Постанова

від 18.12.2019 по справі 535/1250/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа №535/1250/17

провадження №61-41876св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Святослав про визнання договору оренди землі припиненим та розірвання його й зобов`язання повернути земельну ділянку за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства Святослав на постанову апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Абрамова П. С., Гальонкіна С. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство Святослав ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного сільськогосподарського підприємства Святослав (далі - ПСП Святослав ) з позовом, у якому просив визнати припиненим договір оренди землі

від 11 жовтня 2007 року з урахуванням додаткової угоди від 10 жовтня

2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Святослав , у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено та розірвати його, зобов`язати ПСП Святослав повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,61 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області у стані, не гіршому, ніж вона була надана в оренду.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору оренди землі, укладеним 11 жовтня 2007 року між ПСП Святослав та ОСОБА_1 , останній передав в оренду строком на десять років належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,61 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області. 25 січня 2008 року даний договір зареєстровано в установленому законом порядку.

3. 01 вересня 2017 року позивач надіслав відповідачу лист-повідомлення про те, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі він не бажає продовжувати орендні відносини в майбутньому і просить повернути земельну ділянку. Проте відповідач повідомив його, що договір оренди землі продовжує діяти відповідно до додаткової угоди від 10 жовтня 2015 року, згідно з якою договір оренди землі було викладено у новій редакції, а саме строк дії цього договору становить сім років. Після отримання примірника додаткової угоди, позивач довідався, що з урахуванням змісту додаткової угоди від 10 жовтня 2015 року, строк дії договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року зі змінами закінчив свою дію у 2014 році, оскільки його було укладено на 7 років.

4. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

5. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області

від 19 березня 2018 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 29 травня 2019 року, у складі судді Загнійко А. В. позов залишено без задоволення.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк дії договору оренди від 11 жовтня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 10 жовтня

2015 року, не закінчився, оскільки сторони на підставі пункту 36 договору оренди землі внесли зміни в умови договору та погодили строку дії останнього ще на сім років, що не суперечить чинному законодавству, зокрема положенням статті 653 ЦК України, а відтак відсутні підстави для визнання оспорюваного договору припиненим в розумінні статті 31 Закону України Про оренду землі .

7. Місцевий суд також установив відсутність порушеного права позивача на вільне володіння і користування своєю власністю (спірною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) зі сторони відповідача, який правомірно використовує на умовах оренди земельну ділянку, що належить на праві власності позивачу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою апеляційного суду Полтавської області від 10 липня

2018 року рішення суду першої інстанції в частині визнання договору оренди землі припиненим та зобов`язання повернути земельну ділянку скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про задоволення вимог.

Визнано припиненим з 25 січня 2018 року договір оренди землі від 11 жовтня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 10 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Святослав .

Зобов`язано ПСП Святослав повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,61 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, у стані, не гіршому до надання земельної ділянки в оренду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 29 травня

2018 року скасовано. Вирішено питання розподіл судових витрат.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що укладаючи 11 жовтня

2007 року договір оренди, який зареєстровано 25 січня 2008 року, позивач усвідомлював, що його чинність спливає через 10 років. При укладенні

10 жовтня 2015 рокудодаткової угоди до договору оренди, ПСП Святослав діяв недобросовісно, з порушенням пункту 8 договору та статті 33 Закону України Про оренду землі спонукав ОСОБА_1 на укладання додаткової угоди передчасно, в період чинності договору оренди від 11 жовтня 2007 року, без обов`язкового повідомлення орендодавця у визначений законом строк та без вручення примірника цієї угоди (пункт 43 додаткової угоди).

10. Апеляційний суд урахував дату державної реєстрації договору оренди землі -25 січня 2008 року, та дійшов висновку, що строк його дії такого договору продовжено до 25 січня 2018 року, тому позивач правомірно скористався своїм правом та повідомив орендаря про небажання продовжувати дію договору, що є підставою для припинення договору після закінчення строку його дії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ПСП Святослав просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що договір оренди землі

від 11 жовтня 2007 року та додаткова угода від 10 жовтня 2015 року укладені відповідно до положень статті 207 ЦК України у письмовій формі, підписані сторонами, що свідчать про те, що волевиявлення сторін було вільним, відповідало їх внутрішній волі, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, їх дії були спрямовані на набуття та зміну цивільних прав та обов`язків. Укладення додаткової угоди відбувалось не у відповідності до вимог статті ЗЗ Закону України Про оренду землі , як це зазначив апеляційний суд, а у відповідності до змісту договору та вимог цивільного права, де передбачено, що сторони на власний розсуд встановлюють умови договору.

13. Заявник також указує, що позивач просив визнати договір оренди землі

від 11 жовтня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 10 жовтня

2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПСП Святослав , припиненим у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено та розірвати його починаючи з 25 січня 2015 року, а суд апеляційної припинив дію договору

з 25 січня 2018 року. З приводу позовної вимоги щодо розірвання договору постанова апеляційного суду висновків не містить.

Доводи інших учасників справи

14. Доводи відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу зводяться до того, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують. Просить касаційну скарга залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

15. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

16. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

17. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

18. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.Зупинити виконання постанови апеляційного суду Полтавської області

від 10 липня 2018 рокудо закінчення касаційного провадження.

20. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 30 січня 2006 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,61 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

22. 11 жовтня 2007 року між ПСП Святослав та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого останній (орендодавець) надає а ПСП Святослав (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області загальною площею 3,61 га.

23. Пунктом 8 договору оренди землі встановлено, що договір укладено

на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

24. 25 січня 2008 року вказаний договір оренди землі від 11 жовтня 2007 року зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК .

25. Відповідно до акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 11 жовтня 2007 року ОСОБА_1 передав земельну ділянку площею 3,61 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів Ковалевської сільської ради, а ПСП Святослав прийняв вищевказану земельну ділянку в оренду в придатному для сільськогосподарського використання.

26. Відповідно до додаткової угоди від 10 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року сторони внесли зміни до договору та строк дії договору визначили на 7 років.

27. 01 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПСП Святослав із заявою про те, що не має наміру продовжувати дію укладеного між ними договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року, та просив після збору урожаю, на земельній ділянці площею 3,61 га будь-яких польових робіт не проводити і повернути її в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

29. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

31. Предметом спору у справі, яка переглядається, є визнання договору оренди землі припиненим та розірвання його й зобов`язання повернути земельну ділянку.

32. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що, укладаючи договір оренди 11 жовтня 2007 року усвідомлював, що його чинність спливає через 10 років, а відповідно до положень статті 18 Закону України Про оренду землі ( в редакції чинній на час укладання договору) - з дати проведення його державної реєстрації - і триває до 25 січня 2018 року.

33. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

34. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

35. Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

36. Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

37. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

38. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

39. Відповідно до статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

40. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

41. Відповідно до пунктів 8 та 43 додаткової угоди від 10 жовтня 2015 року договір укладено на сім років з правом пролонгації. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами строком на сім років. Сторонами договору 10 жовтня 2015 року складено акт визначення меж земельної ділянки.

42. Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

43. Пунктом 36 договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Святослав , визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

44. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

45. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

46. Частиною першою статті 30 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

47. За змістом статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

48. Статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачено підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

49. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельнии кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України Про оренду землі ).

50. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов

ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначених обставин справи та вимог закону не врахував та безпідставно виходив із того, що спірна додаткова угода до договору оренди землі не відповідає вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі , а тому у силу статті 215 ЦК України є нікчемною, оскільки укладаючи додаткову угоду від 10 жовтня 2015 року, сторони внесли відповідні зміни до договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року,керуючись статтями 627, 653, 654 ЦК України, пунктом 36 договору оренди землі, а не положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , які визначають правові підстави поновлення договору оренди землі на новий строк.

51. При цьому додаткова угода від 10 жовтня 2015 року вчинена у письмовій формі відповідно до вимог статті 207 ЦК України.

52. Крім того, позивач пред`явив вимоги про визнання договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Вимог про визнання додаткової угоди від 10 жовтня

2015 року недійсною позивачем не заявлено, а відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину .

53. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що дії сторін при укладенні договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року та додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 10 жовтня 2015 року були направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені таким договором. 10 жовтня 2015 року сторони узгодили в додатковій угоді до договору оренди землі істотні умови договору оренди землі, у тому числі визначили строк його дії, висловивши своє волевиявлення шляхом досягнення згоди з усіх інших істотних умов та скріпивши згоду своїми підписами. Отже відсутні правові підстави для визнання його припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

54. Висновок суду першої інстанції узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 10 квітня 2019 року у справі

№ 535/1255/17 (провадження №61-39026св18), від 04 грудня 2019 року у справі 535/1251/17 (провадження № 61-39030св18).

55. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов законного і обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

56. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

57. Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

58. Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

59. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Святослав задовольнити.

2. Постанову апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року скасувати, рішення Котелевського районного суду Полтавської області

від 19 березня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська