Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2-1377/11
провадження № 61-9229св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Мягкого О. В. від 07 червня 2011 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів:
Гайсюка О. В., Голованя А. М., Фомічова С. Є., від 12 липня 2016 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ ПриватБанк , банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2007 року між банком та
ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 400 доларів США під 12,00% річних строком до 27 серпня 2027 року. З метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, цього ж дня між сторонами був укладений договір іпотеки, предметом якого є належний відповідачу житловий будинок площею 52,82 кв. м по
АДРЕСА_1 .
У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, у нього станом на 21 березня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 4 750,70 доларів США, яка складається із:
3 269,07 доларів США - тіло кредиту; 1 081,91 доларів США - проценти;
183,60 доларів США - комісія; 216,12 доларів США - штраф, в рахунок якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки.
У травні 2011 року банк змінив предмет позову та просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі
4 750,70 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня
2011 року позов ПАТ КБ ПриватБанк задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 750,70 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, допустив заборгованість за кредитом, а тому є всі передбачені законом і укладеним між сторонами договором підстави для стягнення з нього цієї заборгованості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня
2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2011 року в частині стягнення заборгованості за кредитом змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 750,70 доларів США, що еквівалентно 37 720, 56 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, однак суд помилково не зазначив еквівалент цієї заборгованості у національній валюті .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав до суду оригіналу договору, на підставі якого він просить стягнути заборгованість. Вказує, що між ним і банком були укладені два кредитних договори, однак розрахунковий рахунок за цими договорами відкрито один, однак суди не встановили розмір сплачених ним грошових коштів на погашення кредитної заборгованості. Наданий банком розрахунок заборгованості не відображає фактичної сплати ним кредиту та відсотків, а тому помилково взятий судами до уваги. Крім того, суди розглянули справу з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки спір щодо нерухомого майна повинен розглядатися за його місцезнаходженням, а тому ця справа підсудна Кіровському, а не Ленінському районному суду м. Кіровограда.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 серпня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір
№ KGCNG 201580614, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 400 доларів США під 12% річних строком до 27 серпня
2027 року.
Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у нього станом на 21 березня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 4 750,70 доларів США, яка складається із:
3 269,07 доларів США - тіло кредиту; 1 081,91 доларів США - проценти;
183,60 доларів США - комісія; 216,12 доларів США - штраф.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Суди попередніх інстанцій, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, встановивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, факт наявності між сторонами кредитних правовідносин шляхом укладення у письмовій формі відповідного договору, та наявності у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору заборгованості , дійшли правильного висновку про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 3 269,07 доларів США, відсотками у розмірі 1 081,91 доларів США та пенею у розмірі 216,12 доларів США.
Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо розміру кредитної заборгованості, оскільки на підтвердження її розміру кредитор надав розрахунок цієї заборгованості, а позичальник, заперечуючи її розмір, свого розрахунку суду не надав.
При цьому отримання ним кредиту у розмірі 3 400 доларів США відповідач не заперечував, сплачував кошти на погашення кредитної заборгованості, чим визнавав отримання кредитних коштів.
Посилання заявника на наявність іншого кредитного договору від 28 серпня 2007 року за № KGCNG 101580614 на суму 17 000 доларів США, помилково наданого банком до позовної заяви, не спростовує укладення між сторонами кредитного договору № KGCNG 201580614 у розмірі 3 400 доларів США
(а. с. 56 - 58), презумпція правомірності якого не спростована. Доказів належного виконання відповідачем умов цього договору матеріали справи не містять.
Доводи касаційної скарги про порушення судами виключної підсудності розгляду справи, з посиланням на місцезнаходження предмету іпотеки, яке знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Ленінського районного суду м. Харкова, є необґрунтованими, оскільки позивач у процесі розгляду справи змінив предмет позову та просив стягнути лише заборгованість за кредитним договором. Підсудність за цим спором визначається у загальному порядку, передбаченому статтею 109 ЦПК України 2004 року, за місцезнаходженням відповідача. Відповідно до відомостей адресного бюро м. Кіровограда, зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції Ленінського (нині - Подільського) районного суду м. Кіровограда (а. с. 23).
Інші доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Разом із тим, перевіряючи розмір кредитної заборгованості, суд дійшов безпідставного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредиту у розмірі 183,60 доларів США.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
При цьому, нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, та враховується судом.
Як вбачається із пункту 7.1 кредитного договору комісія нараховувалась за послуги, що супроводжують кредит. Отже комісія у розмірі 183,60 доларів США стягнута судами попередніх інстанцій безпідставно.
З урахуванням встановлених обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4 567,10 доларів США, яка складається із: 3 269,07 доларів США - тіло кредиту; 1 081,91 доларів США - проценти; 216,12 доларів США - пеня.
При цьому стягнення заборгованості у іноземній валюті чинним законодавством не забороняється і таке узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.
Частиною третьою статті 400 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки під час ухвалення рішень судами неправильно застосовано закон, судові рішення відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягають зміні з виключенням з них посилання щодо стягнутої комісії за обслуговування кредиту.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.
Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк підлягають задоволенню частково, то розмір понесених при зверненні до суду з цим позовом витрат підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 478 грн (розмір заявлених вимог - 4 750,70 доларів США (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню -
4 567,10 доларів США (96,14 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 497,20 грн (497,20 х 96,14 % : 100 % = 478).
Разом з тим, відповідач сплатив до суду апеляційної інстанції 414,92 грн, а до суду касаційної інстанції - 292,32 грн, а тому, з огляду на зміну розміру стягнутої з нього заборгованості за кредитним договором, з банку на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 27,30 грн (414,92 + 292,32 х 3,86% : 100%).
Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За таких обставин розмір стягнених з ОСОБА_1 на користь
ПАТ КБ ПриватБанк судових витрат у розмірі 478 грн підлягає зменшенню до 450,70 грн (478 грн - 27,30 грн).
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2011 року в незміненній судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2016 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2007 року № KGCNG201580614 у розмірі 4 567,10 доларів США, яка складається із: 3 269,07 доларів США - тіло кредиту; 1 081,91 доларів США - проценти; 216,12 доларів США - пеня.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судові витрати у розмірі 450,70 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2019 |
Оприлюднено | 23.12.2019 |
Номер документу | 86505083 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Білоконь Олена Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні