підставою для формування фінансової та податкової звітності товариства, у зв`язку з чим за відсутності таких документів дані податкових накладних не можуть бути доказом здійснення господарської операції з поставки товару.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані відповідачем докази на підтвердження невідповідності первинних документів з поставки товару фактичним обставинам є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем, з яких неможливо дійти безумовного висновку про факт здійснення господарської операції з поставки відповідачу товару за спірними видатковими накладними на загальну суму 275040 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статей 129 ГПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Елемент" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 20.12.2019.

Суддя К.В. Полякова