Постанова

від 19.12.2019 по справі 804/1118/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа №804/1118/16

адміністративне провадження №К/9901/25238/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (судді: Дадим Ю.М. (головуючий), Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі № 804/1118/16 (804/10707/13-а) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1" (далі - позивач, Товариство) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.08.2013:

- №0003112220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 172 625,00 грн, в тому числі за основним платежем на суму 138 100,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 34 525,00 грн;

- №0003102220, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 331 553,75 грн, в тому числі за основним платежем на суму 265 243,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 66 310,75 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки господарські операції за якими було сформовано об`єкт оподаткування податком на прибуток та ПДВ фактично відбулись, що підтверджено первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів України у Дніпропетровській області було задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для направлення справи на новий розгляд Вищий адміністративний суд України визначив необхідність дослідження судами реальності здійснення господарських операцій за якими позивачем було сформовано податковий облік, а саме дослідження договорів укладених позивачем з контрагентами ТОВ Ангстрем Континенталь , ТОВ Віконні системи , ПП Транс-Атлантика-Сервіс , ТОВ Дидактика , ПНВП Техніка , їх економічного змісту та спрямованості на досягнення певного економічного ефекту, всіх первинних документів, які відповідно до специфіки господарських операцій підтверджують їх реальність, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності, фактичного здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентами, наявності у них умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають наукові, технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання, в тому числі із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

5. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність реальності вчинення спірних господарських операцій з огляду на не підтвердження таких належними документами первинного обліку та не встановлення фактичного руху активів у процесі здійснення таких операцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.06.2013 №1627/22-4/25017332, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СМУ-1" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам ТОВ "Ангстрем Континенталь" за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, ТОВ "Дидактика" за період з 01.05.2012 по 31.05.2012, ПП "Транс-Атлантика-Сервіс" за період з 01.03.2012 по 31.08.2012, та ПНВП "Техніка" за період з 01.08.2012 по 31.10.2012, ТОВ "Віконні системи" за період з 01.02.2012 по 31.05.2012, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 265 243,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 138100 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства вмотивовано відсутністю факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Ангстрем Континенталь , ТОВ Віконні системи , ПП Транс-Атлантика-Сервіс , ТОВ Дидактика та ПНВП Техніка , оскільки позивачем не надано первинні та бухгалтерські документи в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, вказані контрагенти не знаходяться за податковою адресою, фактичне місцезнаходження не встановлено, не мають офісних, виробничих або складських приміщень, обладнання, транспортних засобів, робочого персоналу для проведення відповідних видів господарської діяльності, зокрема проведення будівельних робіт.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Судами також встановлено, що між позивачем та контрагентами ТОВ Ангстрем Континенталь , ТОВ Віконні системи , ПП Транс-Атлантика-Сервіс , ТОВ Дидактика та ПНВП Техніка були укладені договори поставки, договори про виконання робіт (договори підряду).

В підтвердження виконання вказаних договорів позивачем було надано копії наступних документів: видаткові та податкові накладні, рахунки - фактури, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Товариство цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі Товариством не вказано, в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судами норм матеріального права позивач в касаційній скарзі не наводить.

9. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

10.3. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

16. При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

17. При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Розв`язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень, за господарськими правовідносинами з контрагентами ТОВ Ангстрем Континенталь , ТОВ Віконні системи , ПП Транс-Атлантика-Сервіс , ТОВ Дидактика та ПНВП Техніка суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження належними первинними документами фактичного вчинення господарських операцій, а також враховуючи встановлені обставини справи судами під час її розгляду, надали належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішення) та дійшли обґрунтованого висновку про непідтвердженість задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати та податковий кредит за такими операціями.

Так суди обґрунтовано виходили з наступного:

- надані зведені кошториси не містять відомостей про використання товару із найменуванням, який був придбаний позивачем для проведення відповідних підрядних робіт, відсутні документи на транспортування придбаних товарів, відомості про їх отримання та оприбуткування;

- відсутні сертифікати якості придбаного товару, що передбачено умовами договорів;

- як вбачається з матеріалів справи, зокрема договорів, позивач є підрядником на об`єктах виконання робіт замовників, а фактично Генпідрядником, оскільки для виконання робіт залучав третіх осіб - контрагентів ТОВ Віконні Системи , ПП Транс-Атлантика-Сервіс , які фактично є субпідрядниками, проте документів, що підтверджують трьохсторонні правовідносини між вказаними особами, зокрема замовниками, позивачем, як підрядником та контрагентами, як субпідрядниками позивачем не надано. Крім того, з договорів між позивачем та замовниками, не вбачається можливості позивача залучати третіх осіб (субпідрядників) для виконання робіт, також матеріали справи не містять і документів про погодження замовників на залучення субпідрядників для виконання робіт;

- за умовами договорів, підрядник (фактично субпідрядник) зобов`язується виконати передбачені договором роботи згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією, титулом, затвердженим замовником; забезпечити сумісно с замовником введення в дію виробничих потужностей та об`єктів, для чого замовник зобов`язується передати підряднику проектно-кошторисну документацію, обладнання, матеріали, вироби. На підтвердження здійснених операцій позивачем не надані вказані вище документи;

- недоліки в заповненні первинних документів, зокрема в локальних кошторисах, підсумкових відомостях ресурсів містять лише підписи, без зазначення ПІБ та посад осіб, тобто фактично неможливо ідентифікувати осіб, які приймали участь у господарській операції та які несуть відповідальність за складення вказаних документів;

- судами також враховано і обставини щодо відсутності у позивача трудових ресурсів для проведення господарської діяльності, зокрема у позивача загальна чисельність працюючих становить 2 особи, які також є засновниками Товариства. Також враховано, що з наданих документів не можливо встановити проведення задекларованого переліку робіт, з огляду на відсутність інформації про осіб, які приймали участь у виконання робіт, відсутність інформації щодо транспортних засобів, спецтехніки, яка використовувались при проведенні робіт, не встановлено додержання умов безпеки праці, як підставу початку допуску працівників до виконання робіт, не встановлено, як та які замовником передавались матеріали виконавцю, які їх залишки повернуті, тощо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Оцінка доказів судом попередньої інстанції зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом. У касаційній скарзі позивач не зазначав, що докази у справі є недостовірними, а також не зазначав про їх неповне дослідження.

23. Колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі в сукупності на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку за спірними господарськими операціями, які не спричинили настання реальних правових наслідків.

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі №804/1118/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду