Постанова

від 17.12.2019 по справі 914/422/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/422/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2019 (суддя Синчук М. М.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (головуючий - Скрипчук О. С., судді Кравчук Н. М., Мирутенко О. Л.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку "Драгана, 1" в особі голови Андрусишина В. Ф.

до Львівської міської ради в особі виконавчого комітету Львівської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 ,

про скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.06.2018 № 631.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку "Драгана, 1" (далі - ОСББ "Драгана, 1") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - Львівська міськрада, Міськрада) в особі виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконком) про скасування рішення Виконкому від 15.06.2018 № 631 "Про надання дозволу на переобладнання нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 під житлову квартиру та подальше її використання" (далі - рішення Виконкому від 15.06.2018 № 631, оспорюване рішення).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорюваним рішенням порушено право власності співвласників багатоквартирного житлового будинку № 1 по вул. М. Драгана на спільне майно цього будинку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, позов задоволено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 319, 321, 355, 369, 382, 386, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 4 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР), статей 1, 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та статей 13, 73, 74, 99, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки рішення Виконкому від 15.06.2018 № 631 порушує право співвласників багатоквартирного житлового будинку № 1 по вул. М. Драгана на приміщення колясочної загальною площею 21,1 кв.м. (далі - спірне приміщення), яке належить до допоміжних приміщень і не є нежитловим. При цьому апеляційний суд зазначив, що Виконком, приймаючи оспорюване рішення, без дозволу власників багатоквартирного будинку №1 по вул. М. Драгана розпорядився майном, яке перебуває у їх власності, а суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення будівельно-технічної експертизи у цій справі, так як у матеріалах справи є достатньо доказів, які підтверджують статус спірного приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 321, 355, 382 ЦК України, статті 4 ЖК УРСР, статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та статей 99, 258, 269 ГПК України, наголошуючи, що: 1) суди не обґрунтували, на підставі яких доказів встановлено, що спірне приміщення є допоміжним, використовується та є необхідним для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи для визначення статусу спірного приміщення, а суд апеляційної інстанції, у свою чергу, безпідставно відмовив у прийнятті висновку будівельно-технічної експертизи від 09.10.2019 № 01/10-19я, виготовленого на замовлення учасника справи; 2) помилковим є висновок апеляційного суду про те, що Виконком, приймаючи оспорюване рішення, без дозволу власників багатоквартирного будинку № 1 по вул. М. Драгана розпорядився майном, яке перебуває у їх власності, оскільки суд не надав належної оцінки списку мешканців цього будинку, які своїми підписами надали дозвіл на переведення колясочної 4-го під`їзду у житлове приміщення з подальшим його закріпленням за двірником Львівського комунального підприємства "Під Зуброю" (далі - ЛКП "Під Зуброю") Поліщак М. Л.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 12.07.2016 проведено державну реєстрацію ОСББ "Драгана, 1" як юридичної особи.

9. Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міськради від 10.01.2017 № 14 "Про утворення комісії з приймання-передачі житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 з балансу ЛКП "Під Зуброю" на баланс ОСББ "Драгана, 1" зобов`язано ЛКП "Під Зуброю" передати на баланс ОСББ "Драгана, 1" житловий комплекс за адресою: м. Львів , АДРЕСА_1.

10. 14.06.2017 у центрі надання адміністративних послуг було зареєстровано заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на переведення нежитлового приміщення (колясочної по АДРЕСА_1 ) у житлове приміщення.

11. Згідно з витягом з протоколу № 6 засідання громадської комісії з житлових питань при Виконкомі від 10.08.2017 надано дозвіл двірнику ЛКП "Під Зуброю" ОСОБА_1 на перепланування приміщень колясочної з розширенням за рахунок частини вестибюлю під квартиру на АДРЕСА_1.

12. В подальшому 01.11.2017 було утворено комісію, яка передала житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 з балансу ЛКП "Під Зуброю" на баланс ОСББ "Драгана, 1", крім нежитлового приміщення XXV площею 5,5 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 01.11.2017.

13. 15.06.2018 Виконком на підставі наказу директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради від 14.05.2018 № 269 "Про затвердження висновку міжвідомчої комісії при виконкомі, щодо технічної можливості проведення переобладнання нежитлових приміщень (площею 21,1 кв.м.) в будинку АДРЕСА_1 під квартиру" прийняв оспорюване рішення.

Так, відповідно до рішення Виконкому від 15.06.2018 № 631 гр. ОСОБА_1 дозволено здійснити переобладнання нежитлових приміщень (площею 21,1 кв.м.) в будинку АДРЕСА_1 під квартиру.

У пункті 3 цього рішення зазначено, що Сихівська районна адміністрація має надати висновок про відповідність здійсненого переобладнання нежитлових приміщень (загальною площею 21, 1 кв.м.) у будинку АДРЕСА_1.

У пункті 4 оспорюваного рішення передбачено, що після виконання пункту 3 цього рішення необхідно надати нежитловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 статус житлової квартири та присвоїти номер 109-А.

14. Представник ОСББ "Драгана, 1" направляв до відповідних державних установ адвокатські запити (від 03.11.2018 № 01, від 03.11.2018 № 02, від 03.11.2018 № 03, від 03.11.2018 № 04, від 03.11.2018 № 05) щодо надання інформації та копії документів на підтвердження передачі гр. ОСОБА_1 допоміжного приміщення (колясочної) по АДРЕСА_1 .

У листі-відповіді Сихівської районної адміністрації на адвокатський запит від 13.11.2018 № 34-9457 зазначено, що районна адміністрація не видавала розпорядження про відповідність здійсненого переобладнання нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1.

У відповіді Сихівського РВ м. Львова ГУ ДСНС України у Львівській області від 06.12.2018 № 1/848/РВ зазначено, що у період із 2013 по 2018 роки жодних звернень від гр. ОСОБА_1 не надходило, жодних дозволів чи будь-яких дозвільних документів на перепланування приміщень колясочної під житлову квартиру не видавалося.

Позиція Верховного Суду

15. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

16. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

17. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

18. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

19. ГПК України у редакції, чинній на час розгляду цієї справи місцевим та апеляційним господарськими судами, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем ; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу).

20. Натомість пунктом 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

21. Відповідно до частини 1 статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

22. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

23. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

24. Стосовно суті права, за захистом якого позивач звернувся до господарського суду, то предметом цього позову є скасування рішення виконкому Львівської міськради щодо надання громадянці ОСОБА_1 (третій особі) дозволу на переобладнання нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку під житлову квартиру та подальше її використання.

25. Зазначене рішення прийнято на підставі протоколу № 6 засідання громадської комісії з житлових питань при Виконкомі від 10.08.2017 та наказу директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради від 14.05.2018 № 269 "Про затвердження висновку міжвідомчої комісії при виконкомі, щодо технічної можливості проведення переобладнання нежитлових приміщень (площею 21,1 кв.м.) в будинку АДРЕСА_1 під квартиру".

26. За своєю суттю вимога щодо забезпечення соціальним житлом є однією зі складових правовідносин з реалізації права на житло, що не може не зачіпати права інших осіб, які теж мають право на отримання житла за схожих умов. Такі правові ситуації зумовлюють виникнення спорів про право, вирішення яких з огляду на коло суб`єктів та правову основу спору віднесено до цивільного судочинства.

27. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням права особи на отримання житла, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

28. З огляду на зазначене спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічно-правовим, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства. У цьому випадку той факт, що відповідачами є суб`єкти владних повноважень - Міськрада та її виконавчий комітет, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий (наведену правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 у справі № 569/2101/16-а, від 03.07.2019 у справі № 1306/9031/2012, від 07.11.2018 у справі № 358/460/16-ц, від 29.08.2018 у справі № 488/1176/14-а, від 18.04.2018 у справі № 806/104/16 та від 12.04.2018 у справі № 820/11591/15).

29. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини пов`язані із забезпеченням громадянки ОСОБА_1 житлом, цей спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку Виконком прийняв оспорюване рішення, яке спрямоване саме на реалізацію права третьої особи на отримання житла, зокрема за рахунок переведення нежитлового приміщення у житлове, внаслідок чого цей спір не є ані публічно-правовим, ані господарським спором.

30. Отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів особи як у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, так і в сфері господарювання, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права особи на житло.

31. Так, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція).

32. Як наслідок, на зазначені правовідносини не розповсюджуються норми статті 20 ГПК України, а отже і юрисдикція господарських судів на такі спори не поширюється.

33. Водночас колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити про таке.

Як свідчать матеріали справи, ОСББ "Драгана, 1" зверталося з цим позовом і до Львівського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 14.02.2019 відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі № 1.380.2019.000672 з тих мотивів, що такий спір має розглядатися в порядку господарського судочинства, разом з тим правильно зазначивши, що позивач звернувся до суду за захистом прав, що виникають із житлових правовідносин, і такий спір пов`язаний з поновленням прав позивача у сфері житлових відносин.

34. Ураховуючи викладене, з огляду на висновок про наявність цивільної юрисдикції щодо розгляду цього спору вказана відмова у відкритті провадження у справі за правилами адміністративного судочинства за аналогічною вимогою позивача поставила під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

35. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutandis рішення від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України" (" Bulanov and Kupchik v. Ukraine ", заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27- 28, 38-40); рішення від 01.12.2011 у справі "Андрієвська проти України" (" Andriyevska. Ukraine ", заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13- 14, 23, 25-26); рішення від 17.01.2013 у справі "Мосендз проти України" (" Mosendz v. Ukraine ", заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого ст. 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними та адміністративними судами (§ 116, 119, 122- 125); рішення від 21.12.2017 у справі "Шестопалова проти України" (" Shestopalova v. Ukraine ", заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18- 24)).

36. За таких обставин касаційна інстанція вважає, що непослідовність національних судів створила позивачу та третій особі перешкоди у реалізації права на судовий захист, тому з огляду на наведені вище аргументи дійшла висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 761/46959/17).

37. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

38. За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

39. Отже, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення і постанови та закриття провадження в цій справі.

40. Колегія суддів не надає оцінки як викладеним у касаційній скарзі доводам третьої особи, так і наведеним у відзиві на касаційну скаргу доводам позивача, які стосуються суті спору, оскільки відповідно до імперативних положень частини 2 статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

42. Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, оскаржувані рішення та постанова скасувати, а провадження у цій справі закрити.

Розподіл судових витрат

43. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 914/422/19 скасувати.

Провадження у справі № 914/422/19 закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков