Постанова

від 21.12.2019 по справі 908/1310/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1310/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Берднік І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 (головуючий суддя: Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання поновленим договору оренди землі,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У травні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Вільнянськ" (далі - СВК "Вільнянськ", позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідач) про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за №040926000015, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладання додаткової угоди в редакції позивача.

1.2. Позовні вимоги мотивовані безпідставною відмовою орендодавця Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у поновленні орендарю договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах; наявністю у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі з підстав передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

1.3. 11.07.2019 до суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га кадастровий номер 2321585000:01:002:0019, а саме:

- включати земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки.

1.4. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову СВК "Вільнянськ" зазначає, що станом на 10.07.2019 згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за номером 32-8-0.1-1963/2-19 від 16.04.2019 було скасовано право оренди СВК "Вільнянськ" на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га кадастровий номер 2321585000:01:002:0019.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державний земельний кадастр", п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012, Земельного кодексу України, позивач вважає, що на даний час існують об`єктивні обставини, що відповідач вчинить дії, направлені на здійснення поділу земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 56 Законом України "Про землеустрій", та в подальшому здійснить їх передачу у власність (як розпорядник) іншим ним самостійно визначеним особам.

Такі дії відповідача, на думку позивача, унеможливлять прийняття судом рішення про задоволення позову про поновлення договору оренди землі від 03.02.2009 щодо земельної ділянки площею 48,2524 га кадастровий номер 2321585000:01:002:0019.

Крім того, позивач вважає, що у разі включення відповідачем земельної ділянки, що є предметом договору, до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та безпосередньо організація таких торгів та/або внесення змін до Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 (суддя Федорова О.В.) у задоволенні заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1310/19 відмовлено.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 908/1310/19 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі № 908/1310/19 скасовано і постановлено нову.

Заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/1310/19 вчиняти щодо земельної ділянки площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019 наступні дії:

- включати земельну ділянку площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019;

В іншій частині заяви відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Сільськогосподарський виробничий кооператив "Вільнянськ" 1280,66 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 28.10.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області подано касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 908/1310/19 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 04.11.2019 у справі №908/1310/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.

3.3. Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

3.4. Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2019 заяву Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області строк для подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі №908/1310/19, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 04.12.2019.

3.5. 03.12.2019 (згідно з інформацією на конверті) Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Вільнянськ" направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Касаційного господарського суду 05.12.2019.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (скаржник, відповідач) просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 908/1310/19 повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, не дослідивши дійсний характер даних правовідносин, прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області зазначає, що чинне законодавство не передбачає підписання акту приймання-передачі земельної ділянки після закінчення строку договору, на момент подання позивачем до суб`єкту державної реєстрації прав листа від 16.04.2019 №32-8-0.1-1963/2-19 від 16.04.2019 договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, отже дії Держгеокадастру повністю узгоджуються з положеннями частини другої статті 19 Конституції України, тому, на думку відповідача, судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач вважає, що позивач не обґрунтував та не надав доказів, які свідчили б про те, що нездійснення заборони Держгеокадастру до моменту прийняття остаточного рішення у цій справі, вчиняти будь-які дії, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі у разі задоволення позову і, що запропоновані заходи забезпечення позову не матимуть наслідком порушення прав та інтересів Держгеокадастру, що є неприпустимим.

Разом з тим, скаржник вказує, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову, проте самі лише посилання позивача, виходячи із власних, не підтверджених належним чином припущень про утруднення виконання судового рішення, не є достатньою підставою для забезпечення позову.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 908/1310/19 - без змін, наголошує на правильності висновків суду апеляційної інстанції та безпідставності доводів касаційної скарги. При цьому, СВК "Вільнянськ" вказує, що в суміжній справі з однорідним предметом спору між тими ж сторонами внаслідок незастосування судами заходів забезпечення позову позивач втратив реальну можливість на поновлення договору оренди землі.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Як вже зазначалося вище, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Вільнянськ" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000015, на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди.

Позов мотивований відмовою орендодавця - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у поновленні орендарю договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.2. 11.07.2019 Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Вільнянськ" подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019, а саме:

- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019.

Заява обґрунтована тим, що вчинення відповідачем вищезазначених дій унеможливить виконання судового рішення в разі задоволення його позову.

6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи в задоволенні заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" про забезпечення позову суд першої інстанції визнав доводи, наведені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, такими, що ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами і однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Зокрема, виключення запису про право оренди із Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна місцевий господарський суд не визнав доказом вчинення відповідачем дій щодо поділу або передачі права на земельну ділянку.

Посилання позивача на факт поділу відповідачем земельної ділянки в період спору між сторонами в іншій судовій справі № 908/2503/18 місцевий господарський суд не вважає доказом вчинення відповідачем дій щодо поділу чи передачі права на земельну ділянку, щодо якої виник спір у даній справі, оскільки правовідносини сторін у справі № 908/2503/18 виникли щодо іншої земельної ділянки, іншого договору оренди землі та інших сторін.

6.2. Суд апеляційної інстанції, з метою збереження стану справ з цим майном та можливості у майбутньому використання ефективного захисту порушеного права в межах однієї справи, враховуючи реєстраційні дії про припинення прав на це майно, дійшов висновку, що зазначені позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0019 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) і заборони вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання цієї земельної ділянки є належними та адекватними суті спору, не суперечать вищенаведеним положенням процесуального закону, тому не погодився із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій частині.

