Рішення

від 09.12.2019 по справі 922/2852/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2852/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ про стягнення 304 281,69грн. за участю представників:

від позивача: Мовчан М.В., довіреність 08-21/509/2-19 від 19.02.2019

від відповідача: Сербінов О.В., довіреність №149 від 05.11.2019

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (далі за текстом - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства " ВТБ Банк" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 375914,59грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.11.2016 по 31.07.2019 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою площею 0,1227га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Примерівська, 23, яка належить територіальній громаді м.Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 375914,59грн.

Ухвалою від 09.09.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2019.

01 жовтня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти вимог позивача заперечив та просив у задоволенні позову відмовити. При цьому, відповідач зазначив, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 №849-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2018 №3392 "Про початок процедури ліквідації АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким було запроваджено процедуру ліквідації у АТ "ВТБ БАНК". Отже, Харківська міська рада звернулася з позовом у даній справі після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації АТ "ВТБ БАНК". Посилаючись на приписи статей 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач зазначив, що позивач, в порушення приписів вищевказаного Закону, намагається даним позовом отримати кошти поза межами ліквідаційної процедури та порушити черговість задоволення вимог кредиторів. Крім того, відповідач оспорив і здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості, оскільки в період з 22.01.2019 по 30.05.2019 власником нежитлового приміщення по вул.Примерівській, 23 у м.Харкові було ТОВ "Експорт-Імпорт Трейд", а отже у вказаний період земельною ділянкою фактично користувалося саме це підприємство, а не відповідач.

У підготовчому засіданні 01.10.2019 судом оголошено перерву до 16.10.2019.

У підготовчому засіданні 16.10.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 30.10.2019.

28 жовтня 2019 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності нежилого приміщення літ."Г-5" площею 1672,0кв.м. по АДРЕСА_1 .Харкові за періоди з 02.12.2015 по 22.01.2019, та з 30.05.2019 по сьогоднішній день. Оскільки позивачем при поданні позовної заяви даний факт не був врахований, Харківською міською радою здійснено новий розрахунок розміру безпідставно збережених ПАТ "ВТБ Банк" коштів за період з 01.11.2016 по 31.12.2018 та з 01.06.2019 по 31.07.2019. У зв`язку з цим, заявлений до стягнення розмір позовних вимог було зменшено позивачем до суми 304284,69грн.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 46 ГПК України встановлено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи те, що вищевказана заява відповідає вимогам процесуального законодавства та позивачем надано докази направлення її на адресу відповідача, вона визнана судом такою, що підлягає задоволенню. У зв`язку з цим, у даній справі розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 304 281,69грн.

30 жовтня 2019 року від позивача надійшли пояснення щодо підстав звернення з позовом.

У підготовчому засіданні 30.10.2019 судом оголошено перерву до 27.11.2019.

18 листопада 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням зменшених позовних вимог, в якому викладено позицію щодо невідповідності позовних вимог приписам статей 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У підготовчому засіданні 27.11.2019 судом оголошено перерву до 03.12.2019.

03 грудня 2019 року від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що правовідносини сторін у справі є кондикційними та на них поширюються норми статей 1212-1214 ЦК України. Щодо посилань відповідача на норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач зазначив, що Харківська міська рада не є ані вкладником банку, ані кредитором, у розумінні даного Закону. Отже, у цій справі немає необхідності застосовувати норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в цій справі не розглядаються питання пред`явлення Харківською міською радою вимог до АТ "ВТБ Банк" під час його ліквідації, а розглядаються питання щодо використання відповідачем в певний період земельної ділянки без здійснення плати за неї в розмірі встановленому законодавчими актами та локальними нормативно-правовими актами.

У підготовчому засіданні 03.12.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 09.12.2019.

У судовому засіданні 09.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 09.12.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Згідно наявної у справі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2019 №178001076, право власності на нежитлову будівлю літ."Г-5" загальною площею 1662,9кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ "ВТБ Банк" з 02.12.2015 на підставі іпотечного договору від 06.09.2007 №140/Z/1.

Слід зазначити, що право власності на вказаний об`єкт нерухомості за ПАТ "ВТБ Банк" припинилося 22.01.2019 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 22.01.2019 №28, яким право власності на вказаний об`єкт нерухомості перейшло до TOB "Експорт-Імпорт Трейд". Однак, в подальшому право власності на цей об`єкт нерухомості за TOB "Експорт-імпорт Трейд" було скасовано 30.05.2019.

Таким чином, власником нежилого приміщення літ."Г-5" площею 1672,0кв.м. по АДРЕСА_1 .Харкові слід вважати ПАТ "ВТБ Банк" за періоди з 02.12.2015 по 22.01.2019, та з 31.05.2019 по сьогоднішній день.

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0,1227га з кадастровим номером 6310137500:01:010:0005, яка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 №НВ-0003547212019.

AT "ВТБ Банк", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.

19 серпня 2019 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Салогубом Р.Г. проведено обстеження земельної ділянки по вул.Примерівській, 23 у м.Харкові (кадастровий номер 6310137500:01:010:0005).

В ході обстеження на місцевості встановлено, що дана земельна ділянка площею 0,1227га використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування належної йому нежитлової будівлі літ."Г-5" та навісу.

За результатами обстеження складено відповідний Акт обстеження земельної ділянки від 19.08.2019.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 12.07.2018 №16921/9/20-40-12-14-22 відповідач не зареєстрований як платник земельного податку або орендної плати за земельну ділянку по вул.Примерівській, 23 у м.Харкові площею 0,1227га з кадастровим номером 6310137500:01:010:0005.

Таким чином, відповідач з моменту набуття права власності на будівлю літ."Г-5" за періоди з 01.11.2016 по 31.12.2018 та з 01.06.2019 і по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1227га по АДРЕСА_2 .Примерівській, 23 АДРЕСА_3 м.Харкові (кадастровий номер 6310137500:01:010:0005) без виникнення права власності або користування нею та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Посилаючись на те, що відповідач не набув у встановленому порядку належних прав власності або користування на дану земельну ділянку та не сплачує грошові кошти за користування нею у встановленому законодавством розмірі, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, на підставі статей 1212-1214 ЦК України просить стягнути з відповідача 304281,69грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за періоди з 01.11.2016 по 31.12.2018 та з 01.06.2019 по 31.07.2019.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснено позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул.Примерівській, 23 у м.Харкові (кадастровий номер 6310137500:01:010:0005) від 04.07.2019 №1154/0/45-19, виданому Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 4 статті 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловою будівлею літ."Г-5" площею 1672,0кв.м., розташованій на земельній ділянці по вул.Примерівській, 23 у м.Харкові (кадастровий номер 6310137500:01:010:0005). Проте відповідне право щодо земельної ділянки загальною площею 0,1227га для експлуатації та обслуговування даної нежитлової будівлі за відповідачем не зареєстровано.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

За таких обставин, позивач правомірно зазначає, що у відповідача з 02.12.2015 виник обов`язок щодо здійснення оплати за користування земельною ділянкою, яка використовувалася відповідачем для експлуатації та обслуговування вищевказаного об`єкту нерухомості.

У даному випадку, згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог, періодами користування відповідачем земельною ділянкою по вул.Примерівській, 23 у м.Харкові (кадастровий номер 6310137500:01:010:0005) є з 01.11.2016 по 31.12.2018 та з 01.06.2019 по 31.07.2019.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за користування спірною земельною ділянкою у вказані періоди.

Таким чином, відповідач, як набувач земельної ділянки, фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Разом із тим, слід врахувати наступне.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 №849-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВТБ БАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 18.12.2018 №3392 "Про початок процедури ліквідації АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким було запроваджено процедуру ліквідації у АТ "ВТБ БАНК" строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку."

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації врегульовано статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Частиною 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Крім того, частиною 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Отже, відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому задоволення вимог окремого кредитора - юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що Харківська міська рада не є вкладником або кредитором банку, а тому до спірних правовідносин неможливо застосовувати норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У даному випадку Харківська міська рада є саме кредитором АТ "ВТБ Банк" в розумінні п.5-4 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки має документально підтверджені грошові вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань зі сплати безпідставно збережених коштів у загальній сумі 304281,69грн. за періоди з з 01.11.2016 по 31.12.2018 та з 01.06.2019 по 31.07.2019.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також суд не погоджується з твердженнями представника відповідача у судовому засіданні про те, що зобов`язання відповідача щодо сплати безпідставно збережених коштів виникають лише після ухвалення відповідного судового рішення та отримання відповідного наказу суду.

Як зазначалося вище, відповідач несе обов`язок щодо повернення безпідставно збережених коштів за користування земельної ділянки безпосередньо на підставі чинного законодавства, зокрема, статі 206 Земельного кодексу України та статей 1212-1214 ЦК України.

Отже, позивач, як власник земельної ділянки має право в будь-який час заявити відповідну грошову вимогу до відповідача за відповідний період користування земельною ділянкою.

Зокрема, з наявного у справі листа ГУ ДФС у Харківській області від 12.07.2018 №16921/9/20-40-12-14-22 вбачається, що в розпорядженні Харківської міської ради вже в червні 2018 року були відомості про те, що відповідач не оформив право користування земельною ділянкою та не вносить орендну плату.

Отже, позивач мав реальну можливість звернутися з відповідним позовом до відповідача з грошовими вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів ще до початку процедури ліквідації банку.

За таких обставин, у задоволенні позову Харківської міської ради слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м.Київ, бул.Тараса Шевченка/вул.Пушкінська, буд.8/26, код 14359319) про стягнення 304 281,69грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "19" грудня 2019 р.

Суддя М.В. Калантай