Рішення

від 16.12.2019 по справі 922/3306/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3306/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "СПЛАВ - 500", м. Харків до Фізичної особи - підприємця Кобзар Сергія Олександровича, м. Ізюм про стягнення 37552,56 грн. за участю представників сторін:

позивача - Канцедал Е.М. (директор)

відповідача - Кобзар С.О., особисто

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "СПЛАВ - 500", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Кобзар Сергія Олександровича, м. Ізюм, в якій просить суд стягнути з відповідача 17738,02 грн. основного боргу, 12732,25 грн. неустойки, 5108,00 грн. інфляційного збільшення боргу та 1974,29 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3306/19, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11 листопада 2019 року на 11:20 годин та про розгляд справи повідомлено сторін.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 11 листопада 2019 року суд починає розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 11 листопада 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 02 грудня 2019 року до 12:30 годин.

Протокольною ухвалою від 02 грудня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 16 грудня 2019 року до 12:00 годин.

13 грудня 2019 року через канцелярію суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "СПЛАВ - 500" подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивача просить суд стягнути з відповідача 17238,02 грн. основного боргу, 12732,25 грн. неустойки, 5108,00 грн. інфляційного збільшення боргу та 1974,29 грн. 3% річних, посилаючись на те, що відповідачем частково погашено заборгованість.

Суд, розглянувши питання прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Як вбачається з матеріалів справи № 922/3306/18 ухвалою господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11 листопада 2019 року. Тобто, позивач мав строк на вчинення процесуальної дії - подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, до 11 листопада 2019 року (включно). Втім, вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог позивачем подано до суду, 13 грудня 2019 року, тобто поза межами строку, встановленого законом.

Згідно статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.

Враховуючи вище викладене, а саме подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог з пропуском строку, встановленого законом, суд залишає без розгляду заяву (вхідний № 30332 від 13 грудня 2019 року) позивача про зменшення розміру позовних вимог.

16 грудня 2019 року через канцелярію суду, Фізичною особою - підприємцем Кобзар Сергієм Олександровичем подано заяву (вхідний №30468) про застосування строку позовної давності, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

16 грудня 2019 року через канцелярію суду, Фізичною особою - підприємцем Кобзар Сергієм Олександровичем подано пояснення (вхідний №30469), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача у суловому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях проти заявлених позовних вимог заперечує.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача,об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "СПЛАВ - 500" (позивачем, постачальником) та Фізичною особою - підприємцем Кобзар Сергієм Олександровичем (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник передає у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною відповідно до поданих заявок покупця, узгоджених сторонами за допомогою фіксованого зв`язку електронної пошти, а покупець, зобов`язується приймати та оплатити його на умовах даного договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником, на кожну партію товару, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікацій, в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 2.1. договору поставка товару проводиться на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2010) за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13.

Відповідно до пункту 2.2. договору поставка товару здійснюється на протязі семи календарних днів з моменту зарахування грошових коштів за відповідну партію товару на рахунок постачальника.

Згідно пункт 2.3. договору здача-приймання товару здійснюється сторонами на складі постачальника за адресою, вказаною в пункті 2.1. за кількістю та якістю відповідно товарно-супровідними документами і офомляється шляхом їх підписання уповноваженою особою покупця.

Відповідно до пункту 2.4 договору постачальник в момент поставки зобов`язується надати покупцеві такі товарно-супроводні документи: рахунок, видаткову накладну, сертифікати якості, паспорт якості.

Згідно пункту 3.2. договору оплата партії товару покупцем проводиться в гривнях України шляхом 100% передоплати на підставі рахунку-фактури в термін не пізніше 3 (три) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Узгодження партії товару відбувається шляхом направлення покупцем постачальнику заяки по електронній пошті/факсимільного зв`язку та напрямки постачальником покупцю не пізніше, ніж протягом 3-х робочих днів з моменту отримання заявки її підтвердження з цінами товару на електронну адресу/телефон з якого була направлена заявка.

Відповідно до пункту 4.1. договору якість поставляється товару має відповідати встановленим ГОСТам і ТУ на даний вид продукції.

На виконання договору позивач за замовленням відповідача здійснював поставку кількох партій товару-будівельних матеріалів, виробів з металу, а відповідач прийняв поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними: № 0117-0008 від 17 січня 2018 року на суму 15300,00 грн.; № 0122-0006 від 22 січня 2018 року на суму 26270,00 грн.; № 0122-0007 від 22 січня 2018 року на суму 25530,00 грн.; № 0122-0008 від 22 січня 2018 року на суму 25530,00 грн.; № 2009-0021 від 20 вересня 2018 року на суму 9925,56 грн.; № 2009-0028 від 20 вересня 2018 року на суму 61010,11 грн.; № 2009-0029 від 20 вересня 2018 року на суму 10237,50 грн.

Загальна вартість поставленого за вищевказаними видатковими накладними товару складає 173803,17 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що Фізична особа - підприємець Кобзар Сергій Олександрович частково здійснив оплату прийнятого товару, що підтверджується банківськими виписками позивача по рахунку № НОМЕР_1 а АБ КБ "Приватбанк": за 20 грудня 2017 року - оплата в сумі 19000,00 грн. (платіжне доручення № 214 від 20 грудня 2017 року); за 21 грудня 2017 року - оплата в сумі 6530,00 грн. (платіжне доручення № 215 від 21 грудня 2017 року); за 16 січня 2018 року - оплата в сумі 14986,20 грн. на підставі нахунку на оплату по замовленню № 209 від 16 січня 2018 року; за 01 лютого 2018 року - оплата в сумі 14999,99 грн. по транзитному рахунку (документ №@2PL714480), оплата за ориманий товар Кобзар С.О; за 02 лютого 2018 року - 04 лютого 2018 року - оплата в сумі 10531,00 грн. по транзитному рахунку (документ №@2PL071478), оплата за отриманий товар Кобзар С.О. ; за 05 лютого 2018 року - оплата в сумі 14999,99 грн. по транзитному рахунку (документ №@2PL049251), оплата за отриманий товар Кобзар С.О. ; за 06 лютого 2018 року - оплата в сумі 10531,00 грн. по транзитному рахунку (документ №@2PL554778), оплата за отриманий товар Кобзар С.О. ; за 13 березня 2018 року - оплата в сумі 25158,76 грн. на підставі рахунку на оплату по замовленню № 921 від 12 березня 2018 року; за 26 грудня 2018 року - оплата в сумі 27000,00 грн. за будматеріали згідно рахунку № 12505 від 18 вересня 2018 року; за 04 червня 2019 року - оплата в сумі 5900,00 грн. (платіжне доручення № 222 від 04 червня 2019 року); за 13 червня 2019 року - оплата в сумі 3428,21 грн. (платіжне доручення № 229 від 13 червня 2019 року); за 14 серпня 2019 року - оплата в сумі 3000,00 грн. (платіжне доручення № 289 від 14 серпня 2019 року).

Загальна сума сплачених відповідачем коштів за поставлений товар складає 156065,15 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, прострочена заборгованість Фізичної особи - підприємця Кобзар Сергія Олександровича з оплати поставленого товару (сума основного боргу) на дату складання позовної заяви становить 17738,02 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник обов`язок оплатити його вартість.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено заборгованість на суму 500,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 20 листопада 2019 року.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 500,00 грн. основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки цю заборгованість погашено.

Відповідно до пункту 5.1. договору у разі порушення термінів поставки товару, згідно пункту 2.2. договору, постачальник зобов`язується оплатити покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не своєчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення.

Згідно пункту 5.2. договору за порушення строків оплати вартості товару, що поставляється за цим договором та/або вартості упаковки та/або вартості витрат, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12732,25 грн. неустойки задовольнити; заяву відповідача про застосування строку позовної давності відхилити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5108,00 грн. інфляційного збільшення боргу та 1974,29 грн. 3% річних задовольнити.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частни 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кобзар Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "СПЛАВ - 500" (61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, код ЄДРПОУ 21256123) 17238,02 грн. основного боргу, 12732,25 грн. неустойки, 5108,00 грн. інфляційного збільшення боргу, 1974,29 грн. 3% річних та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу - закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "20" грудня 2019 р.

Суддя П.В. Хотенець