Вимогу заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га кадастровий номер 2321585000:01:002:0019 апеляційний господарський суд вважає такою, що не відповідає предмету спору і способу обраного позивачем захисту свого права, оскільки в межах своїх повноважень Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області має право видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.

Позивач в своїй заяві не конкретизує, які саме накази щодо спірної земельної ділянки суд повинен заборонити видавати відповідачу, а зазначає "будь-які". Втім, такі накази можуть і не стосуватися предмету спору - поновлення права оренди.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га кадастровий номер 2321585000:01:002:0019 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та внесення до Державного земельного кадастру будь-якої інформації щодо поділу чи об`єднання цієї земельної ділянки включає в себе і етап видання наказів організаційно-розпорядчого характеру саме з цих питань.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

3. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції."

Згідно зі ст.300 ГПК:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідно до ст.136 ГПК:

"1. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

2. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду."

Згідно з п.2 ч.1 ст.137 ГПК:

"Позов забезпечується:

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії."

7.3. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

7.4. За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 , умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

7.5. Як свідчать матеріали справи, предметом позову СВК "Вільнянськ" є вимога про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за №040926000015, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладання додаткової угоди в редакції, викладеній у позовній заяві, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем оспорюється відмова відповідача в поновленні договору оренди земельної ділянки та позов направлений на встановлення права позивача щодо поновлення такого договору. Отже, об`єктом спірних правовідносин у цій справі є речове право оренди на земельну ділянку.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2019 (а.с. 93) підтверджується, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вчинило дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна про припинення речового права позивача, незважаючи на наявність спору в суді.

7.6. Відповідно до частини 1, абзацу 3 частини 2 статті 79 1 та частини 4 статті 122 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом положень абзацу 2 частини 10 статті 24 та частини 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

7.7. Суд апеляційної інстанції з урахуванням положень чинного законодавства дійшов висновку, що в межах своїх дискреційних повноважень Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, має право передавати їх в оренду, зокрема, і шляхом проведення аукціону, формувати земельні ділянки, здійснювати їх об`єднання та поділ, передавати у власність та вчиняти інші розпорядчі дії щодо землі, зокрема і спірної земельної ділянки.

Вказані повноваження відповідача визначені Земельним кодексом України, Законами України "Про державний земельний кадастр", "Про землеустрій".

7.8. Апеляційний господарський суд погодився зі скаржником, що закон не зобов`язує Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомляти позивача, як орендаря, про намір вчинити будь-які дії із спірною земельною ділянками або про факти вчинення таких дій.

Тобто, має місце існування обставин, обґрунтовані припущення, відповідно до яких здійснення відповідачем під час вирішення даного спору у господарському суді дій із спірною земельною ділянкою, фактично порушить принцип ефективного судового захисту прав і інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах даного спору, адже зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав звертатися до набувачів речових прав на цю земельну ділянку з інших підстав.

Поділ чи об`єднання земельної ділянки призведе до припинення цієї земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що також унеможливить ефективний спосіб захисту у даній справі.

7.9. Ураховуючи наведене колегія суддів касаційного господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції задовольняючи заяву СВК "Вільнянськ" (орендаря земельної ділянки) про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/1310/19 вчиняти щодо земельної ділянки площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019 наступні дії: включати земельну ділянку площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах); вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки площею 48,2524 га, кадастровий номер 2321585000:01:002:0019, правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, оскільки як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами оскарження, ГУ Держгеокадастру вчинило дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна про припинення речового права позивача.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені позивачем заходи забезпечення позову є належними та адекватними суті спору, не суперечать вищенаведеним положенням процесуального закону.

7.10. Колегія суддів відхиляє аргументи відповідача про те, що на час подання ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області до суб`єкта державної реєстрації прав листа від 16.04.2019 договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, оскільки такі твердження фактично є запереченнями щодо обґрунтованості позовних вимог та мають оцінюватися судом першої інстанції лише під час розгляду справи суті, а не в межах оскарження ухвали про забезпечення позову.

7.11. Суд касаційної інстанції також не погоджується з аргументами відповідача про необґрунтованість і недоведеність доводів позивача про те, що не здійснення заборони ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області до моменту ухвалення остаточного рішення у цій справі вчиняти будь-які дії, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за умови задоволення позову, оскільки матеріалами оскарження підтверджується скасування уповноваженими особами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у Державному реєстрі речових прав зареєстрованого за СВК "Вільнянськ" права оренди на земельну ділянку на підставі листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.04.2019, у той час як позивач оспорює відмову відповідача у поновленні договору оренди зазначеної земельної ділянки, а позов спрямований на встановлення права позивача щодо поновлення такого договору.

7.12. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 22.11.2019 у справі №908/1318/19, від 22.11.2019 у справі №908/1307/19, від 25.11.2019 у справі №908/1289/19, від 27.11.2019 у справі №908/1306/19, від 27.11.2019 у справі №908/1288/19, від 13.12.2019 у справі № 908/1320/19 (між тими ж сторонами та з аналогічних підстав ).

7.13. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 908/1310/19 - без змін.

8.3. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 908/1310/19 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 908/1310/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Г. Мачульський

І. Берднік