Постанова

від 13.11.2006 по справі 23/57

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.11.2006                                                                                          

№ 23/57

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                             

 За участю представників:

 від позивача - Лобортас І.Ю. - директор

                     Герцев В.О. (довір. від

09.03.06)

                                   Пройда О.А.

(довір. від 03.07.06)

відповідача -    ОСОБА_1 (довір. від 23.03.06)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду м.Києва від

08.09.2006

 у справі № 23/57  

 за позовом                               Товариства з

обмеженою відповідальністю "Тріумф часу"

 до                                                   Суб"єкта

підприємницької діяльності - ОСОБА_2

 про                                                 

стягнення 1 148 603,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста

Києва від 08.09.06 у справі   № 23/57

задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Тріумф

часу”, стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тріумф часу” 1 148 603 грн.

збитків, 11 486,03 грн. державного мита, 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції

ґрунтується на тому, що  між позивачем і

відповідачем укладено договір консигнації, який за правовим змістом є договором

комісії, відповідно до пункту 1 статті 1025 Цивільного кодексу України позивач

має право на відмову від договору, пункт 13.2 договору передбачає, що

консигнант має право припинити чинність договору, повідомивши про це

консигнатора  за 20 днів, згідно зі

статтею 623 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, має

відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Не погоджуючись із вказаним

рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в

якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення  Господарського суду міста Києва від 08.09.2006

у справі № 23/57 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у

задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач

вказує на те, що  як суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в смт. Макарів

Київської області, а тому в силу статті 17 Господарського процесуального

кодексу України дана справа не підсудна Господарському суду міста Києва,

договір консигнації діє до 31.12.06, в листі позивача                  № 03-01 від 16.01.06 не

міститься інформації про намір позивача відмовитися від договору, 15.02.06

позивачем направлена претензія, а 02.03.06 (тобто через 15 днів) позивач

звернувся з позовом, що порушує порядок, встановлений пунктом 13.1 договору,

щодо повідомлення  контрагента про

розірвання договору за 20 днів, матеріальні цінності, передані позивачем на

консигнацію загальною вартістю 1 148 603 грн. знаходяться в сейфі банку, що

підтверджується аудиторським висновком.

Дослідивши доводи апеляційної

скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

колегія суддів встановила наступне:

Між Товариством з обмеженою

відповідальністю „Тріумф часу” (Позивач) та Суб'єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою  ОСОБА_2

(Відповідач) укладено договір консигнації на продаж продукції НОМЕР_1, згідно з

яким Позивач передав Відповідачеві для реалізації вироби ювелірного мистецтва.

Відповідно до пункту 1.2 договору кількість, номенклатура, ціна та інші

характеристики виробів, що поставляються на консигнацію, визначаються в

накладних.

Пунктом 6.1 договору визначено термін

його дії з 01.10.05 по 31.12.05, а в пункті 6.3 договору зазначено, якщо жодна

сторона протягом 14 календарних днів до дати закінчення дії даного договору не

заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на  наступний рік.

Матеріали справи не містять доказів

про те, що до кінця 2005 року сторони зверталися один до одного з вимогою

(пропозицією) про припинення договору НОМЕР_1, а тому є всі підстави вважати,

що термін дії цього договору продовжено до 31.12.06.

16 січня 2006 року позивач надіслав

відповідачеві листа № 03-01, у якому вказав на те, що у зв'язку із закінченням

терміну дії договору консигнації на продаж продукції НОМЕР_1 він просить

повернути матеріальні цінності, передані на консигнацію та не реалізовані на

даний момент, на що ОСОБА_2 листом НОМЕР_2 відповіла, що термін дії договору

автоматично продовжено до 31.12.06 і відсутні підстави для повернення

матеріальних цінностей.

За правовою природою договір

консигнації на продаж продукції          

НОМЕР_1 є договором комісії. Відповідно до статті 1025 Цивільного

кодексу України комітент має право відмовитися від договору. Тобто,

законодавець надає комітенту право в односторонньому порядку відмовитися від

договору, але частини 3 та 4 цієї статті встановлюють, що у разі відмови

комітента від договору комісії він повинен у строк встановлений договором, а

якщо такий строк не встановлений - негайно розпорядитися своїм майном,

відшкодувати зроблені комісіонером витрати.

Без розірвання договору комісії,

без проведення розрахунків з відповідачем, щодо відшкодування зроблених ним

витрат позивач звернувся до відповідача з претензією НОМЕР_3 (згідно поштового

штемпеля відправлена 16.02.06), а 02.03.06 звернувся до Господарського суду

міста Києва із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 збитків 1 148 603 грн.,

що складає вартість не реалізованих відповідачем ювелірних виробів.

Частина 2 статті 1025 Цивільного

кодексу України встановлює, якщо договір комісії укладено без визначення

строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не

пізніше ніж за тридцять днів. Хоча між позивачем і відповідачем укладено

договір комісії на визначений строк колегія суддів вважає, що для дострокового

припинення договору позивач мав повідомити відповідача не пізніше ніж за тридцять

днів.

Позивачем не виконані вимоги

закону. Також законодавець не надає комітенту (позивачеві) права на

витребування грошових коштів за  передані

на реалізацію ювелірні вироби, оскільки частина 3 статті 1025 Цивільного кодексу

України передбачає, що у разі відмови від договору комітент повинен негайно

розпорядитися своїм майном, а згідно зі статтею 620 Цивільного кодексу України

позивач вправі витребувати від боржника речі, визначені індивідуальними

ознаками. Як видно з актів передачі відповідачеві товарів на консигнацію,

зокрема акт НОМЕР_4, акт НОМЕР_5, акт НОМЕР_6 і інші, відповідачеві

передавалися речі, визначені індивідуальними ознаками.

Крім того, позовні вимоги

позивач  кваліфікував як збитки,

спричинені неналежним  виконанням

договору.

Позивачем не доведено, а судом

першої інстанції не досліджено питання щодо порушення відповідачем договірних

зобов'язань.

Судом не приймається до уваги

твердження позивача, що порушенням умов договору зі сторони відповідача є

несвоєчасне подання звітів про реалізацію ювелірних виробів, зокрема не у

термін 5 днів після продажу товару, а звіти складалися щомісячно.

Разом з тим, для покладення на

боржника обов'язку по відшкодуванню збитків, обов'язковою складовою має бути

причинний зв'язок. Позивач не довів, а суд не встановив яким чином складання

відповідачем звітів по реалізації щомісяця (а не протягом п'яти днів з моменту

реалізації товару) призвело до збитків на суму 1 148 603 грн.

Також безпідставним є  твердження позивача про те, що вартість

нереалізованих товарів на суму 1 148 603 грн. є для нього збитком, оскільки,

позивач законом наділений правом витребувати у відповідача належне йому майно,

ОСОБА_2 підтверджує наявність у неї на зберіганні ювелірних виробів (т. 1, а.с

87), наявність у ОСОБА_2 ювелірних виробів на суму 1 148 107,24 грн.

підтверджується аудиторським висновком від 25.04.06 (т. 1, а.с. 97).

Разом з тим пункт 6 частини 2

статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що

підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є

зокрема, прийняття господарським судом рішення з порушенням правил предметної

або територіальної підсудності.

Відповідно до частини 2 статті 15

Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при

виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються

господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходження суб'єкта

підприємницької діяльності визначається місцем його проживання та реєстрації.

Згідно зі свідоцтвом про  державну

реєстрацію СПД ОСОБА_2 НОМЕР_7 місце її проживання та реєстрації - Київська

область, смт. Макарів, а тому в силу статті 15 Господарського процесуального

кодексу України дана справа не підсудна Господарському суду міста Києва.

За таких обставин, колегія суддів

вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про

стягнення з відповідача збитків на суму 1 148 603 грн., а тому рішення

Господарського суду міста Києва від 08.09.2006 по даній справі підлягає

скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК

України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Задовольнити апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2

          2. Скасувати рішення Господарського

суду міста Києва від 08.09.2006 у справі № 23/57.

          3. В позові відмовити.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Тріумф часу” (м. Київ, б-р Лесі Українки, 11а, кв. 30, ЄДРПОУ

30521150) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

(АДРЕСА_1) 5 743,10 грн. державного мита, сплаченого квитанцією НОМЕР_9 за

подачу апеляційної скарги.

          5 Видачу наказу на виконання даної

постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 23/57

повернути до Господарського суду    міста

Києва.  

 Головуючий суддя                                                                       

 Судді                                                                                         

17.11.06

(відправлено)